65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1507/21(916/2307/25)
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
розглянувши зареєстроване 19.02.2026 за вх. № 2-311/26
подання державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С.
про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку,
у справі № 916/1507/21(916/2307/25)
за позовом: Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
до відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Сюіта 2006»,
про визначення частки майна в майні, яким боржник володіє спільно з іншими особами,
встановив:
31 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» звернулось до суду із заявою до Приватного підприємства «Сюіта 2006» про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2021 відкрито провадження у справі № 916/1507/21 про банкрутство Приватного підприємства «Сюіта 2006», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном.
Постановою Господарського суду Одеської області від 19.08.2021 визнано банкрутом Приватне підприємство «Сюіта 2006», відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру Приватного підприємства «Сюіта 2006», призначено ліквідатором Приватного підприємства «Сюіта 2006» арбітражного керуючого Дашка Ігоря Валерійовича.
26 січня 2022 року ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Дашко І.В. подано до Господарського суду Одеської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Приватного підприємства «Сюіта 2006» на ОСОБА_1 та Товариство з обмежено відповідальністю "Екоюг" та про стягнення з них солідарно 5097231,81 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 задоволено заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Приватного підприємства "Сюіта 2006" на ОСОБА_1 та Товариство з обмежено відповідальністю "Екоюг" та стягнуто з них солідарно 5097231,81 грн.
17 лютого 2023 року Господарським судом Одеської області видано накази про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та Товариства з обмежено відповідальністю «ЕКОЮГ» на користь Приватного підприємства "Сюіта 2006" 5097231,81 грн.
У березні 2023 року Першим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 71257042 про стягнення боргу у сумі 5097231,81 грн з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Сюіта 2006».
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 у справі № 916/1507/21 в частині задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Приватного підприємства “Сюіта 2006» на ОСОБА_1 та стягнення з останньої 5097231,81 грн залишено без змін.
10 серпня 2023 року постановою Верховного Суду постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 у справі № 916/1507/21 залишено без змін.
У березні 2024 Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Господарського суду Одеської області із поданням (вх. № 3-197/24) про визначення частки майна боржника ( ОСОБА_1 ) в нерухомому майні.
Означене подання розглядалось судами неодноразово.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 суддею Гутом С.Ф. прийнято справу про банкрутство № 916/1507/21 до свого провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2025 подання Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.03.2024 (вх. № 3-197/24) у справі № 916/1507/21 залишено без руху після відкриття провадження у справі та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.
06 червня 2025 року Першим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) представлено відповідні докази на виконання приписів ухвали про залишення подання без руху після відкриття.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 прийнято клопотання (подання) (зареєстроване 11.06.2025р. вх. № 2358/25) Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення частки майна в майні, яким боржник володіє спільно з іншими особами, до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу 916/1507/21(916/2307/25) в межах справи про банкрутство Приватного підприємства «Сюіта 2006» за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, заявлені позовні вимоги задоволено частково:
визначено частку майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
визначено частку майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 580005748104).
04 лютого 2026 року до Господарського суду Одеської області надійшла ухвала Верховного Суду від 02.02.2026, котрою витребувано матеріали справи у зв'язку із касаційним оскарженням судових рішень у справі.
06 лютого 2026 року матеріали справи № 916/1507/21(916/2307/25) надіслано до суду касаційної інстанції.
Поряд із цим, 19 лютого 2026 року до Господарського суду Одеської області надійшло подання державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, а саме на:
1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 580005748104).
Обґрунтовуючи підстави звернення із поданням посилається на те, що рішенням у справі визначено відповідну частку майна боржника ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом із іншою особою - ОСОБА_2 , у той же час, відповідне майно (частка) не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку.
Відтак, із посиланням на приписи частини 4 статті 50 Закону України “Про виконавче провадження» та частини 10 статті 336 ГПК України, державний виконавець зазначає про право на звернення до господарського суду задля отримання права на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку.
Листом від 23.02.2026 Господарським судом Одеської області повідомлено державного виконавця, що, у зв'язку із надсиланням матеріалів справи до Верховного Суду, розгляд означеного подання відбудеться після повернення матеріалів справи до місцевого суду, задля дотримання принципу правової визначеності.
Постановою Верховного Суду від 02.04.2026 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення від 21.08.2025 у справі залишено без змін.
27 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до Господарського суду Одеської області.
Відповідно до положень статті 336 ГПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина 10).
Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця (частина 11).
Розглянувши подання державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, суд дійшов наступних висновків.
Господарським судом встановлено, що також не заперечується учасниками справи, що постановою Господарського суду Одеської області від 19.08.2021 визнано банкрутом ПП «Сюіта 2006».
Ухвалою ж Господарського суду Одеської області від 16.02.2023, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та постановою Верховного Суду від 10.08.2023, задоволено заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПП "Сюіта 2006" на ОСОБА_1 та ТОВ "Екоюг" та стягнуто з них солідарно 5097231,81 грн.
17 лютого 2023 року Господарським судом Одеської області видано накази про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та Товариства з обмежено відповідальністю «ЕКОЮГ» на користь ПП "Сюіта 2006" 5097231,81 грн.
10 березня 2023 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. відкрито виконавче провадження № 71257042 про стягнення боргу у сумі 5097231,81 грн з ОСОБА_1 на користь ПП «Сюіта 2006».
Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За положеннями частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За змістом статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За приписами частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Згідно із частинами 3 та 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання щодо звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини 10 статті 336 ГПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Аналіз норми статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц.
Отже, встановлення факту наявності такої спеціальної умови надає право на звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, але щодо якого відсутня реєстрація такого права власності. Законодавством не визначено будь-яких додаткових умов чи порядку, з яким би пов'язувалось право звернути стягнення на таке майно у виконавчому провадженні.
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, яке вирішується судом у порядку, передбаченому частиною 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частиною 10 статті 336 ГПК України, стосується тих випадків, коли боржник є власником майна, фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
При цьому державний виконавець (приватний виконавець), звертаючись із відповідною заявою до суду, повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку (див. постанови Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 5023/197/12, від 26.06.2024 у справі № 903/133/23, від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц).
В процесі розгляду цієї справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі придбали квартири за адресами: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 129322648104), та АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 580005748104).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Таким чином, право спільної сумісної власності відповідачів, як подружжя, на об'єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 129322648104) та АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 580005748104) презюмується.
Як зазначалось, державний виконавець як на підставу звернення із поданням посилається на те, що рішенням у справі визначено відповідну частку майна боржника ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом із іншою особою - ОСОБА_2 , у той же час, відповідне майно (частка) не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку.
В свою чергу, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2025, залишеним без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та Верховного Суду від 02.04.2026, заявлені позовні вимоги задоволено частково:
визначено частку майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
визначено частку майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 580005748104).
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 ЦК України).
У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.
Таким чином, за змістом статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц зазначає, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
Набуття особою права та реєстрація такого права не є тотожними поняттями і настання цих подій може не збігатися в часі.
Відповідно до частини 1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Згідно з частиною 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до положень частини 2 статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/6231/16-ц зазначено, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Поряд із наведеним, відповідно до інформації, відображеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, вбачається, що за ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 ) зареєстровано право приватної власності на наступні об'єкти житлової нерухомості - двокімнатна квартира, загальною площею 41,2 кв.м. (житлова площа - 28,00 кв.м.), розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 129322648104); двокімнатна квартира, загальною площею 41,1 кв.м. (житлова 26,6 кв.м), розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 580005748104).
Доказів державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об'єкти (частки об'єктів) нерухомого майна із реєстраційними номерами 129322648104 та 580005748104 до матеріалів справи не представлено, так само відповідна інформація відсутня в державних реєстрах.
Таким чином, наведене свідчить про те, що перелічене нерухоме майно за ОСОБА_1 не зареєстроване в установленому порядку, між тим обставини належності Діордіященко О.В. означеного нерухомого майна є доведеними та підтвердженими, а докази щодо наявності спору про право на спірне майно на момент звернення державного виконавця з поданням у матеріалах справи відсутні, відтак державний виконавець, за висновками суду, заважаючи на положення Закону України "Про виконавче провадження", правомірно звернувся до суду з відповідним поданням.
Близька за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2025 у справі № 909/1044/23, котра врахована судом у відповідності до приписів частини 4 статті 236 ГПК України.
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 200/606/18 зазначено, що метою продажу майна боржника у виконавчому провадженні є задоволення грошових вимог стягувача за виконавчим документом за рахунок виручки від такого продажу.
Відтак, спираючись на викладене вище, господарський суд доходить до висновку про обґрунтованість подання державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. та про наявність правових підстав для надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано за Діордіященко О.В. в установленому порядку.
Керуючись ст.ст.233,234,235,336 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Подання (зареєстроване 19.02.2026 за вх. № 2-311/26) державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, у справі 916/1507/21(916/2307/25) задовольнити.
Надати дозвіл державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз О.С. на звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на:
1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);
1/2 (одну другу) частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 580005748104).
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 30 квітня 2026 р.
Суддя Гут Сергій Федорович