ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" квітня 2026 р. Справа № 903/46/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Хабарова М.В.
суддя Петухов М.Г.
суддя Мамченко Ю.А.
секретар судового засідання Щербак В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.03.2026 у справі №903/46/26 (суддя Гарбар І.О., повна ухвала складена 19.03.2024)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Капітал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліклаб Юкрейн Плюс"
про стягнення 27 003 732,67 грн,
за участю представників:
апелянта - Куропата О.В.
позивача - не з'явились
відповідача - не з'явились
третьої особи - не з'явились
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.03.2026 клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення судового розгляду справи та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №903/46/26 залишено без розгляду.
Обґрунтовуючи постановлену ухвалу, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 не є учасником справи №903/46/26, а тому позбавлений права звертатись до суду із клопотаннями про зупинення провадження та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, клопотання ОСОБА_1 про зупинення судового розгляду справи №903/46/25 до набрання законної сили рішення у справі №910/12402/25 та до набрання законної сили судового рішення у справі №910/184/26 та заяву про проведення судового засідання у справі №903/46/26 в режимі відеоконференції направити до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду по суті.
Апелянт зокрема вказує, що оскаржуваною ухвалою суд не лише вирішив питання щодо поданого клопотання, а й фактично надав оцінку наявності у ОСОБА_1 процесуального інтересу та права на вчинення процесуальних дій у справі, наслідком чого стало унеможливлення ОСОБА_1 будь-яким чином захищати свої права та інтереси під час розгляду справи №903/46/26, предмет якої прямо пов'язаний з його правами, як єдиного легітимного учасника ТОВ "Хеліклаб Юкрейн", майно якого протиправно відчужено до статутного капіталу ТОВ "Хеліклаб Юкрейн Плюс".
Зазначає, що постановлення оскаржуваної ухвали позбавило ОСОБА_1 та його представника можливості звернути увагу суду на існування взаємопов'язаних судових проваджень, ініціювати розгляд питання про обов'язкове зупинення розгляду справи №903/46/26, брати участь у засіданні дистанційно, відстоювати свої права, як єдиного законного учасника ТОВ "Хеліклаб Юкрейн" у спорах із ТОВ "Хеліклаб Юкрейн Плюс", ТОВ "Віта Капітал".
Таким чином, вважає, що оскаржувана ухвала безпосередньо стосується законних прав та інтересів ОСОБА_1 , якому належить 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Хеліклаб Юкрейн", який оспорює протиправне заволодіння корпоративними правами у справі №910/184/26 та доводить фіктивність правочинів, що лежать в основі вимог у справі №903/46/26.
Позивач та відповідач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 Господарського процесуального кодексу України не скористались.
Згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання, призначене на 30.04.2026 року позивач, відповідач та третя особа не забезпечили явку своїх уповноважених представників, хоча належним чином належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Разом з тим, 30.04.2026 від ТОВ "Віта Капітал" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю його представника у іншому судовому засіданні в Луцькому міськрайонному суді Волинської області.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Апеляційний суд зазначає, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у позивача була можливість забезпечити участь іншого представника для захисту своїх прав при розгляді даної справи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
З огляду на вказане, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності позивача, відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Крім того, 10.04.2026 від ТОВ "Віта Капітал" надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження, обґрунтовуючи яке товариство вказує про помилковість відкриття апеляційним судом апеляційної скарги за даною ухвалою, оскільки остання не підлягає оскарженню.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.2 ст.254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно з п. 14 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про залишення позову (заяви) без розгляду.
Враховуючи, що оскаржуваною ухвалою подані ОСОБА_1 клопотання були залишені без розгляду, колегія суддів вважає, що остання підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, а відтак, у задоволенні клопотання ТОВ "Віта Капітал" з наведених у ньому підстав відмовляє.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 30.04.2026 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції розпочав розгляд питання щодо порушення прав апелянта, заслухав пояснення представника апелянта щодо цього.
Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Частина 1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині судового рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12, від 18.09.2018 у справі №910/5459/15-г, від 17.03.2021 у справі №910/5773/20).
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Разом з тим, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 16.04.2019 у справі №12/91, від 11.09.2019 у справі №4/2023-10, від 17.03.2021 у справі №910/5773/20.
Також, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст.ст.17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме. (Схожий правовий висновок Верховного Суду вказаний в постанові від 21.09.2020 у справі №910/13119/17)
Суд апеляційної інстанції бере до уваги і те, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява №13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив: "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Колегією суддів встановлено, що в обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що йому належить 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Хеліклаб Юкрейн", протиправне заволодіння корпоративними правами якої він оскаржує у справі №910/184/26, та доводить фіктивність правочинів, що лежать в основі вимог даного спору.
Тому, залишення без розгляду судом першої інстанції його клопотань про зупинення провадження та про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, на думку апелянта, порушує його права та інтереси, так як внаслідок постановлення оскаржуваної ухвали стало унеможливлення ОСОБА_1 будь-яким чином захищати свої права та інтереси під час розгляд справи №903/46/26, предмет якої прямо пов'язаний із його правами, як єдиного легітимного учасника ТОВ "Хеліклаб Юкрейн", майно якого протиправно відчужено до статутного капіталу ТОВ "Хеліклаб Юкрейн Плюс".
В той же час, колегією суддів встановлено, що предметом розгляду даної справи було стягнення 27 003 732,67 грн заборгованості в т.ч.: 25 000 100,00 грн основний борг, 1401375,47 грн пеня, 452056,60 грн 10% річних та 150200,60 грн інфляційні витрати за неналежне виконання відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової вимоги від 14.05.2025.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, подані ОСОБА_1 клопотання були залишені без розгляду з підстав того, що він не є учасником цієї справи, а відтак не наділений правом звертатися до суду з відповідними процесуальними клопотаннями.
Разом з тим, вказаною ухвалою вирішувалось лише процесуальне питання щодо доцільності розгляду поданих ОСОБА_1 клопотань про зупинення провадження у справі та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а не приймалось будь-яке рішення по суті позовних вимог.
Проаналізувавши ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.03.2026, апеляційним судом встановлено, що ні в мотивувальній, ні в її резолютивній частинах не вирішувалось питання щодо прав, обов'язків чи інтересів ОСОБА_1 щодо заявлених позовних вимог.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 24.02.2026 в задоволенні заяви про залучення ОСОБА_1 третьою особою , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ТОВ "Хеліклаб Юкрейн Плюс" було відмовлено, у зв'язку з чим апелянт станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали не набув статусу учасника даної справи.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала не стосується вирішення спору по суті та не вирішує питання про права, обов'язки чи інтереси ОСОБА_1 .
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи вищевикладене, оскільки питання про права і обов'язки ОСОБА_1 судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не вирішувалися, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.03.2026 у справі №903/46/26 підлягає закриттю, з підстав зазначених в п.3 ч.1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 264, 271 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.03.2026 у справі № 903/46/26 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Хабарова М.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Мамченко Ю.А.