Провадження № 22-ц/803/3972/26 Справа № 191/3046/24 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
01 травня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Городничої В.С., Пищиди М.М.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини,-
У червні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини, посилаючись на те, що 04 лютого 2023 року вона уклала шлюб із ОСОБА_1 . Від шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею і перебуває на її утриманні. На даний час вони з ОСОБА_1 проживають окремо, оскільки він служить у військовій частині НОМЕР_1 у 2 танковому батальйоні 4 танкова рота командиром танка Т72. Відповідач фізично здоровий, працездатний, аліментів нікому не сплачує, однак добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
На даний час вона не працює, так як доглядає за дитиною. Джерел доходу, крім соціальних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вона не має. Також відповідач ухиляється від її утримання, чим порушує її права. Відповідач є молодою працездатною особою і спроможній платити аліменти, як на утримання сина, так і дружини, яка проживає зі спільною дитиною, і враховуючи відсутність в неї самостійного доходу, чоловік має компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському життя та надавати визначену законодавством допомогу дружині. Просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на її утримання, як дружини, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі заяви до суду та до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на її утримання аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, щомісячно, починаючи з 28 червня 2024 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції вважав необхідним визначити до стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), що буде відповідати вимогам розумності і справедливості, буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат позивача і, разом із тим, співмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини у наступній редакції: “Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на її утримання аліменти в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, щомісячно, починаючи з 28 червня 2024 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення та додаткове суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 04 лютого 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 04 лютого 2023 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 27 липня 2023 року ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки, наданої 16 червня 2024 року виробничим підрозділом «Служби роботи станції» регіональної філії АТ «Укразалізниця» за №НОКР-Ш-64/68 ОСОБА_3 , оператор при черговому по станції Ніжньодніпровськ, з 05 вересня 2023 року по 18 липня 2026 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років.
23 липня 2024 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано судовий наказ у справі №191/3428/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до довідки, наданої 17 квітня 2023 року військовою частиною НОМЕР_6 Збройних Сил України Міністерства оборони України за №1843/8986, молодший сержант ОСОБА_1 з 24 жовтня 2024 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 .
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу - ОСОБА_1 (форма ОК-5), сформованої 08 травня 2025 року засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, останній за 2024 рік отримав сукупного доходу у розмірі 681550,83 грн., за січень-лютий 2025 року - 92367,43 грн.
Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого №3370 травматологічного відділення ОСОБА_1 в період з 27 листопада 2022 року по 09 грудня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом - забій, гематома лівого колінного суглобу, ПФР 1 ст., больовий синдром.
Згідно з актовим записом про народження №15 матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_7 .
Згідно з випискою по банківському рахунку ОСОБА_3 , остання неодноразово перераховувала кошти на картковий рахунок ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки про доходи від 02 жовтня 2025 року за №227 ОСОБА_7 за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року отримала дохід у розмірі 48047,77 грн.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 за актовим записом №351 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 .
Згідно зі свідоцтвами про народження серії НОМЕР_8 від 20 листопада 2012 року, серії НОМЕР_9 від 16 червня 2010 року, серії НОМЕР_10 від 02 жовтня 2019 року, ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 та їх батьками є ОСОБА_12 і ОСОБА_8 .
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що необхідно визначити до стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), що буде відповідати вимогам розумності і справедливості, буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат позивача і, разом із тим, співмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) передбачено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з положеннями ст. 75 Сімейного кодексу України (далі - СК України), дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.
За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 2, ч. 4, ч. 6 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частина 4 ст. 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосуванню інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Згідно з вимогами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Таким чином, сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання до суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов'язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.
Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
У постанові Верховного Суду по справі №750/9224/16-ц, провадження №61-16837св18, від 13 червня 2018 року суд звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Аналіз норм чинного сімейного законодавства дає суду підстави для висновку про те, що для одержання утримання (аліментів) від чоловіка-батька необхідно декілька умов: 1) зареєстрований шлюб, або тривалий час проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою; 2) вагітність від чоловіка, з яким зареєстровано шлюб, та/або проживання спільної дитини з матір'ю; 4) спроможність чоловіка надавати утримання.
Отже, право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення народженою дитиною трирічного віку має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини (постанова ВС від 13.06.2018 по справі №750/9224/16-ц, провадження №61-16837св18).
Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, правильно виходив з загальних принципів, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів, а також принципів справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача, те, що у зв'язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивач не має змоги працювати і утримувати себе самостійно. Відповідач є особою працездатного віку, має можливості надавати допомогу дружині-матері, не довів суду того факту, що він не працює та не має змоги утримувати дружину-матір.
Матеріалами справи не спростовано факт спроможності відповідачем надавати утримання дружині, яка проживає зі спільною дитиною, якій не виповнилось три роки, тому чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.
Доказів того, що відповідач не в змозі сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, апелянтом надано не було.
Таким чином, встановивши, що дитина, яка не досягла трьох років, проживає разом із позивачкою, яка у свою чергу має право на утримання від батька дитини, а будь яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу у визначеному судом розмірі, матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання до досягнення їх дитиною трьох років.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01 травня 2026 року
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді В.С. Городнича
М.М. Пищида