8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
щодо забезпечення позову
01 травня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1465/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання
розглянувши заяву Харківської міської ради про забезпечення позову, поданої разом з позовною заявою (вх. №1465/26 від 29.04.2026)
по матеріалам справи
за позовом Харківська міська рада
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасного проектування та розвитку будівельної галузі "Центр", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд», м. Харків
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації
Харківська міська рада (надалі - Позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області 29 квітня 2026 року із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасного проектування та розвитку будівельної галузі "Центр" (надалі - 1-й Відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд» (надалі - 2-й Відповідач), в якій просить суд:
- Визанати недійсним договір купівлі-продажу від 10.03.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасного проектування та розвитку будівельної галузі "Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд», зареєстрований в реєстрі за № 251 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., щодо нежитлових будівель: літ. «АЕ-1» загальною площею 46,0 кв.м., літ. «АЖ-1» загальною площею 98,2 кв.м., літ. «АВ-3» загальною площею 164,7 кв.м., літ. «АГ-1» загальною площею 14,7 кв.м., літ. «АД-1» загальною площею 12,3 кв.м., літ. «АА-1» загальною площею 16,0 кв.м., літ. «АБ-1» загальною площею 15,9 кв.м. по вул. Біологічній, 6 у м. Харкові.
- Скасувати запис про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 37187749) на нежитлові будівлі: літ. «АЕ-1» загальною площею 46,0 кв.м., літ. «АЖ-1» загальною площею 98,2 кв.м., літ. «АВ-3» загальною площею 164,7 кв.м., літ. «АГ-1» загальною площею 14,7 кв.м., літ. «АД-1» загальною площею 12,3 кв.м., літ. «АА-1» загальною площею 16,0 кв.м., літ. «АБ-1» загальною площею 15,9 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2020781163101, номер відомостей про речове право: 58927781).
Також Позивач просить суд стягнути з першого Відповідача та другого Відповідача на користь Позивача судові витрати зі сплати судового збору з кожного по 3328,00 грн.
Крім того, у позовній заяві Позивач визначив третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Глуховцеву Наталію Володимирівну.
Разом з поданою позовною заявою (вх. №1465/26 від 29.04.2026) Харківською міською радою було подано до суду заяву про забезпечення позову, де просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 37187749) вчинення будь-яких дій щодо відчуження об'єктів нерухомого майна - нежитлових будівель: літ. «АЕ-1» загальною площею 46,0 кв.м., літ. «АЖ-1» загальною площею 98,2 кв.м., літ. «АВ-3» загальною площею 164,7 кв.м., літ. «АГ-1» загальною площею 14,7 кв.м., літ. «АД-1» загальною площею 12,3 кв.м., літ. «АА-1» загальною площею 16,0 кв.м., літ. «АБ-1» загальною площею 15,9 кв.м. по вул. Біологічній, 6 у м. Харкові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2020781163101).
Свою заяву Харківська міська рада обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/4269/24 позовні вимоги Харківської обласної ради задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут сучасного проектування та розвитку будівельної галузі “ЦЕНТР» (вул. Петра Болбочана, буд. 54, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 33817796) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 1 902 464,45 грн за використання земельної ділянки по вул. Біологічній, 6 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:05:050:0023 за період з 21.04.2021 по 28.02.2022 та витрати зі сплати судового збору у сумі 28 536,97 грн.
10.03.2025 Господарським судом Харківської області видано накази на примусове виконання рішення суду від 11.02.2025 у справі №922/4269/24.
Постановою головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Акулкіним О.С. 07.05.2025 відкрито виконавче провадження № 78002853 про стягнення з ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 1 902 464,45 грн за використання земельної ділянки по вул. Біологічній, 6 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:05:050:0023 за період з 21.04.2021 по 28.02.2022.
Постановою головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сикалковою О.В. 07.05.2025 відкрито виконавче провадження № 78001200 про стягнення з ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» на користь Харківської міської ради витрат зі сплати судового збору у сумі 28 536,97 грн.
Проте, станом на момент подання позову, безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 902 464,45 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 28 536,97 грн ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» Харківській міській раді не сплачено та на підтвердження надає копії листів Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради від 02.04.2026 № 02-12/1-91 та Служби бухгалтерського обліку та звітності Харківської міської ради від 16.04.2026 № 155/11.
Заявник зазначає, що згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.05.2025 № 426015302, на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2025, зареєстрованого в реєстрі за № 251, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасного проектування та розвитку будівельної галузі "Центр" (надалі - ТОВ «ІСП «ЦЕНТР») відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд» (надалі- ТОВ «БПФ ХАРКІВМІСЬКБУД») нежитлові будівлі: літ. «АЕ-1» загальною площею 46,0 кв.м., літ. «АЖ-1» загальною площею 98,2 кв.м., літ. «АВ-3» загальною площею 164,7 кв.м., літ. «АГ-1» загальною площею 14,7 кв.м., літ. «АД-1» загальною площею 12,3 кв.м., літ. «АА-1» загальною площею 16,0 кв.м., літ. «АБ-1» загальною площею 15,9 кв.м. по вул. Біологічній, 6 у м. Харкові.
Відповідно до умов вищевказаного договору купівлі-продажу сума продажу нежитлових будівель встановлена у розмірі 4 045, 89 грн.
Згідно із п. 3 договору купівлі-продажу від 10.03.2025 загальна балансова вартість нежитлових будівель становить 4 045,80 грн згідно довідки, виданої ТОВ «ІСП «ЦЕНТР».
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.05.2025 за кодом доступу 85645090713 сформованого щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасного проектування та розвитку будівельної галузі "Центр" (ЄДРПОУ 33817796) його кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_1 . Керівник: Василько В'ячеслав Васильович.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.05.2025 за кодом доступу 197641767030 сформованого щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд» (ЄДРПОУ 37187749) його засновником є ОСОБА_1 . Керівник: Василько В'ячеслав Васильович.
Заявник повідомляє, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.05.2025 № 426075451 за пошуком в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за кодом ЄДРПОУ 33817796, у ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» відсутнє будь-яке зареєстроване нерухоме майно.
Отже, на думку Харківської міської ради, ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» та ТОВ «БПФ ХАРКІВМІСЬКБУД» було вчинено фраудаторний правочин, спрямований на ухилення від виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/4269/24 та на вчинення на шкоду Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради та підлягає визнанню недійсним, а майно - нежитлові будівлі: літ. «АЕ-1» загальною площею 46,0 кв.м., літ. «АЖ-1» загальною площею 98,2 кв.м., літ. «АВ-3» загальною площею 164,7 кв.м., літ. «АГ-1» загальною площею 14,7 кв.м., літ. «АД-1» загальною площею 12,3 кв.м., літ. «АА-1» загальною площею 16,0 кв.м., літ. «АБ-1» загальною площею 15,9 кв.м. по вул. Біологічній, 6 у м. Харкові підлягають поверненню попередньому власнику - ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» з метою виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/4269/24.
Харківська міська рада вважає, що оскільки Відповідач 2 - ТОВ «БПФ ХАРКІВМІСЬКБУД» є власником спірного нерухомого майна та має всі можливості вільно розпоряджатися спірним майном, тобто має можливість в будь-який час укласти правочин та відчужити спірне майно третім особам, що негативно вплине на їх права у майбутньому, а у подальшому призведе до необхідності залучення їх до участі у справі, що в цілому негативно вплине на строки розгляду справи по суті та затягуванню процесу. Крім того, це порушить права і свободи особи, яка придбає спірне майно.
Дослідивши матеріали заяви Харківської міської ради про забезпечення позову, поданого разом з позовною заявою (вх. №1465/26 від 29.04.2026), суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову передбачений статтею 140 ГПК України, де вбачається, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте суд може викликати заявника для надання пояснень, додаткових доказів, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи викладене в позові та заяві про забезпечення позову, дослідивши та проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
За змістом частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
Відповідно до вимог частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов'язані з необхідністю вжиття таких заходів.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.
Аналіз змісту наведеного дає підстави дійти висновку, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен належним чином обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду належні, допустимі, достатні та переконливі докази, що вказують про наявності фактичних обставин, з якими пов'язується важливість та доцільність застосування певного заходу забезпечення позову.
Із матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що на підтвердження доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, Позивач посилаєтьмся на те, що Відповідачем 2 - ТОВ «БПФ ХАРКІВМІСЬКБУД» можуть здійснюватися дії щодо відчуження об'єкту з метою використання аргументів стосовно добросовісного набувача під час розгляду вищевказаного позову та ухилення від настання наслідків, передбачених рішенням суду. Також зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Відповідач 2 є власником спірного нерухомого майна та має всі можливості вільно розпоряджатися спірним майном, тобто має можливість в будь-який час укласти правочин та відчужити спірне майно третім особам, що негативно вплине на їх права у майбутньому, а у подальшому призведе до необхідності залучення їх до участі у справі, що в цілому негативно вплине на строки розгляду справи по суті та затягуванню процесу, крім того, це порушить права і свободи особи, яка придбає спірне майно.
Разом із тим до матеріалів справи не надано жодного належного допустимого в розумінні приписів процесуального закону документального доказу того, що Відповідачем 2 - ТОВ «БПФ ХАРКІВМІСЬКБУД» вживаються будь-які реальні заходи, направлені на відчуження об'єкту нерухомого майна, відтак посилання Позивача на обставини можливості відчуження Відповідачем 2 об'єкту нерухомого майна є лише його нічим необґрунтованим припущенням.
Крім того, не надано допустимих доказів наявності умислу Відповідача 1 - ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» на ухилення від виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/4269/24.
Заявником не надано суду доказів того, що виконання рішення суду можливо лише за рахунок нерухомого майна, яке було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2025 або вартість такого нерухомого майна є співмірною з боргом ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» перед Харківською міською радою у справі №922/4269/24. Заявник не довів, що у боржника відсутні грошові кошти на рахунках для погашення боргу у справі №922/4269/24.
Також не надано суду доказів звернення стягувача до виконавця з приводу надання інформації про виконання рішення суду або доказів бездіяльності виконавця, або звернення до суду із заявою про зобов'язання виконавця вчинити певні дії. Тобто надані заявником копії листів Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради від 02.04.2026 № 02-12/1-91 та Служби бухгалтерського обліку та звітності Харківської міської ради від 16.04.2026 № 155/11 є внутрішніми документами заявника та не є належним доказом в розумінні офіційних документальних доказів про виконання судового рішення у виконавчому провадженні.
Заявник також зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» та засновником ТОВ «БПФ ХАРКІВМІСЬКБУД» є одна і таж сама особа - ОСОБА_1 .
Водночас, відносини між юридичними особами, у яких кінцеві бенефіціари збігаються, не заборонені, оскільки такі юридичні особи є самостійними суб'єктами господарювання. Кожна юридична особа має власний код ЄДРПОУ, відокремлене майно, самостійний баланс і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями. Компанії можуть укладати між собою договори (купівлі-продажу, надання послуг, позики тощо), оскільки вони є окремими сторонами правочину.
Суд зауважує, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В свою чергу, відсутність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виключає у розумінні приписів статей 136, 137 ГПК України необхідність вжиття таких заходів.
Натомість зазначене вище вказує про наявність лише необґрунтованих припущень Позивача, що не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, відтак суд не може розглядати твердження Позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.
Водночас стверджуючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову, Позивачем взагалі не надано до заяви будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що саме Відповідач 2 вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав заявника як позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Отже, Позивачем не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому Позивачем не доведено зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішенням, а саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання судового рішення у разі не вжиття заходів забезпечення позову не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З огляду на вказане, суд констатує, що Позивачем до заяви про забезпечення позову не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують обґрунтованість доводів щодо реальної можливості розпорядитися об'єктом нерухомого майна Відповідачем 2, а відсутність відповідних документальних доказів не дають суду вагомих підстав дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Суд зазначає також, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. Крім того, належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Частиною 1 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Беручи до уваги, що Заявником не надано жодного належного допустимого в розумінні приписів процесуального закону документального доказу того, що Відповідачем 2 вживаються будь-які реальні заходи, направлені на відчуження об'єкту нерухомого майна, відтак посилання Позивача на обставини можливості відчуження Відповідачем 2 об'єкту нерухомого майна є лише його нічим необґрунтованим припущенням; відсутність доказів наявності умислу ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» на ухилення від виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі №922/4269/24; відсутність доказів того, що виконання рішення суду можливо лише за рахунок нерухомого майна, яке було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2025 або вартість такого нерухомого майна є співмірною з боргом ТОВ «ІСП «ЦЕНТР» перед Харківською міською радою у справі №922/4269/24; не доведеність, що у боржника відсутні грошові кошти на рахунках для погашення боргу у справі №922/4269/24; відсутність доказів звернення стягувача до виконавця з приводу надання інформації про виконання рішення суду або доказів бездіяльності виконавця, або звернення до суду із заявою про зобов'язання виконавця вчинити певні дії; не доведеність впливу існування одного і того ж самого кінцевого бенефіціара у юридичних осіб на прийняття рішення ними, як самостійних суб'єктів господарювання; з огляду на відсутність мотивованого причинно-наслідкового зв'язку між предметом спору та конкретним обраним Позивачем заходом забезпечення позову, суд дійшов переконливого висновку про те, що наданими Позивачем до заяви про забезпечення позову доказами не підтверджено наявності безумовних підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а доводи Позивача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях та сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки Відповідача 2 та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог Позивача.
Відтак, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист прав чи законних інтересів Позивача, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви Харківської міської ради про забезпечення позову, поданої разом з позовною заявою (вх. №1465/26 від 29.04.2026).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.
Ухвалу складено та підписано 01.05.2026.
СуддяІ.П. Жигалкін
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.