Номер провадження: 22-ц/813/1844/26
Справа № 521/9030/25
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Кострицький В. В.
28.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
учасники справи:
заявники - ОСОБА_1 та ОСОБА_2
представник заявників - Мангул Петро Макарович
заінтересована особа - Одеська міська рада
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мангула Петра Макаровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Куриленко О.М., у приміщенні того ж суду,
у цивільний справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа Одеська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,-
установив:
Короткий зміст заяви.
02.06.2025 до Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа - Одеська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даною заявою, заявники зазначали про неможливість реалізації своїх прав як спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .
07 червня 2024, спадкоємці за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ланіної .В.I. із заявою про прийняття спадщини.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від дев'ятого грудня 2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І. їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру під АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що фактично прийняла спадщину (згідно ч.3 статті 1268 ЦК України) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв?язку з тим що спадкоємцем не було надано документу, який згідно чинного законодавства України підтверджує факт зміни прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_6 у зв?язку із чим підтвердити факт родинних стосунків не виявляється можливим.
У зв?язку із зазначеним вище ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із заявою про встановлення родинних відносин між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 як мамою і дочкою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа Одеська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначає, що встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , а саме, що вони є донькою та матір'ю є неналежним способом захисту спадкових прав заявників, оскільки ОСОБА_3 , склала заповіт на все її майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі на все те що на день смерті належатиме їй та на що вона за законом матиме право, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в рівних частках кожному.
Таким чином, для отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 заявникам не потрібно встановлення факту родинних відносин спадкодавиці з іншими особами.
Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази зміни прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_9 , що перешкоджає встановленню факту того, що це є одна і та ж особа.
Доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним рішенням, адвокат Мангул Петро Макарович, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа Одеська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
Скаржник не погоджується з твердженням суду, що заявники вибрали неналежний спосіб захисту своїх спадкових прав, адже для захисту свої цивільних прав мали законні підстави звертатись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
На думку заявників суд, крім доказів наданих на підтвердження родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не дослідив та не врахував фактичні дії ОСОБА_3 при прийнятті рішення.
Зокрема, ОСОБА_3 за свого життя визнала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 своєю донькою здійснивши підзаховання її праху в могилу своєї матері, бабусі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та встановивши на місці поховання надгробний пам'ятник на якому вчинили надпис прізвища ОСОБА_7 , роки народження та смерті.
На думку заявників даний доказ, поряд з іншими, є визначальним у визнанні факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Крім того, ОСОБА_3 за свого життя, визнавши смерть своєї доньки ОСОБА_5 зняла її з реєстрації за місцем прописки.
Щодо явки сторін.
Учасники справи будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи не з'явилися до судового засідання, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Представник заявників надав суду заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Однак вказаним нормам оскаржуване рішення не відповідає, з огляду на таке.
Судовою колегією встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 листопада 2017 року ОСОБА_3 , склала заповіт на все її майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі на все те що на день смерті належатиме їй та на що вона за законом матиме право, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в рівних частках кожному.
Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого 20 травня 2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07 червня 2024 року, спадкоємці за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ланіної Вікторії Іванівни із заявами про прийняття спадщини.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 09 грудня 2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус зазначала про відсутність у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів та роз'яснила процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У зв'язку із зазначеним вище, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 як мамою і дочкою.
Суд першої інстанції відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа Одеська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, вказав, що для отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 заявникам не потрібно встановлення факту родинних відносин спадкодавиці з іншими особами та те, що в матеріалах справи відсутні докази зміни прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_9 , що перешкоджає встановленню факту того, що це є одна і таж особа.
Однак колегія суддів не погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку, до яких входить встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року (зі змінами) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.
Родинні відносини (споріднення) - кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).
Поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.
Доказом родинних відносин спадкоємців зі спадкодавцем є зокрема свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії судових рішень, які набрали законної сили щодо встановлення факту родинних відносин.
Законодавство України не встановлює вичерпного переліку документів, які підтверджують родинні стосунки, а тому вони визначаються в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня їх споріднення.
Встановлення факту родинних відносин може мати місце, якщо з певних причин зазначений факт не був зареєстрований органами Державної реєстрації актів цивільного стану, у реєстрації цього факту було відмовлено або помилка органу Державної реєстрації актів цивільного стану у актовому записі має настільки давнє походження, що її виправлення має потягнути за собою цілу низку виправлення в інших актових записах.
Тому суд повинен перевірити наявність причин, за яких неможливо отримати документ, що посвідчує цей факт, а потім наявність цього факту.
Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 зауважив, що цивільне законодавство не передбачає обов'язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт родинних відносин з іншою особою, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які, на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування.
Доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17, (провадження № 61-15921св19) викладено висновок, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
В даній справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звертаючись до суду із заявою, просили встановити факт родинних відносин у зв'язку з неможливість реалізації своїх прав як спадкоємців після смерті ОСОБА_3 . В інший спосіб заявники не можуть підтвердити вказані обставини, про що свідчить відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи містять копію Свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , виданого повторно 06 лютого 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції серії НОМЕР_1 , де в графі мати зазначена ОСОБА_3 (а.с. 19).
Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого Департаментом Суспільної охорони здоров'я штату Каліфорнія, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 04 грудня 2017 року була похована шляхом кремації.
У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Конвенція набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.
Статтею 3 вказаної Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний у будь-якій державі-учасниці цієї Конвенції.
Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.
Колегія суддів звертає увагу, що свідоцтва про смерть, виданого Департаментом Суспільної охорони здоров'я штату Каліфорнія завірено Апостилем, що відповідно засвідчує достовірність підпису особи, яка підписала документ, а також автентичність печатки чи штампа, яким його скріплено.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина восьма статті 95 ЦПК України).
При цьому до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат", у відповідності до положень якої нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2019 у справі № 910/4473/17.
Пунктом 2.1. глави 8 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України N 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Таким чином, докази, не перекладені з недержавної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат" не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.
Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 910/4473/17, від 03.03.2025 року у справі № 910/628/20, від 12 березня 2025 року у справі N 910/20940/21 (910/19964/23).
Наданні заявниками доказ, а саме свідоцтва про смерть ОСОБА_8 , містить апостиль та нотаріально засвідчений переклад, а відтак є належним та допустимим письмовим доказом в розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України, оскільки засвідчені у встановленому законом порядку, згідно із ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що з наданої копії свідоцтва про народження встановлено, що ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , є дочкою ОСОБА_3 . Водночас, згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим компетентним органом штату Каліфорнія (США), ОСОБА_8 , яка має ту саму дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зазначений документ є належним та допустимим доказом, оскільки оформлений відповідно до вимог міжнародного права (містить апостиль та нотаріально засвідчений переклад).
Збіг повного імені, по батькові та дати народження свідчить про тотожність особи, а відмінність у прізвищі пояснюється його зміною.
Таким чином, на підставі сукупності досліджених доказів, можна дійти висновку, що ОСОБА_5 і ОСОБА_8 є однією і тією ж особою, а її матір'ю є ОСОБА_3 .
Також факт родинних відносин підтверджується довідкою Медичного центру Святого Іосіфа Провіденія від 20 листопада 2017 року відповідно до якої ОСОБА_13 Джордано була прийнята в Медичний центр Святого Іосіфа Провіденія. Вона залишається критично хворою. В цій довідці зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 є мамою ОСОБА_8 і просить дозволу відвідати її в лікарні.
Довідка про реєстрацію місця проживання є офіційним документом, що видається уповноваженим органом, та містить відомості про склад зареєстрованих осіб за певною адресою. Така інформація безпосередньо стосується встановлення спільного проживання осіб, що, у свою чергу, може свідчити про наявність між ними сімейних або родинних зв'язків.
Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Знята з обліку 20.05.2024 року.
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Водночас, згідно з довідкою про зняття з реєстрації місця проживання, виданою тим самим органом, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , була зареєстрована за цією ж адресою та знята з реєстрації 21.11.2017 року у зв'язку зі смертю.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що саме ОСОБА_5 та ОСОБА_3 належали на праві спільної часткової власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
З довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб вбачається, що станом на 20.05.2024 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована була тільки ОСОБА_3 , відповідно колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що саме ОСОБА_5 було зняття з реєстрації місця проживання 21.11.2017, що підтверджує факт зміни прізвища.
Відповідно до статей 294, 295 Цивільного кодексу України, фізична особа набуває та здійснює цивільні права під своїм ім'ям та має право на його зміну, зокрема зміну прізвища. Зміна прізвища не припиняє правосуб'єктність особи, а лише змінює її персональні ідентифікаційні дані.
Ідентифікація особи - це процес встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо (Постанова КЦС ВС від 9 липня 2025 року у справі № 203/2326/23 (провадження № 61-2322св24).
Отже, особа після зміни прізвища залишається тією ж самою фізичною особою. Аналіз наданих доказів свідчить про таке, що повністю співпадають ім'я, по батькові та дата народження ( ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ), ідентичною є адреса місця проживання: АДРЕСА_2 та обидва документи видані одним і тим самим органом.
З урахуванням положень цивільного законодавства така відмінність об'єктивно пояснюється реалізацією особою права на зміну прізвища.
Факт зняття з реєстрації за однією і тією ж адресою особи з ідентичними анкетними даними додатково підтверджує безперервність ідентифікації особи незалежно від зміни її прізвища та відповідно є належними доказами на підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 .
Відмовляючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в задоволенні заяви про встановлення факту родинних відносин суд першої інстанції зазначив, що заявники обрали неналежний спосіб захисту своїх спадкових прав, проте колегія суддів не погоджується з даними висновками суду зважаючи на наступне.
Згідно заповіту складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_14 та ОСОБА_2 вона заповідала на їх користь все її майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі на все те що на день смерті належатиме їй.
В постанові приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ланіної В.I. від 09.12.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_14 вказано що ОСОБА_3 як спадкоємиця прийняла спадщину у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, на день смерті ОСОБА_3 була власником усієї квартири АДРЕСА_1 і тому ОСОБА_2 і ОСОБА_1 для захисту свої цивільних прав мали законні підстави звертатись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції є хибними, необ'єктивними та передчасними. Суд не у повній мірі оцінив та дослідив докази наявні в матеріалах справи, а висновок суду про те що заявники обрали неналежний спосіб захисту є помилковим, так як заявникам було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, саме на підставі відсутності факту зміни прізвища у зв'язку з чим підтвердити факт родинних відносин не виявилось можливим. Тому апеляційний суд вважає що вірним та ефективним способом захисту прав заявників є саме встановлення факту родинних відносин.
Таким чином, колегія суддів аналізуючи вищезазначене та зібрані по справі докази, вважає можливим встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , оскільки підтвердження даного факту є необхідним для нотаріальних дій.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та визнає їх обґрунтованими з огляду на вищевикладені обставини.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2025 року, і ухвалення у справі нового судового рішення про задоволення заяви про встановлення факту родинних відносин.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Мангула Петра Макаровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа Одеська міська рада про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, що ОСОБА_15 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко