Справа № 344/22470/24
Провадження № 22-ц/4808/654/26
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Мальцева
30 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,
секретар Гудяк Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, про встановлення опіки й призначення опікуна, заінтересована особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Заява обґрунтована тим, що заявник проживає разом з дідусем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за станом здоров'я, а саме, судинна деменція з гострим початком, потребує постійного стороннього догляду як особа похилого віку внаслідок когнітивних порушень. Після смерті дружини ОСОБА_2 , яка померла в 2023 році, постійний догляд, закупівлю медикаментів, продуктів харчування, здійснює заявник. Інших осіб, які б проживали разом з ними немає. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я ОСОБА_2 , останній самостійно забезпечувати себе необхідними продуктами життєдіяльності не в змозі.
Просив визнати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним. Встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити його її опікуном.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна задоволено частково.
Визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та до призначення опікуна недієздатному обов'язки зі здійснення опіки над ним покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
29 січня 2026 року в справі ухвалена окрема думка суддею Івано-Франківського міського суду Бабій О.М.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 січня 2026 року скасувати та задовольнити позов в повному обсязі. Вважає оскаржене рішення незаконним, необґрунтованим з огляду на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що він постійно проживає з ОСОБА_2 , створює йому необхідні побутові умови, забезпечує його продуктами харчування, доглядом та лікування. Інших осіб, які проживають за адресою АДРЕСА_1 немає. Висновок ЛКК №15/1339від 26.06.2024 року підтверджує когнітивні порушення ОСОБА_2 , унаслідок яких він потребує постійного стороннього догляду як особа похилого віку. Дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не має можливість здійснювати догляд за батьком у зв'язку з сімейними обставинами, роботою та доглядом за чоловіком. Подала заяву, в якій підтверджує доцільність призначення опікуном його внука - ОСОБА_1 . Судом не враховано родинні зв'язки та особисті приязні взаємини між заявником та ОСОБА_2 , що забезпечують нормальне життєзабезпечення підопічного.
Заперечує щодо мотивів ухвалення судом першої інстанції у справі окремої думки разом із рішенням, оскільки суд не піднімав питання про проведення повторної або додаткової експертизи.
Представником ОСОБА_2 - адвокатом Кузів Л.В. наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому вона підтримує доводи апеляційної скарги, вважає її обгрунтованою. Вказує на порушення судом прав недієздатного ОСОБА_2 у зв'язку із відмовою у призначенні опікуном єдиного близького родича, який виявив таке бажання.
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відзив на апеляційну скаргу не подавав.
Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заявник ОСОБА_1 , представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання не явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Хоптій М.Я. просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник ОСОБА_2 - адвокат Кузів Л.В. підтримала доводи апеляції заявника.
Заслухавши доповідь судді, учасників справи, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вимоги та доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно з довідкою від 19.06.2024 № 74-у, ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8).
Актуальна адреса реєстрації ОСОБА_2 судом першої інстанції не встановлена, в паспорті місце реєстрації зазначено як АДРЕСА_2 .
Заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 07.04.2015 року, що підтверджується інформацією з Єдиного демографічного реєстру.
Заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 (а.с.20, 21).
Дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
В матеріалах справи містяться копії медичних документів щодо обстежень ОСОБА_2 з 2024 року. Даних про його звернення до лікарів до 2024 року немає.
Заявником не надано доказів того, що його син ОСОБА_5 перебуває за кордоном, і де перебувають доньки особи, над якою заявник вважає необхідним встановити опіку.
Заявник ОСОБА_1 є військовослужбовцем з травня 2022 року. На даний час проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №373/2025 від 21.10.2025 року, наданого на виконання ухвали суду про призначення судової психіатричної експертизи, ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом - деменцією при хворобі Альцгеймера з пізнім початком, згідно з нормами МКХ-10 F 00.1. Внаслідок зазначеного розладу ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.77-80).
За змістом подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано0-Франківської міської ради №5-д від 03.02.2025 року, вбачається, що можливо призначити ОСОБА_1 опікуном над дідом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.97)
Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що психічне захворювання ОСОБА_2 позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому наявні підстави для визнання його недієздатним.
Рішення в цій частині ніким не оскаржується.
Відмовляючи у частині призначення заявника опікуном недієздатної особи, суд першої інстанції врахував, що відповідного обґрунтування доцільності призначення опікуном саме заявника, за наявності у ОСОБА_2 дітей, які проживають в цьому ж селі, зокрема дочки ОСОБА_3 , щодо якої не зазначено жодних перешкод для опікунства над батьком, органом опіки та піклування не зазначено; подання не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення саме заявника. Також судом зауважено, що заявник проходить військову службу, а в поданні органу опіки та піклування відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, і яким чином він має забезпечити догляд - такі обставини не перевірені.
Відтак, суд вважав подання поверхневим, оскільки воно не містить посилань на конкретні докази, які б зумовлювали необхідність призначення опікуном недієздатної особи саме ОСОБА_1 ..
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як роз'яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскарженій частині.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів, перевіривши справу, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99р. № 34/166/131/88 (далі-Правила), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.
Відповідно до п.1.7 Правил органи опіки та піклування, вирішують в тому числі питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.
Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Згідно зі статтею 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
У частині 1 ст.300 ЦПК України закріплено вимогу про вирішення рішенням суду питання про призначення піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Отже, така регламентація відносить до сфери судової юрисдикції та повноважень суду призначення піклувальників чи опікунів.
При цьому функції опіки та піклування залишаються за органами опіки та піклування, у тому числі щодо осіб, які обмежені у цивільній дієздатності або визнані недієздатними судом. Опіка та піклування - правовий інститут, який регулює суспільні відносини, пов'язані з установленням опіки та піклування, здійсненням функцій опіки та піклування та зупиненням опіки та піклування.
Віднесення до компетенції суду встановлення опіки та піклування й призначення опікунів або піклувальників судовим рішенням ставить питання про механізм їх практичного вирішення при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Перш за все, виходячи з вимог процесуального законодавства, питання про призначення опікуна або піклувальника входить до предмета судового розгляду як похідне від головних юридичних фактів, що становлять предмет доказування по цих справах. Повноваження суду в цьому відношенні пов'язані з розглядом питання про призначення опікуна або піклувальника на підставі тих пропозицій та висновків по справі, які зроблені органом опіки та піклування як органу спеціальної компетенції, на якого за законом покладені функції опіки та піклування. Виходячи з процесуальних функцій органів опіки та піклування та їх процесуального статусу в цивільному процесі, підстав та процесуальних форм їх участі (ст. 60 ЦПК України), їх подання про призначення конкретної особи опікуном або піклувальником може міститися в окремому документі або письмовому висновку, який робить представник органу опіки та піклування в судовому засіданні.
Таким чином, виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
Колегія суддів виходить з того, що вирішуючи питання про призначення повнолітній особі опікуна або піклувальника, суд не діє самостійно. Орган опіки та піклування зобов'язаний подати до суду висновок про необхідність встановлення опіки та піклування щодо повнолітньої особи.
Документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є довідки про стан здоров'я майбутнього опікуна, довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку, акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки, довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Отже, орган опіки і піклування, надаючи рекомендацію щодо призначення опікуна недієздатній особі, має перевірити його можливість (побутову та фізичну) виконувати опікунські обов'язки, що й було виконано органом опіки у даній справі.
В той же час, якщо призначення опікуна особі при визнанні її недієздатною є обов'язком суду (за наявності подання на таку особу органу опіки та піклування), то призначення особи опікуном можливе лише за її письмовою згодою, від якої вона завжди вправі відмовитися, подавши до суду відповідну заяву.
За наведених обставин, відмова у призначенні особи опікуном недієздатної особи (за наявності відповідного подання органу опіки та піклування) судом має бути мотивованою з посиланням на відповідні законодавчі та/чи нормативні акти.
Питання щодо встановлення опіки і піклування регулюються Правилами опіки та піклування та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою КМУ від 24.09.2008 № 866.
Згідно з пунктом 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов'язків.
У п. 3.3. вищевказаних Правил визначений перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, це зокрема: довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Крім того, відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
При призначенні опікуна важливо і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка, такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року (справа № 753/1905/22).
Перевіривши наданий опікунською подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №5-д від 03.02.2025 року про можливість призначити ОСОБА_1 опікуном над дідом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що Орган опіки та піклування не з'ясував усі необхідні умови, передбачені статтею 67 ЦК України. Так, не перевірені питання і не відображені дані про відношення недієздатної особи до кандидатури опікуна.
Колегія суддів зазначає, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, проте без доведення передбачених законом умов воно не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку. Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її згодою (ч.3 ст.63 ЦК України), однак сама по собі згода на виконання таких обов'язків не може бути безумовною підставою для призначення опікуном особи, яка, на думку суду, не повно відповідає вимогам ст.67 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд першої інстанції правильно врахував, що органом опіки та піклування не з'ясовано можливість виконання обов'язків опікуна, який є військовослужбовцем.
Апеляційному суду представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні не пояснив, який розпорядок служби у ОСОБА_1 , яким чином він до звернення до суду із даною заявою виконував обов'язки по догляду за дідом, яка необхідність мати статус опікуна за умови, що він виконує такий догляд. Як пояснив представник заявника, ОСОБА_1 одружений, має дитину, але не пояснив, де саме проживає дружина заявника із дитиною, як заявник реалізує свої батьківські обов'язки за умови постійного догляду діда, і проходження служби. На думку представника заявника, призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної особи має наслідки у вигляді звільнення з військової служби, але представник не надав колегії суддів жодної інформації стосовно того, який матеріальний стан мав заявник до проходження військової служби, на які матеріальні можливості може очікувати заявник в результаті звільнення за умови прийняття на себе обов'язків про опіку.
Крім того, заявник посилався на те, що бути опікуном ОСОБА_1 може тільки він з огляду на приязні відносини, однак не надав таких підтверджень, і переконливих пояснень, що заважає іншим членам родини недієздатної особи бути її опікунами.
З огляду на норми статті 13 ЦПК України також не є слушними доводи апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції вказував на неможливість виконання заявником обов'язків опікуна, але не вказав, які саме інші особи можуть виконувати такі функції, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з приписами частини 3 статті 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Визначальним при вирішенні питання щодо можливості призначення опікуном є врахування особистих стосунків, можливості виконувати обов'язки опікуна.
Зі змісту висновку Органу опіки та піклування, неможливо встановити наявність умов, передбачених статтями 63-67 ЦК України, крім відомостей про стан здоров'я недієздатної особи і факту згоди заявника бути її опікуном. Клопотання про допит свідка ОСОБА_3 було заявлено представником заявника тільки в суді апеляційної інстанції без обгрунтування причин, за якими таких процесуальних дій не було в суді першої інстанції. Позиція представника заявника стосовно необхідності допита свідка в апеляційному суду ґрунтується на тому, що під час розгляду справи суд першої інстанції не висловлював сумнівів щодо кандидатури заявника як опікуна, не ставив питання про особисті стосунки його з дідом як підопічним. Між тим, суд першої інстанції розглядав справу з урахуванням положень статей 12-13 ЦПК України. І колегією суддів відмовлено в задоволенні клопотання про допит свідка в апеляційній інстанції на підставі ст. 367 ЦПК України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок органу опіки та піклування не відповідає вимогам закону, встановленим для вирішення подібних питань, і протилежного заявником суду не доведено. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні цієї частини заяви, виходив саме з таких мотивів.
Доводи апеляційної скарги стосовно вказаних висновків суду не приводять колегію суддів до іншого висновку, оскільки обставини, якими обґрунтована заява апелянта, не дають законних підстав для задоволення заяви про призначення опікуном.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового немає.
За таких обставин питання стосовно розподілу судових витрат, зокрема, витрат заявника на оплату судової експертизи, має бути вирішено судом, що ухвалював рішення по суті заявлених вимог шляхом винесення додаткового рішення, і не входить в компетенцію апеляційного суду.
Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375, 382-383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 травня 2026 року
Судді Є.Є. Мальцева
В.А.Девляшевський
В.М. Луганська