ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 199/1315/26
провадження № 2/753/10840/26
"30" квітня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Комунального підприємства «ДОБРО» Добропільської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії,
Комунальне підприємство «ДОБРО» Добропільської міської ради звернулось до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії.
Позов мотивований тим, що між КП «ДОБРО» Добропільської міської ради та ОСОБА_1 існують фактичні правовідносини з надання житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач надавав послуги належним чином, проте відповідач, будучи споживачем цих послуг за вказаною адресою несвоєчасно здійснює їх оплату, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 11 578 грн., у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 13.03.2024 р. справу за вказаним позовом передано на розгляд за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва, на підставі ч. 1 ст.27 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Вивчивши матеріали заяви суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Дарницькому районному суду м. Києва, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України встановлюється виключна підсудність, згідно якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Так, усі позови, що виникають з приводу нерухомого майна, мають пред'являтися до суду за місцезнаходженням такого майна або основної його частини.
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, якщо, наприклад, пред'явлені позовні вимоги стосуються нотаріально посвідченого договору про відчуження нерухомості, то позов подається з дотриманням правил про виключну підсудність, тобто до суду за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Судом встановлено, що предметом спору між сторонами є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 .
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 р. по справі № 911/2390/18 щодо територіальної юрисдикції (підсудності) зроблено наступні висновки.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлені вимоги, що виникають з приводу нерухомого майна, а саме вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально не належить до Дарницького району м. Києва.
Вбачається, що місцезнаходження нерухомого майна, щодо якого виник спіртериторіально відноситься до м. Добропілля Покровського району Донецької області.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний спір виник з приводу нерухомого майна, тому не підсудний Дарницькому районному суду м. Києва з огляду на встановлену чинним процесуальним законодавством виключну підсудність.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінено з 7 жовтня 2024 року територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
25 квітня 2025 року, набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX, відповідно до якого змінено найменування місцевих загальних судів, зокрема, змінено найменування Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська на Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Вищевказаний позов за правилами виключної територіальної підсудності є підсудним Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпра як суду за місцем знаходження нерухомого майна.
Згідно п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суд зобов'язаний передати справу на розгляд до суду, якому вона підсудна за законом, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Крім цього, суд виходить з того, що згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про передачу даної справи за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.30, 31 ЦПК України
Справу № 199/1315/26 за позовом Комунального підприємства «ДОБРО» Добропільської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії- передати на розгляд за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суд.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА