Справа № 448/912/23 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.
Провадження № 22-ц/811/1762/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
01 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Черевка В.В.
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 31 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Судовишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Галина Романівна, про визнання незаконним і скасування рішень міської ради, про визнання земельної ділянки та житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя, про визнання незаконною та скасування державної реєстрації, про визнання права власності в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Судовишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Г.Р., в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила:
- визнати за нею право власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 та частину житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- визнати незаконним і скасувати рішення 11 сесії 7 скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 22.11.2017 №37 «Про надання дозволу на виготовлення детального плану території ОСОБА_2 »;
- визнати незаконним і скасувати рішення 14 сесії 7 скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 20.03.2018 №54 «Про затвердження детального плану території щодо розміщення земельної ділянки ОСОБА_2 »;
- визнати незаконним і скасувати рішення 26 сесії 7 скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 12.03.2019 №55 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2 »;
- визнати земельну ділянку площею 0,0800 га, кадастровий номер 4622410500:02:001:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , і призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та побудований на ній житловий будинок об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 4622410500:02:001:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за ОСОБА_2 ;
- визнати незаконним та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4622410500:02:001:0039, площею 0,0800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індексний номер: 40941102 від 20.05.2019, винесене державним реєстратором Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області Дикою Л.В. номер запису про право власності: 31619315), припинивши право власності відповідачки ОСОБА_2 на вказане майно.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , якому за життя на праві приватної спільної часткової власності належала 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 , де він до дня смерті був зареєстрований і проживав, а також 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_2 , який був побудований ним за життя у шлюбі з її матір'ю, відповідачкою ОСОБА_2 , на який він за життя не зареєстрував права власності. Після смерті її батька ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом, оскільки заповідального розпорядження він за життя не склав. Спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину є вона та її брат ОСОБА_3 , оскільки, вони на час смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 були зареєстровані з ним і проживали в АДРЕСА_3 . Крім того, вона у встановлений законом шестимісячний подала заяву приватному нотаріусу Яворівського районного нотаріального округу Пилюх Г.Р. про прийняття спадщини після смерті батька. Вказує, що її мати, відповідачка ОСОБА_2 , незважаючи на те, що була зареєстрована на час смерті батька за адресою: АДРЕСА_3 , не є спадкоємцем першої черги за законом, оскільки на час смерті батька у шлюбі із ним не перебувала, шлюб між ними був розірваний. Зазначає, що її сестра ОСОБА_4 на час смерті батька не була зареєстрована і не проживала із ним та у встановлений законом шестимісячний строк заяви до нотаріуса про прийняття спадщини не подала, а тому спадщини не прийняла. Вважає, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_2 є: вона та її брат ОСОБА_3 , і в порядку спадкування їм належить по 1/10 частині квартири АДРЕСА_1 та по 1/4 частині, житлового будинку, що по АДРЕСА_2 .
Звернувшись для оформлення спадщини після смерті батька до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Г.Р., отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із ненаданням правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 та відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, що по АДРЕСА_2 . Їй рекомендовано звернутися до суду. Зазначає, що надати оригінал свідоцтва про право власності на квартиру від 01.06.1996 не видається можливим, оскільки відповідачка ОСОБА_2 , її мати, не надає вказані документи та заперечує її право на спадщину після смерті батька. Крім цього, вона зверталася із письмовими заявами до Самбірського МБТІ та Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області про видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, однак із Самбірського МБТІ отримала відповідь про те, що БТІ не видає дублікатів свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області надала їй відповідь про те, що не володіє дублікатами права власності на нерухоме майно мешканців громади та рекомендувала звернутися до Самбірського МБТІ. Оформити свої спадкові права в позасудовому порядку їй не видається можливим, за таких обставин вона вимушена звернутися до суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішень міської ради, про визнання земельної ділянки та житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя, про визнання незаконною та скасування державної реєстрації, ОСОБА_1 зазначила, що її батько ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі із її матір'ю - відповідачкою ОСОБА_2 за життя побудував житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який, відповідно до статті 22 КпШС України, був їх спільною сумісною власністю. Відповідачка ОСОБА_2 , за життя батька, без його згоди, через рішення Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області в незаконний спосіб, узаконила вищевказаний житловий будинок одноосібно на себе, хоча такий є спільною сумісною власністю подружжя. Зазначає, що за життя її батько ОСОБА_5 будь-якої згоди щодо оформлення права власності на будинок на земельну ділянку площею 0,0800 га в цілому за відповідачкою ОСОБА_2 не давав, від спільного майна ніколи не відмовлявся, домовленостей щодо розподілу спільного майна в добровільному між ними досягнуто не було, в судовому порядку спільне майно між ними не ділилося.
Вважає оскаржувані рішення Судововишнянської міської ради незаконними і такими, що суперечать актам цивільного та сімейного законодавства та порушують її права і законні інтереси, оскільки житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 , був побудований її батьками за час шлюбу, а отже належить їм на праві спільної сумісної власності. Відповідно земельна ділянка площею 0,0800 га, що призначена для будівництва і обслуговування вищевказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) також є об'єктом права спільної сумісної власності її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і матері ОСОБА_2 , і належить їм по частині кожному. Їй як спадкоємцю батька ОСОБА_2 за законом належить частина житлового будинку, що в АДРЕСА_2 та частина земельної ділянки площею 0,0800 га, що призначена для його будівництва і обслуговування.
На підставі наведеного просила задовольнити її позов.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 31.03.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки таке постановлене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та викладені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що нею правильно визначено коло відповідачів у справі, зокрема брата - ОСОБА_3 , який, як і апелянт, прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , а також матір - ОСОБА_2 , яка заперечує її право на спадкування частки житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/10 частки квартири АДРЕСА_1 . Вказує, що матір не надає нотаріусу оригінал свідоцтва про право власності на квартиру, перешкоджаючи отриманню нею свідоцтва про право на спадщину, а також, незважаючи на те, що житловий будинок АДРЕСА_2 був збудований у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя, вживає заходів щодо оформлення права власності на весь будинок на своє ім'я на підставі рішень Судововишнянської міської ради, які, на думку апелянта, є незаконними. При цьому зазначає, що їй та братові належить по 1/2 частці спадкового майна після смерті батька. Також вважає обґрунтованим залучення відповідачем Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, оскільки саме цим органом прийнято рішення про надання ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку для обслуговування спадкового будинку та про оформлення за нею права особистої власності на житловий будинок, що, на переконання апелянта, суперечить вимогам цивільного законодавства та порушує її права й інтереси. Відтак, оскаржуваним рішенням їй безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання спірного житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 4622410500:02:001:0039, об'єктами спільної сумісної власності та спадкового майна. Також вказує, що висновок суду про те, що шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Мостиського районного суду від 23.05.1993 у справі № 2-14, є необґрунтованим, адже відповідно до законодавства, чинного на той час, зокрема Кодексу про шлюб та сім'ю України, шлюб вважався припиненим не з моменту ухвалення судового рішення, а з моменту державної реєстрації розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого на підставі розпорядження органу приватизації від 06.05.1996 за №8, зареєстровано в книзі 11, реєстровий №1453-7 м.Судова Вишня.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого повторно серії НОМЕР_1 від 28.10.2021.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачкою ОСОБА_2 з 07.02.1976, який було розірвано на підставі рішення Мостиського районного суду Львівської області у справі № 2-14 від 23.05.1993. Реєстрацію розірвання шлюбу проведено 08.02.2001.
На час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою №3192 від 17.07.2020, виданою виконавчим комітетом Судововишнянської міської ради.
З копії спадкової справи № 62/2021, заведеної після смерті ОСОБА_2 , вбачається, що 09.11.2011 ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Мостиського нотаріального округу Львівської області Тхір Н.П., яким належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0289 гектари, яка розташована по АДРЕСА_4 заповів свої дочці - ОСОБА_4 .
Позивачка ОСОБА_1 28.10.2021 звернулась до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального коругу Львівської області Пилюх Г.Р. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , однак їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналу (дублікату) правовстановлюючого документу на вказану квартиру. Свідоцтва про право на спадщину у даній спадковій справі відсутні та нотаріусом не видавались.
Рішенням 11 сесії 7 скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 22.11.2017 №37 «Про надання дозволу на виготовлення детального плану території ОСОБА_2 » надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення детального плану території щодо розміщення земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 площею 0,0800 га, угіддя - під будівлями та дворами, землі житлової та громадської забудови, землі, що перебувають у користуванні.
Рішенням 14 сесії 7 скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 20.03.2018 № 54 «Про затвердження детального плану території щодо розміщення земельної ділянки ОСОБА_2 » затверджено ОСОБА_2 детальний план території щодо розміщення земельної ділянки площею 0,0800 га, під будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 та надано їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0800 га, землі житлової та громадської забудови, угідля - під будівлями та дворами, землі, що перебувають у користуванні, в АДРЕСА_2 .
Рішенням 26 сесії 7 скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 12.03.2019 №55 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0800 га, угіддя - під будівлями та дворами, землі житлової та громадської забудови, (кадастровий номер земельної ділянки - 4622410500:02:001:0039), по АДРЕСА_2 , із земель, що перебувають у користуванні та передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0800 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, по АДРЕСА_2 (Т.1, а.с.230).
На підставі вищевказаних рішень Судововишнянської міської ради Львівської області відповідачка ОСОБА_2 03.01.2019 зареєструвала за собою земельну ділянку кадастровий номер 4622410500:02:001:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0800 га у Державному земельному кадастрі та зареєструвала за собою право власності на вищевказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-4608406652019 від 03.01.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 167235299 від 20.05.2019.
Рішенням виконавчого комітету Судововишнянської міської Ради народних депутатів Мостиського району Львівської області №175 від 21.02.1990 «Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку» ОСОБА_2 було надано дозвіл побудувати житловий будинок по проекту ОБ-1-4/1 житловою площею 54,7 та господарської будівлі по проекту в м.Судова Вишня.
З матеріалів справи та технічного паспорта вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, а саме будинок садибного типу загальною площею 249,1 м.2,житлова площа -107,3 кв.м. З опису об'єкта незавершеного будівництва відсоток готовності відсутній, а також матеріали справи не містять декларації про готовність об'єкта до експлуатації та зареєстрованого права власності.
Відповідно до відповіді з архівного відділу Яворівської районної державної адміністрації Львівської області №1-11/25 від 25.11.2022 у протоколах засідань виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області за 1994-1996 роки немає рішення про виділення ОСОБА_2 та ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_2 . Будівельні паспорти на забудову земельної ділянки в архівний відділ Яворівської райдержадміністрації не надходили.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що за своєю суттю такий спосіб захисту, як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Предметом цього спору є визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
У статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, правом на отримання спадщини наділені особи, визначені цивільним законодавством чи заповітом, які дотримались процедури отримання такої спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Якщо нотаріус обґрунтовано відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Якщо спадкоємець не має можливості оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, чи з інших підстав питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку (див. постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 947/28296/23, провадження № 61-3961св25).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 03.01.2025 у справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24).
У цій справі встановлено, що спадкодавцеві ОСОБА_2 на праві власності належала 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, шляхом подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини у межах визначених законом строків. Іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його син та брат позивачки - ОСОБА_3 , який на момент смерті батька був зареєстрований та проживав із ним.
Відповідно, оскільки ОСОБА_2 належала 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 , кожен з його спадкоємців має право на 1/2 частину від 1/5, що становить 1/10 частку квартири.
Однак право на вказане спадкове майно ОСОБА_1 не може оформити в нотаріальному порядку у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру, що підтверджується листом приватного нотаріуса Пилюх Г.Р. № 72/02-14 від 24.10.2022. Отже, відповідне право позивача на спадкове майно може бути захищене у судовому порядку.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 , тому рішення суду в цій частині слід скасувати та задовольнити таку позовну вимогу.
При цьому помилковими є висновки районного суду про те, що позов пред'явлено не до всіх належних відповідачів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення сестри позивачки - ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, як спадкоємиці за законом.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із відсутності підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на частину житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи та технічного паспорту за адресою АДРЕСА_2 розташований об'єкт незавершеного будівництва. З опису об'єкта незавершеного будівництва встановлено, що відсоток готовності такого відсутній, а також матеріали справи не містять декларації про готовність об'єкта до експлуатації та зареєстрованого права власності. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Крім цього, як правильно встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази щодо участі батька позивачки ОСОБА_2 в будівництві зазначеного будинку.
У цій справі позивачка також просила визнати незаконними і скасувати рішення Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 22.11.2017 №37 «Про надання дозволу на виготовлення детального плану території ОСОБА_2 », від 20.03.2018 № 54 «Про затвердження детального плану території щодо розміщення земельної ділянки ОСОБА_2 », від 12.03.2019 №55 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 ».
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).
У постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2020 в справі № 910/1310/19, зазначено, що: «передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Правовий висновок такого змісту викладено у постановах Верховного Суду від 04.09. 2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17».
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не доведено, що оспорювані рішення Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області є протиправними та порушуть її права чи інтереси, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
При цьому позовні вимоги про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 , скасування державної реєстрації не підлягають задоволенню як похідні вимоги від вимог про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду слід скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову. В решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 31 березня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову.
Визнати за ОСОБА_1 право вланості на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1 .
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 01.05.2026
Головуючий
Судді