18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
01 травня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/158/26
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічного забезпечення Тенхомаркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» про стягнення 72440 грн 32 коп.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр технічного забезпечення Тенхомаркет», через систему «Електронний суд», звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути, на підставі договору поставки № 31/2024 від 01.04.2024 - 72440 грн 32 коп. заборгованості та відшкодувати судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу орієнтовний розмір яких становить 7000 грн.
Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати за продукцію, отриману по договору поставки № 31/2024 від 01.04.2024
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №925/158/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику, запропоновано учасникам справи у встановлені строки подати суду заяви по суті справи, клопотання з процесуальних питань (за їх наявності) у відповідності до норм ст.ст. 165-167 ГПК України.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, ухвала суду від 11.02.2026 адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, доставлена в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою суду від 11.02.2026 про доставку електронного листа (а.с.30).
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні у справі № 925/158/26 письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
01.04.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр технічного забезпечення Тенхомаркет», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрегат Агро», як покупець, уклали договір поставки № 31/2024 (далі - Договір; а.с. 11) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) покупцю продукцію, а покупець зобов'язувався оплатити та прийняти продукцію.
Сторони погодили усі істотні умови Договору, зокрема, домовилися про таке:
п.2.1. - продукція постачається партіями на умовах EXW м. Луцьк (або обумовлений сторонами склад постачальника в іншому місті). За домовленістю Сторін продукція може відправлятись покупцю засобами підприємств з експрес-доставки (ТОВ “Нова пошта“ тощо). В такому разі поставка здійснюється на умовах FCA “Відділення підприємства з експрес-доставки в м. Луцьку“;
п.2.2. - сторони визначили наступний порядок узгодження умов постачання партії продукції:
п.п.2.2.1. Покупець направляє Постачальнику письмове замовлення з зазначенням бажаного асортименту та кількості продукції в партії. В передбаченому ст.206 ЦК України випадку допускається здійснення замовлення в усній формі. Замовлення Покупця є пропозицією (офертою) до поставки партії продукції (щодо асортименту та кількості продукції в партії) та його згодою (акцептом) з цінами Постачальника, що діяли на момент замовлення;
п.п. 2.2.2. Постачальник протягом необхідного часу направляє (надає) Покупцю рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаної у замовленні продукції. Рахунок-фактура є підтвердженням прийняття (акцептом) Постачальником замовлення Покупця. Відповідно до п.3 ст.205 ЦК України умови щодо вартості партії продукції та інші умови, визначені рахунком - фактурою, вважаються узгодженими Покупцем, про що також свідчить підпис Покупця за цим Договором;
п.п.2.2.3. Достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в цьому Договорі та товаросупровідних документах, буде також приймання продукції Покупцем (або в визначеному Договором випадку - представником відділення підприємства з експрес-доставки);
п.п. 2.2.4. Умови постачання партії продукції вважаються також повністю узгодженими Сторонами після отримання Постачальником передоплати в розмірі, визначеному рахунком-фактурою;
п.2.3. - поставка партії продукції повинна супроводжуватись передачею Покупцю видаткової накладної Постачальника, підписання якої Покупцем буде свідчити про отримання Покупцем продукції;
п.2.6. - поставка кожної партії продукції здійснюється після передоплати (повної або часткової) покупцем її вартості. За домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою, поставка партії продукції може здійснюватись на умовах її після оплати (повної або часткової);
п.4.3. - розрахунки за цим Договором між постачальником і покупцем проводяться в безготівковій формі на умовах передоплати (повної або часткової кожної) партії продукції, проведеної в строк/ термін, вказаний в рахунку-фактурі. В разі проведення поставки партії продукції на умовах післяоплати (повної або часткової) покупець оплачує її вартість в строк/термін, вказаний в відповідній додатковій угоді;
п.12.2.- Договір укладено строком на один рік, що діє до 31.12.2024;
п.12.3.- у разі відсутності у однієї із Сторін наміру продовжувати дію Договору на новий строк, аналогічний строку дії цього Договору, вона повинна попередити про це іншу Сторону за місяць до закінчення строку дії Договору. В іншому разі Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним.
Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.
За відсутності заперечень сторін, Договір , з урахуванням його п.12.3., пролонговано і на 2026 рік.
29.07.2025 відповідач зробив замовлення на поставку йому наступної партії продукції: підшипник 1000912 - 80 штук; підшипник 1027305 - 80 штук; підшипник 3056203 - 160 штук (а.с.12).
Позивач 06.08.2025 направив відповідачу рахунок на оплату по замовленню №5193 на загальну суму 77440 грн.32 коп., в т.ч. ПДВ за обумовлену партію продукції (а.с. 13,16).
Із видаткової наданої №Лу0002756 від 11.08.2025 (а.с.17), експрес накладної ТОВ «Нова Пошта» №59001432086431 від 11.08.2025 (а.с. 18) вбачається, що позивач поставив продукцію: підшипник 1000912 - 80 штук за ціною 221 грн. 67 коп за шт; підшипник 27305 - 80 штук за ціною 385грн. за шт;; підшипник 3056203 - 160 штук за ціною 100 грн. за шт на загальну суму 77440 грн.32 коп., яку відповідач отримав без зауважень, погодив, підписав видаткову надану №Лу0002756 від 11.08.2025, підтвердив обов'язок її оплати, однак сплату не здійснив.
За твердженням позивача, відповідач у період з 19.09.2025 здійснив часткову оплату отриманої продукції на суму 5000 грн , що підтверджено довідкою АТ «Райффайзен Банк» по рахунку позивача за 19.09.2025.
22.01.2026 року позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором, звернувся до нього з вимогою №40, в якій вимагав згідно ч. 2 ст 530 ЦК України сплатити наявну заборгованість у розмірі 72440 грн. 32 коп. на банківські рахунки позивача у семиденний строк з моменту тримання вимоги, у разі несплати попередив про намір звернення до суду щодо стягнення боргу (а.с. 21, докази направлення а.с.22).
Відповідач вимогу позивача отримав, однак залишив без відповіді та виконання, що стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки №31/2024 від 01.04.2024, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим правочином.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);
особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);
у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).
Главою 54 врегульовано загальні положення купівлі-продажу, поставки, зокрема:
за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655);
покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692);
за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК).
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що 01.04.2024 року сторонами укладено договір поставки №31/2024, який фактично виконувався сторонами та його дію продовжено і на 2026 рік.
У п. 4.3. Договору сторони погодили, що розрахунки за цим Договором між постачальником і покупцем проводяться в безготівковій формі на умовах передоплати (повної або часткової кожної) партії продукції, проведеної в строк/ термін, вказаний в рахунку-фактурі. В разі проведення поставки партії продукції на умовах післяоплати (повної або часткової) покупець оплачує її вартість в строк/термін, вказаний в відповідній додатковій угоді.
13.08.2025 продукція за Договором була отримана відповідачем на суму 77440 грн 32 коп. без зауважень, що підтверджується підписом представника відповідача, завіреного печаткою відповідача на видатковій накладній №Лу0002756 від 11.08.2025 року та підтверджено даними експрес накладної ТОВ «Нова Пошта» №59001432086431 від 11.08.2025.
Відповідач частково оплатив отриману продукцію на суму 5000 грн., продукцію на суму 72440 грн. 32 коп. не оплатив, погодив у електронній переписці представників.
Заборгованість відповідача зі сплати вартості отриманої продукції у розмірі 72440 грн. 32 коп. позивачем підтверджена належними і допустимими доказами, відповідачем не заперечена, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим доказаним і задовольняє його повністю з наведених вище підстав.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє повністю.
Платіжною інструкцією № 178 від 06.02.2026 позивачем сплачено 2662 грн. 40 коп. судового збору за подання позову.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн., представник позивача адвокат М'яловіцький В.Л. надав суду копії: договору про надання правничої допомоги № 19/01 від 19.01.2026, укладеного позивачем з адвокатом М'яловіцьким В.Л.; ордеру серії АС №1173329 від 03.02.2026; платіжної інструкції №177 від 06.02.2026 про сплату позивачем на користь адвоката М'яловіцького В.Л. 7000 грн за правничу допомогу згідно договору №19/01 від 19.01.2026.
Судом враховано, що 19.01.2026 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр технічного забезпечення Тенхомаркет», як клієнтом, та адвокатом М'яловіцьким В.Л. укладено договір про надання правничої допомоги № 19/01 (а.с.23) п. 5. якого сторони погодили, що розмір гонорару за виконання адвокатом доручень клієнта за цим договором, включаючи витрати організаційно-технічного характеру та виконання додаткових робіт становить 7000 грн та сплачується клієнтом на вказаний в договорі банківський рахунок до 10.02.2026.
06.02.2026 позивач платіжною інструкцією №177 (а.с. 25) сплатив на користь адвоката М'яловіцького В.Л. 7000 грн з призначенням платежу: «за правничу допомогу згідно договору №19/01 від 19.01.2026».
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність наданих послуг адвокатом М'яловіцького В.Л. до справи відповідач не надав.
Дослідивши додані до позову докази, суд недотримання представником позивача вимог частини третьої статті 126 ГПК України також не встановив.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При розгляді заяв сторін суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, відповідно до якої розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначене у договорі, а також враховує позицію об'єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Відтак, суд приходить до переконання, що наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, фактичної сплати дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на сторону відповідача.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., а разом 9662 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 233-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрегат Агро», ідентифікаційний код юридичної особи 45022815, місцезнаходження: 18034, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Академіка Сергія Єфремова, буд.13 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічного забезпечення Тенхомаркет», ідентифікаційний код юридичної особи 31183581, місцезнаходження: 43016, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Ковельська, буд.70 -72440 грн 32 коп. боргу, 9662 грн. 40 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 01.05.2026.
Суддя В.М. Грачов