Справа № 752/30579/25
Провадження №: 2/752/1954/26
30.04.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
при секретарі - Сінчук І. А.,
за участю
в режимі відеоконференції представника позивача - адвоката Протопоп Юлії Андріївни,
представника відповідача - адвоката Поліщук Світлани Юріївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Світлани Юріївни про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,
У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, у якому просив визнати за ним право власності на частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв. м та право власності на частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,8 кв. м.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у даній справі.
05 березня 2026 року вх. № 15395 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, у якій прохальна частина містить такі вимоги:
1)визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1939870880000);
2)визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1939964180000).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Разом із зустрічним позовом, представником відповідача - адвокатом Поліщук Світланою Юріївною подано клопотання про витребування доказів, якому сторона відповідача за первісним позовом просить витребувати у ОСОБА_2 Остаточне судове рішення по кримінальній справі № 536 KLs 6/19 відносно ОСОБА_2 з відміткою про набрання законної сили та з перекладом на українську мову.
Клопотання про витребування доказів обґрунтоване тим, що у березні 2019 року в квартирі міста Берлін, в яких мешкала родина ОСОБА_3 , був проведений обшук, а в подальшому ОСОБА_2 на території Німеччини були пред'явлені певні звинувачення. Зі збережених документів у позивача за зустрічним позовом наявний протокол обшуку та рахунок на оплату послуг адвокатів за захист ОСОБА_2 в Земельному суді Берліна по справі № 536 KLs 6/19. За поясненням позивача за зустрічним позовом відносно відповідача за зустрічним позовом Земельним судом Берліна було винесено вирок з конфіскацією майна. У подальшому судом апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції було частково змінено, однак конфіскація майна залишилась без змін. Однак, судового рішення щодо зазначеної справи у ОСОБА_1 не збереглось. Хоча на переконання позивача за зустрічним позовом таке судове рішення підлягає врахуванню судом при прийнятті рішення по суті спору.
Витребувані даним клопотанням докази можуть підтвердити:
1)обставини наявності відносно відповідача за зустрічним позовом кримінальної справи на території Німеччини, у зв'язку із якою у березні 2019 року було проведено обшук і за результатами якої щодо відповідача за зустрічним позовом було постановлено вирок;
2)є вірогідність того, що у самому вироку були встановлені обставини щодо майнового стану відповідача; відомості про майно, яке підлягало конфіскації; відомості про джерела набуття такого майна; фактичні обставини, що характеризують належність всіх активів відповідачу станом на 2019 рік;
3)вирок суду відносно відповідача має суттєве значення для встановлення складу майна подружжя; визначення, що майно, яке є предметом даного спору не є спільним сумісним майном; запобігання порушення права особистої приватної власності позивача;
4)також на обґрунтоване переконання позивача за зустрічним позовом, витребуваний даним клопотанням вирок є важливим доказом у справі, оскільки у разі якщо частина майна, яке є предметом цього спору, буде розцінена судом як майно відповідача (частка спільної сумісної власності) на нього будуть поширюватись наслідки конфіскації, передбачені вироком суду Німеччини.
Тому, витребування та в подальшому встановлення змісту вироку щодо відповідача є суттєво важливим для запобігання порушенню права власності позивача.
12 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на клопотання про витребування доказів, яких зазначено, що клопотання позивача за зустрічним позовом таке, що не стосується предмета доказування (поділ майна) та не впливає на вирішення спору. Предметом розгляду у даній справі є: правовий режим майна подружжя, час та підстави її набуття, джерела коштів. У даній справі суд встановлює: 1. чи є майно спільною сумісною власністю (ст. 60 СК України), 2. коли і за які кошти воно набуте, 3. чи є підстави для відступу від рівності часток. Ключове значення має час набуття майна і джерело коштів. Вирок іноземного суду, на який посилається позивач за зустрічним позовом постановлений у 2020 році, тобто після набуття квартир, і не стосується обставин їx придбання. Тобто cам по собі він вже не впливає: на правовий режим майна, набутого раніше; не доводить автоматично, що квартира не є спільною; не є доказом джерела коштів у 2019 році. Інакше - це не релевантний доказ. Вирок не стосується предмета доказування, він не підтверджує обставини придбання квартир. Сам по собі вирок іноземного суду навіть не може спростувати факт придбання майна у 2019 році - у шлюбі. У вироку фіксується або майно, що підлягає конфіскації, або встановлене слідством майно, але не гарантується повний перелік всього майна особи. У справі про поділ майна важливо не те, що було у вироку в 2020 році, а те, як майно набувалося у 2019 році. Навіть якщо вирок буде наданий, він не доводить і не може довести, що квартири не є спільною власністю. Вирок не визначає режим майна (спільне/ особисте), не вирішує питання сімейного права, не має преюдиційного значення для цього спору та не може слугувати доказом виключної власності на спірну квартиру позивача за зустрічним позовом. Навіть якщо була конфіскація суд не зобов'язаний встановлювати весь перелік майна особи.
Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що у вироку іноземного суду нібито міститься вичерпний перелік майна відповідача за зустрічним позовом, є безпідставним. Якщо квартири були зареєстровані на її ім'я ще до вироку, то вони фізично не могли бути включені як майно відповідача за зустрічним позовом у вироку. Але це не скасовує права чоловіка на 1/2 як спільне майно. Відсутність у вироку відомостей про спірні квартири не свідчить про відсутність у відповідача прав на ниx, зокрема, як на об'єкт спільної сумісної власності подружжя. Вирок встановлює обставини кримінального правопорушення, а не правовий режим майна. Дослідження вироку не змінить того факту, що спірні квартири були набуті у 2019 році під час шлюбу, а отже презюмується спільною сумісною власністю.
27 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Світлани Юріївни на заперечення відповідача на клопотання про витребування доказів, у яких зазначила, що майно, яке є предметом спору, не набувалось ОСОБА_1 в 2019 році: ОСОБА_1 набула квартиру АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 у свою особисту власність 17 жовтня 2016 року шляхом укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів та договорів про участь у фінансування об'єкту нерухомості. В жовтні 2019 року державним реєстратором, яким виступила приватний нотаріус, право власності ОСОБА_1 на зазначене майно було внесено до державного реєстру речових прав не нерухоме майно. По друге, стороною відповідача за зустрічним позовом не заперечується наявність на території Німеччини щодо ОСОБА_2 кримінальної справи, в результаті якої, як вбачається з пояснень представника відповідача, в 2020 році було ухвалено рішення з конфіскацією майна належного ОСОБА_2 . Таким чином, сторона позивача за зустрічним позовом обґрунтовано переконана в тому, що зміст такого вироку може містити інформацію, яка входить до предмету доказування, зокрема: встановлення майнового стану відповідача; відомості про майно, яке підлягало конфіскації чи яке підлягатиме конфіскації; відомості про джерела набуття такого майна; фактичні обставини, що характеризують належність всіх активів відповідачу станом на, зокрема, 2019-2020 роки. По третє, позиція відповідача на даній стадії фактично зводиться до передчасної оцінки доказу, а саме - твердження про його нерелевантність з цією справою. Однак на стадії витребування доказів суд не оцінює доказ, а лише перевіряє чи може він містити інформацію, яка входить до предмета доказування. Позивач за зустрічним позовом переконана в тому, що сам факт заперечення відповідача проти витребування такого доказу свідчить про те, що його зміст містить інформацію, яка входить до предмету доказування. Бо в інакшому випадку відповідач чи його представник надала б цей документ до суду.
У підготовчому судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук Світлана Юріївна клопотання про витребування доказів підтримала, навівши аналогічні доводи, зазначені у клопотанні, та наполягала на витребування зазначеного доказу, який на її переконання може підтвердити майновий стан відповідача за зустрічним позовом та його перелік. На запитання суду зазначила, що квартири, які є предметом судового розгляду, конфісковані не були.
У підготовчому судовому засіданні представник ОСОБА_2 - Протопоп Юлія Андріївна у задоволенні клопотання про витребування доказів заперечувала з підстав наведених у письмових запереченнях та додатково зазначила, що вирок досить об'ємний, понад 500 сторінок і процедура проведення апостилю та його переклад займе досить тривалий час і покладе на позивача за первісним позовом значні грошові затрати. Крім того, зауважила, що вирок може стосуватися персональних даних і інших осіб, витребування інформації про яких є недопустимим.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно пункту 4 частини п'ятої статті 13 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 83 ЦПК України встановлено правила подачі доказів.
Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.
Таким чином, особа, яка заявляє клопотання про витребування від інших осіб письмових доказів, повинна зазначити: який письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він знаходиться, та обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці обставини повинні входити до предмету доказування у справі, інакше суд може відмовити в задоволенні клопотання про витребування доказів.
Як роз'яснено у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
При цьому, витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небудь інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Установлено, що предметом позову є поділ майна подружжя, зокрема, квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .
Аналізуючи вимоги клопотання представника позивача за зустрічним позовом про витребування доказів, зокрема, Остаточного судового рішення по кримінальній справі № 536 KLs 6/19 відносно ОСОБА_2 з відміткою про набрання законної сили та з перекладом на українську мову, суд враховує, що зазначений доказ не охоплюється предметом спору, а частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, суд звертає увагу на те, що доказ, який просить витребувати представник позивача за зустрічним позовом, не має ідентифікуючих ознак (дати, назви суду). Зазначення номера справи та відносно кого він був винесений не є достатніми реквізитами для його ідентифікації.
Посилання представника позивача за зустрічним позовом на те, що відмова у витребуванні такого доказу фактично свідчитиме про надання відповідачу за зустрічним позовом переваги в процесуальному плані, що не відповідає принципу змагальності, суд оцінює критично, оскільки витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небудь інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Підстави зазначені в клопотанні про витребування ґрунтуються лише на припущеннях та вірогідностях сторони позивача за зустрічним позовом, обставини безпосередньо встановлені судом, які б свідчили про необхідність витребування даного доказу наразі відсутні.
Керуючись статтями 83, 84, 121, 183, 354 ЦПК України, суд,
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Світлани Юріївни про витребування доказів залишити без задоволення.
Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали буде складено 01 травня 2026 року.
Суддя І. А. Кирильчук