Справа № 591/3784/26
Провадження № 2/592/2404/26
01 травня 2026 року м.Суми
Суддя Ковпаківського райсуду м. Суми Корольова Г.Ю., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
установила:
06 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Зарічного районного суду м.Суми з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Сумського районного суду Сумської області від 13 квітня 2026 року з посиланням на ч. 1 ст.27 ЦПК України матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направлено за підсудністю до Ковпаківського районного суду м.Суми.
Справа надійшла до Ковпаківського районного суду м.Суми 30 квітня 2026 року.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що дана справа помилково направлена з Зарічного районного суду м.Суми до Ковпаківського районного суду м.Суми, з огляду на таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Згідно із ч. 2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
З аналізу ст.ст. 27, 28 ЦПК України випливає, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності, оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
В ухвалі судді Зарічного районного суду м.Суми від 13 квітня 2026 року зазначено, що згідно відповіді, наданої на запит суду Управлінням «ЦНАП у м. Суми» Сумської міської ради відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Ковпаківського районного суду м.Суми. У відповідності до ч.1 ст.27 ЦПК України матеріали справи направлено за підсудністю до Ковпаківського районного суду м.Суми.
Позивач звернулась до Зарічного районного суду м.Суми з позовною вимогою про розірвання шлюбу та згідно із положеннями ч.2 ст.28 ЦПК України може бути пред'явлений за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Таким чином, в даному випадку, право вибору підсудності законодавцем надано позивачу.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що Зарічний районний суд м.Суми помилково направив дану цивільну справу до Ковпаківського районного суду м.Суми.
Таким чином матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу належить повернути для розгляду до Зарічного районного суду м.Суми як помилково направлені Ковпаківському районному суду м.Суми.
Враховуючи, що дана справа направлена Зарічним районним судом м.Суми до Ковпаківського районного суду м.Суми з порушенням правил, встановлених статтею 31 ЦПК України, перенаправлення справи за належною підсудністю не може вважатися спором про підсудність.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За нормами частини 3 статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст. 27, 28, 31, 32, 187, 260, 261, 352, 353, 354 ЦПК України, суддя
постановила:
Повернути на розгляд матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, до Зарічного районного суду м.Суми за підсудністю як помилково направлені.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення ухвали.
Суддя Галина КОРОЛЬОВА