Справа № 639/8738/25 Головуючий суддя І інстанції Курило В. О.
Провадження № 33/818/1092/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
27 квітня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Козловської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Козловської Т.В. на постанову судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 03 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що водій 12 листопада 2025 року о 05 год 25 хв за адресою: м. Харків, Карачівське Шосе, 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу - газоаналізатора Drager Alcotest 7510 (прилад ARLM-0268), результат огляду - 0,97 ‰. З результатом огляду водій ОСОБА_1 був згоден.
Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Козловська Т.В. подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу правопорушення.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, працівниками поліції було незаконно зупинено транспортний засіб під керування ОСОБА_1 . Разом з тим, працівники поліції під час проведення процесуальних дій не повідомили водію про виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а також не повідомили право на проведення альтернативного медичного огляду та безпідставно провели огляд водія-військовослужбовця в загальному порядку, що на думку сторони захисту, є підставою для закриття провадження у цій справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім того, сторона захисту вважає сумнівними відомості протоколу про адміністративне правопорушення щодо місця події та вважає відомості рапорту в частині внесення виправлень до протоколу неправомірними. Також, сторона захисту вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував відомості щодо вчинення правопорушення ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності.
В судовому засіданні захисник Козловська Т.В. підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити. В обґрунтування апеляційних доводів, надавала аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі, обставинам.
Крім того, в судовому засіданні, до початку апеляційного розгляду через канцелярію суду, захисник подала клопотання в якому просила суд апеляційної інстанції зупинити адміністративне провадження у цій справі у зв'язку з тим, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є діючим військовослужбовцем та перебуває у зоні виконання бойових дій.
Стосовно цього клопотання суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Приписами ч.1 ст. 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, приписи ст. 294 КУпАП також не містять вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час апеляційного розгляду справи. Поряд з цим, цією ж статтею встановлені строки апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення, а саме двадцять днів з дня надходження справи до суду.
Окрім цього, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.
Також слід зазначити, що наведені вище положення ст. 268 та ст. 294 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У правових висновках постанови від 12.12.2024 №990SCGC/20/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.
Разом з тим, одним із принципів судового розгляду є забезпечення необхідного балансу між дотриманням прав сторони і розглядом справи протягом встановленого законом або розумного строку, а також недопущення судом невиправданих зволікань у розгляді справ.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга подана професійним захисником - адвокатом Козловською Т.В., яка приймала участь як у суді першої інстанції, так і здійснювала професійний захист у суді апеляційної інстанції. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує зміст апеляційної скарги, який вочевидь свідчить про ретельну підготовку апелянта до апеляційного розгляду, а також про узгодженість правової позиції сторони захисту.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні клопотання захисника про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належить відмовити, а апеляційний розгляд провадити в межах поданої апеляційної скарги з урахуванням пояснень захисника - адвоката Козловської Т.В. та відомостей, наявних у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Козловської Т.В. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 510516 від 12.11.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу - газоаналізатора Drager Alcotest 7510 (прилад ARLM-0268), результат огляду - 0,97 ‰. З результатом огляду водій ОСОБА_1 був згоден. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №510516 від 12.112025 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «згоден», що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, який скористався своїм правом та надав пояснення по суті правопорушення, погодившись при цьому з усіма відомостями протоколу, зокрема і з подією та складом вчиненого правопорушення (а.с. 1).
Відомостями акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також роздруківки результатів проведеного огляду встановлено, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував у стані алкогольного сп'яніння. Результат проведеного огляду, з яким погодилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, склав 0.97 проміле (а.с. 6-7).
З відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння не проводився.
Відомостями довідки т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП К. Галкіної встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання передбачених Правилами дорожнього руху обов'язків водія є свідомими діями ОСОБА_1 .
З відомостей рапорту інспектора Є. Демченка вбачається, що 12.11.2025 за адресою м. Харків, Карачівське шосе, 8, на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час проведення процесуальних дій, у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 виконав законну вимогу поліцейського та пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Результат проведеного огляду, з яким водій погодився, склав 0.97 проміле. Стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відомостями рапорту поліцейського В. Довбуша було встановлено виправлення змісту протоколу в частині місця вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зазначивши при цьому вірну адресу - м. Харків, Карачівське 8.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу, встановлено, що транспортний засіб «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції. Причину зупинку: керування автомобілем з непристебнутим паском безпеки, було повідомлено ОСОБА_1 . Під час проведення процесуальних дій, у водія було встановлено ознаки алкогольного сп'яніння. Належить врахувати, що в цей час ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що є військовослужбовцем та на передодні вживав алкогольні напої, а саме пиво. Водій викона законну вимогу працівників поліції та пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. З результатом проведеного огляду, який склав 0,97 проміле ОСОБА_1 погодився. Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності було ознайомлено із змістом складеного протоколу, а також з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.
Доводи апеляційної про безпідставність зупинки транспортного ОСОБА_1 є необґрунтованими, суб'єктивними та спростовуються відомостями матеріалів справи.
Вимогами ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів, зокрема і за порушення водіями Правил дорожнього руху.
З відомостей відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за порушення вимог Правил дорожнього руху у зв'язку із керуванням автомобілем з непристебнутими пасками безпеки. Суд апеляційної інстанції вважає, що в такому випадку відсутність складеного процесуального документу не свідчить про незаконність зупинки транспортного засобу, зокрема і у зв'язку із фактичним застосуванням працівниками поліції вимог ст. 22 КУпАП. Натомість процесуально визначальним фактом для правильного розгляду цієї справи є саме встановлення керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності транспортним засобом.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставними, суб'єктивними та розцінює їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, що, на думку апелянта, обумовлює скасування постанови суду першої інстанції належить зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Належить врахувати, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки його транспортного засобу повідомив працівників поліції про те, що їхав по службі до населеного пункту Долина. Разом з тим з відеозапису вбачається, що водій був одягнутий в цивільний одяг. Стосовно відомостей копії довідки командира інженерної роти ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції ставиться критично, оскільки оригінал цієї довідки не міститься в матеріалах цієї справи, а зазначена копія не завірена належним чином та не містить вихідного номеру та дати її складання. При цьому належить врахувати, що ця справа про адміністративне правопорушення перебувала в суді першої інстанції з 19.11.2025. Тобто, сторона захисту до початку апеляційного розгляду, який відбувся 27.04.2026, мала достатньо часу надати ці докази до суду.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає дії працівників поліції правомірними, а доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та суб'єктивними.
З цих же підстав, суд апеляційної інстанції не має процесуальної можливості встановити вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину в стані крайньої необхідності, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги в цій частині.
Щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння працівниками поліції апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 Розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція) вбачається, що ознаками алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння є його повноваженнями, що знайшло своє законне відображення у процесуальному закріпленні працівником поліції своїх висновків щодо наявності ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ст. 252 КУпАП відповідно до якого орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, з відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 особисто повідомив працівників поліції про те, що на передодні вживав алкогольні напої, а саме пиво, що підтверджує висновки поліцейського щодо виявлення ознак сп'яніння у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дають підстави вважати дії працівників поліції незаконними. А від так, доводи сторони захисту в цій частині слід вважати безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду водія у зв'язку із не повідомленням ОСОБА_1 можливості пройти медичний огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я є безпідставними та суб'єктивними з огляду на наступне.
Вимогами ч. 2- 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
З матеріалів цієї справи вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних засобів вимірювальної техніки на місці зупинки його транспортного засобу. З результатом проведеного огляду, який склав 0,97 проміле - погодився.
За таких обставин, працівники поліції не мали процесуальної необхідності забезпечувати проведення медичного огляду, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо виправлення протоколу шляхом складання рапорту суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При цьому, належить врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 335/6977/22 протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкту владних повноважень. На патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася.
Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення, а також в межах тих обставин, яких вимагає обстановка, що склалася. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.
Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Водночас, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП Орган (посадова особа), зокрема і суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому відповідно до правових приписів ст. 251 цього кодексу, д оказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Також, у справі «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, аналізом вищезазначених правових вимог та висновків ЄСПЛ, встановлено, що неможливо вносити в будь-який спосіб виправлення до протоколу про адміністративне правопорушення лише у разі встановлення істотних ознак складу адміністративного правопорушення, які впливають на кваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З відомостей матеріалів цієї справи вбачається, що особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення рапортом до оспорюваного протоколу було внесення уточнення щодо місця вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. При цьому, з відомостей інших наявних у цій справі доказів, зокрема відомостей відеозапису, вбачається, що особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 було зупинено працівниками поліції. Під час проведення процесуальних дій, пов'язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та погодився з результатом проведеного огляду, який склав 0,97 проміле, що майже у п'ять разів перевищує допустиму кількість алкоголю, яка передбачена законом та свідчить про наявність події правопорушення.
Відомостей щодо складання іншого протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в той же самий час за тих же обставин матеріали цієї справи не містять.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що виправлення щодо місця скоєння правопорушення внесені працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі не можна вважати істотним, оскільки вони не спростовують вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Отже, оцінюючи всю сукупність доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
У задоволенні клопотання захисника Козловської Т.В. про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмовити.
Апеляційну скаргу захисника Козловської Т.В. залишити без задоволення.
Постанову судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 03 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков