Справа № 344/5876/26
Провадження № 11-сс/4808/164/26
Категорія ст.183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
29 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 26 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 КК України є необґрунтованою.
Вказує, що слідчий суддя залишив поза увагою наявність заборгованості у потерпілого ОСОБА_11 перед ОСОБА_8 а також його цивільною дружиною ОСОБА_12 за проданий автомобіль, квартири та за позичені кошти. Також потерпілий звернувся до СБУ оскільки не бажав повертати ОСОБА_8 та його дружині борги та хоче засудити ОСОБА_8 за вимагання, хоча на думку сторони захисту, таке відсутнє у даному кримінальному провадженні.
Фактично між потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_8 існують цивільно-правові зобов'язання, а тому дії останнього слід кваліфікувати за ст. 355 КК України, а як наслідок, помилково встановлено факт вимагання грошей у потерпілого.
Звертає увагу, що станом на сьогодні цивільна дружина ОСОБА_12 звернулася з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_11 38 000 доларів США основного боргу згідно із розпискою та 72 500 доларів США нарахованих штрафних санкцій. Крім того, Івано-Франківським міським судом розглядаються цивільні справи про стягнення з ОСОБА_11 заборгованостей де є позивач ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Наявність спору, що перебуває на розгляді в суді в порядку цивільного судочинства свідчить про цивільно-правовий а не кримінально-правовий характер спірних правовідносин.
Разом з тим, ОСОБА_12 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_11 , а саме про незаконне заволодіння її транспортним засобом, і за наслідком розгляді цієї заяви були внесені відомості до ЄРДР про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України.
Зазначає, що жоден із ризиків передбачених ст. 177 КПК України не був доведеним та обґрунтованим у клопотанні слідчого.
Слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено мотивів відмови в обранні її підзахисному більш м'якого, альтернативного запобіжного заходу, який забезпечив би належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та відповідав загальним засадам та завданням кримінального провадження.
Також в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею не було враховано особу її підзахисного, його міцні соціальні зв'язки, те, що він має постійне місце проживання, раніше не судимий , його молодий вік, активно допомагає ЗСУ, займається волонтерською діяльністю, а також опікується сирітським будинком, який було розширено за його участі та отримав за таку діяльність подяки, нагороди та інші обставини, які давали суду всі підстави не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Вважає, що з огляду на викладені обставини, саме цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, як запобіжний захід є достатнім та належним способом забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 .
Просить ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 26.03.2026 року скасувати та постановити нову, якою обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме у вигляді особистого зобов'язання або визначити альтернативний запобіжний захід.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 26 березня 2026 року клопотання прокурора задовольнено та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.05.2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 постановлено здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали подану апеляційну скаргу просили її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати;
- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 26.03.2026 року без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Івано-Франківською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025090000000086 від 29.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України
ОСОБА_8 24.03.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
24 березня 2026 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 615 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні підстави для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_8 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні прокурора підстав, застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_8 в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ст. 9 ч. 5 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що до підозрюваного ОСОБА_8 слід застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді особистого зобов'язання або цілодобового домашнього арешту, є безпідставними, оскільки застосування підозрюваному більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає необґрунтованими апеляційні доводи сторони захисту про необхідність зміни підозрюваному запобіжного заходу, оскільки, обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у повній мірі відповідає вимогам закону, а застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, зокрема у вигляді особистого зобов'язання, не зможе запобігти наявним у справі процесуальним ризикам.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Також, апеляційним судом не встановлено процесуальних порушень при підготовці і поданні клопотання про застосування запобіжного заходу, оскільки воно відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, так як підстав для скасування ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 26 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5