Справа № 161/16320/25 Провадження №11-кп/802/317/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
28 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №2202303000000035 від 24 березня 2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2026 року стосовно ОСОБА_8 ,
Даним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Чернігівка Бердянського району Запорізької області, зареєстровану та жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, українку, з вищою освітою, яка обіймала посаду бухгалтера ГО «Чернігівська районна організація українського товариства мисливців та рибалок», не судиму,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з конфіскацією всього належного їй майна на праві приватної власності та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної форми власності на строк 15 (п'ятнадцять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту її фактичного затримання.
Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної форми власності обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено попередній до набрання вироком законної сили.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Обвинувачена ОСОБА_8 , у ході розвитку подій, пов'язаних з військовою агресією рф та окупацією ряду населених пунктів Запорізької області, станом на 24.02.2022 постійно проживала на території Чернігівської селищної територіальної громади Запорізької області, обіймала посаду в ГО «Чернігівська районна організація українського товариства мисливців та рибалок», та, відповідно, останній були достовірно відомі наведені вище факти розв'язання та ведення рф агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, захоплення державних установ, організацій та військових частин, оскільки ці події широко висвітлювались більшістю засобів масової інформації, та набули розголосу у місцевого населення.
Будучи громадянкою України, ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, зобов'язана неухильно додержуватися Конституції України та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів.
Проте, всупереч указаним правовим нормам, після повної окупації селища Чернігівка, Бердянського району та інших територіальних одиниць Запорізької області військовослужбовцями збройних сил рф, ОСОБА_8 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, а відтак усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, водночас підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів рф, які передбачають перебування України у сфері її впливу, а також з корисливих мотивів та хибного почуття кар'єризму, вирішила використати факт встановлення окупаційної влади на території Чернігівської селищної територіальної громади та ряду інших населених пунктів Запорізької області у своїх особистих інтересах та не пізніше 18.08.2023, більш точний час досудовим розслідуванням з об'єктивних причин не встановлений, добровільно обійняла посаду мовою оригіналу «директор Муниципального бюджетного учреждения «Территориальный центр социального обслуживания (предоставление социальных услуг)» военно-гражданской администрации Черниговского района Запорожской области»» (мова оригіналу), а після реорганізації «директор Муниципального казенного учреждения «Территориальный центр социального обслуживания (предоставление социальных услуг)» администрации Черниговского муниципального округа Запорожской области» (мова оригіналу) тобто посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
Згідно ч. 3 ст. 18 Кримінального кодексу України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво» організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
З метою представлення окупаційній владі своєї особистої прихильності, формування в населення окупованої частини території Запорізької області, в тому числі Чернігівської селищної територіальної громади, де зареєстрована юридична адреса та фактичне місцезнаходження згаданої окупаційної адміністрації, думки невідворотності встановлення та утвердження російської окупації частини території України, як єдиної законної влади на цій території, просуваючи ідеї проросійської спрямованості, незворотного і стабільного існування на теренах Запорізької області влади рф та ідей «російського світу», ОСОБА_8 , являючись так званим «директором Муниципального казенного учреждения «Территориальный центр социального обслуживания (предоставление социальных услуг)» администрации Черниговского муниципального округа Запорожской области» (мова оригіналу), забезпечувала з іншими особами з числа представників незаконних органів окупаційної влади держави-агресора, створених на окупованій території Запорізької області, реалізацію незаконної державної політики держави-агресора, а також виконувала інші функціональні обов'язки для подальшого встановлення окупаційної влади, штучного створення у місцевих мешканців хибних уявлень про благі наміри окупаційних військ та незворотного і стабільного існування на теренах Запорізької області влади рф та ідей «російського світу».
Діючи у такий спосіб та добровільно зайнявши посаду у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території та виконуючи, в період не пізніше з 18.08.2023 по даний час, функції «директора Муниципального казенного учреждения «Территориальный центр социального обслуживания (предоставление социальных услуг)» администрации Черниговского муниципального округа Запорожской области» (мова оригіналу), на тимчасово окупованій території Запорізької області, ОСОБА_8 здійснила колабораційну діяльність.
За таких обставин, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні умисних дій, які виразились у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, та їх кваліфікував, як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Не погодившись із рішенням суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржений вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що жодних прямих та допустимих доказів, які підтверджують вину обвинуваченої у інкримінованому їй злочині не здобуто та не підтверджено їх під час судового розгляду стороною обвинувачення, тобто її вина не доведена. Не встановлено також чи вчинені ОСОБА_8 інкриміновані їй дії умисно чи під впливом фізичного, психологічного примусу, застосованого до неї. На думку захисника публікації в окупаційних інтернет-ресурсах, не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки не виключено, що вони були створені країною-агресором з метою інформаційно психологічних операцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК та на офіційному веб-сайті суду.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Обвинувачену ОСОБА_8 належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги з дотриманням вимог ч. 8 ст. 135, ст. 323 КПК, зокрема шляхом публікацій повідомлень про виклик до суду в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), а також шляхом розміщення повісток про виклик до суду на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на веб-сайті Волинського апеляційного суду.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, захисника, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника та матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК, оскільки в ньому міститься формулювання обвинувачення та належним чином викладені та обґрунтовані висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідженні всі докази, надані сторонами провадження, яким судом надана оцінка з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для висновку про доведеність винуватості обвинуваченої, що свідчить про відповідність оскарженого вироку вимогам КПК.
Судовий розгляд у межах цього кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_8 (in absentia), яка показань суду не надавала, будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
Разом з тим, свої висновки суд першої інстанції правильно обґрунтував, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_9 який суду повідомив, що ОСОБА_8 до моменту повномасштабного військового вторгнення рф до України, тривалий час обіймала посаду бухгалтера в громадській організації «Чернігівська районна організація українського товариства мисливців та рибалок». В подальшому, вже після початку повномасштабного вторгнення, він бачив її після проведення службової наради біля адміністративної будівлі селища Чернігівка. Після цього, йому стало відомо, що ОСОБА_8 займає якусь посаду в новоствореній окупаційній організації та брала участь в різноманітних заходах організованих окупаційною владою рф. Додатково вказав, що остання мала можливість виїхати на підконтрольну територію України, але свідомо залишилась там.
Крім того, висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за встановлених під час судового розгляду фактичних обставин, суд першої інстанції обґрунтував дослідженими в судовому засіданні доказами, які знайшли ґрунтовну оцінку в судовому рішенні, зокрема: відповіддю на доручення оперативного підрозділу №14/1532 від 25.06.24; протоколами огляду від 24.06.2024, 02.07.2025, 14.07.2025, 16.07.2025; протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.07.2025.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази узгоджуються між собою, логічно та послідовно допомагають відтворити обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, і не викликають сумнівів у їх достовірності. Об'єктивні підстави не довіряти показанням свідка та відомостям, які містяться в письмових доказах, як у суду першої інстанції, так і в суду апеляційної інстанції відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги про невмотивованість рішення суду першої інстанції необґрунтовані.
Слід акцентувати увагу, що публікації на інтернет-ресурсах де присутня остання або інформація про неї супроводжується підписом назви посади, яка відповідає вказаній у обвинуваченні.
На переконання колегії суддів, сукупність наведених вище доказів, зокрема, публікації на інтернет-ресурсі телеграм каналу з фотографіями, інформація отримана під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії щодо службових осіб окупаційної адміністрації рф на території Чернігівського району Запорізької області, в тому числі і стосовно ОСОБА_8 , безсумнівно доводять що остання будучи громадянкою України, колишнім бухгалтером громадської організації «Чернігівська районна організація українського товариства мисливців та рибалок», добровільно зайняла у незаконному державному органі, посаду мовою оригіналу: «директор Муниципального бюджетного учреждения «Территориальный центр социального обслуживания (предоставление социальных услуг)» военно-гражданской администрации Черниговского района Запорожской области»», а після реорганізації «директор Муниципального казенного учреждения «Территориальный центр социального обслуживания (предоставление социальных услуг)» администрации Черниговского муниципального округа Запорожской области» (мова оригіналу), створеному на тимчасово окупованій території Запорізької області та виконувала відповідні службові обов'язки.
Разом з тим, безумовно вказують на свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_8 послідовність, тривалість її дій в часі та обставина, що обвинувачена маючи вищу освіту та достатній життєвий досвід, не могла не розуміти незаконності вчинюваних нею дій, також відсутні відомості про вчинення заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України. Сукупність наведених обставин безумовно свідчить про свідомий вибір обвинуваченої і про абсолютну добровільність вчинених нею незаконних дій.
Судом першої інстанції правильно констатовано у своєму рішенні, що дії ОСОБА_8 характеризуються прямим умислом, оскільки вона безумовно усвідомлювала факт окупації та агресії з боку рф та створення окупаційною владою незаконних органів, яким притаманні функції органів місцевого самоврядування. Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що ОСОБА_8 мала можливість виїхати на підконтрольну територію України, але свідомо залишилась в окупації.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції, що з огляду на фототаблиці та відеоролики з участю ОСОБА_8 у сукупності з іншими доказами вбачається, що остання підтримала режим окупаційної влади, добровільно виявила бажання влаштуватися на роботу в незаконний орган влади, створений на тимчасово окупованій території, в процесі виконання своїх обов'язків ОСОБА_8 поводить себе спокійно та пишаючись своєю «сумлінною працею», вільно бере участь в різних «концертах», що свідчить про впевненість у своїх службових можливостях, про планування свого майбутнього життя і служби в окупаційних органах влади.
Таким чином, ОСОБА_8 , на переконання колегії суддів, виконала усі дії які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття обвинуваченою посади, факт якого доведено як змістом досліджених судом документів, так і тим, що остання фактично взялася за виконання трудових обов'язків у цьому органі з метою забезпечення його функціонування.
Будь-яких даних, які би свідчили про те, що обвинувачена була вимушена зайняти посаду «директора Муниципального казенного учреждения «Территориальный центр социального обслуживания (предоставление социальных услуг)» администрации Черниговского муниципального округа Запорожской области» (мова оригіналу), на тимчасово окупованій території Запорізької областічи діяла під психічним, фізичним примусом або внаслідок крайньої необхідності, у даній справі не встановлено і стороною захисту не надано.
Цілком голослівними є твердження захисника, що ОСОБА_8 фактично вирішувала соціальні питання жителів села Чернігівка, в тому числі надаючи їм гуманітарну допомогу, оскільки такі твердження не узгоджуються з наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Протоколом огляду від 24 червня 2024 року, зафіксовано інформацію на сайті «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕЕРИП в електронном виде», де встановлено факт «державної реєстрації» «Муниципального бюджетного учреждение «територального центра социального обслуживания военно-гражданской администрации Черниговского району Запорожской области» у Межрайонной инспекции Федеральной налоговой службы №1 по Запорожской области. У виписці зазначено, що датою реєстрації вказаного незаконного органу є 18.08.2023, у графі посада - «директор», а у графі «Фамилии, имя, отчество» - ОСОБА_10 . Крім того, в графі «гражданство» - «гражданин Российской Федерации», що додатково посвідчує той факт, що обвинувачена ОСОБА_11 добровільно обійняла вказану посаду з корисливих мотивів.
Таким чином, твердження захисника щодо відсутності суб'єктивної сторони повністю спростовується дослідженими під час судового розгляду доказами, які визнані відповідно до ст. 85, 86 КПК України належними і допустимими.
Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що вирок суду першої інстанції належним чином вмотивований і відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК, а тому підстави для його скасування відсутні. Переконливих аргументів на спростування висновків суду першої інстанції захисник в апеляційній скарзі не навів у зв'язку з чим його апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржений вирок суду першої інстанції - без змін.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2026 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.
Головуючий:
Судді: