Справа № 445/582/26 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.
Провадження № 33/811/621/26 Доповідач: Партика І. В.
24 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисників особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокатів Бойко Галини Євгеніївни, Євсеєнка Віталія Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові, в режимі відеоконференція, апеляційну скаргу адвоката Євсеєнка Віталія Володимировича на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 6 квітня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу у розмірі 170 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ТзОВ «КНЯЖІ ЛАНИ», порушила правила ведення бухгалтерського та податкового обліку, чим порушила п. 103.2 ст. 103 пп. 141.42 п 141.4 ст.141 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 650359 грн. за 2019 рік, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Євсеєнко В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю подію та складу адміністративного правопорушення.
В мотивах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано фактичні обставини справи, порушено вимоги ст. 283 КУпАП, оскільки в постанов не зазначено опис обставин встановлених в ході розгляду справи.
Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується лише на суб'єктивній думці посадових осіб, яка викладена в акті перевірки від 13 лютого 2026 року, який не може вважатися належним та допустимим доказом.
Зазначає, що наведені дані в акті перевірки та протоколі не є достатніми та переконливими доказами вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не з'ясовано чи уповноважений орган ДПС приймав податкове повідомлення, у зв'язку із порушенням ведення податкового обліку ТОВ «КНЯЖІ ЛАНИ»
Наголошує, що висновки викладені в акті перевірки від 19 лютого 2026 року є необґрунтованим та безпідставними.
Повідомляє, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не викладено суті адміністративного правопорушення, не зазначено яке діяння вчинила особа та в чому полягає її вина.
Зазначає, що вони не погоджувалися з актом перевірки та оскаржують такий у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибула, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, адвокати Бойко Г.Є та Євсеєнко В.В. просили проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, думки адвокатів Бойко Г.Є та Євсеєнко В.В., які просили проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши виступ захисників особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 9 КУпАП України встановлено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, як що ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 253 КУпАП передбачено, що якщо орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України регулюється ст.103 ПК України. Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму(п.103.2)
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об'єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.
У разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) таких документів:
а) від отримувача доходу - заяви у довільній формі про відсутність у нього статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, а також про наявність такого статусу у нерезидента, який надав документи, зазначені у підпункті "б" цього пункту;
б) від бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу - заяви у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та документів, які підтверджують такий статус (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів), а також документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом)( п.103.3)
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:
зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.
Якщо нерезидент - безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов'язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.
Для цілей застосування цього пункту у випадках, коли резиденти - суб'єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об'єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.( п 103.4)
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.(103.5).
У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування(103.10).
Згідно п.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
У разі якщо резидент (крім платників єдиного податку четвертої групи) здійснює на користь нерезидента виплату доходів, зазначених в абзацах четвертому - шостому підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, у сумі, що перевищує суму, що відповідає принципу "витягнутої руки", або виплачує інші доходи, прирівняні згідно з цим Кодексом до дивідендів, такий резидент має утримати з суми такого перевищення та з таких інших доходів податок на доходи нерезидента за ставкою в розмірі 15 відсотків (якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України). Такий податок має бути сплачений до граничної дати подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний (податковий) рік.
Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:Пс = СД*100/(100 - СП) - СД, де:Пс - сума податку до сплати;СД - сума виплаченого доходу;СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом.
У разі якщо нерезидент набуває право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту "е" підпункту 141.4.1 цього пункту, у іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні відповідно до норм цього пункту, нерезидент, який набуває право власності, зобов'язаний утримати податок з прибутку від відчуження інвестиційного активу, виплаченого на користь іншого нерезидента, за ставкою в розмірі 15 відсотків та за його рахунок, задекларувати та перераховувати до бюджету України податок під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країною резиденції особи, на користь яких здійснюється виплата, що набрали чинності.
Такий нерезидент - покупець зобов'язаний не пізніше дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину. Взяття на облік таких нерезидентів здійснюється в порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 цього Кодексу.
Прибуток від здійснення операцій, визначених у підпункті "е" підпункту 141.4.1 цього пункту, визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу. Якщо на вимогу особи, яка відповідно до цього підпункту є відповідальною за сплату податку з прибутку від здійснення такої операції, нерезидент, який відчужує інвестиційний актив, не надає документи, що підтверджують витрати на придбання такого активу, базою оподаткування податком на такий прибуток є вартість операції з відчуження інвестиційного активу.
Відповідно до ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, -тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апеляційний суду вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
-давними протоколу про адміністративне правопорушення №01223 від 2 березня 2026 року (а.с. 23), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ТзОВ «КНЯЖІ ЛАНИ», порушила правила ведення бухгалтерського та податкового обліку, чим порушила п. 103.2 ст. 103 пп. 141.42 п 141.4 ст.141 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 650359 грн. за 2019 рік;
- інформацією з акту від 19 лютого 2026 року №6620/13-01-23-02-09/36211644 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «КНЯЖІ ЛАНИ» ( ЄДРПОУ 36211644), як правонаступника ТОВ «ЗБОРІВСЬКІ ЛАНИ» податкового законодавства України при виплаті нерезиденту «MARRIMOE HOLDINGS LIMITED» (Республіка КІПР) доходів із джерелом їх походження з України за період 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року (а.с. 4-20 ) з якого вбачається, що перевіркою встанволено порушення ТзОВ «КНЯЖІ ЛАНИ», як правонаступника ТОВ «ЗБОРІВСЬКІ ЛАНИ» : п 103.2 ст. 103, пп. 141.4.2 п141.4 ст. 141 ПК України, в результаті чого підприємством знижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 650 359 грн за 2019 рік.
- актом неявки головного бухгалтера ТзОВ «КНЯЖІ ЛАНИ» ( ЄДРПОУ 36211644), як правонаступника ТОВ «ЗБОРІВСЬКІ ЛАНИ» ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області для складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 22).
Твердження апелянта, що судом першої інстанції не з'ясовано фактичні обставини справи, порушено вимоги ст. 283 КУпАП, оскільки в постанов не зазначено опис обставин встановлених в ході розгляду справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Доводи апелянта, що наведені в акті перевірки та протоколі дані не є достатніми та переконливими доказами вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє, оскільки дані, викладені в акті перевірки та протоколі, є послідовними, взаємоузгодженими та складені уповноваженими особами в межах наданих їм повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначені документи містять конкретний опис виявлених порушень, обставини їх вчинення та інші дані, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, акт перевірки у встановленому законом порядку не скасований на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Твердження апелянта, що судом першої інстанції не з'ясовано чи уповноважений орган ДПС приймав податкове повідомлення, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_1 .
Доводи апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не викладено суті адміністративного правопорушення, не зазначено, яке саме діяння вчинила особа та в чому полягає її вина, апеляційний суд відхиляє, оскільки зміст протоколу свідчить, що у ньому в достатньому обсязі викладено обставини адміністративного правопорушення, зокрема зазначено час, місце, суть вчиненого порушення, вимоги які порушено, а також інші відомості, передбачені ст. 256 КУпАП. Наведені у протоколі дані є достатніми для розуміння суті інкримінованого правопорушення, забезпечення права особи.
Посилання апелянта на незгоду з висновками, які викладені в акті перевірки та його оскарження у встановленому законом порядку не спростовують встановлених у справі обставин, оскільки станом на час розгляду справи зазначений акт перевірки у встановленому законом порядку не скасований, недійсним не визнаний.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Євсеєнка В.В. є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Золочівського районного суду Львівської області від 6 квітня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Євсеєнка Віталія Володимировича- без задоволення
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.