Справа № 761/10645/26
Провадження № 1-кс/761/7528/2026
07 квітня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42024000000000539, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 200 КК України, -
20 березня 2026 року (здано на пошту 18 березня 2026 року) до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42024000000000539, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 200 КК України, на майно, тимчасово вилучене 17 березня 2026 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
Мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою з номером зі слів ОСОБА_4 НОМЕР_3 .
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000539, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 200 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ряд громадян України, використовуючи підконтрольні «ризикові» та «транзитні» суб'єкти господарювання - резидентів України, здійснюють підробку документів на переказ коштів за сприяння службових осіб контролюючих органів, перераховуючи кошти на підконтрольні банківські рахунки компаній-нерезидентів під виглядом здійснення «безтоварних» операцій, а також вчиняють інші протиправні дії.
Крім того, ті самі громадяни вчиняють умисні дії, спрямовані на легалізацію (відмивання) майна (коштів), одержаного злочинним шляхом, порушуючи вимоги податкового та валютного законодавства щодо дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями під час здійснення господарських операцій з придбання (імпорту) товарів на територію України за участю підконтрольних компаній-нерезидентів.
Як встановлено в ході досудового розслідування, до організації вказаної протиправної діяльності причетний громадянин України ОСОБА_5 , керівник та співвласник адвокатського об'єднання «Кросондович Лойерс», який організував здійснення за участю підконтрольних йому юридичних осіб безтоварних операцій під час здійснення фінансових операцій із перерахування коштів за нібито імпортовану продукцію без фактичного постачання (імпорту) відповідних товарів на територію України з метою виведення валютних коштів за межі України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2026 року надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення документів, предметів і речей, а також знарядь кримінального правопорушення або майна, здобутого в результаті його вчинення, зокрема: документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ексілон-Прайм» (код ЄДРПОУ 42588280), ТОВ «Лекс Дом» (код ЄДРПОУ 41308043), ТОВ «Опті Рейн» (колишня назва - ТОВ «Еморі»; код ЄДРПОУ 44999142), ТОВ «Некст-А» (код ЄДРПОУ 45015297), ТОВ «Технопром-Сервіс» (код ЄДРПОУ 41859034), ТОВ «Гадес Торг» (код ЄДРПОУ 45252890), ТОВ «Резолют Груп» (код ЄДРПОУ 43710203), ТОВ «Довус Торг» (код ЄДРПОУ 45058705), компанії-нерезидента «NOVOTECH PL SPOLKA Z OGRANICZON ODPOWIEDZIALNOSCIA» (Республіка Польща) за період з 01.01.2023 по 20.11.2025, а саме: договорів (контрактів), угод та додатків до них, специфікацій з усіма додатками й доповненнями, видаткових, прибуткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, міжнародних накладних CMR, митних декларацій, зовнішньоекономічних договорів з усіма додатками та специфікаціями, комерційних інвойсів, прайс-листів (їх аналогів), сертифікатів (якості, відповідності, походження, групи тощо), накладних на відпуск/прийняття товарно-матеріальних цінностей, актів приймання-передачі, журналів, оборотно-сальдових відомостей, довіреностей, платіжних доручень, банківських виписок, рахунків на оплату, сертифікатів якості товарів, прибуткових ордерів, меморіальних ордерів, що підтверджують факт оплати товару, актів виконаних робіт, журналів реєстрації доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, нотаріальних довіреностей; комп'ютерної техніки, ПЕОМ, ноутбуків, макбуків, нетбуків, планшетів, носіїв інформації (флешкарт, карт пам'яті, жорстких дисків), засобів зв'язку, мобільних телефонів, у тому числі такого, що використовує технологію IP-телефонії, які застосовуються для зв'язку та передання інформації між учасниками протиправної діяльності, записних книжок або чорнових (робочих) записів, що підтверджують протиправну діяльність.
На виконання зазначеної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2026 року, 17 березня 2026 року було проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою з номером зі слів ОСОБА_4 НОМЕР_3 .
Постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_6 від 17 березня 2026 року, виявлене та вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
На даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, може бути використано як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження, було знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення проведення судових експертиз.
Розгляд клопотання прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 просив здійснювати у його відсутність. Клопотання підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі. Крім того зазначив, що в ході досудового розслідування проведено огляд інформації, яка міститься на мобільному телефоні, який вилучено під час проведення обшуку, що підтверджується протоколом огляду від 23 березня 2026 року, в ході якого було встановлено наявність відомостей щодо перерахунку коштів, повідомлень із згадками про суб?єктів господарювання, грошові суми, обготівкування коштів тощо.
Власник тимчасово вилученого майна, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. У відповідності до ст. 172 КПК України, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення частини другої, третьої статті 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Встановлені досудовим розслідуванням фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, формують внутрішнє переконання про наявність ознак кримінальних правопорушень, які полягають у вчиненні за попередньою змовою групою осіб незаконних дій з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення; зловживанні службовим становищем, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, та містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучене майно відповідає ознакам, зазначеним в статті 98 КПК України.
Враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за ознаками вчинення яких здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024000000000539 від 15 квітня 2024 року, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення проведення під час досудового розслідування експертних досліджень, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 17 березня 2026 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою з номером зі слів ОСОБА_4 НОМЕР_3 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-173, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42024000000000539, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 200 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 17 березня 2026 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
Мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою з номером зі слів ОСОБА_4 НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1