ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 травня 2026 року Справа № 902/825/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Тимошенко О.М.
без повідомлення учасників справи
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" про ухвалення додаткового судового рішення за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.01.2026, повний текст судового рішення складено 23.01.2026 у справі № 902/825/25 (суддя Матвійчук В.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн"
про стягнення 154 666,89 грн
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.26 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.01.2026 у справі № 902/825/25 залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
20.04.26 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Лайєн" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення.
21.04.26 через підсистему "Електронний суд" від АТ "Вінницяобленерго" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.26 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Лайєн" про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 902/825/25. Розгляд питання щодо ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат у справі № 902/825/25 призначено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши заяву ТОВ "Лайєн" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/825/25, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи заявник просить вирішити питання про відшкодування йому судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн, які понесені в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1,2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Факт надання ТОВ "Лайєн" професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 902/825/25 у суді апеляційної інстанції підтверджується наданими у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, наступними доказами та які містяться в матеріалах справи, а саме: - договір про надання правової допомоги від 14.07.2025; - додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги від 14.07.2025; - платіжна інструкція № 100 від 03.04.2026; - довіреність у порядку передоручення від 14.07.2025; - ордер про надання правничої професійної допомоги № 1283429.
Як убачається з матеріалів справи, між адвокатом Хейнісом О.Г., адвокатом Стягайло О.П., адвокатом Гущою Я.В., адвокатом Федик Ю.Ю. (надалі - адвокат) з однієї сторони та ТОВ "Лайєн" в особі директора Скибою В.М,, який діє на підставі статуту (надалі - клієнт), з іншої сторони, а разом - сторони, укладено договір про надання правової допомоги від 14.07.2025 (надалі - договір).
Згідно п. 1.1 предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
Згідно п. 2.2.2 договору адвокат має право вимагати сплатити гонорар та компенсації фактичних витрат на надання правової допомоги в розмірі та в порядку, передбаченому договором та додатковими угодами до нього.
Відповідно до п. 2.3.1 договору обов'язком клієнта є сплата гонорару адвокату в розмірі та в строки, обумовлені додатковою угодою (додатковими угодами) до даного договору.
Детальний переліг послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат пов'язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та визначається додатковою(ми) угодою(ми) до цього договору (п. 5.1 договору).
Згідно Додаткової угоди № 2 від 18.03.2026 до договору про надання правової допомоги від 14.07.2025 (надалі - додаткова угода) сторони домовились, що адвокат на виконання умов основного договору про надання правової допомоги від 14.07.2025 зобов'язується надати клієнту наступні послуги. Представляти інтереси клієнта як сторони у Північно-західному апеляційному господарському суді в справі № 902/825/25 з усіма наданими законом процесуальними правами сторонами. Сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за надання послуг, передбачених п. 1.1 даної додаткової угоди є фіксованим і становить 15 000 грн (п. 1, 1.1, 2 додаткової угоди).
Договір про надання правової допомоги від 14.07.2025 та додаткову угоду № 2 від 18.03.2026 до договору про надання правової допомоги підписано адвокатом Федик Ю.Ю., адвокатом Хейніс О.Г., адвокатом Стягайло О.П., адвокатом Гущою Я.В. та директором ТОВ "Лайєн" Скибою В.М..
Колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна за змістом позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 року у справі №910/7032/17.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові від 20.08.2020 у справі №910/3437/19 і додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що АТ "Вінницяобленерго" подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Позивач зазначає, що відповідачем не надано опису робіт (наданих послуг виконаних адвокатом), а витрати є значно завищеними. Процесуальна позиція представника відповідача не зазнавала суттєвих змін протягом здійснення провадження справи в суді. Цей спір не потребує аналізу значної кількості нормативно-правових актів, а судова практика з даних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми. Доводи, на підставі яких представник ТОВ "Лайєн" обґрунтовував свої заперечення, не містили значного обсягу письмових документів, що підлягали аналізу для відзиву на апеляційну скаргу. Відтак, позивач вважає, що заявлені до стягнення кошти у розмірі 15000 грн є неспівмірними. Як наслідок позивач просить зменшити розмір витрат ТОВ "Лайєн" на професійну правничу допомогу до 5000 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує зазначені заперечення та звертає увагу, що згідно ч.1-2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова Об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспівмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
Так, відповідно до пунктів 69-73 постанови КГС ВС від 18.05.2022 у справі №910/4268/21 суд, вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу співмірним, повинен враховувати, чи змінювалась позиція сторін під час розгляду справи, в тому числі у судах першої та апеляційної інстанції, чи є аргументи, наведені в різних процесуальних документах, що подавались сторонами під час розгляду справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, аналогічними аргументам, викладеним в позовній заяві та інших процесуальних документах, що подавались під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо.
Подібна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №925/1546/20, де зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правова позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу не відрізняється від правової позиції, викладеної в зустрічній позовній заяві та у відзиві на первісний позов. Тобто фактично позиція та доводи сторін під час усього розгляду справи були незмінними, натомість коригувалась лише структура документа.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вищевказаним критеріям.
Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи вищезазначені правові висновки, а також докази, які містяться в матеріалах справи зазначає про наявність відзиву на апеляційну скаргу, який підписано адвокатом Гущою Я.В. в інтересах ТОВ "Лайєн". Даний відзив подано через підсистему "Електронний суд" та складається з 7 сторінок. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що перша сторінка складається з реквізитів сторін та по суті не містить жодних доводів, які обґрунтовують відзив на апеляційну скаргу. Шоста та сьома сторінки стосуються понесених судових витрат відповідача та не стосуються спору по суті. Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує міжінтервальні відступи між кожним абзацом, що по суті зменшує обсяг тексту, який може бути викладено на сторінці. Отже, відзив на апеляційну скаргу із зазначенням доводів, що стосуються предмету спору по суті, складається з 4 сторінок.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що правова позиція ТОВ "Лайєн" суттєво не змінювалась від правової позиції, яка була висвітлена у суді першої інстанції.
До того ж згідно п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд апеляційної інстанції зауважує, що дану справу було розглянуто без повідомлення (виклику) сторін, адже відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Окрім того, колегією суддів враховується, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини даної справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, пропорційність, розумність їх розміру, співмірність; враховуючи заперечення АТ "Вінницяобленерго" відносно заяви про ухвалення додаткового судового рішення; приймаючи до уваги ту обставину, що дана справа є малозначною й аналіз адвокатом судової практики та законодавства у суді апеляційної інстанції не потребували надмірних зусиль; що відзив по суті спору не є об'ємним; колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з АТ "Вінницяобленерго" на користь ТОВ "Лайєн" 5000 грн за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 126, 240, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 902/825/25 задоволити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (21050, Україна, м. Вінниця, вул. Магістратська, 2, ЄДРПОУ 00130694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" (21050, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 53, офіс 232, ЄДРПОУ 31041555) 5000 грн (п'ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
3. Господарському суду Вінницької області видати наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Процесуальні документи по справі № 902/825/25 надіслати до Господарського суду Вінницької області для їх приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Тимошенко О.М.