Справа № 441/2599/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/33/26 Доповідач: ОСОБА_2
29 квітня 2026 року у м. Львові колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року,
за участю: прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_9
встановила:
вищенаведеним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_6 покарання за цим вироком повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Городоцького районного суду Львівської області від 19.01.2024 у виді позбавлення волі строком на 5 років та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень та 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень ухвалено виконувати самостійно.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 16.11.2025 року близько 23.40 год. в будинку АДРЕСА_1 під час конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс своїй співмешканці ОСОБА_9 три удари долонею правої руки в обличчя з правої сторони та один удар долонею правої руки в обличчя з лівої сторони, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді чотирьох синців на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Не погоджуючись з цим вироком, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року в частині призначеного покарання змінити, призначивши йому покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт чи штрафу у меншому розмірі.
Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що призначене судом першої інстанції покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості. Посилається на повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, примирення з потерпілою позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність перебування на обліку у лікаря-нарколога та психіатра, а також наявність стійких соціальних зв'язків.
Вважає, що суд першої інстанції недостатньо врахував зазначені пом'якшуючі обставини та безпідставно не призначив більш м'яке покарання.
При апеляційному розгляді захисник, обвинувачений та потерпіла підтримали апеляційну скаргу та просили її задоволити.
Прокурор заперечив апеляційну скаргу обвинуваченого з огляду на безпідставність такої, зазначивши про законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного судового рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Що стосується доводів обвинуваченого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особіобвинуваченого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Так, при призначенні ОСОБА_6 покарання місцевим судом у повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, особу винного, який на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем свого проживання,
При цьому також враховано і наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , місцевим судом визнано вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.
На підставі зазначених обставин, які враховуються при призначенні покарання, суд першої інстанції дійшов переконання, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів буде покарання у виді штрафу в межах, установлених санкцією ч. 1 ст. 125 КК України для даного виду покарання.
З цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, при цьому доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неврахування у повній мірі даних щодо його особи при призначенні покарання місцевим судом є безпідставними, з огляду на те, що судом першої інстанції враховано всі обов'язкові обставини, визначені ст. 65 КК України, що мають бути враховані судом при призначенні покарання, зокрема й ті, на які посилається обвинувачений у апеляційній скарзі.
Також, суд першої інстанції правильно застосував приписи ст. 71,72 КК України і до покарання за даним вироком приєднав невідбуте покарання за вироком Городоцького районного суду Львівської області від 19.01.2024 та за сукупністю вироків визначив ОСОБА_6 до відбування остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та штрафу у розмірі 850 грн.
Це рішення належним чином умотивоване і відповідає вимогам кримінального закону, а тому підстав для зміни вироку через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного і пом'якшення обвинуваченому покарання, про що обвинувачений ставить питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Таким чином доводи обвинуваченого про безпідставність призначення йому надміру суворого покарання колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом призначено покарання, в межах санкції статті обвинувачення за якими його визнано винним, з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що повністю узгоджується з приписами ст.65 КК України, а також з урахуванням положень ст.71 КК України, яка регламентує порядок призначення покарання за сукупністю вироків, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення.
Окрім того, слід зазначити, що думка потерпілої щодо визначення обвинуваченому виду та розміру покарання може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак не є вирішальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376,404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді: