28 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8582/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача-1 - Колосюк С.Л.,
відповідача-2 - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Алєєвої І.В.
від 08.12.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Євсіков О.О. - головуючий, Алданова С.О., Корсак В.А.
від 18.02.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс"
до Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Національного банку України: Акціонерне товариство "Прозорро. Продажі"
про визнання недійсними протоколів електронного аукціону та стягнення 1 281 630,00 грн.
Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/316 від 20.04.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/8582/25 у зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 для розгляду справи № 910/8582/25 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І.Д., Кролевець О.А.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт", в якому просило суд: визнати недійсним протокол електронного аукціону від 20.08.2024 №-UA-20240705-51629; визнати недійсним протокол електронного аукціону від 17.09.2024 № BSE001-UA-20240705-51629; стягнути з Національного банку України 640 815,00 грн гарантійного внеску; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" 640 815,00 грн гарантійного внеску.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/8582/25 позов задоволено повністю. Визнано недійсними протоколи електронного аукціону № BSE001-UA-20240705-51629 від 20.08.2024, № BSE001-UA-20240705-51629 від 17.09.2024. Присуджено до стягнення з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" 640 815,00 грн гарантійного внеску та 10 112,18 грн витрат зі сплати судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" 640 815,00 грн гарантійного внеску та 10 112,18 грн витрат зі сплати судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просило стягнути з Національного банку України 10 112,18 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" 10 112,18 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідачі подали заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
2. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/8582/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, вважав, що заявлена відповідачем сума є обґрунтованою. Суд вважав за необхідне задовольнити заявлену до відшкодування суму за надання правничої допомоги даній справі у сумі 40 000, 00 грн.
Щодо стягнення з відповідачів судового збору, суд першої інстанції зазначив, що судом вже вирішено питання щодо судових витрат у вигляді судового збору рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025.
Апеляційний господарський суд, приймаючи постанову, виходив з того, що дослідивши надані позивачем докази понесених витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважав, що розмір заявлених ним витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 40 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співмірних з виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є обґрунтованим у зазначеному розмірі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у даній справі в частині задоволених вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Підставою касаційного оскарження зазначено пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статтей 2, 13, 74, 86, частин 3, 4 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку із положеннями статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у подібних правовідносинах;
- судами попередніх інстанцій не досліджені у повному обсязі зібрані у цій справі докази, а саме: договір про надання правничої допомоги № 02.07.25 від 08.07.2025; акт про надання правничої допомоги по договору № 02.07.25 від 08.07.2025 про надання правничої допомоги, з урахування додаткової угоди від 01.05.2024; розрахунок суми гонорару за правничу допомогу, надану в межах договору № 02.07.25 від 08.07.2025 про надання правничої допомоги. Судами не досліджувалася додаткова угода від 01.05.2024 до договору про надання правничої допомоги № 02.07.25 від 08.07.2025, оскільки така відсутня у справі, та не надавалась суду ані позивачем, ані його представником.
Учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
4. Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (постанови Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16 та від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Згідно з положеннями частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату й своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги надав договір від 08.07.2025 № 02.07.25 про надання правничої допомоги (надалі - Договір), розрахунок від 08.07.2025 суми гонорару за правничу допомогу, надану в межах договору від 08.07.2025 № 02.07.25 про надання правничої допомоги (надалі - Розрахунок), акт від 04.11.2025 про надання правничої допомоги (надалі - Акт), ордер від 08.07.2025 серії ВЕ № 1161611, свідоцтво від 21.06.2019 серії МК № 001636.
Відповідно до пункту 1 Договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" (надалі - Клієнт) та Адвокатським бюро "БАРТОШУК ЄВРОЛЕКС" (надалі - Виконавець), в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, Клієнт доручає Виконавцю, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо здійснення представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта, надання Клієнту правової допомоги, у т. ч. за окремими дорученнями.
Згідно з пунктами 2.1, 3.1 Договору виконавець зобов'язався на підставі письмових або усних доручень Клієнта: надавати Клієнту усні та письмові консультації з питань діючого законодавства України; здійснювати юридичний аналіз первинної документації Клієнта з наданням висновків та рекомендацій відносно дотримання вимог чинного законодавства України; здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта в органах державної влади, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з будь-яких питань, які стосуються прав та інтересів Клієнта; представляти інтереси Клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (господарських, адміністративних та загальних), з наданням Виконавцю усіх прав, передбачених процесуальним законодавством та Законом України "Про виконавче провадження"; здійснювати підготовку та підписання листів, претензій та інших документів в інтересах Клієнта; здійснювати складання, підписання та подання в інтересах Клієнта позовних заяв, відзивів, заперечень, заяв, клопотань, скарг, апеляційних скарг, касаційних скарг та інших процесуальних документів; повідомляти Клієнту інформацію про хід виконання доручень Клієнта; усю надану Виконавцю інформацію та документи використовувати виключно в інтересах Клієнта і лише у зв'язку з виконанням доручень і наданням послуг, що є предметом Договору, а Клієнт прийняв на себе зобов'язання оплачувати послуги та витрати Виконавця в порядку та у строки, передбачені Договором та/або додатковими угодами та/або додатками до нього.
Відповідно до пункту 4.1 Договору винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар) виплачується у фіксованому розмірі, який становить 2 000,00 грн (без ПДВ) за одну годину роботи.
Гонорар за виконання окремих доручень може бути узгоджений сторонами у фіксованому розмірі. У такому випадку розмір гонорару визначається сторонами в розрахунку суми гонорару за виконання кожного окремого доручення та відповідному акті про надання правничої допомоги (пункт 4.2 Договору).
Згідно з пунктом 4.3 Договору гонорар підлягає сплаті на розрахунковий рахунок Виконавця, протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акта про надання правничої допомоги, або в інший строк, визначений сторонами в Розрахунку суми гонорару та/або Акті про надання правничої допомоги. Гонорар за узгодженням сторін може бути сплачений у формі авансу згідно з розрахунком суми гонорару.
08 липня 2025 року сторони підписали Розрахунок суми гонорару за правничу допомогу, надану в межах Договору, у якому сторони відповідно до умов пунктів 4.2-4.3 Договору, узгодили гонорар у розмірі 40 000,00 грн за послуги: здійснення представництва прав та законних інтересів Клієнта, з метою врегулювання спірних правовідносин з Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" щодо визнання недійсними протоколів електронного аукціону № BSE001-UA-20240705-51629 від 20.08.2024 та від 17.09.2024, та стягнення гарантійного внеску в сумі 1 281 630,00 грн (дослідження та аналіз наявної у Клієнта документації, надання Клієнту консультацій щодо законодавства та судової практики у відповідній категорії спорів, роз'яснення ймовірних перспектив вирішення спору в судовому порядку; збір доказів; складання та подання до суду позовної заяви; підготування та подання суду документів по суті відповідної справи та процесуальних документів; представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях у відповідній справі. Гонорар у розмірі 40 000,00 грн підлягає сплаті на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 30 банківських днів з моменту прийняття рішення у справі судом першої інстанції та підписання сторонами акта про надання правничої допомоги.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а суд апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження, надавши оцінку доказам і доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керувався, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність і розумність їхнього розміру, що узгоджується з процесуальними нормами права, та дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився апеляційний господарський суд, про часткове задоволення Заяви позивача, та стягнення з відповідачів погоджений сторонами Договору гонорар у розмірі 40 000,00 грн (по 20 000,00 грн з кожного відповідача).
Суд зазначає, що скаржник у касаційній скарзі не доводить, що заявлена до стягнення вартість витрат на професійну правничу допомогу не відповідає хоча б якомусь із цих принципів.
Натоміть скаржник стверджує про порушення судами норм процесуального права та не дослідження у повному обсязі зібраних у цій справі доказів, а саме: Договору, Розрахунку, Акта, додаткової угоди від 01.05.2024 до Договору.
У контексті вказаних доводів касаційної скарги Суд враховує, що за змістом статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України и).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Зазначаючи про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо доведення позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, скаржником не спростовано встановлені судами обставин про те, що посилання в Акті на додаткову угоду від 01.05.2024 є технічною помилкою, оскільки дата додаткової угоди (01.05.2024) передує даті укладення Договору (08.07.2025).
До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції, у день підписання Договору (08.07.2025) сторони підписали Розрахунок, у якому узгодили фіксований гонорар у розмірі 40 000,00 грн та перелік послуг, які Виконавець надасть у межах виконання Договору. Цей розрахунок позивач надав суду разом з позовною заявою. Заявлена у позовній заяві сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн згодом не змінилась і була підтверджена Актом.
Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин скаржник не спростував обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій про підтвердження позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.
Доводи касаційної скарги зводяться до формального заперечення відомостей, на яких ґрунтувались висновки судів попередніх інстанцій, без їх належного спростування та фактично спрямовані на переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін.
6. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/8582/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді І.Д. Кондратова
О.А. Кролевець