Дата документу 01.05.2026
Справа № 334/3919/26
Провадження № 2-н/334/386/26
про відмову у видачі судового наказу
01 травня 2026 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Турбіна Т.Ф. розглянувши матеріали цивільної справи за заявоюОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Лишенка Сергія Сергійовича, про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
27 квітня 2026 року в провадження Дніпровського районного суду м. Запоріжжя в порядку наказного провадження надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Лишенка Сергія Сергійовича, про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Так, заявниця просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Вивчивши матеріали заяви та долучені до неї письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник та боржник не досягли згоди щодо розміру аліментів, які боржник має сплачувати на утримання дитини. Добровільно боржник аліменти не сплачує, у зв'язку з чим заявниця звернулась до суду із відповідною заявою.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.
Матеріалами справи встановлено, що звертаючись до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання дитини, ОСОБА_2 в обґрунтування вимог заяви не долучено будь-яких доказів, які підтверджують факт сумісного проживання неповнолітньої дитини із заявником та перебування дитини на її утриманні.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, встановлено, що заявником при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини порушені вимоги ст.163 ЦПК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст.163, 165, 258 ЦПК України, суд,-
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Лишенка Сергія Сергійовича, про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - відмовити.
Роз'яснити заявникові, що у відповідності до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Особа, без участі якої було постановлено ухвалу, має право подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Турбіна Т. Ф.