номер провадження справи 4/191/25
21.04.2026 Справа № 908/3605/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4)
до відповідача 1 Фермерського господарства «ЛІДЕР», (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Незалежності України (кол. Жовтнева), буд. 1, кв. 2)
до відповідача 2 ОСОБА_1 , (адреса фактичної реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», (01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А)
про стягнення 906 973,11 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Проценко І.Е.
За участю представників сторін:
від позивача - Пивоваров П.Є., на підставі довіреності № 854 від 30.12.2025, (в режимі відеоконференції);
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - Попов В.Г. на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1286846 від 05.01.2026, (в режимі відеоконференції);
від третьої особи - не з'явився;
01.12.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 01.12.2025, (вх. № 3979/08-07/25 від 01.12.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м. Київ до Фермерського господарства «ЛІДЕР», смт. Веселе Веселівського району Запорізької області і до ОСОБА_1 , м. Мелітополь Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 906 973,11 грн. заборгованості, в тому числі 757 112,07 грн. простроченої заборгованості за кредитом (основний борг) та 149 861,04 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, яка виникла на підставі кредитного договору № 011/10892/1168169 від 02.09.2021 та договору поруки № 011/10892/1168169-П від 02.09.2021.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 справу № 908/365/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.12.2025 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3605/25, справі присвоєно номер провадження справи 4/191/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2026.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/3605/25 до 23.03.2026, підготовче засідання відкладалося на 18.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 закрито підготовче провадження у справі № 908/3605/25, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 23.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.03.2026 судове засідання відкладалося на 15.04.2026.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2026 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.04.2026.
В судове засідання 21.04.2026 з'явилися представники позивача та відповідача 2, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
До системи відеоконференцзв'язку 21.04.2026 приєдналися представник позивача та представник відповідача 2.
В судовому засіданні 21.04.2026 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.
Представник відповідача 1 в жодне судове засідання у справі № 908/3605/25 не з'явився.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 02.08.2026 включно.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, вся територія Веселівської селищної територіальної громади Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 26.02.2022 по теперішній час).
Враховуючи територіальне перебування відповідача 1 на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» всі ухвали Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3605/25 опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України.
За приписами зазначеної норми Закону якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З наявних в матеріалах справи процесуальних заяв відповідача 1 вбачається, що ФГ «ЛІДЕР» обізнано про розгляд господарським судом справи № 908/3605/25.
Отже, судом вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача 1 про відкриття провадження у справі № 908/3605/25 та подальший розгляд справи.
Третя особа в жодне судове засідання у справі № 908/3605/25 також не з'явилася. В матеріалах справи № 908/3605/25 наявні ряд клопотань Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», в яких третя особа просить суд проводити судові засідання у справі № 908/3605/25 без участі її уповноваженого представника.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Однією із найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист безпосередньо в Основному законі України.
Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Також судом враховано, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 21.04.2026 за відсутністю відповідача 1 та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 6, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 554, 598, 599, 610-612, 626-629, 1048, 1054 ЦК України. Позов обґрунтовано тим, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) та ФГ «ЛІДЕР» (Позичальник) 02.09.2021 укладений Кредитний договір № 011/10892/1168169, відповідно до якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 070 000,00 грн., а Позичальник - використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором, з кінцевим терміном погашення кредиту Позичальником - 02.09.2022. (п. 1.1, п. 1.3 Договору). АТ «Райфайзен Банк» свої зобов'язання за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021 виконало, а саме надало Позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування за його заявою 1 070 000,00 грн. на відповідний рахунок, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку Позичальника. Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором виконує неналежним чином. Станом на 25.07.2024 за Кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 906 973,11 грн., з яких: 757 112,07 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 149 861,04 грн. прострочена заборгованість за відсотками. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 02.09.2021 укладено Договір поруки № 011/10892/1168169-П. 24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПБ»/Позивач/Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ФГ «ЛІДЕР», перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до Реєстру Боржників від 25.07.2024 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ФГ «ЛІДЕР» за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021 в сумі 906 973,11 грн., з яких: 757 112,07 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 149 861,04 грн. сума заборгованості за відсотками. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Райффайзен Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідачів 1 і 2 солідарно заборгованості по кредиту в розмірі 757 112,07 грн. і заборгованості по процентам в розмірі 149 861,04 грн., а також та покласти на відповідачів 1 і 2 витрати зі сплати судового збору.
Відповідачем 2 на підставі ст. 165 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву (вх. № 252/08-08/26 від 06.01.2026), в якому ОСОБА_1 зазначив, що позовні вимоги, які заявлені до нього, не можуть підлягати задоволенню з підстав ненастання у відповідача 2 обов'язку виконання зобов'язання за Договором поруки. Так, відповідно п. 2.2 Договору поруки № 011/10892/1168169/П від 02.09.2021 Поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Єдиною підставою для визначення Кредитором у Вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою Кредитора для визначення грошових зобов'язань Позичальника перед Кредитором за Основним договором. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань. Згідно п. 6.4 Договору поруки для електронного листування сторони погодили дві електронні адреси support.smednepr@raiffeisen.ua від Кредитора, fx.lider@ukr.net від Поручителя. Станом до часу звернення до суду з позовом у цій справі жодна зі сторін належним чином не інформувала іншу сторону про зміну електронної адреси. Разом із тим, на підтвердження дотримання вимог п. 2.2 Договору поруки, в частині направлення вимоги, позивач надав суду копію Досудової вимоги щодо погашення заборгованості № 008827071 від 21.11.2025 підписану представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Пивоваровим П.Є. та скріншот направлення електронного листа, який містив Досудову вимогу, відправленого з електронної адреси P.Pivovarov@eadr.com.ua на електронну адресу fx.lider@ukr.net. При цьому, до вказаної Досудової вимоги не були додані документи на підтвердження повноважень представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_2 на її підписання, а також докази на підтвердження переходу прав Кредитора за Кредитним договором до ТОВ «ФК «ЄАПБ», у тому числі і за Договором поруки. З урахуванням вищезазначеного, відповідач 2 вважає що Досудова вимога № 008827071 від 21.11.2025 підписана не уповноваженою особою та направлена не з узгодженої сторонами в п. 6.4 Договору поруки електронної пошти, до вимоги не додані копії документів які би підтверджували перехід права вимоги до Нового кредитора та давало би Поручителю можливість оцінити обґрунтованість цієї вимоги, що дає підстави стверджувати, що позивачем не дотримано вимог п. 2.2 Договору поруки в частині направлення вимоги, відтак обов'язок Поручителя (відповідача 2) щодо виконання забезпечених зобов'язань є таким, що не настав. Враховуючи викладене, відповідач 2 просить суд в позові відносно нього відмовити повністю.
Позивачем на підставі ст. 166 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подано суду Відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 469/08-08/26 від 08.01.2026), в якій позивачем зазначено, що доводи відповідача 2, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними і необґрунтованими, виходячи з наступного. Пунктом 2.6 Договору відступлення права вимоги визначено, що відступлення прав вимоги за Договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення. Пунктом 2.7 Договору відступлення права вимоги встановлено, що протягом 10 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за цим Договором АТ «Райффайзен Банк» здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги згідно діючого законодавства України. При цьому, чинним законодавством України не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Дані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер. При умові, що відповідачі з будь-яких підстав не отримали повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, що відповідачі не мали жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Крім того, в разі сплати боржником коштів на погашення заборгованості на рахунки АТ «Райффайзен Банк», вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення відповідної кредитної заборгованості. Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі». Проте, відповідач 2, отримавши Досудову вимогу, не вчинив жодних дій які б сприяли врегулюванню питання стосовно виконання своїх обов'язків передбачених Договором. Досудова вимога № 008827071 від 21.11.2025 підписана ОСОБА_2 як представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» та відправлена з корпоративного адресу електронної пошти представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» - ІНФОРМАЦІЯ_1 Повноваження ОСОБА_2 на підписання такої Досудової вимоги підтверджуються змістом п. 2.11 Посадової інструкції юриста юридичного управління, затвердженої Генеральним директором ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_3 09.09.2024. Отже, Досудову вимогу направлено на електронну пошту відповідача 2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказану в п. 6.4. Договору поруки, юристом ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_2 на виконання завдань та обов'язків посадової інструкції, а тому посилання відповідача 2 на відсутність у ОСОБА_2 права підпису та пред'явлення досудової вимоги є намаганням уникнути належного виконання зобов'язань (погашення боргу) за договором. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідачем 2 на підставі ст. 167 ГПК України через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подано суду Заперечення на відповідь на відзив (вх. № 495/08-08/26 від 08.01.2026), в яких наведені доводи в обґрунтування заперечень на позовні вимоги, які раніше наводилися у відзиві на позовну заяву.
19.03.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від ОСОБА_1 надійшло Клопотання (вх. № 6258/08-08/26 від 20.03.2026), яким відповідач 2 просить суд повернутись до стадії підготовчого провадження у справі № 908/3605/25 для розгляду клопотання про зупинення провадження у даній справі та зупинити провадження у справі № 908/3605/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/673/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про розірвання договору поруки № 011/10892/1168169/П, укладеного 02.02.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , права та обов'язки кредитора за яким були відступлені на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Обґрунтовуючи клопотання про повернення до стадії підготовчого поводження відповідач 2 стверджує, що є необхідність встановлення та вирішення питань, які не можуть бути з'ясовані судом під час розгляду справи по суті.
Так, 05.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «ЄАПБ» та АТ «Райффайзен Банк» з Пропозицією про розірвання договору поруки № 011/10892/1168169/П від 02.09.2021, укладеного між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , на підставі ст. 652 ЦК України. Про зазначені обставини та наявність між сторонами спору про розірвання договору поруки № 011/10892/1168169-П від 02.09.2021 відповідач 2 повідомив суд клопотанням про долучення доказів та відкладення підготовчого засідання по справі від 17.02.2026. На даний час в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/673/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про розірвання договору поруки № 011/10892/1168169/П, укладеного 02.02.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , права та обов'язки кредитора за яким відступлені на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що підтверджується копією ухвали суду від 12.03.2026 у вказаній справі.
Таким чином, відповідач 2 вважає, що наявні процесуальні підстави для зупинення провадження у справі № 908/3605/25, до набуття чинності судовим рішенням у справі № 911/673/26, на підставі п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України. Проте, оскільки ця підстава виникла після закриття підготовчого провадження у справі № 908/3605/25, але до початку розгляду справи по суті, наявні підстави для повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 908/3605/25 для вирішення цього питання по суті з метою дотриманням принципу змагальності сторін.
Позивач проти повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 908/3605/25 заперечив у повному обсязі та наголосив на необхідності дотримання судом принципів рівності та змагальності учасників справи, про що зазначив в Запереченнях на клопотання (вх. № 6298/08-08/26 від 23.03.2026).
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 908/3605/25 (вх. № 6258/08-08/26 від 20.03.2026), суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика ЄСПЛ неодноразово при вирішенні питання справедливості судового розгляду базувалася на положеннях національного законодавства щодо визначення і дотримання строків судового процесу та його стадійності, оскільки саме ці положення дисциплінують учасників процесу, тим самим справедливо регулюють процесуальну поведінку сторін, визначаючи для них рівні умови для доведення своєї правової позиції.
Крім того, суд здійснює провадження у справі з дотримання принципу пропорційності відповідно до положень ст. 15 ГПК України.
Чинним господарським процесуальним законодавством не встановлено порядку та підстав для повернення до стадії підготовчого провадження. Повернення до стадії підготовчого провадження не є загальною практикою, а є виключенням та застосовується судом у виняткових випадках (схожу правову позицію викладено у постановах Верховного суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18).
Відповідно до сталої позиції Верховного Суду для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: - чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими; - чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Така позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 922/1428/16, від 17.09.2024 у справі № 910/6145/23, від 16.07.2024 у справі № 927/1124/23, від 02.04.2024 у справі № 917/239/23.
В постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20 зазначено: «Відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.».
З матеріалів даної справи вбачається, що дотримуючись вимог ст., ст. 182, 185 ГПК України, встановивши, що всі можливі процесуальні заяви по суті спору учасниками провадження вже подані, суд дійшов висновку про наявність підстав для закінчення підготовчого провадження у цій справі та ухвалою від 18.02.2026 закрив підготовче провадження у справі № 908/3605/25 і справу призначив до розгляду по суті.
За приписами ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи час проведення підготовчого провадження, у відповідача 2 було достатньо часу реалізувати свої процесуальні права під час підготовчого провадження у справі, зокрема, для надання до суду клопотання про зупинення провадження у справі за наявності об'єктивних підстав для цього.
У той же час, зазначені відповідачем 2 у клопотанні обставини не є вагомими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження. А повернення судом зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження нівелює саме значення стадій господарського процесу та призведе до необхідності переоцінки вже досліджених у справі доказів.
Тому, зважаючи на не доведення відповідачем 2 вагомих обставин для повернення до стадії підготовчого провадження та з метою забезпечення принципів змагальності й пропорційності під час розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 2 про повернення до стадії підготовчого провадження.
Крім того, розглянувши клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі, суд зауважує на наступне.
ГПК України встановлено відповідні процесуальні строки на вчинення учасниками справи певних процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору, подання заяв та клопотань, подання доказів.
Відповідно до статей 113, 118 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
За положеннями ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
З урахуванням викладеного, керуючись ст., ст. 118, 119 та ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 908/3605/25.
17.04.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Фермерського господарства «ЛІДЕР» надійшла Заява (вх. № 8628/08-08/26 від 20.04.2026), якою відповідач 1 просить суд: визнати поважними причини пропуску строку на надання копії Заяви про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики) від 16.04.2026 та встановити відповідачу 1 додатковий строк для подання цього доказу; долучити до матеріалів справи № 908/3605/25 в якості доказів та надати їм відповідну оцінку при ухваленні судового рішення копію Заяви про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики) від 16.04.2026 з додатками та доказами її направлення на адресу позивача; у задоволенні позову відмовити з підстав дії мораторію на нарахування та сплату Фермерським господарством «ЛІДЕР», усіх видів грошового зобов'язання, включаючи основну суму кредиту (позики), процентів, комісії та інших платежів, за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021, передбаченого пунктами 23-27 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Подана заява обґрунтована тим, що невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за спірним кредитним договором викликане втратою всього майна внаслідок тимчасової окупації Російською Федерацією територій України, зокрема Мелітопольського району Запорізької області. Пунктами 23-27 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України законодавцем передбачено право позичальників звертатися до кредитора із заявами про застосування мораторію, проте до обґрунтування цих заяв діє ряд умов, однією з яких є підтвердження факту знищення, загублення, викрадення, втрати та/або вибуття з володіння позичальника (його правонаступника) не з його волі іншим шляхом транспортного засобу може підтверджуватися заявою про вчинення кримінального правопорушення та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінальних проваджень. З метою доведення зазначеного факту, 04.02.2026 ФГ «ЛІДЕР» звернулося до УСБУ в Запорізькій області з Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за ст. 438 КК України. Листом від 04.03.2026 УСБУ в Запорізькій області надало письмову відповідь, якою ФГ «ЛІДЕР» поінформовано, про відмову у внесенні відомостей за його повідомленням до ЄРДР. Зазначена відмову оскаржена в судовому порядку. Ухвалою Слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Фісун Н.В. від 10.03.2026 у справі № 331/1952/26 зобов'язано уповноважену особу УСБУ в Запорізькій області внести відомості за повідомленням ФГ «ЛІДЕР» в особі голови Романько Віталія Івановича, про вчинення злочину від 04.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та розпочати досудове розслідування у формі досудового слідства, про що інформувати заявника. В порядку виконання рішення суду, УСБУ в Запорізькій області внесено відповідні відомості до ЄРДР 14.04.2026. Зазначені обставини, унеможливили своєчасне звернення відповідача 1 до позивача із заявою про застосування мораторію та надання цього доказу у встановлений процесуальним законом строк до матеріалів даної справи. 16.04.2026 ФГ «ЛІДЕР» звернулося до ТОВ «ФК «ЄАПБ» із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату ФГ «ЛІДЕР», усіх видів грошового зобов'язання, включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі, за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021.
Стосовно поданої ФГ «ЛІДЕР» Заяви (вх. № 8628/08-08/26 від 20.04.20256) суд зазначає наступне.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони.
Згідно з ч., ч.1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Однією з форм реалізації принципу диспозитивності є самостійне визначення відповідачем на стадії подання відзиву обсягу доказів, якими він планує обґрунтовувати свої заперечення проти матеріально-правових вимог позивача.
Змагальність господарського процесу полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
За приписами ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд зазначає, що правила, які встановлені у статті 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності, в силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник може затягувати розгляду судом по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.
Частина восьма статті 80 ГПК містить імперативну заборону суду приймати до розгляду докази, якщо вони подані не у встановлений судом строк. Особа має письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (постанова Верховного Суду у справі № 910/7381/21 від 11.10.2023).
За таких обставин, суд не вбачає поважності причин неподання доказів, щодо яких відповідачем 1 заявлено клопотання, оскільки про наявність обставин окупації Мелітопольського району Запорізької області достеменно відомо всім з лютого 2022 року, а пунктами 23-27 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану № 4340-ІХ від 27.03.2025, який набрав чинності 10.08.2025.
Враховуючи наведене, суд залишає без задоволення заяву Фермерського господарства «ЛІДЕР» (вх. № 8628/08-08/26 від 20.04.2026) з підстав порушення відповідачем 1 процесуального порядку подання письмових доказів.
Відповідач 1 письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа письмових пояснень по суті спору суду також не надала.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, суд
Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Банк, Кредитор) та Фермерським господарством «ЛІДЕР» (Позичальник, відповідач 1 у справі) 02.09.2021 укладений Кредитний договір № 011/10892/1168169 (в рамках Програми «Доступні кредити 5-7-9 %») (далі - Договір/Кредитний договір/Основний договір), відповідно до якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 070 000,00 грн. (надалі - Ліміт), а Позичальник зобов'язався використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором, з кінцевим терміном погашення Кредиту - 02.09.2022. (п. 1.1, п. 1.3 Кредитного договору)
Кредит надається Позичальнику на поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансово-господарської діяльності. (п.1.4 Кредитного договору)
За умовами п. 2.1 Договору протягом всього строку фактичного користування Кредитом до Кінцевого терміну погашення кредиту включно Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі на основі змінюваної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного процентного періоду відповідно до умов та в порядку, встановлених пунктами 2.2-2.5 Кредитного договору на рахунок нарахованих доходів Кредитора № НОМЕР_1 в Дніпропетровській ОД АТ «Райффайзен Банк».
Перший Процентний період розпочинається 02.09.2021 та закінчується 30.09.2021. Кожен наступний Процентний період відповідає кожному наступному календарному кварталу. (п. 2.2 Кредитного договору)
Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору розмір процентної ставки, що підлягає сплаті Позичальником в кожному Процентному періоді (Базова процентна ставка), визначається наступним чином:
- протягом участі Позичальника в Програмі розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD + 7,0 %;
- з дати позбавлення Позичальника права участі в Програмі (пункт 5.10 Договору) розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD + 7,0 %.
Для розрахунку розміру Базової процентної ставки приймається значення Індексу UIRD станом на останній робочий день календарного місяця, що передує місяцю початку процентного періоду, для якого визначається розмір процентної ставки. Якщо для визначеної таким чином календарної дати Індекс UIRD не буде визначено з будь-яких причин, для розрахунку розміру Базової процентної ставки приймається значення Індексу UIRD за найближчий попередній робочий день (п. 2.3.3 Кредитного договору).
В будь-якому Процентному періоді Базова процентна ставка не може перевищувати максимальний розмір Базової процентної ставки, який становить 30 % річних. (п. 2.3.4 Кредитного договору).
Розмір Базової процентної ставки в Першому процентному періоді становить 13,93 % річних (розрахований відповідно до п. 2.3.1 Договору із застосуванням Індексу UIRD, який станом на 31.08.2021 дорівнює 6,93 % річних) (п. 2.4 Кредитного договору)
Згідно з п. 2.6 Кредитного договору визначений та повідомлений Кредитором відповідно до пунктів 2.3, 2.5 Договору розмір Базової процентної ставки на відповідний Процентний період застосовується сторонами без укладення договорів про внесення змін (додаткової угоди) до Договору. У разі незгоди Позичальника із збільшення Базової процентної ставки згідно п. 2.3 Договору, Позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за Договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення Базової процентної ставки. З дня погашення заборгованості за Договором у повному обсязі зобов'язання Сторін за Договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення Базової процентної ставки застосовується попередній розмір Базової процентної ставки.
У випадку неповернення Кредиту в Кінцевий термін погашення Кредиту, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі, встановленому на останній Процентний період (до Кінцевого терміну погашення Кредиту), та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за Кредитом (в т.ч. простроченої) з дня наступного за Кінцевим терміном погашення Кредиту до дня фактичного погашення Кредиту. (п. 2.7 Кредитного договору)
Нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховують щоденно на залишок фактичної заборгованості за Кредитом/простроченої заборгованості за Договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день погашення Кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі. (п. 2.8 Кредитного договору)
Умовами п. 2.9 Договору сторони передбачили, що розмір процентної ставки, за якою Позичальник сплачує Кредитору проценти за фактичне користування кредитом до настання Кінцевого терміну погашення кредиту збільшується на 200 Базисних пунктів при кожному невиконання або неналежному виконанні Позичальником будь-якої умови, передбачених пунктом 3.5 та/або пунктом 4.2, та/або пунктом 6.1, та/або пунктом 6.4, та/або підпунктом 7.1.7, та/або невиконання вимоги Кредитора відповідно до підпункту 8.1.4 Договору.
Зазначене збільшення процентної ставки по кредиту застосовується починаючи з першого банківського дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому Кредитору стало відомо про настання обставин, визначених першим абзацом цього пункту Договору (Дата змін). Підвищення процентної ставки відповідно до цього пункту Договору не є зміною умов Договору в односторонньому порядку та така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до Договору.
На розсуд Кредитора збільшення процентної ставки за кредитом згідно з умовами цього пункту Договору може не застосовуватися.
Збільшення розміру процентної ставки згідно цього пункту Договору не може бути більше ніж на 500 базисних пунктів.
В розрахунку суми компенсації процентів не враховується розмір підвищення Базової процентної ставки за Кредитом, зазначеної в цьому пункті Договору, яка підлягає сплаті Позичальником самостійно.
Відповідно до умов п. 3.2 Кредитного договору Кредитор після виконання Позичальником обов'язкових умов, вказаних в п. 3.1 Договору, на підставі письмової заяви Позичальника про надання кредиту зобов'язується в межах ліміту надати кредит шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Постачальника, відкритий в АТ «Райффайзен Банк».
Згідно з п., п. 5.1-5.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором. Позичальник зобов'язаний здійснювати щомісячне погашення заборгованості за кредитом не пізніше останнього дня відповідного календарного місяця у розмірах, які визначаються Графіком (додаток 1 до Кредитного договору). Проценти Позичальник сплачує кожного місяця не пізніше останнього банківського дня відповідного календарного місяця та остаточно при погашенні кредиту.
Так, Додатком № 1 від 02.09.2021 до Кредитного договору сторони погодили, що погашення заборгованості за Кредитом за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021 здійснюється згідно з наступним графіком:
- з 02.09.2021 по 02.09.2022 включно - ліміт кредитування: 1 070 000,00 грн.;
- з 03.02.2022 по 02.03.2022 включно - ліміт кредитування: 713 333,33 грн.;
- з 03.03.2022 по 02.09.2022 включно - ліміт кредитування: 356 666,66 грн.
Пунктом 8.1 Кредитного договору визначено, що у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором та/або Договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку Кредитора, свідчать про те, що зобов'язання Позичальника за Договором, не будуть виконані) Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів:
8.1.1 відмовити в наданні кредиту або його частини за Договором;
8.1.2 скасувати або встановити розмірі ліміту в розмірі фактичної заборгованості Позичальника за кредитом;
8.1.3 вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості;
8.1.4 вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов'язань Позичальника за Договором.
Відповідно до п. 8.2 Кредитного договору Кредитор має право скористатись правами, зазначеними в п. 8.1 Договору та пред'явити Позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої обставини дефолту, зокрема, у разі порушення Позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. (пп. 8.2.1 Договору)
За умовами п. 12.1 Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за Договором.
Як свідчать матеріали справи, Банк виконав зобов'язання, передбачені Кредитним договором та надав Позичальнику кредитні кошти в загальному розмірі 1 070 000,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку за період з 02.09.2021 по 25.07.2024.
Пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено, що виконання зобов'язань Позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за Договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення Договору, але до дня надання Кредиту за Договором, між Кредитором і ОСОБА_1 (надалі - Поручитель). Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов'язань Позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі Договору.
Так, 02.09.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2) укладений Договір поруки № 011/10892/1168169-П (надалі - Договір поруки), за яким Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Договору. Порукою за цим Договором забезпечується виконання Забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки визначені Основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов'язань. (п., п. 1.1, 1.2 Договорів поруки).
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за Забезпеченими зобов'язаннями, а Поручитель - зобов'язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за Забезпеченими зобов'язаннями.
Згідно з п. 2.2 Договору поруки Поручитель зобов'язується здійснити виконання Забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної Вимоги та в обсязі, зазначеному в такій Вимозі. Єдиною підставою для визначення Кредитором у Вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою Кредитора для визначення грошових зобов'язань Позичальника перед Кредитором за Основним договором.
У відповідності до п. п. 6.1, 6.2 Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлена Договором, за кожним Забезпеченим зобов'язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного Забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо Кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до Поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для Забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/ настання терміну виконання відповідної частини такого Забезпеченого зобов'язання.
Як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам Кредитного договору Позичальник (відповідач 1) свої зобов'язання за Кредитним договором виконував неналежним чином. Станом на 25.07.2024 за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021 утворилась заборгованість у розмірі 906 973,11 грн., з яких: 757 112,07 грн. прострочена заборгованість за кредитом та 149 861,04 грн. прострочена заборгованість за відсотками.
З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПБ», Новий кредитор, позивач у справі) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ФГ «ЛІЕР», перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідно до п. 2.1 Договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі(ах) Боржників (Портфель Заборгованості).
Згідно із п. 2.2 Договору відступлення права вимоги, відступлення до ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку №2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) Боржників підписується(ються) Сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників.
Пунктом 2.3 Договору відступлення права вимоги передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє АТ «Райффайзен Банк» у Кредитних договорах та Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог АТ «Райффайзен Банк», включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення. Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.
Відповідно до Реєстру Боржників № 1 від 25.07.2024 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 247.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ФГ «ЛІДЕР» за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021 в сумі 906 973,11 грн., з яких: 757 112,07 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 149 861,04 грн. сума заборгованості за відсотками.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Райффайзен Банк» станом на день відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.
За приписами п. 2.8 Договору відступлення права вимоги у зв'язку з відступленням Права Вимоги, в Дату відступлення Права Вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора за Договорами забезпечення, що наведені в Додатку № 6 до Договору - перелік договорів поруки, що укладені в простій письмовій формі.
29.11.2024 у зв'язку із технічними помилками, що були допущені в Реєстрах боржників та реєстрі порук до Договору відступлення права вимоги, Сторони вирішили внести відповідні зміни.
Згідно п. 5.5 Договору відступлення права вимоги з Дати відступлення Права Вимоги Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов'язані із подальшим стягненням заборгованості за Кредитними договорами та зверненням стягнення за Договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із Прав Вимоги та звернення стягнення за Договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.
Пунктом 2.6 Договору відступлення права вимоги, визначено, що відступлення Прав Вимоги за Договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення.
Пунктом 2.7 Договору відступлення права вимоги, визначено, що Протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором АТ «Райффайзен Банк» здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» Прав Вимоги згідно діючого законодавства України.
Оскільки заборгованість за Кредитним договором № 011/10892/1168169 від 02.09.2021 Позичальником не погашена, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заявлено позов у цій справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені письмові докази у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На виконання Кредитного договору АТ «Райффайзен Банк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, а саме надало Позичальнику на його рахунок кредитні кошти у розмірі, встановленому в Кредитному договорі, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку Позичальника та не заперечується відповідачами 1 і 2.
Станом на 25.07.2024 за Кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 906 973,11 грн. з яких: 757 112,07 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 149 861,04 грн. заборгованості за відсотками.
Ані відповідач 1, ані відповідач 2 не надали суду належних і допустимих, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, доказів сплати простроченої заборгованості.
Частина 1 ст. 76 ГПК України встановлює, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За визначеннями в Кредитному договорі «Невідновлювальна кредитна лінія» - це форма видачі кредиту, при якій після отримання Позичальником повної суми кредиту подальше надання кредитних коштів припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії Договору. «Погашення заборгованості» - зарахування грошових коштів на рахунки, визначені в порядку та на умовах Договору, призначені для погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісій, пені, штрафу та інших платежів, передбачених Договором, в т.ч. відшкодування витрат та збитків Кредитора у випадках передбачених Договором, Договором забезпечення та/або законодавством України, пов'язаних з порушенням Позичальником умов Договору.
Відповідно до доданих до позовної заяви виписок по особовим рахункам відповідач 1 отримав від Банка визначений Кредитним договором обсяг ліміту кредитування та має заборгованість в сумі 906 973,11 грн.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, яка відображена у постанові від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 04.05.2023 у справі № 925/636/22 виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Таким чином, надані позивачем банківській виписки є належними доказами, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача 1.
Виходячи зі змісту норм ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, умовою користування кредитними коштами є платність.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно і розраховуються на основі на основі змінюваної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного процентного періоду відповідно до умов та в порядку, встановлених пунктами 2.2-2.5 Кредитного договору.
Перший Процентний період розпочинається 02.09.2021 та закінчується 30.09.2021. Кожен наступний Процентний період відповідає кожному наступному календарному кварталу. (п. 2.2 Кредитного договору)
Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору розмір процентної ставки, що підлягає сплаті Позичальником в кожному Процентному періоді (Базова процентна ставка), визначається наступним чином:
- протягом участі Позичальника в Програмі розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD + 7,0 %;
- з дати позбавлення Позичальника права участі в Програмі (пункт 5.10 Договору) розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD + 7,0 %.
Для розрахунку розміру Базової процентної ставки приймається значення Індексу UIRD станом на останній робочий день календарного місяця, що передує місяцю початку процентного періоду, для якого визначається розмір процентної ставки. Якщо для визначеної таким чином календарної дати Індекс UIRD не буде визначено з будь-яких причин, для розрахунку розміру Базової процентної ставки приймається значення Індексу UIRD за найближчий попередній робочий день (п. 2.3.3 Кредитного договору).
В будь-якому Процентному періоді Базова процентна ставка не може перевищувати максимальний розмір Базової процентної ставки, який становить 30 % річних. (п. 2.3.4 Кредитного договору).
Розмір Базової процентної ставки в Першому процентному періоді становить 13,93 % річних (розрахований відповідно до п. 2.3.1 Договору із застосуванням Індексу UIRD, який станом на 31.08.2021 дорівнює 6,93 % річних) (п. 2.4 Кредитного договору)
У випадку неповернення Кредиту в Кінцевий термін погашення Кредиту, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі, встановленому на останній Процентний період (до Кінцевого терміну погашення Кредиту), та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за Кредитом (в т.ч. простроченої) з дня наступного за Кінцевим терміном погашення Кредиту до дня фактичного погашення Кредиту. (п. 2.7 Кредитного договору)
Умовами п. 2.9 Договору сторони передбачили, що розмір процентної ставки, за якою Позичальник сплачує Кредитору проценти за фактичне користування кредитом до настання Кінцевого терміну погашення кредиту збільшується на 200 Базисних пунктів при кожному невиконання або неналежному виконанні Позичальником будь-якої умови, передбачених пунктом 3.5 та/або пунктом 4.2, та/або пунктом 6.1, та/або пунктом 6.4, та/або підпунктом 7.1.7, та/або невиконання вимоги Кредитора відповідно до підпункту 8.1.4 Договору.
Зазначене збільшення процентної ставки по кредиту застосовується починаючи з першого банківського дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому Кредитору стало відомо про настання обставин, визначених першим абзацом цього пункту Договору (Дата змін). Підвищення процентної ставки відповідно до цього пункту Договору не є зміною умов Договору в односторонньому порядку та така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до Договору.
На розсуд Кредитора збільшення процентної ставки за кредитом згідно з умовами цього пункту Договору може не застосовуватися.
Збільшення розміру процентної ставки згідно цього пункту Договору не може бути більше ніж на 500 базисних пунктів.
В розрахунку суми компенсації процентів не враховується розмір підвищення Базової процентної ставки за Кредитом, зазначеної в цьому пункті Договору, яка підлягає сплаті Позичальником самостійно.
Згідно з п. 1.3 Кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту - 02.09.2022 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 Кредитного договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за Договором в повному обсязі).
За приписами п. 5.4 Кредитного договору в останній місяць користування кредитними коштами Позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та процентів в останній день строку користування кредитом, який визначений в пункті 1.3 Договору.
Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором та/або Договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку Кредитора, свідчать про те, що зобов'язання Позичальника за Договором, не будуть виконані) Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів:
8.1.1 відмовити в наданні кредиту або його частини за Договором;
8.1.2 скасувати або встановити розмірі ліміту в розмірі фактичної заборгованості Позичальника за кредитом;
8.1.3 вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості;
8.1.4 вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов'язань Позичальника за Договором.
Відповідно до п. 8.2 Кредитного договору Кредитор має право скористатись правами, зазначеними в п. 8.1 Договору та пред'явити Позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої обставини дефолту, зокрема, у разі порушення Позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. (пп. 8.2.1 Договору)
Отже, враховуючи зміст розділу «Визначення термінів» Кредитного договору, умови п. 1.3 Кредитного договору щодо визначення кінцевого терміну погашення кредиту (інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 Кредитного договору) та п., п. 8.1, 8.2 Кредитного Договору, станом на 25.07.2024 строк кредитування не скінчився.
До моменту передання прав вимоги та здійснення розрахунку залишку заборгованості станом на 25.07.2024 докази скасування Банком ліміту кредитування для Позичальника відсутнє, отже нарахування відсотків за заявлений у розрахунку період є правомірним, у відповідача 1 наявна заборгованість за процентами в сумі 149 861,04 грн.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Пунктом 2.2. Договору поруки погоджено, що Поручитель зобов'язується здійснити виконання Забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі Вимога).
Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов'язань а розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов'язань.
У даному випадку, слід враховувати погоджені сторонами умови п. 2.2 Договору поруки про те, що заборгованість поручителя за цим договором вважається простроченою у випадку невиконання поручителем зобов'язань, визначених у вимозі банка (або нового кредитора) з наступного дня після спливу 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги.
Пунктом 6.4 Договору поруки передбачено, що Повідомлення та інша кореспонденція між Сторонами за цим Договором здійснюються у письмовій формі шляхам направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в Договорі, та/або вручення відповідних документі під особистий підпис уповноваженого представника іншої Сторони, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення.
Крім зазначеного, Кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного Сторонами договору, або з використанням інших погоджених Сторонами систем електронної комунікації, або на електронну адресу Поручителя: . Поручитель має здійснювати направлення електронних документів та інформації на електронну адресу Кредитора.
Сторони зобов'язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. Відповідна інформація та документи вважаються направленими та отриманими належним чином, якщо їх було направлено за адресою/електронною адресою Сторони, зазначеною у Договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної Сторони.
В матеріалах даної справи наявна Досудова вимога щодо погашення заборгованості № 008827071 від 21.11.2025, яка направлялася ТОВ «ФК «ЄАПБ» на адресу електронної пошти ОСОБА_1 (відповідача 2) ІНФОРМАЦІЯ_2
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі має місце прострочення виконання зобов'язання з боку Поручителя, тому суд, приходить до висновку, що строк виконання відповідачем 2 зобов'язання зі сплати спірної заборгованості на момент пред'явлення позову настав.
Аргументи відповідача 2, наведені в обґрунтування заперечень проти позовної заяви, стосовно того, що Досудова вимога № 008827071 від 21.11.2025 підписана не уповноваженою особою та направлена не з узгодженої сторонами в п. 6.4 Договору поруки електронної пошти, а також що до Вимоги не додані копії документів, які би підтверджували перехід права вимоги до Нового кредитора, свідчать про те, що обов'язок Поручителя щодо виконання забезпечених зобов'язань є таким, що не настав, спростовуються наступним.
Пунктом 2.6 Договору відступлення права вимоги визначено, що відступлення прав вимоги за Договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення.
Згідно з п. 2.7 Договору відступлення права вимоги протягом 10 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за цим Договором АТ «Райффайзен Банк» здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги згідно діючого законодавства України.
Відповідно до положень ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитору зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Разом з цим, тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, де зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним, а також Верховним Судом в постанові від 12.02.2020 у справі № 522/22802/17.
При умові, що відповідачі з будь-яких підстав не отримали повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, що відповідачі не мали жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Також суд приймає до уваги та вважає доведеними пояснення позивача, що Досудова вимога № 008827071 від 21.11.2025 підписана ОСОБА_2 як представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» та відправлена з корпоративного адресу електронної пошти представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» - ІНФОРМАЦІЯ_1 Повноваження ОСОБА_2 на підписання такої Досудової вимоги підтверджуються змістом п. 2.11 Посадової інструкції юриста юридичного управління, затвердженої Генеральним директором ТОВ «ФК «ЄАПБ» Романом Ревуновим 09.09.2024.
Отже, Досудову вимогу направлено на електронну пошту відповідача 2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказану в п. 6.4. Договору поруки, юристом ТОВ «ФК «ЄАПБ» Пивоваровим П.Є. на виконання завдань та обов'язків посадової інструкції, а тому посилання відповідача 2 на відсутність у ОСОБА_2 права підпису та пред'явлення досудової вимоги є безпідсатвними.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 757 112,07 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 149 861,04 грн.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України)
Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідачі 1 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, доводи відповідача 2, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, судом визнані безпідставними та недоведеними.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до статті 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Приймаючи до уваги викладені норми Закону України «Про судовий збір», а також з огляду на обставини подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» позовної заяви через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становить 10 883,68 грн. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 13 604,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 150687 від 25.11.2025 на суму 13 604,60 грн.
Отже переплата судового збору становить 2 720,92 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Враховуючи приписи зазначених норм закону, суд вважає необхідним зазначити, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України за його клопотанням за відповідною ухвалою згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» переплачена сума судового збору в розмірі 2 720,92 грн.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 883,68 грн. покладаються на відповідачів 1 і 2 порівну, оскільки спір доведено до суду з їх вини.
При цьому суд враховує, що згідно усталеної судової практики у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м. Київ до Фермерського господарства «ЛІДЕР», смт. Веселе Веселівського району Запорізької області і до ОСОБА_1 , м. Мелітополь Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 906 973,11 грн. заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору № 011/10892/1168169 від 02.09.2021 та договору поруки № 011/10892/1168169-П від 02.09.2021 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства «ЛІДЕР», (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Незалежності України (кол. Жовтнева), буд. 1, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 32220304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4; ідентифікаційний код юридичної особи 35625014) 757 112 (сімсот п'ятдесят сім тисяч сто дванадцять) грн. 07 коп. основної заборгованості за кредитом та 149 861 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 04 коп. заборгованості по відсоткам солідарно з ОСОБА_1 , (адреса фактичної реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Видати наказ.
3. Стягнути з ОСОБА_1 , (адреса фактичної реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4; ідентифікаційний код юридичної особи 35625014) 757 112 (сімсот п'ятдесят сім тисяч сто дванадцять) грн. 07 коп. основної заборгованості за кредитом та 149 861 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 04 коп. заборгованості по відсоткам солідарно з Фермерським господарством «ЛІДЕР», (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Незалежності України (кол. Жовтнева), буд. 1, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 32220304). Видати наказ.
4. Стягнути з Фермерського господарства «ЛІДЕР», (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Незалежності України (кол. Жовтнева), буд. 1, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 32220304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4; ідентифікаційний код юридичної особи 35625014) 5 441 (п'ять тисяч чотириста сорок одну) грн. 84 коп. судових витрат на сплату судового збору. Видати наказ.
5. Стягнути з ОСОБА_1 , (адреса фактичної реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4; ідентифікаційний код юридичної особи 35625014) 5 441 (п'ять тисяч чотириста сорок одну) грн. 84 коп. судових витрат на сплату судового збору. Видати наказ.
6. Повернути ухвалою суду за відповідним клопотанням Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4; ідентифікаційний код юридичної особи 35625014) з Державного бюджету України переплачену при поданні позовної заяви платіжною інструкцією № 150687 від 25.11.2025 суму судового збору в розмірі 2 720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн. 92 коп.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 01» травня 2026 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.