номер провадження справи 3/230/25
01.05.2026 Справа № 908/3902/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова Світлана Сергіївна, розглянувши без виклику представників сторін заяву представника Фермерського господарства “ОВЕН» адвоката Рисіна Олександра Олександровича про відвід судді Педорича Станіслава Івановича. у справі № 908/3902/25
за позовом: Фермерського господарства “ОВЕН» (вул. Молодіжна, 32-А, с. Інгулець, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53714; ідентифікаційний код юридичної особи 30701095)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» (вул. Космічна, 121-В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 34217047)
про стягнення коштів,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» (вул. Космічна, 121-В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 34217047)
до відповідача Фермерського господарства “ОВЕН» (вул. Молодіжна, 32-А, с. Інгулець, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53714; ідентифікаційний код юридичної особи 30701095)
про стягнення коштів,
29.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства “ОВЕН» (скорочене найменування - ФГ “ОВЕН») до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» (скорочене найменування - ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА») про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 2 700 000,00 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32 400,00 грн просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2026 справу № 908/3902/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 02.01.2026 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі № 908/3902/25; присвоєно справі номер провадження 3/230/25; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 28.01.2026 об 11:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Ухвалою суду від 28.01.2026 позов ФГ “ОВЕН» до відповідача ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» про стягнення коштів залишено без розгляду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3902/25 ухвалу господарського суду від 28.01.2026 скасовано, справу № 908/3902/25 направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.
30.03.2026 матеріали справи надійшли до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.03.2026 справу № 908/3902/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Враховуючи скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду про залишення позову без розгляду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, суд ухвалою від 06.04.2026 продовжив розгляд справи № 908/3902/25, підготовче судове засідання призначив на 05.05.2026 о 12:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
20.04.2026 відповідачем - ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА», в системі “Електронний суд» сформована зустрічна позовна заява про стягнення з ФГ “ОВЕН» 2 904 095,47 грн, з яких: 2 060 345,48 грн - пеня за період з 16.03.2022 по 04.07.2023, 843 749,99 грн - штраф (вх. № 1161/08-07/26 від 21.04.2026).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.04.2026 зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 23.04.2026 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» до ФГ “ОВЕН» про стягнення коштів до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання за зустрічним позовом призначено разом з первісним позовом 05.05.2026 о 12:00 год.
30.04.2026 до суду надійшла заява представника позивача за первісним позовом ФГ “ОВЕН» адвоката Рисіна Олександра Олександровича про відвід судді Педорича С.І. від розгляду справи № 908/3902/25.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.04.2026 вказана заява передана на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 30.04.2026 визнано необґрунтованим заявлений представником Фермерського господарства “ОВЕН» (позивача за первісним позовом) адвокатом Рисіним Олександром Олександровичем відвід судді та відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді у справі № 908/3902/25. Заяву у справі № 908/3902/25 про вирішення питання про відвід судді Педорича С.І. передано для повторного автоматизованого розподілу.
За результатами повторного автоматизованого розподілу заяви від 30.04.2026 заяву визначено для розгляду судді Дроздовій С.С.
Заяву про відвід заявник обґрунтовує наступним. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.01.2026 у справі № 908/3902/25, постановленою суддею Педоричем С.І., було задоволено клопотання ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» та залишено без розгляду позов ФГ «ОВЕН» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України з посиланням на наявність у Договорі № ЮК-030/2021 від 05.10.2021 третейського застереження. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3902/25 апеляційну скаргу ФГ «ОВЕН» було задоволено, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.01.2026 - скасовано. Справу направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду. Скасування ухвали суду першої інстанції відбулося внаслідок неправильного застосування суддею Педоричем С.І. норм процесуального права та помилкового тлумачення правової природи спору, незважаючи на те, що позивач у запереченнях на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду чітко обґрунтовував кондикційний (позадоговірний) характер заявлених вимог. Позивач не ототожнює сам факт скасування судом апеляційної інстанції ухвали від 28.01.2026 з підставою для відводу. Усталена практика Верховного Суду виходить з того, що скасування судового акта вищим судом саме по собі не свідчить про упередженість судді першої інстанції. Однак ця обставина у поєднанні з подальшою поведінкою судді - ігноруванням висновків апеляційного суду про правову природу спору, ігноруванням заперечень позивача щодо зустрічного позову, прийняттям до спільного розгляду суто договірного зустрічного позову з кондикційним первісним - у сукупності створює об'єктивно обґрунтовані сумніви у неупередженості та об'єктивності судді в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 20.04.2026 ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» через систему «Електронний суд» подало зустрічну позовну заяву про стягнення з ФГ «ОВЕН» пені у розмірі 2 060 345,48 грн та штрафу у розмірі 843 749,99 грн, що загалом становить 2 904 095,47 грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на пункти 7.2., 7.5., 7.9. Договору № ЮК-030/2021 від 05.10.2021 та специфікації № 001 до нього, тобто заявило суто договірні вимоги. 10. 23.04.2026 ФГ «ОВЕН» подало до Господарського суду Запорізької області письмові заперечення (вих. № 1091-374-908/3902/25-8 від 23.04.2026) проти прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом, у яких детально виклало правову позицію щодо невідповідності зустрічного позову вимогам ч. 2 ст. 180 ГПК України. Зустрічний позов поданий у день спливу строку на відзив, після понад 2 років 10 місяців з моменту направлення претензії (13.06.2023), що свідчить про захисно-процесуальний характер його подання, спрямований на штучне ускладнення розгляду первісного позову. Заперечення ФГ «ОВЕН» від 23.04.2026 містили посилання на сталу та однозначну правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанови № 916/3245/17 від 13.03.2019, № 910/2987/18 від 20.03.2019, № 916/542/18 від 12.06.2019), а також на постанови Верховного Суду від 17.05.2021 у справі № 910/18778/20, від 22.04.2019 у справі № 914/2236/18, від 27.01.2021 у справі № 908/1688/20. 12. 23.04.2026 - у той самий день, коли ФГ «ОВЕН» подало зазначені заперечення, суддя Педорич С.І. постановив ухвалу про прийняття зустрічної позовної заяви ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» до спільного розгляду з первісним позовом. Заявник зазначив, що суддя Педорич С.І., проігнорував письмові заперечення позивача від 23.04.2026, які були подані через систему «Електронний суд» до постановлення ухвали про прийняття зустрічного позову, та не надав жодної правової оцінки наведеним у них аргументам та посиланням на обов'язкову судову практику.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України заявник просить суд відвести суддю Педорич Станіслава Івановича від участі в розгляді справи № 908/3902/25.
Розглянувши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Статтею 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини;4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов'язковість рішень суду. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України:
1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 36 ГПК України встановлена недопустимість повторної участі судді у розгляді справи:
1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
2. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
3. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.
4. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.
5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
6. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Відповідно до ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід, суд постановляє ухвалу.
Відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України на учасника справи, яким заявлено відвід судді на підставі пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок в заяві про відвід зазначити мотиви відводу.
Таким чином, відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді (колегії суддів) господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Разом з тим, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010, для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій). При цьому істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, з приводу суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей стосовно однієї зі сторін у справі.
В обґрунтування заяви про відвід судді, заявник посилається на те, що незважаючи на чіткі висновки апеляційного суду в постанові від 04.03.2026 щодо кондикційної (позадоговірної) природи первісного спору, суддя Педорич С.І. при постановленні ухвали від 23.04.2026 не врахував зазначені висновки і прийняв до спільного розгляду з первісним кондикційним позовом суто договірний зустрічний позов. Суддя Педорич С.І. проігнорував письмові заперечення позивача від 23.04.2026, які були подані через систему «Електронний суд» до постановлення ухвали про прийняття зустрічного позову, та не надав жодної правової оцінки наведеним у них аргументам та посиланням на обов'язкову судову практику. Заявник вважає, що зазначені дії судді у їх системному поєднанні створюють у позивача та у будь-якого стороннього спостерігача об'єктивно обґрунтовані сумніви у тому, що справа № 908/3902/25 буде розглянута неупереджено та об'єктивно.
В якості правової підстави для відводу заявник посилається на пунк 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщоє інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Заявник вважає, що суд обмежився виключно формальною констатацією дотримання строків подання зустрічного позову та формальним посиланням на ст. 180 ГПК України, без жодного аналізу взаємопов'язаності позовів та доцільності їх спільного розгляду.
Суд зазначає, що вказані у заяві обставини, існування яких заявник вважає підставами для відводу судді від розгляду справи № 908/3902/25, по суті є його незгодою з процесуальним рішенням судді у цій справі, а саме ухвалою від 23.04.2026 про прийняття зустрічної позовної заяви.
Постановляючи ухвалу про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним, суд дійшов висновку не тільки щодо взаємопов'язаності позовних вимог первісного та зустрічного позову, а встановив доцільність спільного розгляду первісного та зустрічного позовів в одному провадженні.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 ГПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Статтею 180 ГПК України встановлено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (ч. 6 ст. 180 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідач був належним чином проінформований, отже останнім днем подачі відзиву на позовну заяву а також зустрічного позову є 07 травня 2025 року. До зустрічної позовної заяви не було додано відповідної заяви про поновлення пропущеного процесуального терміну. Отже, відповідач повинен був пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву з одночасним додержанням вимог, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.
Щодо спільного розгляду з первісним позовом в одному провадженні суд зазначає наступне.
Згідно із вимогами частин першої та другої статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:
- обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;
- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;
- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.
Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Згідно із частинами четвертою і п'ятою статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 183 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 180 ГПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
У постанові від 20.03.2019 в справі N 910/2987/18, провадження N 12-24гс19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зважаючи на положення частини другої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові від 28.12.2022 у справі N 143/346/22 Верховний Суд зазначив, що одним із спеціальних прав відповідача є право подати зустрічний позов у строки, встановлені процесуальним кодексом.
Зустрічний позов - це позов, який подає відповідач до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.
Метою пред'явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.
У постанові від 27 січня 2021 року у справі N 908/1688/20 Верховний Суд зазначив, що:
« 26. Зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.
27. Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.
28. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:
а) обидва позови взаємно пов'язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах;
б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися; відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;
в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом».
У постанові від 13 березня 2019 року у справі N 916/3245/17 (провадження N 12-13гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила про таке:
« 5.15. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
5.16. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись».
Як вбачається з первісного позову, позивачем (ФГ «ОВЕН») за договором № ЮК-030/2021 від 05.10.02021 було перераховано відповідачу (ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА») попередню оплату в розмірі 2 700 000 грн. Враховуючи припинення договору, відпали правові підстави для перебування у ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» коштів ФГ «ОВЕН», в розмірі 2 700 000 грн, які були сплачені ФГ «ОВЕН» ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» в якості попередньої оплати в рамках дії договору №ЮК-030/2021 від 05.10.2021. У зв'язку з цим, за твердженнями позивача за первісним позовом, ці кошти є безпідставно набутим відповідачем майном в розмінні статті 1212 Цивільного кодексу України і підлягає поверненню на користь позивача.
Підставою пред'явлення зустрічного позову є стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем (ФГ «ОВЕН») умов договору № ЮК-030/2021 від 05.10.2021 частині повної оплати товару.
Отже, предметом дослідження як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом є обставини виконання сторонами зобов'язань за договором № ЮК-030/2021 від 05.10.02021, договору № ЮК-030/2021 від 05.10.2021, а відтак, за висновками суду, вони є взаємопов'язаними.
Крім того, встановлення обставин укладення/припинення договору № ЮК-030/2021 від 05.10.2021, а також надання правової оцінки характеру спірних правовідносин відбудеться на стадії розгляду справи по суті та ухвалення рішення суду.
Також суд враховує, що позивач в зустрічному позові просить стягнути з відповідача суму штрафних санкцій, що перевищує суму безпідставно отриманих коштів у вигляді попередньо перерахованої відповідачем оплати за товар, стягнення якої є предметом первісного позову, тому задоволення зустрічного позову виключатиме задоволення первісного позову.
Згідно з статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Оцінюючи доводи заявника суд враховує, що незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах “Білуха проти України», пункт 53, “Де Куббер проти Бельгії», пункт 26).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах “Гаусшильдт проти Данії», “Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об'єктивного підтвердження таких фактів (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ “Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy», постанова від 7 серпня 1996 року, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі “Wettstein v. Switzerland», № 33958/96, параграф 44).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб'єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об'єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об'єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.
Закон не покладає на суддю обов'язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
У рішенні у справі “Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Подібна позиція висловлена Радою суддів України у рішенні від 7 вересня 2017 року № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні Закону України “Про запобігання корупції».
Крім цього, як зазначено у пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року, професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява № 7577/02) від 03 травня 2007 року встановлено, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Доводи заявника щодо необхідності відводу судді Педорича С.І. від розгляду справи № 908/3902/25 прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.
Частина. 4 ст. 35 ГПК України, якою прямо встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, що свідчить про подання завідомо безпідставного відводу та також має ознаки зловживання процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої державою Україна, закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.
Таке право кореспондується з обов'язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (пункт 35 Рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" та параграфи 66, 69 Рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до практики ЄСПЛ, питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинен оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (див. SьЯmann v. Germany, рішення від 16.09.1996, § 48; Kudla v. Poland [GC], no. 30210/96, § 124).
За вказаних обставин, розглянувши заяву представника Фермерського господарства “ОВЕН» адвоката Рисіна Олександра Олександровича про відвід судді у справі № 908/3902/25, суд вважає заяву необґрунтованою, так як відсутні будь-які обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а всі доводи, що викладені у заяві про відвід є по суті виключно незгодою заявника із думкою судді.
Керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Ухвалив
У задоволенні заяви представника Фермерського господарства “ОВЕН» адвоката Рисіна Олександра Олександровича про відвід судді Господарського суду Запорізької області Педорича Станіслава Івановича відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвала підписана 01.05.2026.
Суддя С.С. Дроздова