вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/129/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної,за участю секретаря судового засідання І.Шилан, розглянувши матеріали справи за позовом першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради до відповідача 1 Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», відповідача 2 Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення в сумі 1 154 835,42 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури - Ваколюк Ю.О.
від відповідача - Сидоренко С.С.
В січні 2026 року перший заступник керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», відповідача 2 Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 1 154 835,42 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Вараською окружною прокуратурою опрацьовано матеріали кримінального провадження № 12024181120000177 від 24.09.2024, за результатами чого виявлено невідшкодування збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Так, за результатами вивчення матеріалів вказаного кримінального провадження з'ясовано, що працівниками Департаменту безпеки ДП «Ліси України» під час проведення контрольного заходу у Вичівському лісництві Висоцького надлісництва філії «Поліський лісовий офіс», виявлено незаконну порубку дерев. В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12024181120000177 від 24.09.2024 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено. Прокурор зазначає, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування у Вичівському лісництві 14 сироростучих дерев в кварталі 24 виділ 13, 12 сироростучих та 1 сухостійного дерева у кварталі 24 виді 14, 3 сироростучих дерева у кварталі 24 виділ 19, 4 сироростучих та 15 сухостійних дерев у кварталі 24 виділ 20, 25 сироростучих та 6 сухостійних дерев у кварталі 52 виділ 28.
Вказує, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, збитки, завдані в сумі 1 154 835,42 грн, не відшкодовано, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.
11 лютого 2026 року через підсистему електронний суд від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву , в якому останній зазначає, що ним була проведена належна та повноцінна робота щодо охорони та захисту лісу, вжито всіх необхідних та можливих заходів щодо попередження незаконних порубок, проведена максимально можлива ефективна робота в рамках виявлення злочину, участі в кримінальному провадженні №12024181120000177 від 24.09.2024, подальшому проведенні всіх можливих слідчих дій. Зазначає, що органом прокуратури не доведено належними та допустимими доказами наявності вини у Відповідача, яка спричинила збитки.
02 березня 2026 року через відділ канцелярії та документообігу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, де останній зазначає, що відповідачем по справі не заперечується факт того що він у розумінні Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем земельної ділянки лісового фонду на якій мала місце незаконна порубка. Саме постійний лісокористувач - ДП «Ліси України» має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави внаслідок незаконної порубки дерев третіми особами.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25 лютого 2026 року.
10 лютого 2026 року на адресу суду від Зарічненської селищної ради надійшла заява про проведення судових засідань за відсутності представника.
Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року розгляд справи було відкладено до 01 квітня 2026 року.
27 лютого 2026 року від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.
02 березня 2026 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
12 березня 2026 року від відповідача надійшли заперечення в порядку ст.167 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 918/129/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 квітня 2026 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження № 12024181120000177 від 24.09.2024 з'ясовано, що працівниками Департаменту безпеки ДП «Ліси України» під час проведення контрольного заходу у Вичівському лісництві Висоцького надлісництва філії «Поліський лісовий офіс», виявлено незаконну порубку дерев, а саме:
- 14 сироростучих дерев в кварталі 24 виділ 13,
- 12 сироростучих та 1 сухостійного дерева у кварталі 24 виді 14,
- 3 сироростучих дерева у кварталі 24 виділ 19,
- 4 сироростучих та 15 сухостійних дерев у кварталі 24 виділ 20,
- 25 сироростучих та 6 сухостійних дерев у кварталі 52 виділ 28.
З метою встановлення, збитків завданих навколишньому природному середовищу, у кримінальному провадженні проведена судова інженерно- економічна експертиза, для проведення якої експерту надано акти огляду місця вчинення правопорушення, лісо таксаційні довідники, відомості обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу.
Згідно висновку судової інженерно - екологічної експертизи №4107-Е від 02.12.2025 встановлено, що розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки у Вичівському лісництві 14 сироростучих дерев в кварталі 24 виділ 13, 12 сироростучих та 1 сухостійного дерева у кварталі 24 виді 14, 3 сироростучих дерева у кварталі 24 виділ 19, 4 сироростучих та 15 сухостійних дерев у кварталі 24 виділ 20, 25 сироростучих та 6 сухостійних дерев у кварталі 52 виділ 28 становить 1 154 835,42 грн.
В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12024181120000177 від 24.09.2024 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено.
Прокурор зазначає, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування у Вичівському лісництві 14 сироростучих дерев в кварталі 24 виділ 13, 12 сироростучих та 1 сухостійного дерева у кварталі 24 виді 14, 3 сироростучих дерева у кварталі 24 виділ 19, 4 сироростучих та 15 сухостійних дерев у кварталі 24 виділ 20, 25 сироростучих та 6 сухостійних дерев у кварталі 52 виділ 28. На даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, збитки, завдані в сумі 1 154 835,42 грн, не відшкодовано, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.
Наказом ДП «Ліси України» від 30.09.2024 №1665 «Про створення філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» створено філію «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України».
31.12.2024 наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №2338 затверджено передавальний акт активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Поліським лісовим офісом, в тому числі і філії «Висоцьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Отже, в результаті реорганізації філії «Висоцька лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», усі майнові та немайнові права, інтереси та обов'язки перейшли до правонаступника - філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Наказом ДП «Ліси України» № 206 від 24.01.2025 затверджено організацію території земель філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» площею 1341272,6745 га, що передані до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в тому числі від державного підприємства «Висоцьке лісове господарство» передавальним актом від 09.01.2023, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 № 71.
Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», заснована на державній власності та являється відокремленим підрозділом юридичної особи згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач при цьому, зазначає, що була проведена належна та повноцінна робота щодо охорони та захисту лісу, вжито всіх необхідних та можливих заходів щодо попередження незаконних порубок, проведена максимально можлива ефективна робота в рамках виявлення злочину, а органом прокуратури не доведено належними та допустимими доказами наявності вини у Відповідача, яка спричинила збитки.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
З наведених обставин справи судом встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є позадоговірними, та стосуються стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, а саме незаконною рубкою дерев.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про рослинний світ" органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Наявність підстав для звернення до суду із позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля передбачена підпунктом "б" статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якого місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Оскільки самовільні вирубки були здійснені у кварталі 24 і 52 Вичівського лісництва, що знаходяться на території позивача (Зарічненської сільської ради), тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99.
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 21.01.2026 за № 52/1-244ВИХ-26 прокурором попередньо, до звернення до суду, повідомлено Зарічненську селищну раду про наявність шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. З отриманої відповіді Зарічненської селищної ради від 22.01.2026 за № 141 вбачається, що останньою не вживалися та не плануються вживатися заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев.
В подальшому на виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 29.01.2029 прокуратурою повідомлено Зарічненську селищну раду про намір прокурора звернутися до суду з позовом про стягнення шкоди на користь органу місцевого самоврядування.
Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використав, а тому Вараська окружна прокуратура вважала за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду із позовною заявою.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, суд встановив, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
Щодо суті позовних вимог суд відзначає наступне.
Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально - правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів сторін, суд зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно з статтею16, частиною 1 статтею17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Водночас, пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Частиною 1 статтею 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. У відповідності до частини 5 статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03. 2018 в справі № 909/1111/16.
Зважаючи на предмет доведення прокуратурою в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки відповідача, суд досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.
Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.
Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об'єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).
Земельна ділянка в кварталі 24 і 52 належить Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" на праві постійного користування. Незаконна вирубка дерев здійснена на території філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем (правонаступник) як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 80 штук.
Вказані обставини підтверджуються наданими прокурором доказами.
Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд зазначає, що відповідач (правонаступник) допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев у кількості 80 штук.
За таких обставин, суд констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 серпня 2018 року справа № 917/1261/17, від 20 вересня 2018 року справа № 909/495/17, від 07 червня 2019 року справа № 914/1960/17.
Суд констатує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Cуд підкреслює, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15 лютого 2018 року справа № 927/1096/16, від 20 лютого 2020 року справа № 920/1106/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 906/366/20
Отже, підсумовуючи усе вищеописане суд робить висновок, що в даних правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.
Беручи до уваги все вищенаведене, суд зазначає, що відповідач не виконав обов'язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Зокрема відповідач не виконав обов'язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, контролю, обліку та оформлення виявлених лісопорушень. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов'язків завдано шкоди лісу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Сума збитків, встановлена у висновку експерта а також у розрахунку розміру шкоди, який складений Державною екологічною інспекцією Поліського округу.
У матеріалах справи наявні усі необхідні відомості для встановлення дійсного розміру шкоди, заподіяної лісу. Разом з тим, відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку та розрахунку екологічної інспекції.
Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач як постійний користувач лісу не дотримався нормативно визначених правил щодо збереження лісу.
Недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев.
Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов'язкових умов щодо збереження лісу.
Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України, він як постійний користувач лісу не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів. А тому, відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.
Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Підсумовуючи усе вищеописане суд констатує, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами.
З огляду на викладене та зважаючи на встановлені обставини щодо протиправної бездіяльності у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, суд робить висновок, що відповідач діяв неправомірно, що призвело до заподіяння шкоди лісу, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача шкоди завданої природному середовищу в сумі 1 154 835,42 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з правилами ч. 9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 13858,02 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45601597, 43010, м. Луцьк просп. Волі, 30, Волинська область) на користь держави в особі Зарічненської селищної ради (код ЄДРПОУ 04385632, 34000, Рівненська область, Рівненський район, селище Зарічне, вул. Центральна, буд. 11) - 1 154 835,42 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, які перерахувати на розрахунковий рахунок ГУК у Рівн.обл/отг Зарічне, UA 508999980333199331000017513, код отримувача (ЄДРПОУ) 38012494, код класифікації доходів бюджету 24062100.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45601597, 43010, м. Луцьк просп. Волі, 30, Волинська область) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 13858,02 гривень.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 01.05.2026 року.
Суддя Н.Церковна