25.01.11р.Справа № 27/242-10
За позовом Державного проектно-вишукувального підприємства «Укрпроектхімзахист»(м. Дніпропетровськ)
до Акціонерного товариства закритого типу «СВТ-Сервіс»(м. Дніпропетровськ)
за участю прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ)
про визнання недійсним договору Суддя Татарчук В.О.
Секретар Дякун А.І.
Представники:
від позивача -Геєць Т.О., дов. від 01.09.10 №1
від відповідача -Турчанінов І.Ю., дов. від 25.11.10 №5
від прокурора -Битяк Н.І., посв. №184 від 02.10.06
Суть спору:
Державне проектно-вишукувальне підприємство «Укрпроектхімзахист»(далі ДПВП «Укрпроектхімзахист») звернулося з позовом до акціонерного товариства закритого типу «СВТ-Сервіс»про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №06-12/10 від 06.12.2010р.) визнання недійсними з моменту укладення договору на виконання ремонтних робіт № 12/1/2008 від 30.05.2008р., а також додаткової угоди №1 від 12.01.2009р.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- договір укладено з порушенням ст.203 ЦК України, оскільки Ушаткін В.Ю. не мав права його підписувати;
- позивач є державним унітарним підприємством і спірний договір повинен був укладатись з урахуванням Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №274 від 28.03.08;
- замовником було поділено предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедур закупівель за державні кошти, шляхом укладення двох окремих договорів: №12/1/2008 від 30.05.2008 та №12/2008 від 21.05.2008, що є порушенням п.23 Тимчасового положення;
- спірний договір не містить умов тендерної (цінової) пропозиції учасника -переможця процедури закупівлі;
- АТЗТ «СВТ-Сервіс»уклало договір з порушенням пп. 5, 17 п.2 Тимчасового положення.
Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:
- спірний договір підписаний з боку позивача уповноваженою особою;
- Тимчасове положення не розповсюджується на спірні правовідносини з огляду на вартість робіт за договором;
- відповідач не мав наміру ділити предмет закупівлі, а договори передбачали виконання ремонтних робіт на різних поверхах та в різних приміщеннях;
- рішенням Конституційного суду України №22-рп/2008 від 09.10.2008 року визнано неконституційною постанову Кабінету Міністрів України №274 від 28.03.2008 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти»;
- спірний договір з боку відповідача був виконаний належним чином.
Прокурор підтримує вимоги з підстав, викладених у позові ДПВП «Укрпроектхімзахист». Крім того, прокурор зазначає:
- 27.05.09 прокурором Індустріального району м. Дніпропетровська порушено кримінальну справу №64099045 за фактом зловживання посадовими особами позивача своїм службовим становищем;
- згідно з рапортом помічника прокурора і показами свідка ОСОБА_1 договори №12/1/2008 від 30.05.2008 та №12/2008 від 21.05.2008 були укладені з порушення чинного законодавства, а підпис директора АТЗТ «СВТ-Сервіс»є підробленим;
- АТЗТ «СВТ-Сервіс»не мало можливості виконати ремонтні роботи;
- спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.207 ЦК України.
В судовому засіданні 25.01.11р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і прокурора, суд -
встановив:
30.05.2008р. між АТЗТ «СВТ-Сервіс» (Виконавець) і ДПВП «Укрпроектхімзахист»(Замовник) було укладено договір на виконання ремонтних робіт № 12/1/2008.
Відповідно до п.1 договору виконавець зобов'язався виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити ремонт приміщень 1 і 5 поверхів -кабінети за адресою: вул. Батумська, 11.
Сума договору складає 163437,60грн. (п.2 договору).
В матеріалах справи містяться копії акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008р., а також довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008р. Наведені документи підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
12.01.2009р. ДПВП «Укрпроектхімзахист»(Боржник) і АТЗТ «СВТ-Сервіс»(Кредитор) уклали додаткову угоду №1 до договору №12/1/2008 від 30.05.2008р. про погашення заборгованості векселем. Зокрема, згідно з додатковою угодою:
1. В даній додатковій угоді терміни вживаються в наступних значеннях:
а) Акт звірки -акт №2 від 12.01.2009р. про звірку заборгованості по договору, складений і підписаний боржником і кредитором;
б) Грошове зобов'язання -грошове зобов'язання боржника щодо платежу по договору на користь кредитора в сумі 163437,60грн., встановлене актом звірки;
в) Вексель -простий вексель серії АА №0465590, номінальною вартістю 174937,60грн., емітований 12.01.2009р. векселедавцем ДПВП «Укрпроектхімзахист», зі строком платежу -по пред'явленню в місці платежу м. Дніпропетровськ;
2. В рахунок погашення грошового зобов'язання боржник видає, а кредитор приймає вексель. Передача векселя здійснюється в десятиденний строк за актом приймання-передачі.
3. З моменту видачі (передачі) векселя припиняється грошове зобов'язання боржника щодо платежу за договором і виникає грошове зобов'язання щодо платежу по векселю.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
В ході вирішення спору позивачем та прокурором не виконані вимоги ч.1 ст.33 ГПК України та не доведена наявність обставин, що можуть бути підставами для визнання недійсними спірних договору та додаткової угоди.
Так, позивач зазначає, що договір №12/1/2008 від 30.05.2008р. був підписаний з боку ДПВП «Укрпроектхімзахист»не уповноваженою особою -ОСОБА_2
В той же час, позивачем не спростовано твердження відповідача про те, що фактично спірний договір був підписаний з боку ДПВП «Укрпроектхімзахист»Тоцькою Н.І., яка на той час тимчасово виконувала обов'язки директора вказаного підприємства згідно з наказом президента Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт (корпорація «Укрмонтажспецбуд») від 31.03.2008р. № 38-К.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.3 Статуту ДПВП «Укрпроектхімзахист»директор підприємства призначається власником майна, тобто корпорацією «Укрмонтажспецбуд». При призначенні корпорацією директора підприємства на посаду з ним укладається контракт, в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність директора підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України. Директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства.
Керівництво державним підприємством здійснюється у відповідності його статуту на основі принципу самоуправління та законодавства України; директор без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в усіх вітчизняних та іноземних представництвах, у фірмах і організаціях, розпоряджається майном підприємства, заключає договори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває рахунки в банках і другі рахунки, користується правом розпорядника коштами (пункти 9.5, 9.6 Статуту).
В подальшому відповідно до наказу від 02.06.2008р. №13/к ДПВП «Укрпроектхімзахист»Тоцьку Н.І. було переведено на посаду заступника директора з правом ведення перемов і підписання будь-яких документів від імені підприємства.
Таким чином, Тоцька Н.І. мала повноваження на підписання як договору №12/1/2008 від 30.05.2008р., так і додаткової угоди №1 від 12.01.2009р.
Наявність чи відсутність порушення Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997р. №1153, при підписанні спірного договору не має значення для вирішення даного спору.
Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст.239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до ст.241 вказаного Кодексу правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Позивачем та прокурором не спростовано твердження відповідача про фактичне виконання та прийняття ремонтних робіт і передачі векселя в рахунок оплати таких робіт.
Таким чином, навіть якщо погодитись з твердженням позивача і прокурора щодо підписання спірного договору представником ДПВП «Укрпроектхімзахист»з перевищенням повноважень, то в подальшому мало місце схвалення правочину (приймання виконаних робіт, передача векселю).
З приводу посилань позивача і прокурора на порушення порядку проведення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) постанову Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року №274, якою затверджено Положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти.
Суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2000 року по справі №1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) встановлено, що відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. У пункті 4 наведеного рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року також визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними.
Керуючись ч.2 ст.4 ГПК України суд не застосовує наведене Положення, що не відповідає законодавству України.
Суд не приймає посилання прокурора на порушення 27.05.09 кримінальної справи №64099045 за фактом зловживання посадовими особами ДПВП «Укрпроектхімзахист»своїм службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Наявна в матеріалах справи копія відповідної постанови свідчить про порушення кримінальної справи за іншими обставинами ніж ті, що є предметом дослідження по справі №27/242-10.
Обставини, встановлені в ході розслідування кримінальної справи (в т.ч. зазначені в рапорті та протоколі допиту свідка), враховуються судом при вирішенні господарського спору в порядку, встановленому ч.3 ст.35 ГПК України.
З результатами розгляду справи позивачем і прокурором не доведений факт невідповідності спірних договору і додаткової угоди положенням ст.203 ЦК України, що свідчить по відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати у справі відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя В.О. Татарчук
Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України -31.01.2011р.