03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 760/4141/23 Головуючий у суді першої інстанції - Тесленко І.О.
Номер провадження № 22-з/824/509/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
(додаткове судове рішення)
30 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану представником Балійчук Людмилою Іванівною , про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою Державної інноваційної фінансово - кредитної установи, поданою представником Солдатовим Андрієм Олександровичем, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Тесленко І.О., у місті Києві, у справі за позовом Державної інноваційної фінансово - кредитної установи до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в порядку регресу, -
У лютому 2023 року Державна інноваційна фінансово - кредитна установа звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в порядку регресу, відповідно до якого просила суд стягнути з відповідача на її користь шкоду, заподіяну у зв'язку з оплатою ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 296 527, 73 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2025 року у задоволенні позову Державної інноваційної фінансово - кредитної установи - відмовлено. Стягнуто з Державної інноваційної фінансово - кредитної установи на користь ОСОБА_1 112 000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник Державної інноваційної фінансово - кредитної установи - Солдатов А.О. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 112 000, 00 грн. Стягнути з відповідача сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово - кредитної установи, подану представником Солдатовим А.О., залишено без задоволення. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2025 року залишено без змін.
В подальшому, 06 квітня 2026 року від представника ОСОБА_1 - Балійчук Л.І. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, відповідно до якого просить стягнути з Державної інноваційної фінансово - кредитної установи на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, що становлять 30 000, 00 грн.
Заяву обґрунтовано тим, що постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово - кредитної установи, подану представником Солдатовим Андрієм Олександровичем, залишено без задоволення. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2025 року залишено без змін.
При ухваленні постанови Київським апеляційним судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Зазначає, що стороною відповідача було вчасно подано докази понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу (поданих до закінчення судових дебатів відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Відповідач поніс на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, на підтвердження понесених витрат до відзиву були додані наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 03 лютого 2026 року; ордер, виданий АО «Дефендо Капітал»; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; рахунок АО «Дефендо Капітал» № 5 від 03 лютого 2026 року; платіжна інструкція від 03 лютого 2026 року на суму 30000,00 грн.
Вказує, що АО «Дефендо Капітал» надана відповідачу правнича допомога, вартість якої складає 30 000,00 грн, що підтверджується актом приймання - передачі наданої правничої допомоги від 17 лютого 2026 року та детальним описом наданої правничої допомоги від 17 лютого 2026 року.
Звертає увагу суду, що визначена вартість правничої допомоги в договорі від 03 лютого 2026 року є фіксованою та визначеною та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача.
Заперечення на заяву ОСОБА_1 , подану представником Балійчук Л.І. про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надходили.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку,що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що суд вирішує лише питання про судові витрати, то вважає за можливе розглядати вказану справу без повідомлення учасників справи.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення подано в строк, встановлений ст.141 ЦПК України.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Зазначений висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 306/1198/17 від 08 квітня 2020 року.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 в апеляційному суді представляла адвокат Балійчук Л.І. на підставі ордеру серії АІ № 2120842, виданого АО «Дефендо Капітал» та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2518/10 (а.с. 11, 73 т.5).
Апеляційний суд також враховує, що разом із відзивом на апеляційну скаргу було зроблено заяву, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які очікує понести відповідач у справі в апеляційному суді становить 30 000, 00 грн (а.с. 1-8).
Представником відповідача суду апеляційної інстанції був наданий договір про надання правничої допомоги від 03 лютого 2026 року, укладений між ОСОБА_1 та АО «Дефендо Капітал».
Відповідно до п. 1.1. договору про надання правничої допомоги від 03 лютого 2026 року виконавець згідно з цим договором зобов'язується надати замовникові правничу допомогу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надану правничу допомогу.
Пунктом 3.1. передбачено, що вартість правничої допомоги, що ст. 1 договору узгоджена сторонами, та становить 30 000, 00 грн.
17 лютого 2026 року було складено детальний опис правничої допомоги, наданої АО «Дефендо Капітал» ОСОБА_1 відповідно до договору про надання правничої допомоги від 03 лютого 2026 року, з якого вбачається, що АО «Дефендо Капітал» надало ОСОБА_1 наступну правову допомогу: складання та подання 09 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2025 року у справі № 760/4141/23; складання клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №760/4141/23; представництво інтересів Замовника в Київському апеляційному суді у справі № 760/4141/23 (участь в судових засіданнях); консультування з усіх питань, які виникають у зв?язку з розглядом Київським апеляційним судом апеляційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2025 року у справі № 760/4141/23.
Загальна вартість правничої допомоги відповідно до вищевказаного опису становить 30 000, 00 грн.
Представником ОСОБА_1 - Балійчук Л.І. також надано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором від 03 лютого 2026 року, складений 17 лютого 2026 року, відповідно до якого АО «Дефендо Капітал» надано, а ОСОБА_1 прийнято правову допомогу на суму 30 000, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено 30 000, 00 грн АО «Дефендо Капітал» за надання правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги від 03 лютого 2026 року (а.с. 9, 10, т.5).
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України) (постанова Верховного Суду від 02 лютого 2026 року у справі № 740/1678/17, від 09 березня 2026 року у справі № 483/1432/23, від 11 березня 2026 року у справі № 463/8501/23, від 16 березня 2026 року у справі № 925/1566/24).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
«141. У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
[…] 144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
145. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».
До того ж Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювалася з питання розподілу витрат на правничу допомогу між сторонами. Зокрема, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року, ухваленій за наслідками вирішення справи № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
«21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
[…] 36. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами [цитування частини шостої статті 137 ЦПК України].
Враховуючи надані представником ОСОБА_1 - Балійчук Л.І. докази понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, відсутність заперечень сторони позивача на подану заяву про ухвалення додаткового рішення, а також враховуючи принцип співмірності та об'єктивності понесених судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про задоволення поданої заяви в повному обсязі та стягнення з Державної інноваційної фінансово - кредитної установи витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в Київському апеляційному суді, у розмірі 30 000, 00 грн.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Заяву ОСОБА_1 , подану представником Балійчук Людмилою Іванівною , про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Державної інноваційної фінансово - кредитної установи (ЄДРПОУ 00041467, 01054, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 65-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 30 000, 00 грн (тридцять тисяч гривень)як компенсацію витрат, понесених з оплати правничої допомоги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О. Фінагеєва