Провадження № 88-ц/821/2/26 Справа № 701/667/25
28 квітня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,
секретар: Широкова Г.К.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2026 року у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру стягуваних аліментів до 20000 гривень в місяць, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим що, на даний час перебуває на виконанні рішення Маньківського районного суду Черкаської області у справі № 701/228/24 щодо стягнення аліментів в розмірі 10000 грн щомісячно на користь ОСОБА_2 , для утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний розмір аліментів, на думку ОСОБА_1 , є неприйнятним і має бути зменшеним у відповідності до норм Конституції України, Сімейного Кодексу України до 1300 грн.
Позивач вважає, що на даний час матеріальне становище дитини завдяки сплаті позивачем аліментів є таким, що може бути визнане більш ніж достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Крім того позивач вважає, що лише за рахунок сплати ним аліментів, задовольняються потреби дитини в розвитку та лікуванні, мати дитини в забезпечені дитини участі не приймає.
В свою чергу, в позивача змінився матеріальний стан, погіршився стан здоров'я. Зокрема, на даний час позивач не є військовослужбовцем і має лише дохід у вигляді пенсії в розмірі 9500 грн, при цьому інші доходи в нього відсутні. Стан здоров'я ОСОБА_1 також значно погіршився порівняно із періодом, який досліджувався судом у справі 701/228/24.
Так, за період з вересня 2024 року по даний час позивач тричі перебував на лікуванні і на даний час має потребу у здійсненні стаціонарного лікування в зв'язку із наявними хворобами. При цьому, звертає увагу суду на ту обставину, що хвороба яка малась в позивача і слугувала підставою для встановлення 2-ої групи інвалідності прогресує і її наявність вкрай негативно впливає на можливість здійснення професійної діяльності, її лікування потребує постійних обстежень та медикаментозного лікування, що пов'язано із значними витратами.
Також в позові зазначено, що мати дитини ОСОБА_2 є особою яка систематично отримувала дохід, як працівниця Уманського міськрайонного суду Черкаської області, як до винесення судових рішень по справі № 701/228/24 так і після них, їх імовірний розмір вказаний в декларації за 2024 рік, як кандидата на посаду судді. На разі ОСОБА_2 отримала частково компенсацію за вимушений прогул за період з січня 2025 року в розмірі, який згідно з розрахунку перевищує місячний дохід платника аліментів.
Крім того, ОСОБА_2 на даний час активно займається адвокатською діяльністю та отримує дохід в якості гонорару за участь в справах. Також отримує виплати як мати дитини з інвалідністю та виплати, як особа яка здійснює нагляд за дитиною з інвалідністю. Одночасно позивач звертає увагу на ту обставину, що в період з 2022 року по даний час ОСОБА_2 неодноразово приймала участь в конкурсах на різні посади в системі юстиції, прокуратури, НАБУ та правосуддя , що ставить під сумнів те, що остання позбавлена можливості працювати.
З огляду на викладене, позивач вважає, що ОСОБА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, систематично вводить в оману суди щодо свого майнового стану та наявності потреби в догляді за дитиною.
Разом з тим, ОСОБА_1 вказував, що має родину, яка складається з дружини та двох дітей 9 років та 15 років, яку він зобов'язаний утримувати та забезпечувати.
Також у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 отримувались в січні та червні 2025 року грошові кошти в зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної із хворобами, що виникли внаслідок поранення під час захисту Батьківщини. Позивач отримав одноразову грошову допомогу в розмірі біля 230000 грн та 390000 грн. Зазначені кошти не можуть бути враховані при визначені розміру аліментів, так як вони мають разовий характер і вказані в п. 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, як такі, з яких не здійснюється сплата аліментів. Вказані грошові кошти були використані позивачем на покриття заборгованості по аліментам, встановленим рішеннями Маньківського районного суду на утримання доньки ОСОБА_4 , а також на покриття боргів, які виникли після його звільнення із ЗСУ і в більшості своїй пов'язані із проходженням медичних обстежень та постійним лікуванням.
В свою чергу, ОСОБА_2 було подано зустрічний позов, в якому просила збільшити розмір стягуваних аліментів до 20000 грн в місяць, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що відповідно до відомостей ПФУ на запит ВДВС від 08.07.2025 ОСОБА_1 отримує щомісячну пенсію у розмірі 9478 грн. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 у 2025 році він отримав дохід у розмірі 620000 грн. Таким чином, за 6 місяців (січень- червень 2025 року) позивач отримав дохід у розмірі 676868 грн., що становить 112811,33 грн в місяць.
Донька має хронічне захворювання, яке дуже тяжко переносить як фізично так і морально і їй потрібен батько, а також сплата ним аліментів в нормальному розмірі, визначеному рішенням суду, що має для доньки надзвичайно важливе значення.
Також на праві власності ОСОБА_1 належить квартира в м. Умані та автомобіль Toyota Camry, 2017 року випуску, проте, з метою приховати своє майно від суду та державного виконавця, останній переоформив його на дружину.
Крім того, стан здоров'я ОСОБА_1 суттєво покращився, оскільки на час звернення до суду із позовом у даній справі останньому встановлено інвалідність 3 групи, в той час як під час розгляду справи № 701/228/24 позивач був інвалідом 2 групи.
Водночас, ОСОБА_2 втратила постійне місце роботи, а також погіршився стан її здоров'я.
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 15.10.2025 клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено частково.
Витребувано з Пенсійного фонду України інформацію про всі нараховані та виплачені ОСОБА_1 кошти за період з 01.01.2024 по 15.10.2025.
Витребувано з Державної податкової служби України інформацію про доходи ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 15.10.2025.
Витребувано з Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради інформацію про всі нараховані та виплачені ОСОБА_1 кошти за період з 01.01.2024 по 15.10.2025.
Відмовлено у задоволенні клопотання про витребування з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону ОСОБА_1 та членами його сім'ї, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 28.11.2025 позов ОСОБА_1 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, встановлений рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25.10.2022 у цивільній справі № 701/618/21 та змінених рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 04.06.2024 у цивільній справі № 701/228/24 та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В решті частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру стягуваних аліментів до 20000 гривень в місяць, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття, відмовлено.
В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про постановлення окремої ухвали відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представником ОСОБА_2 - адвокатом Кушнеренко Т.В. було подано апеляційну скаргу, в якій просила рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28.11.2025 в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, що у справі № 701/228/24, де визначено аліменти у розмірі 10000 гривень та яка була переглянута апеляційним судом, позивач також посилався на наявність ще двох неповнолітніх дітей на утриманні, свій стан здоров'я, постійні лікування, інвалідність ІІ групи. У даній справі ОСОБА_1 посилається на ті ж обставини, які судом вже досліджувалися, крім того, суд не звернув увагу, що навпаки стан здоров'я позивача поліпшився, оскільки група інвалідності змінена з ІІ на ІІІ.
При цьому, ОСОБА_2 постійно несе витрати на дитину, яка є дитиною з інвалідністю. Матір'ю дитини витрачаються значні кошти на розвиток здібностей дитини, сплачуються кошти за дитячий садок. Враховуючи нинішні ціни на продукти харчування, аліменти в розмірі 3000 гривень є явно недостатніми для утримання дитини.
В свою чергу, ОСОБА_2 також було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Зазначала, що судом першої інстанції не було враховано, що жодної участі в житті дитини ОСОБА_1 не приймає, не цікавиться дитиною, її розвитком, не вітає зі святами, не відвідує з нею гуртки та заняття, що підтверджується довідками-характеристиками наданими дільничним педіатром, керівником гуртка та дитячого садка.
Також вказувала, що майновий стан ОСОБА_2 суттєво погіршився, оскільки внаслідок розповсюдження ОСОБА_1 недостовірної інформації, скаржник втратила своє постійне місце роботи та відповідно стабільний дохід.
Звертала увагу на те, що в рішенні суду не аргументовано визначений розмір аліментів. Крім того, судом не витребувано інформації з Державної прикордонної служби України про перетин кордону ОСОБА_1 та не враховано, що платник аліментів має фінансову можливість подорожувати за кордон.
Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила постановити окрему ухвалу стосовно ОСОБА_1 щодо подання ним до суду завідомо недостовірних документів, а також щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в частині зловживання ними своїми процесуальними правами - укладення фраудаторних правочинів, безпідставні звернення до суду, введення суду в оману, представництво інтересів в суді при тому, що ОСОБА_5 не вчинила жодної процесуальної дії, яку мав би вчиняти представник.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28.11.2025 скасувати та ухвалити нове, яким змінити розмір аліментів та стягувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1500 грн, визначити початок стягнення аліментів з дати звернення з позовом до суду.
Також просив врахувати заперечення на ухвалу Маньківського районного суду від 28.07.2025 щодо неправомірного підходу до судового збору та відсутності оцінки можливості застосування ст. 8 Закону «Про судовий збір» і ст. 136 ЦПК України.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не врахував, що єдиним доходом позивача є пенсія, а також наявність ще двох дітей на його утриманні.
Крім того, суд помилково визначив початок стягнення з дати набрання рішенням законної сили та відійшов від сталого підходу у справах між цими ж сторонами без належної мотивації.
Зазначав, що в матеріалах справи відповідачкою не надано належних фінансових документів, які підтверджують фактичні витрати на дитину (чеки/квитанції/рахунки/ призначення з вартістю, регулярність, реальний обсяг).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 25.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та її представника - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни задоволено частково.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2025 року у даній справі, в оскаржуваній частині, змінено та викладено другий абзац резолютивної частини в такій редакції:
«Змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25.10.2022 у цивільній справі № 701/618/21 та змінених рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 04.06.2024 у цивільній справі № 701/228/24 та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 ) в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.».
31.03.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд постанови Черкаського апеляційного суду від 25.03.2026 за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування зазначає, що на момент розгляду даної справи в Черкаському апеляційному суді існували істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, а також обставини, які на час розгляду справи неможливо було підтвердити документально.
Так, 03.03.2026 заявниці з матеріалів виконавчого провадження стало відомо, що з Державної прикордонної служби України надійшла відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_1 в період часу з 10.08.2025 по 17.08.2025 та з 06.11.2025 по 11.11.2025 перебував закордоном.
ОСОБА_2 вказує, що ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не досліджувались та не встановлювались обставини щодо подорожей ОСОБА_1 закордон під час розгляду справи про зменшення розміру аліментів. Це питання ставилось на обговорення лише під час розгляду судом першої інстанції клопотання про витребування доказів (15.10.2025), в якому було відмовлено.
На підставі викладено, заявниця ОСОБА_2 просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду у справі № 701/667/23 від 25.03.2026 у зв'язку з нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, Кравченко І.Ю. в режимі відеоконференції, обговоривши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні такої заяви слід відмовити з огляду на наступне.
За змістом ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Зазначена норма містить вичерпні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При цьому, є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, чи підставою для звернення особи з позовом з певними вимогами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу та відмова суду у прийнятті доказів також не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
За приписами п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30.03.2012, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду, викладених в постанові від 26 грудня 2022 року у справі № 460/801/20, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 822/862/15, від 10.07.2020 у справі № 823/1440/17.
У даній справі ОСОБА_2 , як на нововиявлену обставину, посилається на наявність відповіді Державної прикордонної служби України від 27.02.2026 про перетин ОСОБА_1 державного кордону (т. 3 а.с. 229).
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 заявляла клопотання про витребування інформації про перетин кордону ОСОБА_1 , в якому ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 15.10.2025 було відмовлено.
25.02.2026 аналогічне клопотання подавалося до суду апеляційної інстанції. Крім того, ОСОБА_2 05.03.2026 до Черкаського апеляційного суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді Державної прикордонної служби України від 27.02.2026 про перетин ОСОБА_1 державного кордону (т. 3 а.с 111-113).
В задоволенні вказаних вище клопотань апеляційним судом було відмовлено.
Відтак, на підставі викладеного вище, апеляційний суд доходить висновку про те, що заявниці було відомо про факт перетину кордону ОСОБА_1 .
Відмова судом у задоволенні таких клопотань не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Апеляційний суд наголошує, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є процедурою повторного розгляду справи з метою переоцінки доказів або отримання тих доказів, які сторона не змогла здобути під час основного розгляду через відмову суду в їх витребуванні.
Спроба ініціювати перегляд справи лише на підставі отримання документа, у витребуванні якого раніше було відмовлено судом, є намаганням здійснити повторний розгляд справи, що суперечить принципу res judicata (остаточності судового рішення).
Так, доводи заяви ОСОБА_2 про перегляд постанови Черкаського апеляційного суду від 25.03.2026 фактично зводяться до переоцінки доказів, яким, на її думку, суд не надав належної оцінки.
Отже, обставини, на які посилається заявниця не є нововиявленими в розумінні ст. 423 ЦПК України.
З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для перегляду постанови апеляційного суду у даній справі за нововиявленими обставинами. Тому, в задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити та залишити в силі постанову Черкаського апеляційного суду від 25.03.2026.
Щодо поданого ОСОБА_1 клопотання про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Частини третя та четверта вказаної вище статті ЦПК передбачають, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Саме по собі подання позовів, які не підпадають під визначення п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України та оскарження рішень судів чи дій державного виконавця чи судді не є достатньою підставою для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами.
Також подання учасниками справи клопотань, заяв, скарг є їхнім процесуальним правом, передбаченим нормами ЦПК України.
В обґрунтування поданого клопотання ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 одночасно було подано касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у даній справі, заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами у даній справі, а також подано до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області новий позов до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.
Колегія суддів вважає, що зазначені дії ОСОБА_2 є способом реалізації її прав на звернення до суду за захистом порушених прав, відтак, підстави для визнання таких дій зловживанням процесуальними правами відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст.423, 429 ЦПК України, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2026 року у даній справі відмовити.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2026 року у даній справі залишити в силі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвалив порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено 30 квітня 2026 року.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
О.М. Новіков