вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.05.2026 Справа № 904/4171/24 (209/7266/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М., розглянувши справу судді
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'', м.Київ
до ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Кам'янське
про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.08.2023 у загальному розмірі 58 356,73 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' (далі - позивач) звернулось до Дніпровського районного суду міста Кам'янського із позовом, в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором від 07.08.2023 у загальному розмірі 58 356,73 грн., з якої: 9 992,96 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 47 364,47 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 999,296 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'';
- стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.;
- в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції''. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 28.01.2026 цивільну справу № 209/7266/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.08.2023 у загальному розмірі 58 356,73 грн. передано до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа №904/4171/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
02.03.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа №209/7266/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.08.2023 у загальному розмірі 58 356,73 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.02.2026 справу № 183/4558/25 передано на розгляд судді Камші Н.М.
23.04.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Судом було відзначено, що, відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Здійснивши аналіз ціни позову, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд дійшов висновку, що цей спір є малозначним і має розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 постановлено наступне:
- прийнято справу № 209/7266/25 до провадження в межах справи № 904/4171/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі;
- вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами;
- запропоновано відповідачу: подати протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів; надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу;
- запропоновано позивачу: протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу.
- запропоновано відповідачу: протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив надати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України.
Слід відзначити, що згідно з ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа встановлено, що 05.03.2026 о 19:54 год. ОСОБА_1 отримала ухвалу суду від 05.03.2026, якою прийнято справу до провадження в межах справи про неплатоспроможність, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, та запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Водночас, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вказане, судом встановлено, що ухвала суду від 05.03.2026 вважається врученою відповідачеві 06.03.2026, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа (а.с. 148).
З огляду на встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (06.03.2026), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 23.03.2026.
Однак, станом на 01.05.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Судом також враховано, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Отже, враховуючи приписи ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність та введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, свідоцтво № 190 від 12.02.2013 (адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, буд. 38, кім. 305, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
У подальшому, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 повторно зобов'язано ОСОБА_1 у строк до 11.05.2026 внести зміни до Плану реструктуризації боргів в частині вимог ТОВ "ФК" Фінтраст Капітал", погодити зміни до Плану реструктуризації боргів у встановленому порядку та подати його до справи про неплатоспроможність; судове засідання призначено на 14.05.2026.
При цьому згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
У відповідності до вказаних положень закону прийнято справу № 209/7266/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.08.2023 у загальному розмірі 58 356,73 грн. до провадження в межах справи №904/4171/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Так, 07.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - клієнт, відповідач) був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3878823 (далі - кредитний договір, а.с. 157-166), умовами пункту 1.1. якого передбачено, що укладення даного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок "Credit7". Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС товариства.
Згідно з пунктом 1.2. договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати обов'язки, передбачені договором.
Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000,00 гривень.
Пунктом 1.2.1. договору визначено, що за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до Графіку платежів (п. 1.3 договору).
Відповідно до пункт 1.3. договору сторони погодили наступне:
- строк кредитування 360 днів;
- періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів;
- детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта (пункт 1.3.1. договору).
У клієнта наявне право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства із зазначеною датою в електронній формі з застосуванням одноразового ідентифікатора (пункт 1.3.2. договору).
Рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у Графіку платежів, друга колонка, "Дата видачі кредиту/дата платежу" (пункт 1.3.3. договору).
Згідно з пунктами 1.4, 1.4.1. договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
- стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору (пункт 1.4.1. договору);
- знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на таких умовах:
- якщо клієнт д о 06.09.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою;
- у випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (пункт 1.4.2. договору);
- розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії договору, може бути змінений у бік зменшення для клієнта у випадку та на умовах визначених в пп. 1.4.2. договору, зокрема у випадку отримання клієнтом знижки на стандартну процентну ставку. Якщо клієнт не отримав індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку відповідно до Програми лояльності, цей підпункт договору до клієнта не застосовується (пункт 1.4.3. договору).
Умовами пунктів 1.8., 1.9. договору визначено, що мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави.
Крім того, згідно з положеннями пункту 1.13. договору перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація клієнта для входу в Особистий кабінет, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" та з метою надання фінансових послуг клієнту товариством залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:
- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;
- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника Ідентифікаційного документа;
- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразового ідентифікатора (otp-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото;
- використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи суб'єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів.
У розділі 2 договору визначені порядок та умови надання кредиту, а саме:
- товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 (пункт 2.1. договору);
- суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 07.08.2023 або 08.08.2023. У випадку, якщо товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредитування (кількість днів), зазначений в п. 1.3 договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу клієнта (пункт 2.2. договору);
- кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. договору (пункт 2.3. договору);
- кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (пункт 2.5. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 5.4.1. договору передбачено, що клієнт зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.
У пункті 9.7.1 договору визначено, що договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами), в Особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. На підписаний сторонами договір уповноваженим працівником товариства накладається кваліфікована електронна печатка товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.
При цьому щодо укладення вказаного кредитного договору в електронній форму, суд відзначає, що згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному вебсайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
За положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
За приписами ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до реквізитів договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3878823 від 07.08.2023, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису СС441 (а.с.166), відповідно кредитний договір є таким, що укладений в електронній формі.
На виконання зазначених вище умов кредитного договору, ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
У той же час, оскільки ТОВ "Лінеура Україна" не є банківською установою, то відповідно позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему ірау.ua, на підставі укладеного договору про переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Універсальні платіжні рішення".
ТОВ "Універсальні платіжні рішення" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України.
У листі вих. № 75-2607 від 26.07.2024 ТОВ "Універсальні платіжні рішення" повідомило про те, що відповідно до зазначеного договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 було успішно перераховано 07.08.2023 грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. на платіжну карту відповідача.
Підтвердженням здійснення вказаної операції також слугують наявні в матеріалах справи докази, а саме лист АТ КБ "Приватбанк" від 03.11.2025, в якому повідомлено, що 07.08.2023 по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 було зарахування коштів на суму 10 000,00 грн. (а.с. 103).
Отже, ТОВ "Лінеура Україна" було у повному обсязі виконано своє зобов'язання за кредитним договором.
Водночас позивач зазначає, що відповідач, усупереч вимогам статей 509, 526 та 1054 Цивільного кодексу України, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, своєчасно та у повному обсязі кредитні кошти та нараховані проценти за користування ними не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість за договором, саме: 9 992,96 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 47 364,47 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитними коштами.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 3878823 від 07.08.2023 за період з 07.08.2023 по 26.07.2024 кредитором було нараховано заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 992,96 грн., а також проценти за користування грошовими коштами у розмірі 47 364,47 грн. (а.с. 54-60).
Разом з тим, відповідно до пункту 5.1.3. договору ТОВ "Лінеура Україна" має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
Так, 26.07.2024 ТОВ "Лінеура Україна" (далі - клієнт) та ТОВ ''Українські Фінансові Операції'' (далі - фактор) був укладений договір факторингу № 26/07/2024 (далі - договір факторингу, а.с. 176-180), за умовами пункту 1.1. якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Також, в абзаці 2 пункту 1.1. договору факторингу визначено, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права симоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості. Клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно з Реєстром боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку № 5 до цього договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно з Реєстром боржників в електронному виді (Додаток № 6) (пункт 1.2. договору факторингу).
Відповідно до пункту 1.3. договору клієнт зобов'язується протягом 10-ти робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкет боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Пунктом 1.6. договору визначено, що права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акту прийому-передачі Реєстру боржників (Додаток № 2).
На виконання договору факторингу фактором була здійснена оплата на користь клієнта та підписані відповідні документи включно з Актом прийому-передачі інформації згідно з Реєстром боржників, докази яого містяться в матеріалах справи (а.с. 34, а.с. 180, на звороті, а.с. 181-187).
За викладеного вбачається, що відповідно до умов договору факторингу, ТОВ ''Українські Фінансові Операції'' набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ "Лінеура Україна", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3878823 від 07.08.2023.
Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 за кредитним договором № 3878823 від 07.08.2023, позичальником по якому є ОСОБА_1 , заборгованість на дату укладення договору відступлення прав вимог наступна: 9 992,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 47 364,47 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Отже, до ТОВ "Українські Фінансові Операції'' відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 57357,43 грн. (9 992,96 грн. + 47 364,47 грн.).
Оскільки, станом на дату укладення договору факторингу № 26/07/2024 строк дії кредитного договору № 3878823 від 07.08.2023 не закінчився, позивачем нараховано проценти за 5 календарних днів за період з 27.07.2024 по 31.07.2024 в межах строку договору на суму 999,30 грн.
Отже, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 3878823 від 07.08.2023 становить 58 356,73 грн., з якої: 9 992,96 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 47 364,47 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 999,296 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції''.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, договору факторингу, а також ст. ст. 509, 1054 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язання за вказаними договорами не виконав.
Суд відзначає, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Всупереч умов договорів та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договорами термін і не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом.
Письмовими матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача за кредитним договором склала 58 356,73 грн., з якої: 9 992,96 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 47 364,47 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 999,296 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції''.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, ТОВ ''Українські Фінансові Операції'', набувши статусу нового кредитора у договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3878823 від 07.08.2023, отримало право пред'явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в неї заборгованості за вказаним договором.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 58 356,73 грн., з якої: 9 992,96 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 47 364,47 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 999,296 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю "'Українські Фінансові Операції'', - правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання про нарахування інфляційних втрат та 3% річних у порядку частин 10, 11 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд зазначає таке.
З урахування передачі справи за підсудністю від Дніпровського районного суду міста Кам'янського до Господарського суду Дніпропетровської області, суд відзначає, що у даному випадку за аналогією мають бути застосовані положення частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
Так, судом враховано, що відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 зазначено, що системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду).
Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звертає увагу, що нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.
Однак, суд зауважує, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи викладене, з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, клопотання позивача про нарахування інфляційних втрат та 3% річних у порядку частин 10, 11 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України, що кореспондується із частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, - задоволенню не підлягає.
Також позивач просить відшкодувати йому понесені витрати на правничу допомогу.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Позовна заява ТОВ ''Українські Фінансові Операції'' підписана адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем. У матеріалах справи міститься довіреності у порядку передоручення від 31.07.2024 та від 17.02.2026, відповідно до яких Дідуха Є.О. уповноважено представляти інтереси ТОВ ''Українські Фінансові Операції'' в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред'являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) (а.с. 16, 152).
При цьому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано укладений між адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем та ТОВ ''Українські Фінансові Операції'' договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с.67-68).
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання юридичних послуг виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5972/10, яке видане на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 24.03.2017 № 48, зобов'язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, представництво інтересів замовника у органах держаної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності) (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених договором.
Згідно з пунктом 3.1. договору про надання юридичних послуг вартість послуг виконавця визначається у Актах наданих послуг по домовленості.
Вартість послуг виконавця, що були надані замовнику та не вказані у пункті 3.1. договору, визначається сторонами у Актах наданих послуг та рахунках на оплату (пункт 3.2. договору).
Загальна вартість договору становитиме суму вартості послуг, вказану в усіх Актах наданих послуг (пункт 3.3. договору).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що замовник вважається таким, що отримав послуги, а виконавець таким, що надав послуги після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, Акт складається виконавцем у двох екземплярах та надається на підписання замовнику не пізніше 5-ти робочих днів, після завершення надання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що факт наданих послуг підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 3878823 від 10.09.2025 згідно з договором № 01/08/2024-А від 01.08.2024, підписаним адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем та ТОВ ''Українські Фінансові Операції'' (а.с. 28).
Підписанням вказаного Акту сторони підтвердили, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги, а саме:
1) зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (кількість витраченого часу 0,5 годин; вартістю 440,00 грн.);
2) дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (кількість витраченого часу 1 годин; вартістю 840,00 грн.);
3) аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (кількість витраченого часу 0,5 годин; вартістю 440,00 грн.);
4) підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (кількість витраченого часу 1 годин; вартістю 840,00 грн.);
5) письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (кількість витраченого часу 1 годин; вартістю 840,00 грн.);
6) проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складання, оформлення та направлення адвокатських запитів (кількість витраченого часу 1 годин; вартістю 840,00 грн.);
7) складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №3878823 від 07.08.2023, укладеним між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 до суду: Дніпровський районний суд міста Кам'янського (кількість витраченого часу 2 годин; вартістю 1640,00 грн.);
8) складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) (кількість витраченого часу 1 годин; вартістю 840,00 грн.);
9) складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів тощо) (кількість витраченого часу 2 годин; вартістю 1640,00 грн.);
10) представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3878823 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях (кількість витраченого часу 2 годин; вартістю 1640,00 грн).
Відповідно до Акту наданих послуг загальна сума витрат - 10 000,00 грн.
У підсумку Акту наданих послуг сторонами зазначено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, відповідно до пункту 4.1. договору.
Також, на підтвердження надання послуг правничої допомоги адвокатом надано Детальний опис робіт (наданих послуг) № 3878823 від 10.09.2025 та рахунок на оплату №3878823 від 10.09.2025 на суму 10 000,00 грн. (а.с. 29, 35).
Суд зазначає, що з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Разом з цим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Судом враховується, що зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій справ. Предметом спору у даній справі була заборгованість за кредитним договором, правовідносини за яким не викликають складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі. Категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів та чітко врегульована нормами права; предметом спору була заборгованість про стягнення суми основного боргу, справа не була обтяжена додатковими розрахунками.
Врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; відсутність складних розрахунків в позовній заяві; ціною позову, наявність усталеної судової практики та те, що ця справа не є складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, а також те, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судових засідань, зважаючи на часткове задоволення позову, господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи та ціною позову.
За таких обставин суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є 5 000,00 грн., які підлягають розподілу між сторонами. Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 662,40 грн.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Чорнобай Олени Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' (04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. "Н", "П"; ідентифікаційний код 40966896) 9 992,96 грн. - заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 47 364,47 грн. - заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 999,30 грн. - заборгованості за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'', 2 422,40 грн. - витрат зі сплати судового збору та 5 000,00 грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' про покладення на відповідача решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.
Повне рішення складено - 01.05.2026.
Суддя Н.М. Камша