Постанова
Іменем України
29 квітня 2026 року
м. Харків
справа № 646/53/25
провадження № 22-ц/818/2003/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.,
суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря - Муренченко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Основ'янського районного суду м.Харкова від 25 листопада 2025 року, ухвалене суддею Глоба М.М., -
У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду із вказаною вище позовною заявою, в обґрунтування якої зазначило, що 02.02.2024 року між ТОВ «01 Безпечне Агентство необхідних кредитів» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 79592417, відповідно до якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтверджує, що вона ознайомилась на сайті з повною інформацію щодо позикодавця та його послуги, а також погодилась, що до моменту підписання договору позики вивчила цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору їй зрозумілі. Відповідно до п. 20 цього договору, правочин укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 37829 грн., з яких: 11000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26829 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п. 2.1.7 Договору факторингу, на день підписання відповідного Реєстру боржників, право вимоги не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість боржників перед клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах, що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості не відступлені клієнтом третім особам, клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу з відповідними змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 28.07.2021 року, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. Після відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 79592417 в розмірі 37829 грн, з яких: 11000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26829 грн - сума заборгованості за відсотками.
Також, 01.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2745531, відповідно до п. 1 якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
14.06.2021 року між ТОВ « 1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 51000 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36000 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно п. 2.1.7 договору факторингу, на день підписання відповідного реєстру боржників, право вимоги, яке відступається за відповідним реєстром боржників, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість боржників перед клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах, що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по боржникам не відступлені клієнтом третім особам, клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.
В супереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. Після відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 2745531 в розмірі 51000 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36000 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 18.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 6224522. Вказаний кредитний договір було укладено в електронній формі.
Відповідно до п. 2.1 даного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
ОСОБА_1 підписавши вищевказаний Кредитний договір, підтвердила, що вона ознайомилась з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору та згодна з умовами кредитування у повному обсязі.
26.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 26122023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1 Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 26.12.2023 року до договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 68428 грн. 40 коп., з яких 17000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 50238 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками; 1190 грн. - заборгованість за комісією.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме з 26.12.2023 року не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 6224522 в розмірі 68428 грн. 40 коп., з яких: 17000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 50238 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками; 1190 грн. - заборгованість за комісією.
Крім того, 14.08.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5998043, відповідно до якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Договір підписано електронним підписом позичальника.
Відповідно до п.п. 2.5 договору позики, позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки.
Згідно п.п. 10.1.5 та п.п. 10.1.6 договору позики ОСОБА_1 підтвердила, що вивчила та повністю погоджується з умовами правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також вивчила та повністю погоджується з умовами договору позики.
11.01.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передаю (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 11.01.2024 року до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 35230 грн., з яких: 11012 грн. 62 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24217 грн. 38 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою.
Відповідно до п. 2.1.7 договору факторингу, на день укладення цього договору право вимоги, яке відступається, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість боржників перед клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах, що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по боржникам не відступлені клієнтом третім особам, клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.
Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. Після відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме з 11.01.2024 року не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 5998043 в розмірі 35230 грн., з яких: 11012 грн 62 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24217 грн 38 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою.
Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості: за договором позики № 79592417 в розмірі 37829 грн., за договором позики № 2745531 в розмірі 51000 грн., за кредитним договором № 6224522 в розмірі 68428 грн. 40 коп., за договором позики № 5998043 в розмірі 35230 грн., у загальному розмірі 192487 грн. 40 коп., а також стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Основ'янського районного суду м.Харкова від 25 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості у загальному розмірі 191297 (сто дев'яносто одну тисячу двісті дев'яносто сім) грн. 40 коп.:
-за договором позики № 79592417 в розмірі 37829 грн.00 коп., з яких 11000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26829 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками;
-за договором позики № 2745531 в розмірі 51000 грн. 00 коп., з яких 15000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками;
-за кредитним договором № 6224522 в розмірі 67238 грн. 40 коп., з яких 17000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 50238 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками;
-за договором позики № 5998043 в розмірі 35230 грн. 00 коп., з яких 11012 грн. 62 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24217 грн. 38 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вказує, що позивач, не навів жодного доказу який би свідчив, що останній не зміг звернутись в силу об'єктивних причин, із клопотанням про витребування доказів до районного суду, своєчасно та у порядку визначеному ЦПКУ. Враховуючи вищевикладене, вважає, що документи отримані районним судом на виконання завідомо неправосудної ухвали повинні бути виключені із числа доказів по справі. Наголошує, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від 18.08.2023 року № 6224522, від 02.02.2024 року № 79592417, від 01.02.2024 року № 2745531, від 14.08.2023 року № 5998043 відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. Щодо нібито отримання Відповідачем коштів, звертає увагу апеляційного суду на таке. Належними доказами, які підтверджують перерахування Відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Разом із позовною заявою, позивачем, не надано суду жодного доказу, нібито, перерахування Відповідачеві кредитних коштів. Вказує, що надана банком відповідь, не містить інформації щодо отримання Відповідачем кредитних коштів від ТОВ «1 Агенство безпечних кредитів». Як і не містить інформації, що зарахування коштів на рахунок Відповідача відбулось на підставі договорів від 02.02.2024 року № 79592417, від 01.02.2024 року № 2745531. Наявність у виписці по рахунку суми, яка збігається із сумами, які зазначив позивач у позовній заяві, без зазначення платників, підстав перерахування коштів, зарахування коштів у день, нібито, їх перерахування, не може достовірно свідчити про отримання Відповідачем таких коштів саме від «первісних кредиторів». Щодо нібито відступлення права вимоги, звертає увагу суду на наступне. Подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до Відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні. Звертає увагу апеляційного суду, що направлені позивачем “витяги із реєстру боржників», не містять підписів сторон, що уклали договори відступлення права вимог. Також наголошує, що матеріали судової справи не містять доказів змін/пролонгації, нібито, укладених кредитних договорів.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка свої договірні зобов'язання у визначених договорами строки і обсяги не виконала, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаними договорами повністю чи частково не надано, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості: за договором позики № 79592417 від 02.02.2024 року в сумі 37829 грн. 00 коп., за договором позики № 2745531 від 01.02.2024 року в сумі 51000 грн. 00 коп., за договором про споживчий кредит № 6224522 від 18.08.2023 року в сумі 67238 грн. 40 коп., за договором позики № 5998043 від 14.08.2023 року в сумі 35230 грн. 00 коп. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1190 грн. 00 коп., суд виходив з того, що стягнення комісії, пов'язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Такі висновки суду першої інстанції не повністю відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.02.2024 року між ТОВ «01 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 79592417 (а.с. 10-13).
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 14-15).
Відповідно до реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37829 грн, з яких: 11000грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26829 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 19).
Також, 01.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2745531 (а.с. 21-22).
14.06.2021 року між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.14-15).
Відповідно до реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 51000 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36000 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 27).
Крім того, 18.08.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 6224522 (а.с. 33-38).
26.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 26122023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 41-42).
Відповідно до Реєстру боржників №1 від 26.12.2023 року до Договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 68428 грн. 40 коп., з яких 17000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 50238 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками; 1190 грн - заборгованість за комісією (а.с. 43)
Крім того, 14.08.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5998043 (а.с. 52-56).
11.01.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передаю (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 62-64).
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 11.01.2024 року до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35230 грн., з яких: 11012 грн. 62 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24217 грн 38 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою (а.с. 67).
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно частини третьої статті 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Як передбачено частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформлюється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем з фінансовими установами, з метою отримання кредитних коштів, неодноразово укладалися договори у формі електронного документа з електронними підписами сторін.
Із запропонованими умовами відповідач ознайомлювався та погоджувався з ними шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Доказів, що указані в договорах та доданих до них додатків, зокрема таблиць обчислення загальної вартості кредиту, паспортів споживчого кредиту, одноразові ідентифікатори та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.
Отже, відповідач, як позичальник, погодився на укладення договорів саме на таких умовах і не відмовився від їх укладення, тобто взяв на себе обов'язок сплатити позичальникам саме такі розміри тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в межах строків кредитування.
Як вбачається з матеріалів справи договір позики від 02.02.2024 року укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором 44078, договір позики від 01.02.2024 року укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 підписаний одноразовим ідентифікатором Vv3ag6RxFS, договір про споживчий кредит від 18.08.2023 року укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 підписаний одноразовим ідентифікатором L15784, договір позики від 14.08.2023 року укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 підписаний одноразовим ідентифікатором w 70646.
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку, що позивачем доведений факт укладення кредитних договорів та договорів позики на умовах, визначених у них, в електронній формі.
Відповідач заперечує факт отримання грошових коштів за укладеними договорами.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Згідно довідки АТ «Універсал Банк» від 14.07.2025 року банком було ініційовано детальну перевірку, в ході якої було підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 147).
З відомостей про рух коштів по рахунку до платіжної картки № НОМЕР_1 за період з 02.02.2024 року по 03.02.2024 року вбачається, що 02.02.2024 року о 10 год. 28 хв. були зараховані грошові кошти в розмірі 11000 грн. 00 коп. Сума витрат за вказаний період складає 11000 грн. 00 коп. (а.с. 148).
Згідно довідки АТ КБ «Приват Банк» від 14.07.2025 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовану карту № НОМЕР_2 , на яку здійснено переказ коштів: 14.08.2023 року у розмірі 13000 грн. 00 коп., 19.08.2023 року у розмірі 17000 грн. 00 коп. (переказ коштів. Виплата займа Мілоан), 01.02.2024 року у розмірі 15000 грн. 00 коп. (FUIB MoneyTransfer, Visa Direct) (а.с. 153).
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачкою не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.
Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на її рахунок.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними кредитними договорам і взяті на себе зобов'язання останння не виконала, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Позивач крім тіла кредиту також просить стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом.
Стосовно договору позики від 02.02.2024 року, укладеного між ТОВ «01 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає.
02.02.2024 року між ТОВ «01 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 79592417, згідно з п. 2. якого сума позики склала 11000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів. Процентна ставка (базова)/день 2,5% (фіксована). Денна процентна ставка/день (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності протягом первісного строку кредитування) 0,63%; Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період воєнного стану у період існування такого обмеження) 2,7%; Орієнтовна реальна річна процентна ставка 783,6%; Орієнтовна загальна вартість позики 13079 грн. (а.с. 10-13).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Як встановлено судом, при укладенні договорів позики сторонами обумовлено, що проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором/додатковими угодами. Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту (п. 4 договору).
Згідно з пунктом 16 укладеного відповідачкою Договору, у разі, якщо позичальник не дотримується умов офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», знижена процентна ставка, визначена п. 2 договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.п. 2.3 п. 2 договору. У такому разі проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується позичальником у повному обсязі за весь період строку позики.
Отже, після закінчення первісного строку кредитування, відповідачці продовжено строк користування позикою на 90 днів із застосуванням за договором позики № 79592417 базової процентної ставки 2,5% у день.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сума заборгованості по відсотках підлягає нарахуванню за період з 02.02.2024 року по 03.06.2024 року.
Разом з тим, Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IVПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Законупоширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 02.02.2024 року.
Відповідач не сплатив жодного платежу по вказаному договору кредиту.
Отже, за період з 02.02.2024 року по 02.03.2024 року, тобто за 30 днів, підлягала застосуванню процентна ставка 0,63% (11000 *0,63*30), отже за вказаний період підлягає стягненню 2079 грн.
За період з 03.03.2024 року по 22.04.2024 року (51 днів) відсотки становлять 2,5% загальний розмір складає 14025 грн.
З 23.04.2024 року по 03.06.2024 року відсотки згідно вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» становить 1,5% ( 11000 * 1,5*42= 6930 грн.)
Всього заборгованість по відсоткам за договором позики від 02.02.2024 року становить 23034 грн. за період з з 02.02.2024 року по 03.06.2024 року.
Стосовно договору позики від 01.02.2024 року, укладеного між ТОВ «01 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає.
01.02.2024 року між ТОВ «01 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 2745531, згідно з п. 2. якого сума позики склала 15000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів. Процентна ставка (базова)/день 2,5% (фіксована). Денна процентна ставка/день (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності протягом первісного строку кредитування) 0,50%; Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період воєнного стану у період існування такого обмеження) 2,7%; Орієнтовна реальна річна процентна ставка 447,63%; Орієнтовна загальна вартість позики 17250 грн.
Як встановлено судом, при укладенні договорів позики сторонами обумовлено, що проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором/додатковими угодами. Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту (п. 4 договору).
Згідно з пунктом 16 укладеного відповідачкою Договору, у разі, якщо позичальник не дотримується умов офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», знижена процентна ставка, визначена п. 2 договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.п. 2.3 п. 2 договору. У такому разі проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується позичальником у повному обсязі за весь період строку позики.
Отже, після закінчення первісного строку кредитування, відповідачці продовжено строк користування позикою на 90 днів із застосуванням за договором позики № 2745531 базової процентної ставки 2,5% у день.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сума заборгованості по відсотках підлягає нарахуванню за період з 01.02.2024 року по 02.06.2024 року.
З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 01.02.2024 року.
Відповідач не сплатив жодного платежу по вказаному договору кредиту.
Отже, за період з 01.02.2024 року по 02.03.2024 року, тобто за 30 днів, підлягала застосуванню процентна ставка 0,50% (11000 *0,50*30), отже за вказаний період підлягає стягненню 2250 грн.
За період з 03.03.2024 року по 22.04.2024 року (51 днів) з урахуванням ЗУ «Про споживче кредитування», відсотки становлять 2,5% загальний розмір складає 19 125 грн.
З 23.04.2024 року по 02.06.2024 року відсотки згідно вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» становить 1,5% ( 15000 * 1,5*42= 9225 грн.)
Всього заборгованість по відсоткам за договором позики від 01.02.2024 року становить 30600 грн. за період з 01.02.2024 року по 02.06.2024 року.
Стосовно договору позики від 18.08.2023 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає.
18.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 6224522. згідно з п. 1.2. якого сума позики склала 17000 грн строком на 120 днів, тобто до 16.12.2023 року. Процентна ставка протягом пільгового періоду (30 днів) - 0,88 %. Процентна ставка протягом поточного періоду 3,0 %.
Згідно з п. 2.3.1 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту: строк продовження 3 дні, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3,00 %; строк продовження 7 днів, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 6,00 %; строк продовження 15 днів, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 10,00 %.
За наявності домовленості між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом.
Відповідно до п. 2.3.2 договору, волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.
У разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього договору, з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з укладенням цих угод, зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 15 відсотків від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру, визначеного цим пунктом (п. 4.1 договору).
З наведеного вбачається, що пролонгація кредитного договору можлива за наявності відповідної пропозиції позикодавця на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, що підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем сплачувалася комісія за пролонгацію та сплачувався кредит. Однак, у період 18.08.2023 року по 30.11.2024 року включно щоденно нараховувалися проценти за користування кредитним коштами.
Доказів пролонгації договору позивачем не надано.
Отже, стягнення з відповідачки на користь позивача процентів за користування кредитом за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, а саме за період з 17.12.2023 року по 30.11.2024 року, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Отже, за період з 18.08.2023 року по 17.09.2023 року, тобто за 30 днів, підлягала застосуванню процентна ставка 0,88% (17000 *0,88*30), отже за вказаний період підлягає стягненню 4488 грн.
За період з 20.09.2023 року по 16.12.2023 року (88 днів) підлягає застосуванню процентна ставка 3% загальний розмір складає 44880 грн.
З 23.04.2024 року по 02.06.2024 року відсотки згідно вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» становить 1,5% ( 15000 * 1,5*42= 9225 грн.)
Всього заборгованість по відсоткам за договором позики від 18.08.2023 року становить 49368 грн. за період з 18.08.2023 року по 16.12.2023 року.
Також у позовній заяві позивач вимагає стягнення заборгованості за комісією по вказаному договору про споживчий кредит № 6224522 від 18.08.2023 року в сумі 1190 грн.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію у фіксованій сумі 1190 грн (7% від суми кредиту одноразово) за видачу кредиту, а не за обслуговування надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місць.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Таким чином, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за надання кредиту у розмірі 1190 грн є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, тому указана сума заборгованості підлягає стягненню.
Стосовно договору позики від 14.08.2023 року, укладеного між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає.
14.08.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5998043, згідно з п. 2,3.3. якого сума позики склала 13000 грн строком на 80 днів, тобто до 02.11.2023 року. Акційна процентна ставка, фіксована: 1,12050%; базова процентна ставка, фіксована: 2,49000%; основна процентна ставка, фіксована: 3,00000%
Згідно з п. 3.1 - 3.2 договору позики, умови нарахування процентів протягом першого розрахункового періоду (за розрахунком, затвердженим сторонами при укладенні договору або, у разі наявності, затвердженим сторонами при укладенні додаткової угоди щодо продовження строку позики): У разі наявності акційних пропозицій проценти за користування позикою нараховуються за акційною процентною ставкою відповідно до встановленого в розрахунку за договором позики графіку нарахування процентів, при цьому значення акційної процентної ставки є середньоденним розміром процентів в межах першого розрахункового періоду. Позичальник має право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у разі повернення позики протягом строку позики, визначеного цим договором. Також позичальнику надається право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у межах 3-денного строку після спливу першого розрахункового періоду. У разі недотримання цієї умови, проценти за користування позикою за кожен день першого розрахункового періоду нараховуються за базовою процентною ставкою. Відповідне перерахування процентів здійснюється на 4-й день після спливу строку першого розрахункового періоду. У разі відсутності акційних пропозицій (акційна процентна ставка відповідає базовій процентній ставці), а також при укладенні додаткової угоди щодо пролонгації позики, проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою відповідно до встановленого в розрахунку графіка нарахування процентів, при цьому значення базової процентної ставки є середньоденним розміром процентів в межах першого розрахункового періоду, визначеного договором/відповідною додатковою угодою щодо продовження строку позики. Застосування акційної процентної ставки є правом, а не обов'язком товариства. У разі відсутності акційних пропозицій значення акційної ставки відповідає значенню базової процентної ставки. Після спливу першого розрахункового періоду, у межах всього подальшого строку позики проценти за користування позикою нараховуються за основною процентною ставкою в розмірі, визначеному п. 2.4.3 цього договору, за кожен день користування позикою в межах строку позики.
Згідно п.п. 3.4. - 3.5 договору позики, повернення позики та сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється позичальником у визначений цим договором чи додатковою угодою щодо продовження строку позики строк позики/достроково шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. У разі дострокового повернення позики позичальник зобов'язаний сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з графіком, визначеним розрахунком. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за цим договором у повному обсязі ця сума зараховується позикодавцем у наступній черговості, за винятком випадків, передбачених п. 4.4. цього договору: у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування позикою; у другу чергу сплачується прострочена до повернення сума позики; у третю чергу сплачуються проценти за користування позикою; - у четверту чергу сплачується сума позики.
Згідно п. 4.1-4.3 договору позики, позичальник чи позикодавець не мають права продовжити строк позики в односторонньому порядку. Строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди у формі та спосіб, у який укладено цей договір позики. Укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики можливе виключно за ініціативи позичальника, шляхом попередньої оплати суми нарахованих станом на дату такого платежу процентів та подальшим обранням опції в особистому кабінеті щодо ініціювання продовження строку позики. Після опрацювання такої ініціативи позичальника товариство направляє позичальнику (шляхом розміщення в особистому кабінеті) для вивчення та підписання відповідну додаткову угоду.
Згідно з усталеною практикою Велика Палата Верховного Суду (справа № 444/9519/12), після спливу визначеного договором строку кредитування (16 днів) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (як плату за капітал) припиняється.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками за період з 14.08.2023 по 30.11.2024 року.
Між тим, відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору позики № 5998043 від 14.08.2023 року, сторони позбавлені права продовжувати строк позики в односторонньому порядку. Оскільки жодних додаткових угод щодо пролонгації у встановленій формі сторони не укладали, будь-яке подовження строку нарахування договірних процентів за ініціативою кредитора є безпідставним.
Таким чином, стягнення процентів поза межами 80-денного строку кредитування є безпідставним.
Отже, підлягає стягненню заборгованість за відсотками за договором позики від 14.08.2023 року за період з 14.08.2023 року по 02.11.2023 року у розмірі 21 739, 90 грн.
Стосовно договорів факторингу, колегія суддів зазначає.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першоїстатті 1 Закону № 2664-IIIзазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені встатті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першоїстатті 6 Закону № 2664-IIIдоговір, якщо інше не передбаченозаконом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другійстатті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 14-15).
Відповідно до реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37829 грн, з яких: 11000грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26829 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 19).
14.06.2021 року між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.14-15).
Відповідно до реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 51000 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36000 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 27).
26.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 26122023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 41-42).
Відповідно до Реєстру боржників №1 від 26.12.2023 року до Договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 68428 грн. 40 коп., з яких 17000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 50238 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками; 1190 грн - заборгованість за комісією (а.с. 43)
11.01.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передаю (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 62-64).
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 11.01.2024 року до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35230 грн., з яких: 11012 грн. 62 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24217 грн 38 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою (а.с. 67).
Пунктом 1.2. договорів факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому- передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
При укладенні договорів факторингу їх сторони передбачили, що перелік боржників, грошові вимоги до яких передаються, формуються згідно додатку. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку, які позивачем надані разом з позовною заявою.
Отже, на підтвердження позовних вимог позивач надав належним чином засвідчені витяги з договорів факторингу, акти прийому-передачі реєстру боржників та витяги з Реєстрів боржників до договорів факторингу, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Апелянт зазначає, що надані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до Відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні, звертає увагу, що направлені позивачем “витяги із реєстру боржників», не містять підписів сторон, що уклали договори відступлення права вимог.
З приводу зазначено, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, маючи сумніви у правдивості відомостей наданих позивачем копій письмових доказів, мав можливість заявити відповідне клопотання про витребування оригіналів доказів, які викликають сумніви у відповідача та його представника однак останні ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідного клопотання не заявляли.
Стосовно доводів апелянта про те, що позивачем подано клопотання про витребування доказів із порушенням строку на подання клопотання та без обґрунтування вжиття заходів направлених на отримання доказів, самостійно, колегія суддів зазначає.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання позивачем заявлено до закінчення підготовчого засідання. Крім того, єдиним належним і об'єктивним способом усунути сумніви щодо належності коштів є витребування від банку інформації про власника рахунку або картки, на які були перераховані кошти. Ця інформація є банківською таємницею і не може бути отримана скаржником безпосередньо, а тому подане ним клопотання про її витребування відповідає вимогам ч. 1 ст. 84 ЦПК України. Відмова суду у задоволенні такого клопотання фактично позбавила скаржника можливості довести свою позицію, що порушує принципи змагальності та рівності сторін, закріплені у ст. 13 та ст. 81 ЦПК України.
Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід змінити в частині суми стягнення.
Отже, стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає заборгованість за кредитними договорами у розмірі 179 943,90 грн.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено на 93,48%, сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2830,57 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 6,52%, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 246,13 грн підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 .
Шляхом взаємозаліку з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2584,44 грн.
Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Основ'янського районного суду м.Харкова від 25 листопада 2025 року змінити в частині суми стягнення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 179 943, 90 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2584,44 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3статті 389 Цивільного процесуального кодексу Українибезпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований