Справа № 309/3480/25
29.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/174/26, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2026 року,
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2026 року, клопотання прокурора Хустської окружної прокуратури про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено.
Продовжено запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 27 березня 2026 року до 25 травня 2026 року включно без визначення розміру застави.
В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 12025071050000508 від 31.07.2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому просила ОСОБА_5 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке закон класифікує, як особливо тяжкий злочин, що карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років, а тому з урахуванням серйозності висунутого проти нього обвинувачення, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні злочину, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що останній може переховуватися від суду, чинити тиск на свідків. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вказує на те, що з ухвалою суду не згідний. Зазначає, що свідки, допитані судом підтвердили, що він до злочину ніякого відношення не має, тобто його не вчиняв. Просить суд обрати йому м'якший запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що прокурор та захисник належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги чи даних про поважність причин неявки від прокурора, захисника не надходило, а також те, що прокурор та захисник не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 на підтримання вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від семи до десяти років); дані про особу; відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про існування вказаних стороною обвинувачення наявності передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення вини, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати, при цьому ні обвинуваченим, ні стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обвинуваченим не надано жодних доказів, зокрема й даних про його особу, які би давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі, не ухилятиметься від суду, не впливатиме на потерпілого, свідків, не вчинятиме інших кримінальних правопорушень, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, апеляційний суд відхиляє як безпідставні і необґрунтовані. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що обвинуваченим, стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі й домашнього арешту.
При оцінці доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що свідки, які допитані судом підтвердили, що він до злочину ніякого відношення не має, тобто його не вчиняв, колегія суддів зазначає, що на цій стадії процесу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв'язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті, у тому числі і щодо застосування тої чи іншої норми матеріального закону, і вважає, що обставини, за яких ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, із посиланням на відповідні докази, свідчать про можливу причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінально-карного діяння. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що питання обґрунтованості підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення вирішується під час досудового розслідування, у тому числі і під час застосування запобіжного заходу.
Тому, доводи апеляційної скарги у цій частині, апеляційний суд відхиляє як безпідставні і такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_5 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.
Разом з тим, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих чи вчиняти інші злочини, однак, обставини, за яких вчинено інкриміноване йому кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини та дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд бере до уваги аргументи, які наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого, проте в даному конкретному випадку, колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у кримінальному провадженні, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по кримінальному провадженню.
Тому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Також колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд взяв до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, та обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки інкриміноване ОСОБА_5 кримінально-каране діяння поєднане із застосуванням насильства, що спричинило смерть потерпілого.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом обставини, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують наявність ступеня ймовірності того, що обвинувачений ОСОБА_5 може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду та створять загрозу суспільству та, як наслідок, не спростовують висновки місцевого суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі незастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів не встановила, застосований судом запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 та його продовження, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331 КПК України, прийняте рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст.177, 183, 199, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2026 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 25.05.2026 включно, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді