29 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 1-213/2011
Провадження № 13-105зво25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17
розглянула заяву судді ОСОБА_6 про самовідвід від участі в розгляді заяви захисника ОСОБА_18 про перегляд за виключними обставинами вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року, вирроку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року та ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду(далі - Касаційний кримінальний суд) від 05 червня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_19 з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом і
1. Захисник ОСОБА_18 звернулась до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд вищевказаних судових рішень щодо засудженого ОСОБА_19 за виключними обставинами.
2. Суддя ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) заявив самовідвід від участі в розгляді заяви захисника ОСОБА_18 .
3. Так, у своїй заяві суддя ОСОБА_6 вказує на існування інших обставин його самовідводу, зокрема на те, що колегія суддів Касаційного кримінального суду, у складі якої він розглядав справу щодо засудженого ОСОБА_19 у касаційному порядку, ухвалою від 05 червня 2018 рокукасаційні скарги прокурора ОСОБА_20 , засудженого ОСОБА_19 та його захисників ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 - задовольнила частково; вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року стосовно ОСОБА_19 скасувала в частині його засудження за ч. 1 ст. 263 і ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК), а кримінальну справу в цій частині закрила на підставі п. 3 ч.1 ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалила вважати ОСОБА_19 засудженим за ст. 348 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі, за п. 9. ч. 2 ст. 115 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, за ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі частин 1 і 2 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ухвалила вважати ОСОБА_19 засудженим до покарання у виді довічного позбавлення волі, а на підставі частин 2 і 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Довгинцівського районного районного суду м. Кривого Рогу від 15 листопада 2010 року більш суворим за даним вироком - до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі. У решті вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року та вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_19 залишено без змін. Вищевказана обставина може викликати сумнів щодо неупередженості судді ОСОБА_6 при розгляді Великою Палатою заяви захисника ОСОБА_18 в інтересах засудженого ОСОБА_19 .
4. Перевіривши заяву судді ОСОБА_6 , Велика Палата дійшла такого висновку.
5. За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
6. За приписами ч. 1 ст. 80 КПК суддя зобов'язаний заявити самовідвід за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу.
7. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
8. Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної і соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року 200a6/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи, зокрема, у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
9. Колегія суддів Касаційного кримінального суду, до складу якої входив суддя ОСОБА_6 , розглянула касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_19 та його захисників на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23лютого 2017 року і вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року та постановила ухвалу, якою вирок Апеляційного суду скасувала в частині засудження ОСОБА_19 за ч. 1 ст. 263 і ч. 2 ст. 309 КК, а кримінальну справу в цій частині закрила на підставі п. 3 ч.1 ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, у решті вирок залишила без змін.
10. З метою недопущення будь-яких сумнівів у сторін стосовно об'єктивності, безсторонності та неупередженості судді ОСОБА_6 , що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК унеможливлює його участь у розгляді заяви захисника ОСОБА_18 ,його заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 75, 80, 81 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
Заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_6 задовольнити.
Відвести суддю Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_6 від участі в розгляді заяви захисника ОСОБА_18 про перегляд за виключними обставинами вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року, вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року та ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05червня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_19 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді:ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_23 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17