Провадження № 22-ц/803/3270/26 Справа № 499/504/25 Суддя у 1-й інстанції - Соловйов І. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
01 травня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року у складі судді Соловйова І.М.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 12 грудня 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 20806-12/2023.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 21102024 за умовами якого до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 20806-12/2023 у розмірі 40000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30000,00 грн. - сума заборгованості по процентам, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 рокупозов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №20806-12/2023 від 12 грудня 2023 року у розмірі 40000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30000,00 грн. - сума заборгованості по процентам. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позову та стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за вказаним договором, оскільки фактично отримані та використані останнім кошти в добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що на підставі пункту п'ятнадцятого статті 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 має бути звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки перебуває на військовій службі. Крім того, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у заявленому розмірі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 12 грудня 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 20806-12/2023.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 21102024 за умовами якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передав/відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 21 жовтня 2024 року до Договору факторингу № 21102024 до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 20806-12/2023 у розмірі 40000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30000,00 грн. - сума заборгованості по процентам.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із порушеного права позивача на повернення грошових коштів наданих у кредит відповідачем, оскільки одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21102024 від 21 жовтня 2024 року укладеного між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 20806-12/2023 у розмірі 40000,00 грн.
Разом з цим, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу № 21102024 від 21 жовтня 2024 року, не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.
Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статей 77-79 ЦПК України.
Витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 21102024 від 21 жовтня 2024 року не підписано та не завірено печатками сторін. Фактично є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником, що не є ідентичним копії оригінального документа.
Також, позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу № 21102024 від 21 жовтня 2024 року.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.
На вказане вище, суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором.
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просили розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, слід стягнути із ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року- скасувати та ухвалити нове рішення про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4542,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 01 травня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
М.О. Макаров