01 травня 2026 рокуСправа №160/747/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-ВПК» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/747/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-ВПК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
06.04.2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін ухвалено рішення у справі №160/747/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-ВПК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, яким задоволені позовні вимоги.
08.04.2026 року до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-ВПК» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
20.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято та призначено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №160/747/26 до розгляду в порядку письмового провадження.
13.04.2026 року та 23.04.2026 року від відповідача надійшли заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування яких зазначено, що вважає, що розмір гонорару (витрат на правничу допомогу), визначений Позивачем та його адвокатом, зважаючи на невисокий рівень складності справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Розглянувши вищезазначену заяву, дослідивши матеріали заяви щодо розподілу судових витрат згідно рішення суду у даній справі та норми процесуального законодавства, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно пунктів 1, 2 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу дійти висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір про надання правничої допомоги № 06/10/25 від 06.10.2025 року; рахунок №1 від 07.04.2026 року; звіт про надану правничу допомогу від 07.04.2026 року; акт прийому-передачі наданою правничої допомоги від 07.04.2026 року.
Як встановлено судом, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 «Адвокат» та позивачем «Клієнт» було укладено договір про надання правничої допомоги № 06/10/25 від 06.10.2025 року, предметом якого є надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно пунктів 3.6, 3,7 договору факт наданих послуг підтверджується Актом наданих послуг, який є Додатком до цього договору. Підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, який є додатком до цього договору.
Відповідно до звіту про надану правничу допомогу від 07.04.2026 року сторонами визначено опис правничої допомоги, а саме: Підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви (в подальшому справі присвоєно №160/747/26), форма правничої допомоги - письмова у розмірі 4500,00 грн.
Актом прийому-передачі наданою правничої допомоги від 07.04.2026 року сторони підтвердили, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу, пов'язану з захистом прав та законних інтересів клієнта в обсягах, визначених у звіті від 07.04.2026 року. Розмір винагороди (гонорару) адвоката за надану правничу допомогу склав: 4 500,00 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Адвокатом виставлено рахунок №1 від 07.04.2026 року за письмову правничу допомогу на суму 4 500,00 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, на підставі договору про надання правничої допомоги №06/10/25 від 06.10.2025 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та додаткових постановах від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, від 03.12.2023 у справі № 420/329/21.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21. Цей правовий висновок є релевантним до обставин цієї справи, оскільки стосується правового застосування норми права, яка є ідентичною частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Застосовуючи критерії згідно частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає наступне: 1) витрати є пов'язаними з розглядом справи (в акті наявні посилання на конкретне рішення, яке оскаржується за цим позовом); 2) розмір витрат не є повною мірою обґрунтованим та пропорційним до предмета позову. Ступінь значення справи для позивача і публічний інтерес до справи жодним чином не обґрунтовані та матеріалами справи не підтверджуються.
Суд зазначає, що розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду. Також в цій справі представником позивача подано позов та відповідь на відзив, заяву про ухвалення додаткового рішення.
Суд, з'ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в тому числі виклад позовної заяви.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи надані відповідачем заперечення, критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, приймаючи до уваги незначну складність даної справи, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в розмірі 3 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-ВПК» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/747/26 - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-ВПК» судові витрати, пов'язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська