Справа №583/1744/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/352/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
30 квітня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми апеляційну скаргу представника власника майна КНП «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2026 року, про арешт майна, -
установив:
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2026 року задоволено клопотання слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному 27 грудня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025200480003253 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на тимчасово вилучене майно в ході проведення обшуку 3 квітня 2026 року за адресою: м. Суми, вул. Марка Вовчка, буд. 2, у робочих кабінетах лікаря УЗД КНП «Клінічна лікарня №5» СМР ОСОБА_9 , завідувача відділення КНП «Клінічна лікарня №5» СМР ОСОБА_10 , директора КНП «Клінічна лікарня №5» СМР ОСОБА_11 , директора фінансового відділу КНП «Клінічна лікарня №5» СМР ОСОБА_12 , а саме: особистий блокнот чорного кольору з найменуванням «Сумське НПО snpo.ua», з рукописними (чорновими) записами ОСОБА_9 на 5 арк. загальна кількість аркушів блокноту 176 арк.; жорсткий диск пам'яті марки «Samsung» моделі «HD103SJ» серійний номер: S246J1KZ301552, який належить ОСОБА_10 ; жорсткий диск пам'яті марки «Samsung» моделі «HD103SJ» серійний номер: S246JDWS907686, який належить ОСОБА_10 ; медичний документ «История развития ребенка» Д200/11 відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з вкладеннями на 116 арк.; консультативний висновок спеціаліста форми №028/8 від 21.01.2026 відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1 арк.; копія медичного документу «Протокол исследования головного мозга с в/в контрастированием» №1740 від 18.11.2021» відносно ОСОБА_13 2000 г/р. на 1 арк.; копії висновків «Магнітно-резонасної томографії головного мозку» відносно ОСОБА_13 від 30.12.2025 та 19.01.2026 на 2 арк.; копії медичної документації відносно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 12 арк.; копія медичної документації відносно ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на 17 арк.; копія Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів відносно гр. ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 Номер витягу: 41/25/1657/ВТ від 30.05.2025 на 2 арк.; копія Витягу (№ 41/25/1657/В) від 30.05.2025 з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи відносно гр. ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 4 арк.; копія документу під назвою «Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю Номер витягу: 41/25/1657/1» відносно гр. ОСОБА_16 , РНОКПП: НОМЕР_1 від 30.05.2025 на 4 арк.; оригінали медичної документації відносно ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_5 на 23 арк.; ноутбук чорного кольору марки «Acer» моделі «Nitro» серійний номер: NHQASEU00C1111A3CD3400, що належить КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР та який перебуває у користуванні ОСОБА_11 ; флеш-носій формату «Micro-SD» серійний номер: CKDD8001A11 з інформацією, що була скопійована з робочого ПК «DESKTOP-H8PP72J» ідентифікатор пристрою D5F23176-49A7-40AB-AED8-270F4B51421D, який перебуває у користуванні ОСОБА_12 .
Своє рішення слідчий суддя умотивував тим, що всі речі та документи, вилучені в ході проведеного обшуку в КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР, визнані речовими доказами по справі, а їх зникнення, втрата, пошкодження або настання інших наслідків може перешкодити кримінальному провадженню.
В поданій апеляційній скарзі представник КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат вказує на відсутність правових підстав для накладення арешту на майно. Зокрема, вважає вилучене під час обшуку майно та документи такими, що не мають відношення до кримінального провадження, що розслідується, докази на підтвердження цього матеріали клопотання не містять, не були з'ясовані дані обставини і під час судового розгляду. Також зазначає, що визнання вилученого під час обшуку майна речовим доказом шляхом винесення постанови слідчим не свідчить автоматично про його відповідність критеріям речового доказу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності із ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Наведені умови є взаємопов'язаними та підлягають обов'язковому доведенню у їх сукупності, а недоведеність хоча б однієї з них виключає можливість застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.
Під обґрунтованою підозрою у розумінні ч. 3 ст. 132 КПК України слід розуміти наявність фактичних даних, які об'єктивно підтверджують існування події кримінального правопорушення та дозволяють дійти висновку про його реальність, а не гіпотетичність.
Як убачається з матеріалів справи, наданих слідчому судді, вони обмежуються самим клопотанням слідчого, витягом з ЄРДР, ухвалою про надання дозволу на проведення обшуку, протоколом обшуку та постановою про визнання вилученого майна речовими доказами.
При цьому витяг з ЄРДР містить лише загальні формулювання про можливе вчинення кримінальних правопорушень, які зводяться до того, що невизначені службові особи можуть бути причетні до підроблення документів, заволодіння бюджетними коштами та внесення недостовірних відомостей до декларацій.
Разом з тим, у матеріалах клопотання, які надані слідчому судді, відсутні будь-які фактичні дані, які б дозволяли зробити обґрунтований висновок про реальність таких подій та їх обставини.
Зокрема, у матеріалах клопотання про арешт майна відсутні будь-які конкретні відомості щодо способу вчинення кримінального правопорушення; часу, місця та інших істотних обставин події; конкретного комунального підприємства, про яке йдеться; кола службових осіб, які могли бути причетні до правопорушення; розміру можливих збитків або предмета кримінально протиправних дій; інших ознак, які б обґрунтовували саме кваліфікацію за ч. 4 ст. 191 КК України.
Аналогічно, відомості щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 366-2 КК України, не містять конкретизації об'єктивної сторони таких діянь, способу їх вчинення та інших фактичних даних, які б свідчили про їх реальне існування.
Фактично наведена у витягу з ЄРДР інформація зводиться до припущення про можливе вчинення невизначеними особами невизначених дій, що саме по собі не може вважатися достатньою підставою для висновку про існування обґрунтованої підозри у розумінні п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України.
Апеляційний суд наголошує, що сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР не є достатнім для висновку про існування обґрунтованої підозри, а лише засвідчує початок досудового розслідування.
Допущення можливості застосування такого істотного втручання у право власності особи за відсутності належно обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення фактично створює ситуацію, за якої саме по собі внесення відомостей до ЄРДР може слугувати підставою для обмеження конституційних прав особи.
Такий підхід суперечить вимогам кримінального процесуального закону, принципу верховенства права та призводить до непропорційного, необґрунтованого і свавільного втручання у права особи.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України слідчий, прокурор зобов'язані довести, що потреби досудового розслідування виправдовують саме той ступінь втручання у права особи, який пропонується застосувати. Ця вимога відображає принцип пропорційності, згідно з яким втручання у права особи допускається лише тоді, коли воно є необхідним і не може бути замінене менш обмежувальними заходами.
Однак клопотання слідчого та ухвала слідчого судді не містять належного обґрунтування чому саме арешт майна є необхідним заходом та чому досягнення мети розслідування неможливе без такого втручання.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України необхідною умовою застосування заходу забезпечення кримінального провадження є доведення можливості досягнення мети, для якої такий захід застосовується. Це означає, що сторона обвинувачення повинна обґрунтувати не лише абстрактну доцільність заходу, а й реальний зв'язок між його застосуванням і досягненням конкретного результату.
Однак у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що вилучені речі містять відомості, що мають доказове значення або існують об'єктивні підстави вважати, що такі відомості можуть бути отримані. Посилання на можливість виявлення видалених даних є припущенням і не підтверджене жодними фактичними обставинами.
Таким чином, твердження про можливість досягнення мети арешту майна є не доведеним, що свідчить про недотримання вимог п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України.
Разом з тим, навіть за умови формального існування кримінального провадження, клопотання слідчого не містить належного обґрунтування того, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Слідчий суддя, погоджуючись із доводами слідчого, обмежився загальними твердженнями про те, що вилучені речі можуть містити відомості, які мають значення для кримінального провадження, не навівши при цьому жодного конкретного обґрунтування щодо кожного вилученого предмета.
Зокрема, матеріали провадження не містять будь-яких даних, які б свідчили про зв'язок: вилучених медичних документів з обставинами можливого кримінального правопорушення; чорнових записів із протиправною діяльністю; електронних носіїв інформації та комп'ютерної техніки з предметом доказування у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, висновок слідчого судді про відповідність вилученого майна критеріям ст. 98 КПК України є необґрунтованим.
Апеляційний суд наголошує, що втручання у право власності та право на повагу до приватного і сімейного життя повинно відповідати принципу пропорційності та бути належним чином обґрунтованим.
Натомість у даному випадку арешт майна фактично ґрунтується виключно на припущеннях та загальних формулюваннях, без належного фактичного підґрунтя.
Допущення можливості обмеження права власності особи та втручання у право на повагу до приватного життя за таких умов суперечить вимогам кримінального процесуального закону та принципу верховенства права.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчим та прокурором усупереч вимогам ст. 132, 173 КПК України не було доведено обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та необхідності арешту майна, а висновки слідчого судді про наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не підтверджуються належними і допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду, та є передчасними і необґрунтованими.
За таких обставин ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню, із постановленням нової ухвали, якою у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слід відмовити.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2026 року, якою накладено арешт на майно вилучене 3 квітня 2026 року під час обшуку КНП «Клінічна лікарня № 5» - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Час проголошення повного тексту ухвали о 8 год. 15 хв. 1 травня 2026 року.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4