іменем України
30 квітня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/1541/25
Головуючий у першій інстанції - Шевченко І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/736/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»,
відповідач: ОСОБА_1 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за договором №7926371 від 01.01.2023 у розмірі 24 000 грн, а також судові витрати - 2 422,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» (далі по тексту - ТОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів», первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір позики №7926371 з фіксованою диференційованою процентною ставкою, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .
У свою чергу, відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання, чим допустив істотні порушеннями умов договору, надані за договором кошти не повернув та не сплатив відсотки за користування ними, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
11.07.2023 між ТОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Свеа Фінанс» (новий кредитор) укладено договір факторингу №01.02-36/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набуває вказані права вимоги та сплачує за відступлення грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки встановлені цим договором.
Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу та станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за договором позики становить 24 000 грн, з яких:
- 6 000 грн - заборгованість за основним боргом;
- 18 000 грн - заборгованість за відсотками.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.12.2025 позов ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено у повному обсязі.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість у загальному розмірі 24 000 грн та судові витрати у загальному розмірі 6 422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права,.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з 02.02.2023 відповідач проходить військову службу за мобілізацією, судовий розгляд відбувся без його участі, районний суд не повідомив відповідача належним чином про час і місце розгляду справи.
Заявник зазначає, що в реєстрі боржників його прізвище відсутнє, а з копії платіжної інструкції від 13.07.2023 №9198 не вбачається, що 1 575 126,28 грн були сплачені як плата за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023.
Наголошує, що договором позики визначений строк його дії 30 дні, доказів пролонгації дії договору позивачем не надано та, відповідно, проценти за користування позикою за період з 01.01.2023 по 01.05.2023 нараховані безпідставно.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що унаслідок невиконання відповідачем взятих за договором позики зобов'язань утворилась заборгованість у вказаному позивачем розмірі, яка не спростована відповідачем, і така заборгованість підлягає стягненню з нього на користь позивача, який є новим кредитором на підставі відповідного договору.
Однак повністю погодитись з такими висновками районного суду апеляційний суд не може зважаючи на наступне.
Судом у справі встановлено, що 01.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики №7926371 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с. 7-9).
Пунктами 1.1, 2-6, 15, 21-25 встановлено наступні умови.
Проценти - грошові кошти, що нараховуються на суму позики і є платою за користування такою позикою (договором передбачено базову процентну ставку за перший день користування позикою, базову процентну ставку з другого дня користування позикою до дати повернення позики, знижену процентну ставку з другого дня користування позикою до дати повернення (відносно базової), процентну ставку за продовження строку користування позикою та процентну ставку за понадстрокове користування позикою, яка не застосовується в період карантину, розміри ставок визначені договором).
Параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів:
сума позики - 6 000 грн,
строк позики (строк договору) - 30 днів,
базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) - 37,21%,
базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована)- 2,50%,
дата надання позики - 01.01.2023,
дата повернення позики (останній день) - 31.01.2023,
знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 0,01%,
процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%,
пеня, у день, (не застосовується в період карантину) - 2,70%.
орієнтована реальна річна процентна ставка - 4 715,96%,
орієнтована загальна вартість позики - 8 250 грн.
Ставки, визначені цим пунктом, є незмінними протягом всього строку позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між позикодавцем та позичальником додаткової угоди до договору.
Позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розмірі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що:
Позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Позичальник ознайомився на сайті https: cliсkсredit.ua/informaciуa з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (TM ClickCredit), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «Економ» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ ClickCredit).
Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClickCredit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розмішені на сайті https://сlickсredit.ua/informaciya (надалі «Правила»), їх зміст, суть. об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.
Позичальник доручає позикодавцю ініціювати списання коштів з відповідного банківського рахунку позичальника із використанням реквізитів електронних платіжних засобів, що були зазначені позичальником при отриманні/поверненні позики, сплаті процентів та направляти їх в рахунок виконання зобов'язань позичальника за договором. Списання може бути ініційовано з дати повернення позики, що визначена договором, та здійснюватися необмежену кількість разів, але у розмірі фактичної заборгованості за договором станом на дату повернення позики. Позичальник розуміє та погоджується, що списання на користь позикодавця здійснюється відповідно до порядку повернення позики та сплати процентів згідно умов договору.
Позичальник має право в односторонньому порядку припинити/відновити списання коштів на користь позикодавця шляхом заповнення відповідної форми в особистому кабінеті позичальника.
Позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов'язань за договором позикодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості. При цьому обов'язок позикодавця проінформувати позичальника про залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості або відступлення права вимоги за договором здійснюється позикодавцем протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги або дати залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості, шляхом направлення повідомлення на електронну пошту позичальника, що зазначена у договорі та/або шляхом розміщення повідомлення в особистому кабінеті позичальника.
Позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за ставкою 2,50% (ставка незмінна протягом всього строку позики), якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
У разі, якщо позичальник не дотримується умов офіційних правил лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та/або правил постійно діючої акції під умовною назвою «Економ» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ ClickCredit), знижена процентна ставка, визначена п. 2 договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена у п. 2 договору. У такому разі проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачуються позичальником в повному обсязі за весь період строку позики. Процентна ставка може бути змінена на підставі укладеної між позикодавцем та позичальником додаткової угоди до договору.
Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним.
Договір містить накладену кваліфіковану електронну печатку позикодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу.
Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.
Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.
Договір укладено із використанням веб-сайту http://clickcredit.com.ua/. Сторони узгодили наступний спосіб надсилання (у тому числі повторного) підписаного договору позичальнику: примірник договору надсилається на електронну пошту позичальника, вказану в договорі. Примірник договору також доступний позичальнику в особистому кабінеті. Засвідчена копія договору на папері надається позичальнику за його письмовим зверненням, яке розглядається у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».
Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.
Зміна або припинення в односторонньому порядку договірних зобов'язань повністю чи частково, а також одностороння відмова від їх виконання, не допускаються, окрім випадків, встановлених законом, договором та/або правилами.
У додатку №1 до договору позики міститься таблиця обчисленої загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Договір та додаток до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором xpH1pCT8cT.
Також, ОСОБА_1 01.01.2023 підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором rhkn8GHwpp паспорт споживчого кредиту (позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою), інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, (стандартизована форма), в якому містяться інформація та контактні дані сторін, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача (тип, сума кредиту, строк кредитування, мета його отримання тощо), інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (вид, тип процентної ставки, застереження щодо обчислень тощо), порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с. 10-11). Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.
Позивачем надана копія Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClickCredit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (нова редакція), затверджені наказом директора товариства №15/.08.2022 від 15.08.2022, які відповідачем не підписані (а.с. 12-22).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №7926371 від 01.01.2023 загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 11.07.2023 становить 24 000 грн, з яких: 6 000 грн - залишок тіла, 18 000 грн - залишок відсотків (а.с. 23-24).
11.07.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-36/23, відповідно до умов якого, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення права вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (а.с. 27-30).
Загальний розмір заборгованостей складає 75 809 800,81 грн згідно з реєстром боржників, який складається сторонами в паперовому вигляді та у формі електронного документа (п. 2.2 договору).
Реєстр боржників на паперовому носії (з основною інформацією за договорами позики) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід'ємною частиною цього договору. Реєстр боржників у формі електронного документа передається клієнтом фактору на електронному носії (з додатковою інформацією за договорами позики) і повинен повністю відповідати реєстру боржників на паперовому носії, підписаному сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у реєстрі боржників на паперовому носії та реєстру боржників на електронному носії, перевагу має інформація реєстру боржників на паперовому носії. (п. 2.3 договору)
Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за договором позики. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором (п. 3.1.3 договору).
Сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 1 575 126,28 грн, яке фактор сплачує клієнту шляхом перерахування клієнту цих грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в р. 14 цього договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання (п. 4.1., 4.2. договору).
11.07.2023 сторони склали та підписали з проставленням печаток реєстр боржників до договору факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023 на загальну суму заборгованостей 75 809 800,81 грн, відповідно до витягу з позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7926371 від 01.01.2023, загальна сума заборгованості 24 000 грн - сума заборгованості за тілом 6 000 грн та сума заборгованості по процентам за користування 18 000 грн (а.с. 32-34).
З платіжної інструкції №9198 від 13.07.2023 вбачається, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 1 575 126,28 грн оплати фінансування згідно договору факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023 (а.с. 31).
Відповідно до витягу з реєстру реєстр боржників №1 до договору факторингу №01.02-25/23 від 23.05.2023 (порядковий номер запису в оригінальному реєстрі №107) позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7926371 від 01.01.2023, загальна сума заборгованості 24 000 грн - сума основного боргу 8 000 грн та сума нарахованих процентів 18 000 грн (а.с. 34).
Відповідно до рішення Свеа Економі Кіпр Лімітед єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» №1 від 25.03.2024 змінено назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс» (а.с. 41).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Як вбачається з матеріалів справи, договір позики №7926371 від 01.01.2023 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Договір, додаток до нього, паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовими ідентифікаторами, факт укладення кредитного договору відповідачем не оспорюється.
У договорі сторони погодили строк позики (строк договору) (п. 2.2 договору) - 30 днів, суму позики 6 000 грн (п. 2.1 договору), дата повернення позики (останній день) - 31.01.2023 (п. 2 договору), процентні ставки (п. 2 договору), умови пролонгації договору (п. 6 договору).
За вказаних обставин, колегія суддів уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору позики №7926371 від 01.01.2023 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 Кодексу).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.
Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.
ТОВ «Свеа фінанс» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором позики №7926371 від 01.01.2023, а саме:
- договір факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен інцест Україна» (після перейменування - ТОВ «Свеа фінанс»);
- витяги з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023 відносно боржника ОСОБА_1 ;
- платіжну інструкцію №9198 від 13.07.2023 про оплату встановленої договором факторингу суми фінансування.
Отже, ТОВ «Свеа фінанс», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №7926371 від 01.01.2023.
При цьому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що в реєстрі боржників прізвище відповідача відсутнє, а з копії платіжної інструкції від 13.07.2023 №9198 не вбачається, що 1 575 126,28 грн були сплачені як плата за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023, оскільки, як зазначалось вище, позивачем надані належним чином складений витяг з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023 відносно боржника ОСОБА_1 , а в платіжній інструкції про сплату фінансування в сумі 1 575 126,28 чітко зазначено призначення платежу - «оплата фінансування згідно договору факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023 без ПДВ».
Як встановлено судом, всупереч умовам договору позики ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань, не погасив наявну заборгованість ні попередньому кредитору, ні новому, а тому, як правильно констатував суд першої інстанції, вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який є новим кредитором.
Вирішуючи питання про суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до практики Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний висновок, зроблений у постанови від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів таким:
- у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту/позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі №912/1120/16 (пункт 6.19).
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.
Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Як зазначалось вище, у договорі позики сторони обумовили розмір процентів за користування кредитом, строк позики (строк договору) у 30 днів до 31.01.2023 та умови пролонгації договору, відповідно до яких продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника шляхом укладення додаткової угоди.
Таким чином, строк дії договору позики закінчився 31.01.2023.
Матеріали справи не містять належних доказів, що строк користування відповідачем позикою (строк договору) продовжувався.
Із розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» слідує, що останнім було нараховано відповідачу відсотки згідно з договором позики у сумі 15 750 грн за період з 01.02.2023 по 11.07.2023, тобто поза межами строку дії договору позики.
Отже, оскільки відсотки за користування позикою у сумі 15 750 грн були нараховані після закінчення строку дії договору позики, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, вказана сума не підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначеної до стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» загальної суми заборгованості шляхом її зменшення з 24 000 грн до 8 250 грн (6 000 грн - заборгованість за тілом, 2 250 грн - заборгованість за відсотками).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору до суду першої та витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог.
Так, враховуючи часткове задоволення позову на суму 8 250 грн, що становить 34,37% (8 250 грн : 24 000 грн х 100%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» підлягає стягненню 832,58 грн (2 422,40 грн х 34,37%) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 374,80 грн (4 000 грн х 34,37%) витрат на правову допомогу, а всього 2 207,38 грн.
З урахуванням зазначених розрахунків, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом відповідного їх зменшення.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги на суму 15 750 грн (24 000 грн - 8 250 грн), що становить 65,63% (15 750 грн : 24 000 грн х 100%) з ТОВ «Свеа фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 384,73 грн (3 633,60 грн х 65,63%) судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2025 року в частині визначених до стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» суми заборгованості у загальному розмірі та загальної суми судових витрат - змінити, зменшивши суму загальної заборгованості з 24 000 грн до 8 250 грн, загальну суму судових витрат з 6 422 грн 40 коп. до 2 207 грн 38 коп.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» на користь ОСОБА_1 2 384 грн 73 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцької
Н.В.Шитченко