Провадження № 22-ц/803/2958/26 Справа № 183/6217/25 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
30 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів: Макарова М.О., Городничої В.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал»
на заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025 року у складі судді Парфьонова Д.О.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2025 року ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 04 березня 2020 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було кредитний договір №22037000311587.
11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу №11/04/24, за умовами якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги до боржника за кредитним договором № 22037000311587 від 04 березня 2020 року.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника складає 20444,63 грн., з якої: залишок простроченого кредиту - 14397,14 грн; залишок прострочених комісій - 6047,49 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.
Заочним рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025 року позов ТОВ «Санфорд Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № 22037000311587 від 04 березня 2020 року у розмірі 14397,14 грн., яка складається з залишку простроченого кредиту. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту, оскільки фактично отримані та використані останньою кошти в добровільному порядку не повернуті. Відмовляючи у задоволенні решти позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав стягнення комісії, оскільки така вимога є неправомірною, так як з наданих доказів не вбачається, за які послуги первісним кредитором встановлена така комісія. Відмовляючи у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн., суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження її сплати.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, урозмірі 8400,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. ТОВ «Санфорд Капітал» надало суду першої інстанції необхідні документи, які підтверджують факт надання правової допомоги: договір про надання правничої допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг. Відсутність платіжного документу на підтвердження оплати наданих послуг не може бути підставою для відмови у розподілі витрат на правничу допомогу.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині, з наступних підстав.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 04 березня 2020 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було кредитний договір №22037000311587.
11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу №11/04/24, за умовами якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги до боржника за кредитним договором № 22037000311587 від 04 березня 2020 року.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника складає 20444,63 грн., з якої: залишок простроченого кредиту - 14397,14 грн; залишок прострочених комісій - 6047,49 грн.
Відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу у розмірі 7200,00 грн, зокрема відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, який би свідчив про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ТОВ «Санфорд Капітал» дійсно понесло витрати на правничу допомогу, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст.137, ч.8 ст.141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).
Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «Санфорд Капітал» надало: ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1310920 від 19 серпня 2024 року; договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року, укладений між ТОВ «Санфорд Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС»; вартість послуг (прейскурант) від 01 квітня 2024 року, який є додатком №2 до договору про надання правничої допомоги № 1/04; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №4 від 16 грудня 2024 року.
В акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16 грудня 2024 року зазначено, що об'єднанням надано, а клієнтом прийнято в повному обсязі без зауважень наступні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1200,00 грн; складання, підписання та подання до суду позову 6000,00 грн.
Зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем ТОВ «Санфорд Капітал» витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст. 137 ЦПК України.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Оцінюючи заявлений ТОВ «Санфорд Капітал» розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, на предмет їх пропорційності складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що зазначені витрати на правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн. є явно завищеними.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлені представником позивача витрати на суму 7200,00 грн., понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.
Колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» підлягає стягненню 4000,00 грн. на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу, у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
В акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 7 від 11 грудня 2025 року зазначено, що об'єднанням надано, а клієнтом прийнято в повному обсязі без зауважень послугу зі складання, підписання та подання апеляційної скарги на рішення суду у справі №183/6217/25 8400,00 грн.
Позивач дійсно отримав правничу допомогу від адвоката Маслюженко М.П. (Адвокатське об'єднання «Альянс ДЛС»), а отже не викликає сумнівів, що позивачем фактично здійснено витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Проте, оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, на предмет їх пропорційності та складності справи, колегія суддів вважає, що зазначені витрати на правничу допомогу у розмірі 8400,00 грн. є очевидно завищеними, так як з огляду на характер виниклих між сторонами правовідносин, складність такої справи, оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, підготовка та подання апеляційної скарги не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, а також значних витрат часу.
Тож, беручи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «Санфорд Капітал», характер правовідносин у цій справі, складність виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування ТОВ «Санфорд Капітал» витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4000,00 грн.
Саме такий розмір витрат буде об'єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Тож за наведених умов, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 8000,00 грн. (4000,00 грн. + 4000,00 грн. = 8000,00 грн.).
Керуючись ст.ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» - задовольнити частково.
Заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025 року у частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу - скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 4000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 30 квітня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: М.О. Макаров
В.С. Городнича