ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4109/24
провадження № 1-кп/753/716/26
"30" квітня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
потерпіла ОСОБА_9 ,
захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 ,
обвинувачений ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020005018 від 16.12.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_15 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Новгородське, м. Торецьк Донецької області, громадянина України, який працював на посаді охоронця сектору охорони магазину № 1036 ТОВ «Новус Україна», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, яке пред?явлене ОСОБА_15 і визнане судом доведеним
1. 16 грудня 2023 року, приблизно о 19 години 20 хвилин, ОСОБА_16 перебував за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , будучи в стані алкогольного сп?яніння, де між ним та його матір?ю ОСОБА_17 виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті.
2. Під час зазначеного конфлікту ОСОБА_17 підійшовши до вхідних дверей квартири та зачинивши їх на замок, стала біля них з метою не випустити ОСОБА_15 , який перебував в стані алкогольного сп?яніння та хотів вийти із квартири.
3. Під час триваючого конфлікту у ОСОБА_18 виник злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто ОСОБА_17 .
4. Так, ОСОБА_15 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_17 взяв до своєї правої руки ніж господарсько-побутового призначення та наніс ним потерпілій один цілеспрямований удар в область шиї з правої сторони, спричинивши останній тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення шиї з ушкодженням гортані та судин з розвитком крововтрати та аспірації крові.
5. Внаслідок отриманого тілесного ушкодження ОСОБА_17 померла на місці події.
6. Таким чином, ОСОБА_15 обвинувачується у тому, що він умисно, протиправно заподіяв смерть іншій людині (умисне вбивство), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України.
ІІ. Позиції сторін та потерпілої у кримінальному провадженні
7. Сторона обвинувачення під час судового розгляду підтримала висунуте обвинувачення ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 115 КК України у межах, викладених в обвинувальному акті, та на підтвердження його обґрунтованості надала суду відповідні матеріали, які досліджені судом і викладені у розділі IV цього вироку.
Прокурори у судових дебатах наполягали на доведеності вини обвинуваченого поза розумним сумнівом та просили суд призначити ОСОБА_15 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років. Також просили до набрання вироком законної сили залишити без змін обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
8. Потерпіла ОСОБА_9 просила суд врахувати обставини, які пом'якшують покарання, позитивні характеристики її батька ОСОБА_15 та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, зазначивши при цьому, що повністю пробачає його за вчинене.
9. Сторона захисту протягом розгляду кримінального провадження дотримувалася позиції, відповідно до якої не заперечувала факту заподіяння ОСОБА_15 смерті ОСОБА_17 , однак наголошувала на принизливому ставленні останньої до обвинуваченого, що принижувало його честь і гідність з огляду на його тривалу військову службу. Захист доводив, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_15 перебував у стані фізіологічного афекту, тобто у стані сильного душевного хвилювання.
У судових дебатах, після проведеної за клопотанням сторони захисту комісійної судово-психіатричної експертизи, захисник ОСОБА_10 зазначав, що обвинувачений ОСОБА_15 повністю визнає свою вину у інкримінованому йому злочині за ч. 1 ст. 115 КК України, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Окрім цього, підкреслювалась відсутність матеріальних претензій з боку потерпілої, позитивна посткримінальна поведінка обвинуваченого, який не залишив місце події та викликав швидку допомогу, а також його соціальні характеристики (вперше притягується до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліках у лікарів, тяжкий стан здоров'я обвинуваченого, пенсіонер).
Водночас захист і наголошував на наявності тривалих неприязних відносин між обвинуваченим та його матір'ю, конфліктному характері їх спільного проживання та провокуючій поведінці останньої. Враховуючи наведене, просив суд врахувати обставини, які пом'якшують покарання, та призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України, наголошуючи на доцільності його виправлення без застосування суворого покарання та враховуючи намір ОСОБА_15 продовжити службу у Збройних Силах України.
Обвинувачений ОСОБА_15 у своїй короткій промові наголосив, що визнає вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні у повному обсязі. Вказав, що очікує вирок суду та згодом після вступу його в законну силу має намір ініціювати питання про звільнення його від відбування покарання для продовження військової служби задля захисту Вітчизни.
ІІІ. Показання допитаних осіб
3.1 Показання обвинуваченого ОСОБА_15 .
10. Обвинувачений ОСОБА_15 , відповідаючи на запитання прокурора показав, що події відбувалися 16 грудня 2023 року. На той час він проживав разом зі своєю донькою ОСОБА_9 та матір'ю ОСОБА_17 . Пам'ятає, що того дня вживав алкогольні напої, однак не пригадав, у якій кількості. З приводу інкримінованого правопорушення пояснив, що все відбулося спонтанно, однак пам'ятає, що мати не випускала його з квартири, у зв'язку з чим це і сталося. Вказав, що наніс удар матері кухонним ножем у праву частину шиї, який попередньо взяв для цього. Після цього він намагався зупинити кров, притиснувши рану рукою, та почав викликати поліцію.
11. Відповідаючи на запитання захисника, зазначив, що конфлікти з матір'ю відбувалися нечасто. Згадав випадок, коли у 2020 році вона не пускала його до житла, коли він перебував у військовій формі, у зв'язку з її протилежними поглядами до Збройних Сил України.
12. Даючи відповіді на запитання головуючого судді, обвинувачений пояснив, що в день події у нього не було сварок із матір'ю. Натомість конфлікт, який стався 16 грудня та тривав близько 5-7 хвилин, виник через те, що мати не хотіла випускати його з квартири. Коли він пішов на кухню за ножем, то думав, що мати лише злякається, після чого почав звертатися до неї з проханням випустити його. Перед нанесенням удару криків не було, спілкування відбувалося на підвищених тонах, що він сам охарактеризував як «на нервах».
3.2 Показання потерпілої ОСОБА_9 .
13. Потерпіла ОСОБА_9 , яка є онукою померлої ОСОБА_17 та донькою обвинуваченого ОСОБА_15 , у своїй вільній розповіді суду пояснила, що відносини між її батьком та бабусею були негативними. Причиною цього була поведінка бабусі, яка принижувала ОСОБА_15 як військовослужбовця Збройних Сил України. Пригадала випадок, коли батько хотів приїхати на кілька днів у гості, однак бабуся заперечувала проти цього з огляду на його військову форму, що сильно його ображало. Зазначила, що сварки між ними виникали доволі часто, і їй, як доньці та онуці, було складно це спостерігати.
14. Після того як батька у березні 2024 року звільнили із слідчого ізолятора у зв'язку з внесенням застави, він розповів їй деталі події, яка мала місце 16 грудня 2023 року. Як він їй пояснив, батько прийшов до квартири, і між ним та бабусею знову виникла сварка. Щоб уникнути конфлікту, він хотів залишити квартиру, однак бабуся ховала ключі. При цьому батько не пригадав, як саме наніс удар.
15. Безпосередньо під час події потерпіла на місці не перебувала.
16. Відповідаючи на запитання прокурора, потерпіла зазначила, що вони проживали разом втрьох з квітня 2023 року. Стан здоров'я бабусі охарактеризувала як задовільний та відзначила її гарну пам'ять. Щодо батька пояснила, що алкоголь він вживав зрідка, а коли вживав поводився спокійно. Конфліктів з приводу вживання алкоголю не виникало. Також не пригадала випадків, коли до події бабуся не випускала батька з квартири.
АДРЕСА_3 . Напередодні подій 16 грудня 2023 року вона приблизно о 15:30 залишила квартиру та поїхала за покупками. Не пригадала, щоб хтось із членів її родини того дня вживав алкоголь. Пояснити, чому батько після події перебував у стані сп'яніння, не змогла.
18. Повернувшись до помешкання, вона побачила бабусю на підлозі, батька, якого вже було затримано, працівників поліції та понятих.
19. Відповідаючи на запитання захисника, зазначила, що 16-17 серпня 2017 року її батько, перебуваючи у Торецьку, вчинив спробу самогубства. Причиною цього стала поведінка бабусі, яка називала його ворогом. Загалом бабуся негативно ставилася до Збройних Сил України, ймовірно, під впливом оточення.
20. Також повідомила, що батько скаржився їй на образливі висловлювання з боку матері, що його ображало. При цьому зазначила, що до того, як батько став військовослужбовцем, їхні відносини були кращими.
21. Вважає, що конфлікт 16 грудня 2023 року виник через складні стосунки з бабусею, при цьому зауважила, що і в неї з бабусею були напружені відносини.
22. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Переконана, що її батько на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у стані сильного душевного хвилювання.
3.3 Показання свідка ОСОБА_19 .
23. Свідок ОСОБА_19 суду показала, що була залучена як понята під час проведення слідчих дій ввечері 16 грудня 2023 року. Пам'ятає, що бачила затриманого у кайданках, тіло жінки, процедуру вилучення речей та їх пакування.
24. Зазначила, що знає родину ОСОБА_9, а також ОСОБА_15 , при цьому жодних конфліктів між ними не чула. Також їй не відомо про характер стосунків між ОСОБА_15 та ОСОБА_17
3.4 Показання свідка сторони захисту ОСОБА_20 .
25. Свідок ОСОБА_20 , який є директором консультативного тренінгового психологічного центру Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені ОСОБА_21 НАПН України, суду пояснив, що готував консультативний висновок стосовно ОСОБА_15 за замовленням.
26. Зазначив, що до нього звернулася донька обвинуваченого з проханням скласти відповідний висновок. У межах підготовки висновку він вивчав біографічні дані ОСОБА_15 , проводив із ним співбесіду, здійснював візуальну діагностику та аналіз отриманих результатів.
27. За його висновками, з урахуванням досліджених даних, у діях ОСОБА_15 під час нанесення ножового удару були наявні ознаки кумулятивного афекту.
28. Відповідаючи на запитання прокурора, свідок зазначив, що основна теза його висновку полягає у наявності в ОСОБА_15 ознак кумулятивного розладу. Повідомив, що візуальну діагностику з обвинуваченим він проводив протягом близько півтори години в режимі відеоконференції.
29. З приводу біографічних даних, які ним досліджувалися, свідок зазначив, що враховував характеристику з місця роботи, висновок судово-психіатричного експерта, довідку комісії, а також дані з місця служби.
30. Вказав, що враховував стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого, при цьому зазначив, що кумулятивний афект перебував у поєднанні з алкогольною інтоксикацією, що за його висновками, посилює емоційний вплив.
31. На запитання прокурора щодо того, чому у висновку психолога зазначено про відсутність афекту, свідок пояснив, що це питання має вирішуватися консиліумом. Він заперечив, що стан алкогольного сп'яніння виключає кумулятивний афект, зазначивши, що такі стани можуть поєднуватися. Водночас на запитання щодо суперечності у власному висновку, де зазначено про взаємовиключність цих станів, пояснив, що реакції організму є індивідуальними.
3.5 Показання свідка сторони захисту ОСОБА_22 .
32. Свідок ОСОБА_22 , відповідаючи на запитання сторони захисту, суду показав, що познайомився з обвинуваченим у 2015 році. Охарактеризував його як хорошу та добру людину, якій не вистачало материнської любові.
33. Зазначив, що йому відомо, що після повернення ОСОБА_15 із зони АТО його мати повідомляла, що соромиться його. Також пригадав обставини, коли ОСОБА_15 намагався вчинити самогубство, однак мати відреагувала на це холодно.
34. Крім того, свідку відомо, що мати дорікала ОСОБА_15 тим, що він вбиває братів по вірі.
35. Відповідаючи на запитання прокурора, свідок повідомив, що познайомився з ОСОБА_15 через його доньку у місті Києві. Його матір він бачив нечасто, востаннє у 2023 році. Також свідок не пригадав випадків, щоб ОСОБА_15 вживав алкогольні напої.
IV. Документи, речові докази, висновки експертиз
36. Витяг з ЄРДР № 12023100020005018 про внесення 16 грудня 2023 року відомостей про кримінальне правопорушення за фактом умисного вбивства ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_2 , за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України.
37. Постанова заступника керівника Дарницької окружної прокуратури м. Києва від 16 грудня 2023 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12023100020005018 від 16.12.2023.
38. Постанова начальника СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 16 грудня 2023 року про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні № 12023100020005018 від 16.12.2023.
39. Картка виїзду бригади екстреної медичної допомоги № 176 про прибуття медиків за викликом 16 грудня 2023 року та констатацію біологічної смерті ОСОБА_17 .
40. Супровідний лист слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 19 грудня 2023 року до КНП «Центр ЕМД та МК» про витребування інформації щодо виклику бригади швидкої допомоги та працівників, які його здійснювали.
41. Відповідь КНП «Центр ЕМД та МК» від 27 грудня 2023 року на запит слідчого про здійснення виклику швидкої допомоги 16 грудня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , склад бригади та фіксацію смерті ОСОБА_17 .
42. Копія карти виїзду екстреної медичної допомоги, яка містить відомості про час прийняття виклику, прибуття бригади, обставини огляду та результати огляду померлої, а також зафіксовані тілесні ушкодження та констатацію біологічної смерті.
43. Супровідний лист начальника СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_24 від 19 грудня 2023 року про звернення до УІАП ГУНП з метою отримання аудіозапису виклику на спецлінію «102», здійсненого 16 грудня 2023 року з мобільного номера, що належить ОСОБА_15 .
44. Відповідь УІАП ГУНП у м. Києві від 25 грудня 2023 року про наявність аудіозапису виклику на спецлінію «102» із зазначеного номера ОСОБА_15 .
45. Протокол огляду документів від 21 лютого 2024 року, проведеного слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , яким досліджено оптичний носій інформації із аудіозаписом виклику на спецлінію «102», здійсненого 16 грудня 2023 року. Протокол огляду документів містить розшифрування аудіозапису телефонної розмови, під час якої ОСОБА_15 повідомляє про вчинення вбивства та надає обставини події. До протоколу долучено DVD-R диск як додаток до протоколу огляду.
46. Супровідний лист начальника відділеня СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_25 від 19 грудня 2023 року до УПП у м. Києві про витребування відеозаписів з бодікамер працівників поліції, які здійснювали виїзд на місце події 16 грудня 2023 року.
47. Відповідь т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення від 03 січня 2024 року про надсилання відеозаписів із портативних відеореєстраторів працівниців патрульної поліції, які 16 грудня 2023 року відпрацьовували виклик за адресою: АДРЕСА_2 .
48. Протокол огляду документів (відеозаписів) від 21 лютого 2024 року, проведеного слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , яким досліджено відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції. У протоколі огляду відеозаписів зафіксовано прибуття працівників поліції за адресою події, виявлення тіла померлої та обставини затримання ОСОБА_15 . На відеозаписах відображено, що ОСОБА_15 повідомляє працівникам поліції про нанесення ножового поранення своїй матері та пояснює мотиви своїх дій. Також зі змісту відеозаписів вбачається, що на місці події перебували працівники поліції та медики, які констатували смерть ОСОБА_17 . До протоколу долучено DVD-R диск як додаток до протоколу огляду.
49. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 21 лютого 2024 року про визнання речовими доказами оптичних носіїв інформації, що містять аудіозапис виклику на спецлінію «102» та відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.
50. Протокол огляду місця події (трупа) від 16 грудня 2023 року про факт виявлення тіла померлої ОСОБА_17 у квартирі за адресою АДРЕСА_2 . Зі змісту протоколу огляду вбачається, що об'єктом огляду був труп ОСОБА_17 , який знаходився у коридорі квартири. У протоколі зафіксовано обстановку місця події, положення тіла, наявність слідів крові. Долучено план-схему розташування тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_17 щодо виявлених ушкоджень та є додатком до протоколу огляду місця події. Ілюстративна таблиця до протоколу огляду місця події містить фотозображення тіла, обстановки місця події та виявлених тілесних ушкоджень на тілі. До протоколу долучено DVD-R диск як додаток до протоколу огляду.
51. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 16 грудня 2023 року про призначення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_17 , у якій визначено перелік питань, що підлягають вирішенню експертом, серед яких про причини смерті, характеру, локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень, а також часу настання смерті.
52. Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_17 від 16 грудня 2023 року містить відомості про причину смерті, якою визначено проникаюче колото-різане поранення шиї з ушкодженням гортані та судин шиї.
53. Висновок судово-медичного експерта № 021-2993-2023, який проведений з 18.12.2023 до 18.02.2024 та яким встановлено, що на тілі ОСОБА_17 виявлено тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани в ділянці шиї, зокрема на правій її боковій поверхні, яке проникає в глибину тканин із ушкодженням життєво важливих анатомічних структур. Висновком експерта також встановлено, що смерть ОСОБА_17 настала від одиночного проникаючого колото-різаного поранення шиї з ушкодженням гортані та судин, що призвело до гострої крововтрати. Згідно з вказаним висновком механізм утворення тілесного ушкодження відповідає дії колюче-ріжучого предмета клинка ножа.
54. Заява потерпілої ОСОБА_9 від 12 січня 2024 року про надання нею добровільної згоди на проведення слідчого експерименту у належному їй житлі за участі підозрюваного ОСОБА_15 та інших учасників кримінального провадження.
55. Протокол слідчого експерименту від 12 січня 2024 року, проведеного слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , за участю підозрюваного, його захисника, потерпілої, статиста, конвоїрів, під час якої ОСОБА_15 відтворював обставини події, пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення. Із протоколу слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_15 продемонстрував механізм своїх дій, порядок нанесення удару, положення його та матері й інші обставини події. Додаток до протоколу слідчого експерименту відеозапис на флеш-носії, який містить зафіксований хід та результати проведеної слідчої дії.
56. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 16 січня 2024 року про призначення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_17 , у якій визначено перелік питань для експерта щодо можливості утворення тілесних ушкоджень за вказаних обставин, напрямку ранового каналу та можливості їх спричинення ОСОБА_15 за викладених ним обставин.
57. Висновок судово-медичного експерта № 022-13-2993-2024, яким встановлено, що експерт відповідаючи на поставлені питання, дійшов висновку, що тілесні ушкодження, які спричинили смерть ОСОБА_17 , не могли виникнути за обставин, на які вказував підозрюваний під час допиту та слідчого експерименту. Крім того, експертом підтверджено, що рановий канал має визначений напрямок, який не узгоджується з механізмом події, викладеним ОСОБА_15 .
58. Протокол обшуку від 16 грудня 2023 року відповідно до якого обшук проводився за місцем проживання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_2 , за участю понятих, спеціаліста та інших учасників. Із протоколу обшуку вбачається, що під час його проведення виявлено та вилучено ніж із плямами речовин бурого кольору, мобільний телефон «OUKITEL», два змиви речовин бурого кольору з підлоги коридору. Ілюстративна таблиця до протоколу обшуку містить фотозображення місця події, вхід до під'їзду, приміщення квартири, коридору та кухні, а також положення тіла ОСОБА_17 та виявлений ніж із нашаруванням речовини бурого кольору. До протоколу долучено DVD-R диск як додаток до протоколу огляду.
59. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої квартира за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває у приватній власності ОСОБА_9 .
60. Клопотання слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 17 грудня 2023 року про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .
61. Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за вказаною адресою.
62. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 17 грудня 2023 року про визнання речовими доказами вилучені під час обшуку предмети, серед яких мобільний телефон марки «OUKITEL» EMEI1: НОМЕР_1 , EME12: НОМЕР_2 ; предмет схожий на ніж з плямами речовини бурого кольору, який поміщено до паперового конверту; два змиви речовини бурого кольору з підлоги коридору, які поміщено до двох окремих паперових конвертів коричневого кольору; зрізи з нігтьових пластин трупа з правої і лівої руки, які поміщено до паперового конверту коричневого кольору та опечатано печаткою Дарницького УП «для пакетів»; змиви з правої і лівої руки трупа, які поміщено до паперового конверту коричневого кольору, опечатано печаткою Дарницького УП «для пакетів»; змиви з правої і лівої руки, які поміщено до паперового конверту коричневого кольору.
63. Квитанція № 007978 про отримання на зберігання речових доказів (ножа, змивів та біологічних зразків).
64. Клопотання слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_26 від 17 грудня 2023 року про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно.
65. Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2023 року, якою клопотання про арешт майна задоволено частково та накладено арешт на предмет, схожий на ніж із нашаруванням речовини бурого кольору, відмовивши в арешті мобільного телефону через недоведеність його доказового значення.
66. Протокол огляду речей від 27 грудня 2023 року, проведеного слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , яким зафіксовано огляд мобільного телефону «Nokia». Під час огляду мобільного телефону інформації, що має значення для кримінального провадження, виявлено не було.
67. Протокол огляду речей від 28 грудня 2023 року, проведеного слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , яким зафіксовано огляд мобільного телефону «OUKITEL», вилученого під час обшуку. Під час огляду мобільного телефону інформації, що має значення для кримінального провадження, виявлено не було.
68. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 28 грудня 2023 року, якою мобільний телефон марки «OUKITEL» виключено з числа речових доказів. У зазначеній постанові також вирішено повернути вказаний мобільний телефон законному володільцю ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю його доказового значення.
69. Розписка від 28 грудня 2023 року, якою потерпіла ОСОБА_9 підтвердила отримання від слідчого, вилученого під час обшуку мобільного телефону «OUKITEL».
70. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 20 грудня 2023 року про призначення судово-медичної експертизи та поставлено перед експертом питання щодо наявності крові, її статевої та групової належності, а також можливості її походження від померлої ОСОБА_17 .
71. Висновок експерта № 091-517-2023, яким встановлено, що кров ОСОБА_17 належить до групи А ізогемаглютинінової системи АВО. Також експертизою встановлено, що на зрізах нігтьових пластин виявлена кров людини, яка за своїми ознаками не виключає її походження від померлої.
72. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 20 грудня 2023 року про призначення судово-медичної експертизи та поставлено перед експертом питання щодо наявності крові на наданих об'єктах, її групової належності та можливості походження від ОСОБА_17 .
73. Висновок експерта № 081-649-2023, яким встановлено, що в наданих на експертизу змивах з рук трупа ОСОБА_17 , вилучених за адресою: АДРЕСА_2 , виявлена кров людини, яка за своїми ознаками не виключає її походження від померлої.
74. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 20 грудня 2023 року про призначення судово-медичної експертизи та поставлено перед експертом питання щодо наявності крові на наданих об'єктах, її групової належності та можливості походження від ОСОБА_17 .
75. Висновок експерта № 081-650-2023, яким встановлено, що в наданих на експертизу змивах з рук трупа ОСОБА_17 вилучених за адресою: АДРЕСА_2 , виявлена кров людини, яка за своїми ознаками не виключає її походження від померлої.
76. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 20 грудня 2023 року про призначення судово-медичної експертизи та поставлено перед експертом питання чи є кров та клітини тканин людини на лезі представленого для дослідження предмета схожого на ніж.
77. Висновок експерта № 091-518-2023, яким встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні клинка ножа виявлена кров особи жіночої генетичної статі.
78. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 20 грудня 2023 року про призначення судово-медичної експертизи та поставлено перед експертом питання чи збігається ДНК-профіль крові виявленої на наданому на дослідження ножі із ДНК-профілем крові потерпілої ОСОБА_17 .
79. Висновок експерта № 101-21-2024, яким встановлено, що генетичні ознаки крові, виявленої на клинку ножа, по всіх досліджуваних локусах ДНК ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_17 .
80. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 20 грудня 2023 року про призначення судово-медичної експертизи та поставлено перед експертом питання щодо наявності на наданих об?єктах крові, та чи можуть вони належати людині, зокрема ОСОБА_17 .
81. Висновок експерта № 081-648-2023, яким встановлено, що у наданому на експертизу змиві з правої руки ОСОБА_15 виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові виявлений антиген А, що не виключає можливості походження цієї крові від ОСОБА_17 .
82. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 24 січня 2024 року про призначення судово-медичної експертизи та поставлено перед експертом питання чи збігається ДНК-профіль крові виявленої на наданих на дослідження змивах із ДНК-профілем крові потерпілої ОСОБА_17 .
83. Висновок експерта № 101-9-2024, яким встановлено, що генетичні ознаки крові, виявленої в змиві з правої руки ОСОБА_15 по всіх досліджуваних локусах ДНК ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_17 та походить від неї.
84. Довідка КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» відповідно до якої ОСОБА_15 станом на 25.12.2023 під наглядом лікаря-психіатра не перебував.
85. Довідка КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 26.12.2023, згідно з якою ОСОБА_15 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.
86. Інформаційна довідка з обліково-реєстраційних баз МВС України (ОСК) містить відомості стосовно ОСОБА_15 щодо попередніх випадків притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності.
87. Довідка ТОВ «Новус Україна» від 28 грудня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_15 з 17 липня 2023 року працював на посаді охоронника. Характеристикою, виданою ТОВ «Новус Україна», ОСОБА_15 за місцем роботи характеризується позитивно, як сумлінний, дисциплінований працівник, який виконував свої обов'язки належним чином та користувався авторитетом у колективі.
88. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 15 січня 2024 року, якою призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу з метою встановлення психічного стану ОСОБА_15 , його осудності, здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, а також ставиться питання з приводу необхідності застосування примусових заходів медичного характеру.
89. Висновок судово-психіатричного експерта № 77 від 23 січня 2024 року, яким встановлено, що у період, що відноситься до часу вчинення кримінального правопорушення у ОСОБА_15 мали місце психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (гостра алкогольна інтоксикація), однак це не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Експертизою також встановлено, що на теперішній час ОСОБА_15 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру та не страждає на хронічний алкоголізм чи наркоманію.
90. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 15 січня 2024 року, якою призначено судово-психологічну експертизу з метою з'ясування психоемоційного стану ОСОБА_15 на момент вчинення кримінального правопорушення. У вказаній постанові перед експертом поставлено питання щодо перебування ОСОБА_15 у стані сильного душевного хвилювання (афекту) або іншого емоційного стану, який міг вплинути на його поведінку під час вчинення інкримінованого діяння.
91. Висновок судово-психологічної експертизи № 159 від 19 лютого 2024 року, якою встановлено, що ОСОБА_15 на момент вчинення інкримінованого йому діяння не перебував у стані фізіологічного афекту чи іншому вираженому емоційному стані, який міг би вплинути на його поведінку. У висновку експерта зазначено, що під час дослідження враховано обставини кримінального правопорушення, результати попередньої судово-психіатричної експертизи, а також дані щодо перебування ОСОБА_15 у стані алкогольного сп'яніння, який виключає можливість кваліфікації будь-яких фізіологічно-нормальних емоційних станів.
92. Протокол роз'яснення права на захист від 16 грудня 2023 року, згідно із яким ОСОБА_15 було роз'яснено його процесуальні права.
93. Протокол затримання ОСОБА_15 як підозрюваного у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення за місцем проживання. Під час затримання проведено поверхневий огляд. У протоколі затримання також зафіксовано, що роз'яснено права та обов'язки, передбачені кримінальним процесуальним законодавством, з чим він ознайомлений під підпис. До протоколу долучено DVD-R диск як додаток до протоколу огляду.
94. Роздруківка результатів тестування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager» встановлено, що у ОСОБА_15 16 грудня 2023 року виявлено 1,76 проміле.
95. Копія паспорту громадянина України, яка містить анкетні дані ОСОБА_15 , його прізвище, ім'я, по батькові та дату народження.
96. Довідка від 10 квітня 2023 року № 3002-5002700198 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_15 , який є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрованим в Донецькій області.
97. Заява ОСОБА_9 від 19 грудня 2023 року про залучення її до кримінального провадження як потерпілу у зв'язку зі смертю її близького родича (бабусі). Копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_9 .
98. Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 25 грудня 2023 року про визнання ОСОБА_9 потерпілою у кримінальному провадженні.
99. Довідка військово-лікарської комісії від 07 лютого 2023 року № 500 встановлено, що ОСОБА_15 проходив медичний огляд, за результатами якого визнаний придатним до військової служби (з певними обмеженнями).
100. Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 лютого 2024 року встановлено, що слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 у присутності понятих проведено впізнання особи за фотознімками. Із зазначеного протоколу вбачається, що для впізнання свідку ОСОБА_27 було пред'явлено чотири фотознімки осіб. Під час проведення впізнання свідок ОСОБА_27 повідомила, що впізнає особу, зображену на фотознімку № 2 ( ОСОБА_15 ), як чоловіка, якого вона знає.
101. Копія посвідчення ОСОБА_15 як учасника бойових дій № НОМЕР_3 , видане 01 лютого 2016 року.
102. Свідоцтво про зміну імені від 26 серпня 2021 року, яким підтверджено, що ОСОБА_28 змінив прізвище, ім'я та по батькові на ОСОБА_15 .
103. Клопотання слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 02 лютого 2024 року до керівника Дарницької окружної прокуратури м. Києва про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100020005018 від 16.12.2023.
104. Розписка від 02 лютого 2024 року про те, що захисник ОСОБА_13 отримав клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100020005018 від 16.12.2023 разом із додатками.
105. Розписка від 05 лютого 2024 року про те, що підозрюваний ОСОБА_15 отримав клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100020005018 від 16.12.2023 разом із додатками.
106. Постанова керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва від 09 лютого 2024 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100020005018 від 16.12.2023.
107. Доручення прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 від 23 лютого 2024 року, надане у порядку ст. 290 КПК України, якою слідчому доручено повідомити сторони кримінального провадження про завершення досудового розслідування та забезпечити надання їм доступу до матеріалів провадження № 12023100020005018 від 16.12.2023.
108. Повідомлення слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів від 23 лютого 2024 року, яким підтверджується, що підозрюваного ОСОБА_15 , його захисника та потерпілу було повідомлено про відкриття матеріалів кримінального провадження № 12023100020005018 від 16.12.2023.
109. Супровідний лист прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва від 23 лютого 2024 року, яким стороні захисту надано можливість надати доступ до наявних у неї доказів, у тому числі речових доказів, документів або їх копій.
110. Повідомлення сторони захисту від 23 лютого 2024 року, що підозрюваний ОСОБА_15 та його захисник повідомили прокурора про відсутність у них речових доказів чи інших матеріалів, які підлягають відкриттю стороні обвинувачення відповідно до вимог ст. 290 КПК України.
111. Протокол надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 23 лютого 2024 року, яким встановлено, що підозрюваному ОСОБА_15 та його захиснику було надано доступ до матеріалів кримінального провадження, а також до речових доказів, зокрема змивів з рук потерпілої, зразків нігтьових пластин, ножа, змивів крові та носіїв.
V. Мотиви суду
112. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, які мають бути отримані у передбаченому КПК України порядку, та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для об'єктивного вирішення справи.
113. Процесуальними джерелами доказів у цьому випадку є протоколи слідчих дій, документи як фактичні результати документування злочину та інші документи як відображення фактичних даних, тобто відомостей про факти (зафіксовані як в паперовому вигляді, так і електронному).
114. Водночас фактичні дані не можуть існувати самостійно самі по собі без відповідного джерела та носія.
115. У свою чергу доказами є ті ж фактичні дані, але які відповідають вимогам належності до справи, достовірності і допустимості, а на завершення суд має дійти висновку про їх відповідність критерію достатності, що корелюється із вимогами ст.94 КПК України та про що далі.
116. Мотивувальна частина цього вироку викладена у хронологічній послідовності подій, що передували, супроводжували та настали після смерті ОСОБА_17 , що дає змогу суду повно відтворити обставини вчиненого кримінального правопорушення, послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_15 , а також оцінити зібрані у цьому кримінальному провадженні докази в їх сукупності та взаємозв'язку.
117. Із наданих суду матеріалів встановлено, що 16 грудня 2023 року, приблизно о 19 год. 40 хв., на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_15 , який викликав поліцію та повідомив про вчинення ним вбивства своєї матері ОСОБА_17 .
118. На вказаний виклик 16 грудня 2023 року, о 19 год. 49 хв., прибув екіпаж УПП у м. Києві за адресою: АДРЕСА_2 . При вході до квартири було виявлено відчинені двері, у коридорі тіло ОСОБА_17 , а також ОСОБА_15 , який перебував поруч із померлою та повідомив працівникам патрульної поліції обставини вчиненого.
119. Надалі на місце події було викликано бригаду екстреної медичної допомоги, яка констатувала смерть ОСОБА_17 . Одночасно прибула слідчо-оперативна група, яка під керівництвом слідчого УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 провела огляд місця події (трупа), а в подальшому обшук житла (згодом легалізованого ухвалою слідчого судді), під час якого було вилучено, серед іншого, ніж та змиви, які в подальшому визнані речовими доказами. У цей же день ОСОБА_15 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та проведено його особистий обшук.
120. Проведеними у кримінальному провадженні судово-медичною, судово-цитологічними, імунологічними та молекулярно-генетичними експертизами встановлено наступне.
121. Згідно з висновком судово-медичного експерта № 021-2993-2023, смерть ОСОБА_17 настала внаслідок одиночного проникаючого колото-різаного поранення шиї з ушкодженням гортані та кровоносних судин, що спричинило гостру крововтрату. Характер і механізм утворення вказаного тілесного ушкодження відповідають дії колюче-ріжучого предмета, зокрема клинка ножа.
122. Висновками експертів № 091-517-2023, № 081-649-2023 та № 081-650-2023 встановлено наявність крові людини, яка за своїми ознаками не виключає походження від ОСОБА_17 , на зрізах нігтьових пластин та у змивах з рук трупа.
123. Крім того, висновком експерта № 091-518-2023 встановлено наявність на клинку ножа крові особи жіночої статі, а згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи № 101-21-2024 її генетичні ознаки ідентичні крові ОСОБА_17 , що говорить про використання саме цього ножа як знаряддя злочину.
124. Відповідно до висновків експертів № 081-648-2023 та № 101-9-2024, у змивах з правої руки ОСОБА_15 виявлено кров, генетичні ознаки якої також ідентичні крові померлої.
125. Наведені вище документи та висновки експертиз є взаємоузгодженими та підтверджують як причину смерті ОСОБА_17 , так і використання ножа як знаряддя злочину ОСОБА_15 .
126. Під час свого допиту в суді обвинувачений ОСОБА_15 визнав факт вбивства своєї матері та повідомив, що наніс їй удар кухонним ножем у праву частину шиї, який заздалегідь взяв для цього у кухні. Також він розповів суду обставини, за яких намагався зупинити кров, притискаючи рану рукою, після чого почав викликати поліцію.
127. Потерпіла ОСОБА_9 та допитані судом свідки не були безпосередніми очевидцями подій, за винятком понятої ОСОБА_19 , яка залучалась до участі у проведенні первинних слідчих дій.
128. Водночас показання потерпілої та свідків сторони захисту підлягатимуть оцінці судом у наступному розділі цього вироку в частині суб'єктивної сторони вчиненого кримінального правопорушення.
129. Суд приймає як докази, які стосуються встановлення органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
130. Ці докази мають відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.
131. Належність доказів визначається як здатність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування.
132. Допустимість доказів визначають як їх правову придатність для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні.
133. Фактичні дані як докази отримані уповноваженим на те суб'єктами. Фактичні дані отримані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми.
134. Зібрані докази та інші матеріали провадження загалом дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності отримання фактичних даних.
135. Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Для з'ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації.
136. Щодо цього критерію отриманих доказів, то суд здобуті докази приймає як достовірні, зважаючи на їх належне процесуальне оформлення, здобуті фактичні дані водночас не несуть в собі суперечливість та не суперечать іншим здобутим доказам, зокрема загалом показаннями обвинуваченого, документами та висновками експертиз.
137. Під час судового судового розгляду було всебічно, повно та неупереджено досліджено всі надані стороною обвинувачення докази, включаючи протокол огляду місця події, обшуку та вилучення речей. Крім того, суд дослідив результати судово-медичних, судово-психіатричної та психологічної експертиз, на які у цьому вироку наведено відповідні посилання.
138. Також суд наголосить, що сторона захисту не була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, заявляти клопотання, подавати докази та відстоювати власну позицію, а всі їх доводи судом були розглянуті та надано вмотивовані та вичерпні відповіді.
139. Оцінюючи кожен із доказів як окремо, так і в їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку про їх належність, допустимість, достовірність.
140. Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності наявних доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається жодного сумніву у тому, що саме обвинувачений ОСОБА_15 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
VI. Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого
6.1. Обвинувачення висунуте ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 115 КК України
141. Предметом судового розгляду було висунуте обвинувачення ОСОБА_15 в умисному вбивстві, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
6.1.1 Об'єкт злочину
142. Родовим і безпосереднім об?єктом злочину є життя особи - особлива форма існування людини, що характеризується цілісністю та здатністю до самоорганізації; це найважливіше благо, яке, у разі смерті людини, не може бути відновлено. Кінцевим моментом життя визнається настання біологічної смерті, коли починаються незворотні процеси розпаду клітин головного мозку та центральної нервової системи.
6.1.2 Об'єктивна сторона
143. Об'єктивна сторона складу злочину характеризується такими діяннями:
- діянням, тобто посяганням на життя іншої особи, спрямованим на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини;
- наслідками у вигляді біологічної смерті потерпілого;
- причиновим зв'язком між вказаним діянням та наслідками.
144. Вбивство є закінченим з моменту настання біологічної смерті людини (матеріальний склад).
145. Наявність прямого причинового зв'язку між діями ОСОБА_15 та смертю ОСОБА_17 підтверджується як характером тілесного ушкодження, так і механікою його нанесення. Судово-медична експертиза встановила, що смерть настала саме від поранення, яке було заподіяне з використанням ножа, і жодних інших альтернативних чинників смерті не виявлено.
146. Таким чином, все викладене підтверджує причиново-наслідковий зв'язок між умисними діями ОСОБА_15 і настанням смерті ОСОБА_17
6.1.3 Суб'єкт злочину
147. Суб'єкт цього кримінального правопорушення є загальним, і законодавець не висуває до суб'єкта злочину, передбаченого ст. 115 КК України, жодних спеціальних вимог, отже ним може бути будь-яка фізична осудна особа, яка досягла віку 14 років.
148. Відповідно до закону України про кримінальну відповідальність, осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними.
149. Під час досудового розслідування була проведена судово-психіатрична експертиза № 77 від 23 січня 2024 року, за висновком якої встановлено, що у період, який відноситься до часу вчинення кримінального правопорушення, у ОСОБА_15 мали місце психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (гостра алкогольна інтоксикація), однак це не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
150. Також експерти дійшли висновку, що ОСОБА_15 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру та не страждає на хронічний алкоголізм чи наркоманію.
151. Отже, обвинувачений ОСОБА_15 є осудною особою та з урахуванням віку є суб'єктом цього кримінального правопорушення.
6.1.4 Суб'єктивна сторона
152. Суб?єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу (прямого або непрямого).
153. Сторона захисту, а також потерпіла ОСОБА_9 протягом судового розгляду наполягали на тому, що померла ОСОБА_17 протягом тривалого часу, у тому числі в останні роки, негативно ставилася до обвинуваченого ОСОБА_15 , не лише а й у зв'язку з його проходженням військової служби, що призвело до формування у нього стану сильного душевного хвилювання під час вчинення діяння.
154. На підтвердження вказаного потерпіла ОСОБА_9 повідомила суду про обставини їхніх сімейних відносин, навела приклади з життя, коли її бабуся не пускала обвинуваченого до житла, а також пригадала випадок, коли останній намагався вчинити самогубство на тлі конфліктів із матір'ю.
155. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , який є знайомим обвинуваченого, також вказував на складні відносини між ОСОБА_15 та його матір'ю.
156. Поміж цього, стороною захисту було подано консультативний висновок, складений ОСОБА_20 , який у судовому засіданні підтвердив свої висновки про наявність у діях обвинуваченого ознак кумулятивного афекту під час нанесення ножового удару.
157. Водночас сторона обвинувачення заперечувала наведені доводи та посилалася на висновок судово-психологічної експертизи № 159, згідно з яким ОСОБА_15 на момент вчинення інкримінованого йому діяння не перебував у стані фізіологічного афекту чи іншому вираженому емоційному стані, який міг би істотно вплинути на його поведінку.
158. Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_29 повністю підтвердила наведені у висновку обставини та зазначила, що стан алкогольної інтоксикації виключає можливість перебування особи у стані кумулятивного афекту.
159. На стадії доповнень за клопотанням сторони захисту судом було призначено судову комісійну психолого-психіатричну експертизу, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_15 на момент вчинення інкримінованих йому дій не перебував у стані кумулятивного афекту чи іншому стані сильного душевного хвилювання, який міг би істотно вплинути на його свідомість та поведінку. При цьому експертами зазначено, що досліджувана ситуація не відповідає клінічним ознакам такого стану, а сам кумулятивний афект не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з обставинами, на які посилалася сторона захисту, у тому числі у зв'язку із проходженням військової служби.
160. Суд при цьому враховує, що для кваліфікації дій особи за ст. 116 «Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання» КК України недостатнім є встановлення у висновку судово-психіатричної експертизи факту ймовірного перебування обвинуваченого під час вчинення злочину у стані фізіологічного афекту (психологічний критерій). Нормативна підстава кваліфікації за вказаною статтею передбачає обов'язкове врахування судом юридичного критерію, а саме раптовості виникнення стану сильного душевного хвилювання та причин його виникнення (протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого). Встановлення юридичного критерію стану сильного душевного хвилювання є компетенцією суду, а не експерта (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 березня 2021 року справі № 759/17836/17).
161. Оцінюючи наведені обставини, суд враховує показання самого обвинуваченого ОСОБА_15 , який під час судового розгляду зазначив, що у день події конфліктів із матір'ю не було, а безпосередньо перед подією між ними виникла короткочасна сварка тривалістю кілька хвилин, спричинена тим, що мати не випускала його з квартири.
162. Суд звертає увагу, що, попри посилання захисника та потерпілої на складні відносини між обвинуваченим та його матір'ю, сам ОСОБА_15 під час судового розгляду не наголошував на наявності тривалих чи систематичних конфліктів, пов'язаних із його військовою службою, як на обставинах, що зумовили його дії. При цьому обвинувачений ніколи не посилався на будь-які раптові обставини, що могли б викликати у нього стан сильного душевного хвилювання 16 грудня 2023 року у день та час події, а навпаки підтвердив, що усвідомлював свої дії, коли цілеспрямовано пішов на кухню, взяв ніж та використав його для нанесення удару, що якраз вказує про вольовий та усвідомлений характер його поведінки.
163. Таким чином, суд дійшов переконливого висновку, що доводи сторони захисту та потерпілої щодо перебування ОСОБА_15 у стані сильного душевного хвилювання під час вчинення кримінального правопорушення є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
164. Отже, судом не встановлено наявності юридичного критерію стану сильного душевного хвилювання, а саме спричинення протиправними діями померлої ОСОБА_30 , які б могли викликати такий стан у ОСОБА_15 , а відтак на момент вчинення кримінального правопорушення останній не перебував у стані сильного душевного хвилювання, а його дії були усвідомленими та вольовими, у зв'язку з чим підстав для перекваліфікації його дій на ст. 116 КК України не вбачається.
165. Суд за наслідками судового розгляду дійшов висновку про наявність у ОСОБА_15 прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_17 , що підтверджується характером і механізмом нанесення (ножем) тілесного ушкодження у життєво важливий орган (шия).
166. Також суд враховує, що встановлення мотиву вчинення злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 115 КК України (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 березня 2018 року справі № 466/9158/14-к).
167. Як встановлено судом, мотив вчинення кримінального правопорушення полягав у раптовому виникненні словесного конфлікту на побутовому ґрунті між обвинуваченим ОСОБА_15 та його матір'ю ОСОБА_17 , які й до цього перебували у напружених відносинах.
168. Таким чином, вказаний конфлікт, що виник безпосередньо перед подією, став підґрунтям для вчинення обвинуваченим умисних дій, спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_17 .
169. Спираючись на щойно викладене, суд вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
VII. Підсумок
170. Правозастосування - це здійснювана у процесуальному порядку діяльність суду, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних випадків в акті застосування норм права.
171. Суд може постановити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
172. Так, однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК України).
173. Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з'ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції про захист людських прав та засадничих свобод, щодо якого Європейський суд з прав людини зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.
174. Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
175. Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення оголосила й прокоментувала надані письмові матеріали та продемонстувала суду й відтворила під час засідання електронні докази, зібрані у провадженні, отже подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_15 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
176. Підсумовуючи, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що винуватість ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.
177. Суд остаточно визначає кримінально-правову кваліфікацію дій, яка має надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.
178. Суд кваліфікує дії ОСОБА_15 як умисне вбивство, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
179. З урахуванням викладеного, суд переходить до вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_15 .
VIII. Призначення покарання
180. Положення КК України встановлюють, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.
181. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.ст. 50, 65 КК України).
182. Варто вказати, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
183. Життя людини є найвищою соціальною цінністю, яку охороняє Конституція України. Воно є незворотним і унікальним, і жодне суспільство не може залишити без адекватної правової реакції на його протиправне позбавлення.
184. У цьому кримінальному провадженні суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_15 позбавив життя свою матір ОСОБА_17 .
185. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_15 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
186. Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_15 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (на стадії судового слідства визнавав вину частково, тоді як у судових дебатах наполягав на повному визнанні своєї вини), особу обвинуваченого, який є особою похилого віку, пенсіонером з 2013 року, учасником бойових дій, проходив військову службу у 1980-х роках, брав участь у бойових діях на початку війни у 2015-2016 та 2020 роках, а також проходив військову службу після повномасштабного вторгнення РФ на територію України з 03 березня 2022 року до квітня 2023 року, відколи був демобілізований за віком.
187. На теперішній час є внутрішньо переміщеною особою з м. Торецьк Донецької області, неодружений, має доньку, працював у вугільно-видобувній сфері на шахтах Донецької області протягом 17 років до 2019 року, до затримання був працевлаштований охоронцем у «Novus», де характеризувався позитивно, на обліках у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває.
188. Суд враховує, що ОСОБА_15 раніше не судимий, однак притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України, проте у 2019 році відповідне кримінальне провадження було закрито на стадії досудового розслідування. Наразі у провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_15 за ч. 1 ст. 122 КК України.
189. Незважаючи на те, що стороною обвинувачення не було наведено та встановлено жодної обставини, яка пом'якшує покарання, суд, оцінюючи обставини кримінального провадження, вважає, що у цьому випадку наявні обставини, передбачені ст. 66 КК України, які підлягають врахуванню при призначенні покарання.
190. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання, з'явлення із зізнанням.
191. Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_15 одразу після вчинення кримінального правопорушення (в межах кількох хвилин) самостійно повідомив про це правоохоронні органи, викликав поліцію, не вживав заходів до приховування слідів злочину чи знаряддя його вчинення, а також очікував прибуття працівників поліції на місці події, що зафіксовано на відеозаписах із нагрудних камер працівників поліції.
192. Крім того, суд визнає наявною обставину, яка пом'якшує покарання, передбачену п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, а саме добровільне відшкодування завданої шкоди.
193. Так, потерпіла ОСОБА_9 , яка є онукою померлої, починаючи зі стадії підготовчого судового засідання, під час допиту та у судових дебатах послідовно зазначала, що обвинувачений відшкодував їй завдану шкоду та наполягала на відсутності будь-яких претензій матеріального чи морального характеру, що суд визнає доведеним та враховує як обставину, що пом'якшує покарання.
194. Окрім цього, суд вбачає наявність обставини, яка пом'якшує покарання, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України, а саме вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.
195. Як встановлено під час судового розгляду, між обвинуваченим та його матір'ю тривалий час існували напружені, конфліктні відносини, зумовлені, різними поглядами на його військову службу та інші життєві обставини.
196. Хоча судом і не встановлено стану сильного душевного хвилювання у розумінні ст. 116 КК України, водночас зазначені обставини вказують про наявність складних сімейних відносин, його приниження з боку матері, які очевидно впливали на поведінку обвинуваченого та можуть бути враховані судом як такі, що пом'якшують покарання.
197. Також відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у частині першій цієї статті.
198. До таких обставин суд відносить позитивну характеристику обвинуваченого, його вік, тривалу військову службу, у тому числі у період активної фази збройної агресії РФ проти України, починаючи з березня 2022 року, а також тяжкий стан його здоров'я.
199. Суд не може не врахувати, що ОСОБА_15 протягом тривалого часу у різний період свого життя проходив військову службу, брав участь у бойових діях із захисту держави, що характеризує його як громадянина, який має певні заслуги перед суспільством.
200. Крім того, обвинувачений є особою похилого віку, має наявні проблеми зі станом здоров'я, переважно внаслідок тяжких травм під час проходження військової служби, що впливає на умови його життя і найголовніше можливість відбування покарання.
201. Зазначені обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання, та враховує їх при визначенні виду і міри покарання обвинуваченому.
202. Стороною обвинувачення в обвинувальному акті зазначено наявність обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, а саме: вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах; також вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
203. Так, відповідно до встановлених судом обставин, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_17 було 85 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що говорить про те, що вона є особою похилого віку. Незважаючи на те, що стороною обвинувачення в обвинувальному акті не було зазначено навіть дати народження померлої та не долучено відповідних документів, судом самостійно, на підставі досліджених у судовому засіданні матеріалів, встановлено вказані обставини, у зв'язку з чим суд погоджується з наявністю цієї обставини, яка обтяжує покарання.
204. Крім того, відповідно до результатів дослідження за допомогою приладу «Drager» встановлено, що у ОСОБА_15 16 грудня 2023 року було виявлено 1,76 проміле, що вказує про його перебування у стані алкогольного сп'яніння на момент вчинення кримінального правопорушення, що самим обвинуваченим не заперечувалося.
205. Щодо обставини, яка обтяжує покарання, передбаченої п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України як вчинення кримінального правопорушення стосовно особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, суд зазначає таке.
206. Вказана обставина, яка обтяжує покарання, була запроваджена Законом України № 2227-VIII від 06.12.2017 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».
Як вбачається із пояснювальної записки до зазначеного законопроєкту, основною метою внесення таких змін було посилення кримінально-правового захисту жертв від домашнього насильства, запровадження ефективних механізмів протидії гендерно зумовленому насильству та врахування підвищеної суспільної небезпеки правопорушень, вчинених у межах сімейних чи близьких відносин саме у контексті домашнього насильства.
207. Водночас у межах цього кримінального провадження судом не встановлено обставин, які б вказували про вчинення кримінального правопорушення у зв'язку із домашнім насильством, бо конфлікт, який передував вчиненню злочину, виник на побутовому ґрунті, а тому лише факт родинних відносин між обвинуваченим і померлою ОСОБА_17 не може автоматично вказувати про наявність цієї обставини, яка обтяжує покарання.
208. Водночас слід наголосити стороні обвинувачення на положення п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України щодо тих обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
При цьому за весь час судового розгляду прокурором жодного разу не наголошувалось на наявності обставин домашнього насильства та підтвердження цієї обставини будь-якими доказами.
209. Через це суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування обставини, передбаченої п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України, як такої, що обтяжує покарання, а отже така не може бути врахована судом при призначенні покарання.
210. Отже, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_15 двох обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України.
211. Санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, за якою суд визнає ОСОБА_15 винуватим, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
212. Прокурори у судових дебатах наполягали на призначенні ОСОБА_15 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років, тоді як сторона захисту у межах нижчої межі санкції, а потерпіла без реального відбування покарання.
213. Суд, з урахуванням всього вище викладеного, даних про особу обвинуваченого, наявності двох обставин, що обтяжують покарання, та чотирьох обставин, які його пом'якшують, і переважають у цьому випадку, дійшов висновку про можливість призначення покарання у мінімальних межах, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України, на строк 7 років.
214. Таке покарання, на переконання суду, з урахуванням конкретних сімейних обставин, що передували злочину, віку обвинуваченого (якому на час ухвалення вироку повних 63 роки) та його тяжкого стану здоров'я, позиції потерпілої особи, у сукупності свідчить про те, що визначене судом покарання є домірним вчиненому, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_15 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
IX. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
215. Обвинувачений ОСОБА_15 був затриманий 16 грудня 2023 року, а 18 грудня 2023 року ухвалою слідчого судді йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави, який у подальшому ухвалою слідчого судді від 09 лютого 2024 року продовжено в межах строку досудового розслідування.
216. Під час підготовчого судового засідання 06 березня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_15 продовжено запобіжний захід на строк 60 днів із визначенням застави, яку 14 березня 2024 року була внесено.
217. Надалі, під час судового розгляду, 27 грудня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_15 змінено запобіжний захід із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави, при цьому попередню заставу звернуто в дохід держави. У подальшому ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року ухвалу суду від 27 грудня 2024 року змінено та заставу повернуто заставодавцям, в іншій частині ухвалу залишено без змін.
218. Після цього строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_15 неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 11 березня 2026 року до 09 травня 2026 року без визначення розміру застави.
219. Таким чином, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати ОСОБА_15 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання під вартою з 16 грудня 2023 року (день фактичного затримання) до 14 березня 2024 року (день звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави, яка надалі була повернута заставодавцям) включно, а також після зміни запобіжного заходу із застави на тримання під вартою з 27 грудня 2024 року до 29 квітня 2026 року включно.
220. Загалом у строк відбування покарання ОСОБА_15 підлягає зарахуванню 579 днів попереднього ув'язнення, що становить 1 рік 7 місяців 1 день.
221. Відповідно до абзацу 8 п. 2 ч. 3 та абзацу 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
222. Враховуючи обставини кримінального провадження та постановлення судом обвинувального вироку, а також ту обставину, що ухвалою судді від 11 березня 2026 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили вказаний запобіжний захід, обраний ОСОБА_15 , залишити без змін.
223. Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
224. Після набрання вироком законної сили слід скасувати арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Дарницького райнного суду м. Києві, на речові докази у кримінальному провадженні, а їх долю слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
225. Цивільний позов потерпілою ОСОБА_9 не заявлено.
226. Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 89, 94, 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
засудив:
1. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
Строк відбування покарання рахувати з дня проголошення цього вироку, тобто з 30 квітня 2026 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_15 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання під вартою, з 16 грудня 2023 року (день фактичного затримання) до 14 березня 2024 року (день звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави, яка надалі була повернута заставодавцям) включно, а також після зміни запобіжного заходу із застави на тримання під вартою з 27 грудня 2024 року до 29 квітня 2026 року включно.
Загалом у строк відбування покарання ОСОБА_15 підлягає зарахуванню 579 днів попереднього ув'язнення, що становить 01 рік 07 місяців 01 день.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_15 в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
2. Цивільний позов потерпілою ОСОБА_9 не заявлено.
3. Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
4. Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- предмет, схожий на ніж, з плямами речовини бурого кольору; два змиви речовини бурого кольору з підлоги коридору; зрізи з нігтьових пластин трупа з правої і лівої руки; змиви з правої і лівої руки трупа; змиви з правої і лівої руки, знищити, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва;
- CD-R диски, що містять аудіозапис виклику на спецлінію «102» та відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції зберігати у матеріалах кримінального провадження.
5. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, у тому числі додані до них носії інформації, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього строку їх зберігання.
6. Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_31