Справа №949/453/26
Провадження №1-кс/949/80/26
28 квітня 2026 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання володільця арештованого майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 березня 2026 року у справі №949/453/26, по матеріалах кримінального провадження №12026181110000059 від 17 березня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,
До Дубровицького районного суду Рівненської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 березня 2026 року у справі №949/453/26, по матеріалах кримінального провадження №12026181110000059 від 17 березня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, а саме: трактор колісний марки «Dongfeng 244 DH», державний номерний знак НОМЕР_1 , та дерев'яно-металевий причіп кустарного виробництва. Крім того, заявник просить зобов'язати посадових осіб слідчого відділення ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області повернути зазначене майно йому.
Клопотання обґрунтовує тим, що 16 березня 2026 року в с. Висоцьк по вул. Богдана Хмельницького Сарненського району Рівненської області, на проїзній частині дороги, працівниками поліції було зупинено трактор колісний марки «Dongfeng DH244», державний номерний знак НОМЕР_2 , синього кольору, під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який здійснював перевезення деревини породи «береза сироростуча» орієнтовною кубомасою близько 5 м3 без відповідних документів, походження якої не встановлено.
Цього ж дня під час проведення огляду місця події було вилучено: трактор колісний марки «Dongfeng 244 DH», державний номерний знак НОМЕР_1 ; дерев'яно-металевий причіп кустарного виробництва; деревину у вигляді колод породи «береза сироростуча» загальною кубомасою 3,8 м3.
17 березня 2026 року відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026181110000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Того ж дня постановою слідчого вилучене майно визнано та долучено до матеріалів кримінального провадження як речові докази.
18 березня 2026 року ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області у справі №949/453/26 на вказане майно накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування.
У клопотанні заявник зазначає, що у березні 2026 року до нього звернувся ОСОБА_4 та попросив передати йому у тимчасове користування зазначений трактор, на що заявник погодився та добровільно передав йому вказаний транспортний засіб разом із ключами та реєстраційними документами. Заявник, як власник транспортного засобу не був обізнаний про протиправні наміри ОСОБА_4 та не міг передбачити його використання для перевезення незаконно зрубаної деревини.
Після використання трактора для перевезення незаконно зрізаної деревини його було вилучено працівниками поліції та на нього накладено арешт. Разом з тим зазначає, що матеріальна шкода, завдана внаслідок вчинення кримінального правопорушення, на даний час ОСОБА_4 відшкодована у повному обсязі, що підтверджується відповідною квитанцією про відшкодування матеріальної шкоди.
Посилаючись на положення ч. 2 ст. 170 КПК України, заявник зазначає, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, однак у цьому випадку така мета, на його думку, втратила актуальність, оскільки завдані збитки відшкодовано у повному обсязі. Також заявник вказує на положення ст. 100 та ст. 132 КПК України, зазначаючи, що подальше утримання майна під арештом має бути обґрунтованим, необхідним і співмірним, а після дослідження речові докази підлягають поверненню законному власнику за відсутності підстав для спеціальної конфіскації.
Крім того, ОСОБА_3 посилається на те, що він є добросовісним володільцем майна, не був обізнаний про можливе протиправне використання трактора та не має відношення до вчинення кримінального правопорушення. На його переконання, подальше застосування арешту порушує його право власності, гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з чим просить арешт скасувати.
Від заявника ОСОБА_3 до початку розгляду клопотання надійшла заява про розгляд клопотання без його участі. Клопотання про скасування арешту майна підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
Від прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 до початку розгляду справи надійшло письмове клопотання, у якому він просив провести розгляд без його участі та відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна. Свою позицію прокурор обґрунтував тим, що у межах кримінального провадження на даний час досліджується питання можливої співучасті ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення або його обізнаності про незаконне використання арештованого майна. Крім того, прокурор зазначив, що документів чи інших доказів щодо належності майна ОСОБА_3 не надано, у зв'язку з чим, за доводами прокурора, не виключається, що арештоване майно фактично належало підозрюваному ОСОБА_4 та може підлягати спеціальній конфіскації, а зазначене питання продовжує досліджуватися у межах кримінального провадження. З урахуванням наведеного прокурор вважав, що на даній стадії досудового розслідування питання про скасування арешту майна є передчасним, оскільки може перешкодити подальшому з'ясуванню обставин кримінального правопорушення та вирішенню питання про подальшу процесуальну долю арештованого майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши подане клопотання про скасування арешту майна, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у провадженні слідчого відділення ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження №12026181110000059, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
З копії ухвали слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 березня 2026 року вбачається, що у межах вказаного кримінального провадження арешт було накладено, зокрема, на трактор колісний марки «Dongfeng 244 DH», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , та дерев'яно-металевий причіп кустарного виробництва, які були вилучені під час огляду місця події у зв'язку з перевезенням деревини без відповідних документів, визнані речовими доказами та арештовані з метою забезпечення їх збереження (а.с. 3-5).
Відповідно до ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч.3 ст.170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, зокрема за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, для скасування арешту майна заявник повинен довести, що арешт було накладено необґрунтовано або що після його накладення відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу. Оскільки арешт було накладено саме з метою забезпечення збереження речових доказів, вирішальним є питання, чи втратило майно значення речового доказу та чи відпала потреба у його подальшому збереженні.
Заявник просить скасувати арешт з трактора та дерев'яно-металевого причепа, посилаючись на те, що він не був обізнаний про можливе протиправне використання майна, не має відношення до вчинення кримінального правопорушення, а завдану шкоду, за його твердженням, відшкодовано у повному обсязі, на підтвердження чого долучено копію квитанції (а.с. 6).
Оцінюючи доводи про відшкодування шкоди, слідчий суддя виходить з того, що арешт трактора та дерев'яно-металевого причепа було накладено не з метою забезпечення відшкодування шкоди, а з метою забезпечення збереження речових доказів. Тому навіть у разі відшкодування шкоди така обставина сама по собі не свідчить про втрату майном доказового значення та не є самостійною підставою для скасування арешту.
Доводи заявника про те, що він є добросовісним володільцем майна, не був обізнаний про можливе незаконне використання трактора та не має відношення до кримінального правопорушення, також не спростовують необхідності подальшого збереження майна як речового доказу. У межах розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчий суддя не вирішує питання про винуватість чи невинуватість заявника, його причетність або непричетність до кримінального правопорушення. Такі обставини підлягають перевірці у межах досудового розслідування та можуть бути враховані при вирішенні питання про остаточну процесуальну долю речових доказів.
При цьому з копії ухвали слідчого судді від 18 березня 2026 року вбачається, що трактор та дерев'яно-металевий причіп були вилучені саме у зв'язку з подією, яка є предметом досудового розслідування, оскільки, як було встановлено слідчим суддею під час вирішення питання про накладення арешту, вони використовувалися для перевезення деревини без відповідних документів. Такий зв'язок арештованого майна з обставинами кримінального провадження заявником належними та допустимими доказами не спростований.
Слід також взяти до уваги письмову позицію прокурора, згідно з якою у межах кримінального провадження на даний час досліджується питання можливої співучасті ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення або його обізнаності про незаконне використання арештованого майна. Крім того, прокурор зазначив, що документів чи інших доказів щодо належності майна ОСОБА_3 не надано, у зв'язку з чим не виключається, що арештоване майно фактично належало підозрюваному ОСОБА_4 та може підлягати спеціальній конфіскації, а зазначене питання продовжує досліджуватися у межах кримінального провадження.
Наведені доводи прокурора не є остаточним висновком про винуватість заявника чи про належність майна іншій особі, однак свідчать про те, що питання обставин використання майна, його фактичної належності та подальшої процесуальної долі на даній стадії досудового розслідування остаточно не вирішене. За таких обставин скасування арешту без доказів втрати майном значення речового доказу є передчасним.
Посилання заявника на положення ст.100 КПК України не змінює цього висновку. Вказана норма регулює порядок зберігання речових доказів і вирішення питання про їх подальшу долю, однак не передбачає обов'язкового повернення речового доказу власнику чи володільцю у кожному випадку до завершення належної процесуальної перевірки. Повернення речового доказу можливе лише за умови, що це не перешкоджатиме кримінальному провадженню, а таких обставин заявником не доведено.
Посилання заявника на неможливість застосування спеціальної конфіскації не спростовують підстав для подальшого арешту майна, оскільки арешт накладено з метою збереження речових доказів.
Оцінюючи доводи щодо порушення права власності, слідчий суддя виходить з того, що арешт майна є тимчасовим процесуальним обмеженням, застосованим на підставі ухвали слідчого судді у межах кримінального провадження. Таке обмеження не є остаточним позбавленням права власності чи володіння. На даній стадії заявником не доведено, що подальше застосування арешту є явно надмірним або неспівмірним меті, для якої його було накладено.
З огляду на викладене, заявником не доведено, що арешт майна був накладений необґрунтовано або що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Наведені у клопотанні обставини не спростовують доказового значення арештованого майна та не усувають необхідності його подальшого збереження на цій стадії кримінального провадження.
З урахуванням викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна є передчасним та задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170, 173, 174, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 березня 2026 року у справі №949/453/26, по матеріалах кримінального провадження №12026181110000059 від 17 березня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на трактор колісний марки «Dongfeng 244 DH», державний номерний знак НОМЕР_1 , та дерев'яно-металевий причіп кустарного виробництва - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї може бути подано під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області ОСОБА_1