м.Чернівці
30 квітня 2026 року Справа № 926/380/26
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участі секретаря судового засідання Григорічук Б.В., розглянувши клопотання адвоката Бойко П.Ю., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІКСДНІПРО», за вх.№1568 від 21.04.2026 року про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №926/380/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІКСДНІПРО» (49033, м.Дніпро, пр. Хмельницького, б.146-А )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак» (58005, м.Чернівці, вул.А. Кушніренка, 7-А)
Про стягнення заборгованості в розмірі 144000,00 грн
За участі представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.04.2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІКСДНІПРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак» про стягнення заборгованості в розмірі 144000,00 грн задоволено в повному обсязі.
21.04.2026 року від позивача, надійшло клопотання (вх.№1568) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в розмірі 16000,00 грн, та клопотання про долучення доказів та розгляд заяви без участі представника (вх.№1790).
Обґрунтовуючи подану заяву позивача посилається на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката пов'язані з розглядом справи №926/380/26 відповідно до укладеного з адвокатом Бойко П.Ю. договору про надання правової допомоги від 17.11.2025 року та на підставі документів, що підтверджують такі витрати, а тому заявник просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.
Ухвалою суду від 22.04.2026 року призначено клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат до судового розгляду на 29.04.2026 року.
В судове засідання 29.04.2026 року представники сторін не з'явились, що не перешкоджає розгляду клопотання.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення заяви позивача та заслухавши представників сторін, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з заяви про розподіл судових витрат представника позивача, остання просить стягнути з відповідача витрати на надання правничої допомоги у розмірі 16000,00 грн.
Статтею 16 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).
У відповідності до ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.244 цього Кодексу.
За приписами п.3 ч.1, ч.ч.3-5 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Як вже було зазначено вище, Господарським судом Чернівецької області у справі №926/380/26 винесено рішення про стягнення заборгованості в розмірі 144000,00 грн, представник позивача до початку судових дебатів заявив про те, що має намір подати докази понесених судових витрат, що і було ним зроблено в межах строків встановлених чинним законодавством.
Як вбачається з поданих до заяви документів, 17.11.2025 року між ТОВ “ЛОГІСТІКСДНІПРО» (далі - клієнт) та адвокатом Бойко Павлом Юрійовичем (далі - адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (далі - договір), відповідно до якого, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту щодо стягнення заборгованості з ТОВ “Лілак» в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що за надання правничої допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 10000,00 грн.
09.02.2026 року між адвокатом та клієнтом укладено додаткову угоду №1 до договору, якою узгодили встановити розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги у справі №926/380/26 у сумі 10000,00 грн. Додатково до гонорару, клієнт сплачує адвокату 3000,00 грн за кожне судове засідання, в якому адвокат бере участь у режимі відеоконференції.
20.04.2026 року сторонами підписано звіт про надані послуги на суму 16000,00 грн та акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 17.11.2025 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п.4 ч.1 ст.1 Закону, згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону).
Відповідно до ст.19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із ст.30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, згідно із положеннями ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень ч.5-6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонам. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.
В п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у ст.ст.2, 15 ГПК України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам ст.ст.123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2024 року у справі №910/9714/22.
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Позивачем в підтвердження понесених витрат надано договір, додаткову угоду, акт виконаних робіт, адвокат позивача двічі приймав участь у судових засіданнях, викладене, на переконання суду, свідчить про обґрунтованість таких витрат.
З урахуванням викладеного, встановивши відповідність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, надавши оцінку доказам щодо понесених ТОВ “ЛОГІСТІКСДНІПРО» витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; предметом спору та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про задоволення заяви адвоката Бойко П.Ю., який діє в інтересах ТОВ “ЛОГІСТІКСДНІПРО» про ухвалення додаткового рішення у справі №926/380/26 в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.126,129, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Заяву адвоката Бойко П.Ю., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІКСДНІПРО», за вх.№1568 від 21.04.2026 року про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №926/380/26 - задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак» (58005, м.Чернівці, вул.Кушніренка, 7А, код 40220106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТІКСДНІПРО» (49033, м.Дніпро, пр.Хмельницького, б.146-А, код 45110665) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Повне додаткове рішенян складено та підписано 01.05.2026 року.
Суддя Світлана ГУШИЛИК