30 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2528/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Горопашний І.В., адвокат (довіреність від 10.11.2025 №10/11-33),
відповідача - публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - Богословський В.А., адвокат (довіреність від 15.04.2026 №46),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 (головуючий суддя: Боєва О.С., судді: Зінченко Н.Г., Науменко А.О.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2025 (головуючий суддя: Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.)
у справі № 908/2528/23
за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго")
до публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго")
про стягнення 190 295 338,43 грн.
Короткий зміст позовних вимог
ПАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до ПАТ "Запоріжжяобленерго" про стягнення 190 295 338,43 грн заборгованості з яких: 180737881,95 грн основна заборгованість, 2 382 128,18 грн 3% річних, 7 175 328,30 грн інфляційні втрати, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в частині оплати за надані послуги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Господарським судом Запорізької області рішенням від 10.12.2024 у справі №908/2528/23 позов задоволено частково; закрито провадження у справі № 908/2528/23 в частині вимог про стягнення 14 280 396,67 грн заборгованості за відсутністю предмета спору; стягнуто з ПАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ПАТ "НАК "Укренерго" 166 457 485,28 грн заборгованості, 2 177 264,82 грн 3 % річних та 6 646 429,77 грн інфляційних втрат; у задоволенні іншої частини позову відмовлено; стягнуто з ПАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" 865 282,05 грн витрат зі сплати судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, що надання позивачем послуг за вказаний вище період в рамках Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 27.05.2019 №0503-03041 (в редакції Додаткових угод від 31.12.2021 та від 02.01.2023) є доведеним та відповідачем не спростований. Докази здійснення відповідачем повної оплати вартості наданих послуг за спірний період, у строки визначені Договором, в матеріалах справи відсутні. При цьому, оскільки після відкриття провадження у цій справі, під час її розгляду сторонами складені та підписані акти коригування з від'ємними значеннями на загальну суму 14 280 396,67 грн за розрахункові періоди (місяці), які входять до спірного періоду в межах цієї справи, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 280 396,67 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, за відсутністю предмета спору. Відповідно до цієї суми судом зменшено розмір 3% річних та інфляційних втрат.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 30.07.2025:
-апеляційну скаргу ПАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 у справі №908/2528/23 задоволено;
-рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 у справі №908/2528/23 в частині відмови у задоволені стягнення 3% річних у розмірі 204 863,36 грн та інфляційних втрат у розмірі 528 898,53 грн скасовано, прийнято в цій частині нове рішення;
- позовні вимоги задоволено;
- стягнуто з ПАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" 166 457 485, 28 грн заборгованості, 2 382 128,18 грн 3 % річних та 7 175 328,30 грн інфляційних втрат; в іншій частині рішення залишено без змін;
- апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 у справі №908/2528/23 залишено без задоволення;
- стягнуто з ПАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" 939 400,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 16 509,65 грн судового збору за подання апеляційної скарги;
- судовий збір у розмірі 3 220,80 грн за подання апеляційної скарги ПАТ "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 у справі №908/2528/23 покладено на скаржника.
Судове рішення обґрунтоване тим, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права і сталу судову практику у подібних правовідносинах, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а тому рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволені стягнення 3% річних у розмірі 204 863,36 грн та інфляційних втрат в розмірі 528 898,53 грн підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ПАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 у справі №908/2528/23, відповідно- задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Запоріжжяобленерго", з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 204 863,36 грн і інфляційних втрат у розмірі 528 898,53 грн, стягнення 102 986,08 грн інфляційних втрат та скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 102 986,08 грн інфляційних втрат. Також скаржник просить ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "НЕК "Укренерго" в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 631 884,61 грн та 3% річних у розмірі 204 863,36.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про застосування судом апеляційної інстанції норми права (статей 610, 612, 625 Цивільного кодексу України) без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 зі справи № 910/4590/19, від 19.07.2023 зі справи № 910/16820/21.
Доводи інших учасників справи
ПАТ "НЕК "Укренерго" у відзиві на касаційну скаргу, з посиланням на додержання судом апеляційної інстанції у вирішенні спору норм матеріального та процесуального права, просило Суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Між Державним підприємством "НЕК "Укренерго", Оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України (Виконавець) та ПАТ "Запоріжжяобленерго" (Користувач) 27.05.2019 укладений Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0503-03041 (далі Договір), який регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України (пункт 1.1 Договору). 26.06.2019 також підписано Протокол узгодження розбіжностей щодо деяких пунктів Договору.
Відповідно до пунктів 1.1., 3.2 Статуту ПАТ "НЕК "Укренерго", затвердженого Наказом Міністерства енергетики України від 21.10.2021 № 218, ПАТ "НЕК "Укренерго" (далі Товариство) є юридичною особою, що утворено як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в приватне акціонерне товариство відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15 лютого 2019 року № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство". Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Статуту, метою діяльності Товариства є, зокрема, здійснення диспетчерського (оперативно-технологічного) управління режимами роботи об'єднаної енергетичної системи України (далі ОЕС України) відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу системи передачі та інших нормативно-правових актів, які регулюють функціонування ринку електричної енергії.
ПАТ "НЕК "Укренерго" (Оператор системи передачі (ОСП), Виконавець, позивач у даній справі) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Користувач, відповідач у даній справі) 31.12.2021 та 02.01.2023 підписані Додаткові угоди до вищезазначеного Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0503-03041, згідно з якими Договір був викладений в новій редакції (в редакції вказаних Додаткових угод; далі - Додаткові угоди в редакції вказаних вище Додаткових угод).
Так, відповідно до умов Договору визначено, що ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга). Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).
В пунктах 1.3 та 1.4 Договору, які є однаковими в редакціях Додаткових угод 31.12.2021 та 02.01.2023, передбачено, що під час виконання вимог цього Договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі оперативного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентного обміну інформацією.
Ціна Договору та умови оплати, визначені у розділі 2 Договору (підпункт 2.1 2.10 Договору), який за своїм змістом є однаковим в редакціях вищезазначених Додаткових угод.
Приписами пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору сторони визначили, що ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
Вартість Послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої Послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 2.5. Договору визначено, що розрахунок за надану Послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості Послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:
- до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості Послуги;
- до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості Послуги;
- до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості Послуги.
Згідно з пунктом 2.6 Додаткової угоди до Договору від 31.12.2021 плановий обсяг Послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу Послуги на розрахунковий період. У разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає оператору системи передачі (ОСП), Виконавцю повідомлення про зміну обсягів Послуги. Оператор системи передачі (ОСП), Виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.
Планові обсяги Послуги Користувач зобов'язаний подавати Виконавцю до десятої доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Виконавець протягом 3 днів їх погоджує і повертає Користувачу, у разі не погодження (пункт 10.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.7 Договору, Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно).
Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги у відповідному розрахунковому періоді Виконавець направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Користувач здійснює підписання актів надання Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів з дня їх отримання та провертає Виконавцю (пункт 2.8 Договору).
Згідно з пунктом 2.9. Договору, за відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій, за наявності згоди Користувача.
В пункті 10.6 Договору сторони погодили, що будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання Договору (у тому числі акт надання Послуги або акт коригування до акта наданої Послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що Виконавець зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).
Відповідно до пункту 10.7 договору в редакціях Додаткових угод, рахунки, акти надання Послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: - у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; - у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Згідно з підпунктом 3.2.1 пункту 3.2, підпункту 3.3.2. пункту 3.3. Договору, Користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором. Оператор системи передачі, Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану Послугу.
В пункті 12.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021 визначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2022. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
В пункті 12.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 02.01.2023 визначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2023. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Як слідує зі змісту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначав, що Господарським судом Запорізької області розглядалась справа № 908/374/23 за позовом НЕК "Укренерго" до ПАТ "Запоріжжобленерго" про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0503-03041 від 27.05.2019 за період з лютого 2022 по вересень 2022 (два планових платежі), 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за неналежне виконання договору. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.06.2023 у справі №908/374/23 позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованість за період з лютого до вересеня 2022 року (2 планових платежі) у загальному розмірі 197 455 151,52 грн, 3% річних у розмірі 2 242 666,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 434 975,99 грн, пеню у розмірі 3 070 123,24 грн, судовий збір у розмірі 939 306,06 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.2023 у справі № 908/374/23 залишено без змін.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за Договором станом на 30.06.2023 виникла заборгованість з жовтня 2022 по червень 2023, з урахуванням актів коригування, складених у зазначений період, в т.ч. актів коригування до актів наданих послуг за попередні періоди: з березня 2022 по вересень 2022, за які (періоди) заборгованість була стягнута вказаним вище рішенням суду у справі № 908/374/23.
Судами встановлено, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" надавались ПАТ "НЕК "Укренерго" повідомлення про прогнозні (планові) обсяги надання послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за договором №0503-03041 у період з вересня 2022 по червень 2023.
Судами встановлено, що позивачем додано до позову CD-R диск, який містить електронні докази: планові рахунки, Акти надання послуг, Акти коригування до актів надання послуг, які досліджені судом в судовому засіданні 05.12.2024.
За наслідками дослідження електронних доказів судами встановлено, що ПАТ "НЕК "Укренерго" були виставлені відповідні рахунки на оплату за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (планові обсяги) згідно з Договором від 27.05.2019 № 0503-03041 за період з вересня 2022 по травень 2023 (по три рахунки за кожний місяць) та за червень 2023 (два рахунки за плановими платежами). Сторонами по закінченню кожного розрахункового періоду (місяця) у період: з вересня 2022 по травень 2023 включно складені відповідні Акти надання послуг.
Також судами встановлено, що у подальшому були складені акти коригування до актів надання послуг за вересень 2022 лютий 2023, відповідно до яких на підставі зміни фактичного обсягу було визначено вартість послуги з урахуванням скоригованих даних як у бік збільшення (вересень, жовтень, грудень 2022), так і у бік зменшення (листопад 2022, січень та лютий 2023).
Так, за результатами відповідних актів коригування загальна вартість наданих послуг за скоригованими даними склала: за вересень 202 225 372 178,53 грн; за жовтень 202 225 952 287,28 грн; за листопад 202 221 158 084,26 грн; за грудень 202 220 125 451,38 грн; за січень 202 322 988 096,98 грн; за лютий 202 325 491 737,33 грн.
Вартість послуг згідно з наданими позивачем актами надання послуги за березень 202 329 386 600,24 грн; за квітень 202 332 358 017,92 грн та за травень 2023 28 692 687,67 грн.
ПАТ "Запоріжжяобленерго" здійснено часткові оплати наданих послуг, а саме: згідно з платіжною інструкцією від 28.04.2023 оплачено послуги за березень 2023 на суму 24 190 694,71 грн, згідно з платіжною інструкцією від 31.05.2023 оплачено послуги за квітень 2023 на суму 30 866 911,04 грн.
Також сторонами скориговані фактичні обсяги послуг, наданих у березні, квітні, травні, червні, липні та серпні 2022 року та складені відповідні акти коригування до актів надання послуги зазначених розрахункових періодів, згідно з якими за результатами скоригованих даних вартість послуги збільшилась: у березні 2022 на суму 1 255,37 грн; у квітні 2022 на суму 72 602,33 грн, у травні 2022 на суму 71 981,81 грн, у червні 2022 на суму 1 163 633,33 грн, у липні на суму 207 541,24 грн, у серпні 2022 на суму 26 856,19 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту позовної заяви, заборгованість (основна) відповідача, яку позивач просить стягнути, виникла за такими місяцями:
- березень 2022 року - 2 155,37 грн (акт коригування);
- квітень 2022 року - 72 602,33 грн (акт коригування);
- травень 2020 року - 71 981,81 грн (акт коригування);
- червень 2022 року - 1 163 663,33 грн (акт коригування);
- липень 2022 року - 207 541,24 грн (акт коригування);
- серпень 2022 року - 26 856,19 грн (акт коригування);
- вересень 2022 року - 7 158 304,31 грн (акт коригування, з вирахуванням двох планових платежів, стягнутих в межах справи № 908/374/23);
- жовтень 2022 - 25 952 287,28 грн (акт надання послуг з урахуванням акта коригування);
- листопад 2022 року -21 158 084,26 грн (акт надання послуг з урахуванням акта коригування);
- грудень 2022 року - 20 125 451,38 грн (акт надання послуг з урахуванням акта коригування);
- січень 2023 року - 22 988 096,88 грн (акт надання послуг з урахуванням акта коригування);
- лютий 2023 року - 25 491 737,33 грн (акт надання послуг з урахуванням акта коригування);
- березень 2023 року - 5 195 905,53 грн (акт надання послуг з вирахуванням часткової оплати);
- квітень 2023 року - 1 471 106,88 грн (акт надання послуг з вирахуванням часткової оплати);
- травень 2023 року - 28 692 687,67 грн (акт надання послуг);
- червень 2023 року - 20 960 320,06 грн (два планових платежі).
Загальна заборгованість за послуги, яка заявлялась до стягнення у позовній заяві становила 180 737 881,95 грн, що складалася із вищезазначених сум заборгованості за надані послуги у вищевказані періоди (місяці). За прострочення виконання грошових зобов'язань за договором ПАТ "НЕК "Укренерго" також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 2 382 128,18 грн 3% річних та суму 7 175 328,30 грн інфляційних втрат.
Судами встановлено, що 24.10.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 14 280 396,67 грн, за відсутністю предмета спору. До клопотання додані копії актів коригування, складені у червні, липні та вересні 2024 року. У вказаному клопотанні позивачем зазначено, що після подачі позову сторонами були підписані Акти коригування до Актів надання послуг за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень, лютий, березень 2023 року. Таким чином, як зазначив позивач, між сторонами припинено спір на загальну суму 14 280 396,67 грн, просив суд закрити провадження у справі в частині заборгованості (основного боргу) у розмірі 14 280 396,67 грн.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 22.09.2025 відкрив касаційне провадження у справі № 908/2528/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд ухвалою від 30.10.2025 зупинив касаційне провадження у справі № 908/2528/23 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 914/2625/23 з огляду на підстави касаційного оскарження та доводи скаржника, ураховуючи подібність питання щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України під час нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат на суми попередньої оплати.
Ухвалою від 07.04.2026 Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі № 908/2528/23 та призначив розгляд касаційної скарги Компанії на 30.04.2026.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
ПАТ "Запоріжжяобленерго" просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції (якою рішення суду першої інстанції частково скасовано) та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 102 986,08 грн інфляційних втрат та ухвалити нове рішення яким скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 631 884,61 грн інфляційних втрат та 204 863,36 грн 3% річних.
В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядається.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 204 863,36 грн 3% річних та 528 898,53 грн інфляційних витрат зазначив, що як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України. Однак, місцевий господарський суд відповідної сталої судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, положень законодавства та умов договору про надання послуг щодо моменту настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання не врахував, через що дійшов помилкового висновку про те, що « … у доданому до позовної заяви розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем не враховувались Акти коригування до Актів надання послуг за липень - грудень 2022 та січень - березень 2023, що складені після відкриття провадження у даній справі: в червні, липні та вересні 2024. Оскільки вказані акти коригування до актів надання послуг за спірний період мають від'ємні значення на загальну суму 14 280 396,67 грн щодо якої (щодо вимог в цій частині), як зазначено вище, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, і в даному випадку на суму 14 280 396,67 грн не існувало заборгованості, отже прострочення за нею відсутнє, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині заявлених позивачем відсотків річних та інфляційних витрат, нарахованих на вказану суму задоволенню не підлягають…».
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
У касаційній скарзі відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова прийнята без врахування висновку про те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, викладений у наведених ним постановах.
Оцінюючи на предмет подібності правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, у наведених відповідачем постановах Верховного Суду та у справі № 908/2528/23, слід зазначити таке.
Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи про те, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю, то наведені скаржником висновки викладені у неподібних до справи № 908/2528/23 правовідносинах.
У справі № 910/4590/19 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалося питання про юрисдикцію спорів щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ. У цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання, тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою. У справі, що розглядається, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ. При вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів перед судом обов'язково постане питання про наявність заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, суму такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, тобто питання, спір щодо яких підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі.
У справі № 910/16820/21 з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі 773,32 грн - 3 % річних, 4 986,72 грн інфляційних втрат, 2 294,83 грн пені, всього 8 054,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до відповідача перейшло зобов'язання за договором страхування, укладеним позивачем з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна», яке було ліквідоване із встановленням недостатності його майна для виконання зобов'язань перед кредиторами. На вимогу позивача МТСБУ здійснило виплату в розмірі 9179,30 грн, однак невиплаченими лишилися суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нараховані у зв'язку з простроченням страховиком виконання зобов'язань за договором страхування. У цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов'язків останнього як сторони у зобов'язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов'язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов'язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов'язань за договорами страхування. МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов'язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов'язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов'язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.
Тобто правовідносини у наведених вище справах та у справі № 908/2528/23 не є подібними. Жодна з наведених скаржником постанов не містить висновку, відповідно до якого обґрунтованим буде розрахунок 3% річних та втрат від інфляції на заборгованість з оплати послуг за договором про надання послуг з диспечерського (оперативно-технологічного) управління за фактичний обсяг послуг, отриманих за розрахунковий місяць, незалежно від того що це заборгованість по сплаті планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця.
При цьому, Верховний Суд виходить з того, що згідно з положеннями частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що після подання скаржником касаційної скарги у цій справі Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду 20.03.2026 переглянув у касаційному порядку рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі №914/2625/23 в частині наявності / відсутності підстав для стягнення з відповідача, зокрема, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем вартості наданих згідно з Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (до закінчення перегляду судового рішення якої Суд зупиняв касаційне провадження у справі №908/2528/23).
Так, ухвалюючи постанову про залишення в силі рішеннь судів попередніх інстанцій в частині відмови позивачу у стягненні суми інфляційних втрат та 3% річних, об'єднана палата у постанові від 20.03.2026 дійшла, зокрема, таких висновків:
" 8.12. Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається Кодексом системи передачі.
8.13. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
8.14. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
8.15. У пунктах 6.1, 6.4 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передач регламентовано, що договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління в ОЕС України. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі оперативного та перспективного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією. Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.
8.16. ОСП зобов'язаний на своєму офіційному вебсайті оприлюднити редакцію договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління зі змінами та роз'яснення щодо укладення та приєднання користувача до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
8.17. Типовий договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), який є додатком 5 до Кодексу системи передачі, передбачає, що:
- вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (пункт 2.3);
- розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:
до ______ числа розрахункового місяця - __________ % вартості послуги;
до ______ числа розрахункового місяця - __________ % вартості послуги;
до ______ числа розрахункового місяця - __________ % вартості послуги.
Плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий період (пункт 2.4);
- оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (пункт 2.7).
8.18. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з умовами Договору сторони погодили, що: вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (пункт 2.3 Договору); розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги (пункт 2.4 Договору); виконавець надає користувачу акт надання послуги до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 2.5 Договору); планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю; виконавець протягом 3 днів їх погоджує і повертає користувачу (пункт 10.1 Договору).
8.19. Отже, на відміну від Типового договору в умовах укладеного сторонами Договору, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу, хоча і встановлено обов'язок відповідача здійснювати часткову попередню оплату (пункт 2.4), проте у такому випадку слід виходити з вартості наданих послуг, а не вартості планових обсягів послуги (оплата планових обсягів не передбачена)."
Як встановили суди у цій справі сторони уклали договір від 27.05.2019 яким узгодили, що вартість Послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої Послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України( пункт 2.4 Договору з урахуванням додаткової угоди) .
Відповідно до пункту 2.5. Договору визначено, що розрахунок за надану Послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості Послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:
- до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості Послуги;
- до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості Послуги;
- до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості Послуги.
Водночас основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
При цьому суд апеляційної інстанції посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1914/21 залишив поза увагою те, що у пункті 163 означеної постанови Верховний Суд наголосив, що порядок оплати планових обсягів послуг передбачений типовим договором про надання послуг з передачі електричної енергії, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг, а в пункті 18 постанови зазначено, що за умовами пункту 6.2 договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП.
З огляду на умови укладеного договору у справі №912/1914/21 між сторонами виникли зобов'язання: при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язаними та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а після закінчення відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Колегія суддів також виходить з того, що згідно зі сталою та послідовною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, фактичні обставини кожної справи в аспекті необхідності внесення планових авансових платежів залежать від умов укладеного Договору.
Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції без з'ясування конкретних погоджених сторонами умов договору дійшов передчасного висновку про скасування рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 в частині відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 204863,36 грн та інфляційних втрат у розмірі 528 898,53 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Окрім того, у контексті доводів скаржника в цій частині Верховний Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується т.ч. і надати оцінку доводам відповідача щодо його контррозрахунку. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3 % річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі та висновки у яких аналогічно підлягають урахуванню судами при розгляді спорів безвідносно до обставин конкретної справи). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
У силу вимог частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Однак, апеляційний господарський суд, спростовуючи висновки суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача, та необхідність врахування актів коригування до актів надання послуг за липень-грудень 2022 та січень-березень 2023 при обчисленні 3% річних та інфляційних втрат у доданому до позовної заяви розрахунку, не врахував умов укладеного між ПАТ "НЕК "Укренерго" та ПАТ "Запоріжжяобленерго" договору та позиції об'єднаної палати Верховного Суду викладеної у справі №914/2625/23.
Зазначене призвело до необґрунтованого відхилення висновків суду першої інстанції в цій частині та недослідження наданих на їх підтвердження доказів, оцінених судом першої інстанції (зокрема доказів на підставі яких позивачем здійснений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а відповідачем у свою чергу здійснений контррозрахунок).
Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права (зокрема, статей 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову, а також доводи сторін спору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі судом апеляційної інстанції не в повній мірі з'ясовані усі істотні обставини щодо обов'язку відповідача сплатити визначену позивачем суму 3 % річних та інфляційних втрат.
Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Зважаючи на особливості обставин, які не були досліджені судом апеляційної інстанції під час судового розгляду, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/2528/23 в частині скасування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних (204 863,36 грн) та інфляційних втрат (528 898,53 грн), а справу передати у цих частинах на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Водночас при перевірці розрахунку суду апеляційної інстанції необхідно звернути увагу на висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 щодо механізму розрахунку інфляційних збитків.
Отже, доводи касаційної скарги, ураховуючи обставини цієї справи, знайшли своє часткове підтвердження, з міркувань викладених вище у цій постанові.
При цьому, зазначаючи про порушення судом першої інстанції приписів статті 86 ГПК України, щодо неповного дослідження доказів при здійсненні обрахунку інфляційних втрат, скаржник не зазначив які саме докази не були враховані судом та в чому полягає помилка суду першої інстанції при здійсненні перерахунку інфляційних втрат, отже доводи скаржника в цій частині не приймаються судом та не можуть стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа № 908/2528/23 передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, перевірити надані учасниками справи з дотриманням процесуальних вимог докази та доводи, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, надати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
Судові витрати
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється, адже суд скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі № 908/2528/23 скасувати в частині скасування рішення Господарського суду Запорізької області про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних (204 863,36 грн) та інфляційних втрат (528 898,53 грн).
Справу в цій частині передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2024 у справі №908/2528/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова