21 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/354/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Стронська А.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Данканич А.Е.
від відповідача - Тодавчич Г.І.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “МСМБУД» від 19.11.2025 (вх. № 01-05/3398/25 від 20.11.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2025 (суддя Лучко Р.М., повне рішення складено 31.10.2025)
у справі №907/354/25
за позовом Ужгородської міської ради
до відповідача ТОВ “МСМБУД»
про стягнення 1 484 890,84 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Закарпатської області подано позов Ужгородської міської ради ( далі - позивач ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “МСМБУД» (далі - ТОВ “МСМБУД», відповідач) про стягнення 1 484 890,84 грн безпідставно збережених коштів.
Позовні вимоги обгрунтовані ст. 1212 ЦК України та використанням відповідачем, як власником нерухомого майна, земельних ділянок комунальної власності по вул. Висока, 12 в м. Ужгороді загальною площею 1,4781 га (кадастрові номери: 2110100000:31:001:0450; 2110100000:31:001:0451; 2110100000:31:001:0452; 2110100000:31:001:0453; 2110100000:31:001:0454; 2110100000:31:001:0455; 2110100000:31:001:0456; 2110100000:31:001:0457; 2110100000:31:001:0458; 2110100000:31:001:0459; 2110100000:31:001:0460) без належного оформлення речових прав та без сплати Ужгородській міській раді орендної плати за користування цими земельними ділянками у період з 11.07.2023 ( дата формування земельних ділянок) по 31.12.2024.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2025 у справі №907/354/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «МСМБУД» на користь Ужгородської міської ради 1 479 819,02 грн безпідставно збережених коштів та 22 197,28 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено факт використання відповідачем вказаних у позові земельних ділянок комунальної власності без належного оформлення права користування такими у період з 11.07.2023 по 31.12.2024, а позивачем вірно розраховано розмір орендної плати за вказаний період в сумі 1 484 890,84 грн.
Водночас, зважаючи на те, що на одній з земельних ділянок (кадастровий номер 2110100000:31:001:0459 площею 0,4781 га) окрім належного відповідачу нерухомого майна розташована також електрична підстанція, право власності на яку з 04.06.2020 зареєстровано за ПрАТ «Закарпаттяобленерго», суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача всього розміру плати за користування такою земельною ділянкою.
Здійснивши власний розрахунок з урахуванням загального розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:31:001:0459 у період з 11.07.2023 по 31.12.2024 пропорційно частці площі нерухомого майна відповідача до загальної площі об'єктів нерухомості на цій земельній ділянці, суд встановив, що розмір безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за користування цією земельною ділянкою становить 472 765,42 грн, а загалом у спірний період відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок в сумі 1 479 819,02 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ТОВ «МСМБУД» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2025 у справі № 907/354/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог
Ужгородської міської ради в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що підстави для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів відсутні, оскільки останній у встановленому порядку за договором від 25.05.2011 набув право оренди земельної ділянки, з якої в подальшому були виділені спірні 11 земельних ділянок. Позивачем не доведено факту завершення договірних відносин між сторонами, оскільки орендована земельна ділянка не була повернута орендодавцю за актом приймання-передачі чи в будь-який інший спосіб після закінчення строку договору. Факт поділу такої земельної ділянки не має значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин, оскільки такий поділ не припиняє прав та обов'язків оренди (аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №357/8104/19).
Відтак, апелянт вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки права орендодавця у цьому випадку можуть бути захищені виключно шляхом звернення з позовом про стягнення з орендаря неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України.
Окрім того, апелянт просить врахувати, що розрахунок суми позовних вимог у цій справі здійснений на підставі інформаційних витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Ужгорода, що затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 за № 1398.
Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №308/9524/17 визнано протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради».
Ужгородська міська рада письмового відзиву на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача просив рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2025 у справі № 907/354/25 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025 справу №907/354/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ «МСМБУД» залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «МСМБУД» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2025 у справі №907/354/25 та призначено розгляд такої в судовому засіданні на 27.01.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 за клопотанням представника апелянта розгляд справи відкладено на 21.04.2026 ( з врахуванням ухвали суду від 06.03.2026).
У судовому засіданні 21.04.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.
Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важкості предмета спору для заявника ( рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи вищевикладене, вказана справа розглянута судом апеляційної інстанції з застосуванням принципу розумного строку тривалості провадження.
Обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-9919659612023 від 05.05.2023 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 25.05.2011 зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:31:003:0200 площею 1,4781 га по вул. Висока,12 у м. Ужгороді, а також право оренди такої земельної ділянки за ТОВ «МСМБУД».
Так, 25.05.2011 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (правонаступником якого, відповідно до рішення Ужгородської міської ради №425 від 07.09.2021 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради», є Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як орендодавцем, та ТОВ «МСМБУД», як орендарем, укладено договір оренди землі №1407/1, за умовами п.п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під будівлями та спорудами готелю «Дружба», яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Висока, 12, площею 1,4781 га.
Пунктом 8 вказаного договору встановлено строк його дії до 14.05.2020.
Відповідно до Інформаційної довідки №415456190 від 27.02.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.11.2016 зареєстровано право власності ТОВ «МСМБУД» на розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:31:003:0200 площею 1,4781 га у м. Ужгород по вул. Висока, 12 нерухоме майно: Готель «Дружба», А, площею 4092,1 м.кв.; котельня, Б, площею 70,3 м.кв.
При цьому, як вбачається з означеної Інформаційної довідки та з розширеної Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №440182916 від 20.08.2025 у складі належного відповідачу майнового комплексу, що розташовувався на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:31:003:0200 площею 1,4781 га, входила також будівля електричної підстанції, літ. Т,П, яка на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2020 та ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 у справі №907/463/20 та відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2021 індексний номер 62145012 була виключена зі складу зареєстрованого за ТОВ «МСМБУД» нерухомого майна за адресою: м. Ужгород, вул. Висока, 12.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №440177123 від 20.08.2025 право власності на означену будівлю електричної підстанції, літ. Т,П будівля ЗТП №137 площею 43,9 м.кв. з 04.06.2020 зареєстровано за ПрАТ «Закарпаттяобленерго» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2020 за №52584009).
Рішенням Ужгородської міської ради №1418 від 15.08.2023 затверджено ТОВ «МСМБУД» технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:31:003:0200 площею 1,4781 га на 11 земельних ділянок (кадастрові номери: 2110100000:31:001:0450 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0451 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0452 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0453 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0454 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0455 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0456 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0457 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0458 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0459 площею 0,4781 га; 2110100000:31:001:0460 площею 0,1 га) по вул. Високій, 12 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування та передано означені земельні ділянку в оренду ТОВ «МСМБУД» на 3 роки.
11.07.2023 здійснено державну реєстрацію земельних ділянок комунальної власності кадастрові номери 2110100000:31:001:0450, площею 0,1 га, 2110100000:31:001:0451, площею 0,1 га, 2110100000:31:001:0452, площею 0,1 га, 2110100000:31:001:0453, площею 0,1 га, 2110100000:31:001:0454, площею 0,1 га, 2110100000:31:001:0455, площею 0,1 га, 2110100000:31:001:0456, площею 0,1 га, 2110100000:31:001:0457, площею 0,1 га, 2110100000:31:001:0458, площею 0,1 га 2110100000:31:001:0459, площею 0,4781 га, 2110100000:31:001:0460, площею 0,1 га по вул. Високій, 12 в м. Ужгород для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.06.2025 за №НВ-9966355522025, №НВ-9966356442025, №НВ-9966356812025, №НВ-9966357002025, №НВ-9966357512025, №НВ-9966357682025, №НВ-9966358262025, №НВ-9966358432025, №НВ-9966358542025, №НВ-9966358902025, №НВ-9966359042025.
Договір оренди щодо вказаних земельних ділянок між сторонами не укладено, що ними не заперечується та не спростовується.
Надіслана позивачем на адресу відповідача вимога №30.01-12/2630 від 05.10.2023 про укладення договору оренди земельних ділянок залишена ТОВ «МСМБУД» без відповіді та задоволення.
З урахуванням наведеного позивач стверджує, що з 11.07.2023 ( дати формування земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:31:001:0450, 2110100000:31:001:0451, 2110100000:31:001:0452, 2110100000:31:001:0453, 2110100000:31:001:0454, 2110100000:31:001:0455, 2110100000:31:001:0456, 2110100000:31:001:0457, 2110100000:31:001:0458, 2110100000:31:001:0459, 2110100000:31:001:0460) і по 31.12.2024 відповідач використовував означені земельні ділянки комунальної власності без належної на те правової підстави, а тому безпідставно зберіг у себе кошти в сумі 1 484 890,84 грн.
Розмір безпідставно збережених коштів позивачем розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 19.02.2015 за №1651 «Про порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради» (з урахуванням змін, що внесені рішенням №1862 від 11.07.2024) та з урахуванням зазначеної у наявних в матеріалах справи витягах даних про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
Вказані обставини слугували підставою для звернення Ужгородської міської ради до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з ТОВ "МСМБУД" 1 484 890,84 грн безпідставно збережених коштів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органами місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Приписами ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 287.1. ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що відповідач з 21.11.2016 є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2110100000:31:003:0200 площею 1,4781 га, яка у 2023 році за заявою відповідача поділена на 11 земельних ділянок (кадастрові номери: 2110100000:31:001:0450 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0451 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0452 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0453 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0454 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0455 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0456 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0457 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0458 площею 0,1 га; 2110100000:31:001:0459 площею 0,4781 га; 2110100000:31:001:0460 площею 0,1 га).
Відповідно до положень ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України)
11.07.2023 здійснено державну реєстрацію вказаних вище 11 земельних ділянок комунальної власності, а отже з цієї дати вони вважаються сформованими в розумінні положень чинного законодавства.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази укладення ТОВ «МСМБУД», як власником об'єктів нерухомості, з Ужгородською міською радою, як власником земельних ділянок, на яких такі об'єкти нерухомості розташовані, договору оренди щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:31:001:0450, 2110100000:31:001:0451, 2110100000:31:001:0452, 2110100000:31:001:0453, 2110100000:31:001:0454, 2110100000:31:001:0455, 2110100000:31:001:0456, 2110100000:31:001:0457, 2110100000:31:001:0458, 2110100000:31:001:0459, 2110100000:31:001:0460.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача та висновком суду першої інстанції, що відповідач з дати формування спірних земельних ділянок (11.07.2023) і до 31.12.2024 користувався такими земельними ділянками без достатньої правової підстави.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).
У разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання 11 спірних земельних ділянок комунальної власності ( за вирахуванням площі об'єкта нерухомості іншого суб'єкта господарювання, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:31:001:0459) у період з 11.07.2023 по 31.12.2024.
Перевіривши здійснений позивачем та судом розрахунок орендної плати, не сплаченої відповідачем за користування земельними ділянками у спірний період, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 479 819,02 грн.
Щодо доводів апелянта про обрання позивачем неправильного способу захисту та користування спірними земельними ділянками на підставі договору оренди від 25.05.2011 колегія судді зазначає наступне.
За встановленими у цій справі обставинами договір оренди від 25.05.2011 між сторонами був укладений щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:31:003:0200 площею 1,4781 га строком до 14.05.2020.
Докази пролонгації вказаного договору та укладення додаткової угоди до нього за правилами ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в чинній на час закінчення строку дії договору редакції) в матеріалах справи відсутні, як і докази повернення відповідачем орендованої земельної ділянки після закінчення строку договору оренди.
Водночас, у 2023 році земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:31:003:0200 площею 1,4781 га, яка виступала об'єктом оренди за договором від 25.05.2011, за заявою відповідача поділено на 11 земельних ділянок (кадастрові номери: 2110100000:31:001:0450, 2110100000:31:001:0451, 2110100000:31:001:0452, 2110100000:31:001:0453, 2110100000:31:001:0454, 2110100000:31:001:0455, 2110100000:31:001:0456, 2110100000:31:001:0457, 2110100000:31:001:0458, 2110100000:31:001:0459, 2110100000:31:001:0460.)
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об'єднання земельних ділянок.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.
У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.
Відповідно до підп. 1 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за №1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання.
Наявними в матеріалах справи витягами з Державного земельного кадастру підтверджується, а сторонами не заперечується, що 11.07.2023 скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:31:003:0200 та здійснено державну реєстрацію сформованих з такої 11 земельних ділянок.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:31:003:0200 площею 1,4781 га, яку відповідач орендував за договором від 25.05.2011, припинила існування як об'єкт цивільних прав з 11.07.2023, що унеможливлює продовження після цієї дати реєстрації права користування такою земельною ділянкою для відповідача, як і виконання ним обов'язку повернення орендодавцеві вже неіснуючої земельної ділянки з оренди. Тому, з 11.07.2023 орендодавець не може вимагати сплати неустойки, передбаченої ч.2 ст. 785 ЦК України, у розмірі подвійної плати за час прострочення повернення вже неіснуючої земельної ділянки з оренди.
Відтак, наведені вище доводи апелянта відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні.
При цьому, суд не бере до уваги покликання апелянта на викладені в постанові від 24.05.2023 у справі №357/8104/19 висновки Верховного Суду про те, що поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї, оскільки такі стосуються інших фактичних обставин у справі ( поділу орендованої земельної ділянки під час дії договору оренди) та є нерелевантними до правовідносин у цій справі.
Покликання апелянта на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №308/9524/17 визнано протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради», на підставі якого сформовано витяги про нормативно-грошову оцінку спірних земельних ділянок та розраховано суму позовних вимог у цій справі, судом апеляційної інстанції також відхиляється, оскільки відповідно до ч.2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Тобто, рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398 вважається таким, що втратило чинність, лише з 03.02.2026, а на момент звернення з позовом та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у цій справі вказаний нормативно-правовий акт був чинним, мав обов'язкову силу та підлягав застосуванню судом під час вирішення спору.
Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2025 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ТОВ “МСМБУД» від 19.11.2025 (вх. № 01-05/3398/25 від 20.11.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2025 у справі №907/354/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 01.05.2026
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.