Справа № 2610/9977/2012
Провадження № 6/761/404/2026
24 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Яцишина А.О.,
розглянувши без повідомлення учасників справи в м. Києві заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про накладення арешту на грошові кошти в порядку ч. 5 ст. 440 ЦПК України у цивільній справі за заявою від 18.02.2026 Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича, про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»; боржник - ОСОБА_1 ; особа, у якої перебувають грошові кошти боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНОТЕЛ», Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за заявою від 18.03.2026 Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича, про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»; боржник - ОСОБА_1 ; особа, у якої перебувають грошові кошти боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНОТЕЛ», Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції Україн
Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» 18.03.20256 в порядку дії ст. 440 ЦПК України звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» із заявою про накладення арешту на грошові кошти, в якій просить:
1.Накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах)/ електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БІНОТЕЛ», код ЄДРПОУ: 38021032, яке має заборгованість перед боржником - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03.10.2025 року у справі № 753/7784/25.
2.Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БІНОТЕЛ», код ЄДРПОУ: 38021032 вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 відповідно до рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03.10.2025 року у справі № 753/7784/25 до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
3.Зупинити виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19.03.2026 5 03.10.2025 року у справі № 753/7784/25 в частині виплати заробітної плати за відпрацьовану частину лютого 2025 року у розмірі 160 002,00 (сто шістдесят тисяч дві грн. 00 коп.) гривень (без утримання податків та інших обов'язкових платежів) до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
Відповідно до ч. 5 ст. 440, ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява розглядалась судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до наступних висновків.
Встановлено, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича, перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/9977/2012 від 20.06.2013, що видав Шевченківський районний суд м. Києва, відповідно до якого суд вирішив: стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №49.28/201/С-Н-06 від 04.08.2006р. в сумі 61992,82 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 495056,06 грн. Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» судовий збір в розмірі 3282,00 грн.
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей Іван Михайлович (далі - приватний виконавець) звернувся 18.03.2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «БІНОТЕЛ», яка має заборгованість перед боржником - ОСОБА_1 .
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012);
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Отже, судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин першої-четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, визначено статтею 440 ЦПК України.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 вересня 2025 року у справі № 905/865/22 зазначено, що системний аналіз положень статті 53 Закону України «При виконавче провадження», статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.
При розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 ГПК України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. При розгляді такої заяви судам необхідно враховувати, що факт існування заборгованості не обов'язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з'ясувати обставини дотримання строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним (подібні висновки наведено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі № 910/5300/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 925/1048/17, від 01 серпня 2019 року у справі № 927/313/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 902/1260/15, від 06 лютого 2020 року у справі № 913/381/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 913/526/17, від 13 серпня 2021 року у справі № 910/20504/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 910/11124/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 910/3600/22).
Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 ГПК України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25 грудня 2024 року у справі № 902/831/23).
Арешт накладається у межах загальної суми стягнення в порядку, встановленому цим Кодексом для накладення арешту при вжитті заходів забезпечення позову. В той же час, можливість застосування арешту, передбаченого ч. 5 ст. 440 ЦПК України, хоча й містить ознаки саме забезпечення, однак такий арешт передбачає іншу мету й регулювання, до того ж арешт грошових коштів в межах дії ст. 440 ЦПК України гарантує саме реальне виконання вже ухваленого рішення на стадії його примусового виконання, що не є тотожним розгляду позовної заяви.
Так, застосовуючи порядок розгляду вимог із забезпечення, аналогічно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України вимоги стягувача про накладення арешту на грошові кошти в порядку дії ст. 440 ЦПК України розглядаються судом не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви до суду без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
Застосування заходів з накладення арешту на грошові кошти, заборони вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупинення виконання судового рішення в межах ст. 440 ЦПК України допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Одним із завдань цивільного судочинства у відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У Рішенні від 26.06.2013 по справі № 1-7/2013 Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, брав до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» визначено, що «одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів» (згадується в п. 4 Інформаційного листа № 01-8/1427 від 18.11.2003 Вищого господарського суду України «Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні»).
Як вбачається із матеріалів заяви, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03.10.2025 року у справі № 753/7784/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНОТЕЛ" (ЄДРПОУ 38021032) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за відпрацьовану частину лютого 2025 року у розмірі 160 002,00 (сто шістдесят тисяч дві грн. 00 коп.) гривень, грошову компенсацію за невикористані 62 дні щорічної основної відпустки у розмірі 166 066,94 (сто шістдесят шість тисяч шістдесят шість грн. 94 коп.) гривень, середній заробіток за весь час затримки по 10.06.2025 у розмірі 648 410,88 (шістсот сорок вісім тисяч чотириста десять грн. 88 коп.) гривень, та з урахуванням здійсненої відповідачем часткової виплати 160 690,68 (сто шістдесят тисяч шістсот дев'яносто грн. 68 коп.) гривень, разом стягнути з відповідача 813 789,14 (вісімсот тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн. 14 коп.) гривень (без утримання податків та інших обов'язкових платежів). Ухвалено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за відпрацьовану частину лютого 2025 року у розмірі 160 002,00 (сто шістдесят тисяч дві грн. 00 коп.) гривень (без утримання податків та інших обов'язкових платежів).
У подальшому, Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 18.03.2026 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 753/7784/25 від 17.03.2026 про стягнення з ТОВ «БІНОТЕЛ», код ЄДРПОУ: 38021032 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 160 002,00 грн.
Таким чином, станом на теперішній час у Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНОТЕЛ» наявна заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 160 002,00 грн. (без утримання відповідних податків та інших обов'язкових платежів при виплаті заробітної плати), яка підтверджена рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03.10.2025 у справі № 753/7784/25, що підлягає негайному виконанню в цій частині.
Суд, розглянувши заяву ТОВ «ФК «Фактор Плюс» дійшов до висновку, що невжиття заявлених заходів забезпечення, передбачених ч. ч. 5, 6 ст. 440 ЦПК України може утруднити виконання судового рішення суду в даній справі, оскільки має місце тривале невиконання судового рішення боржником, а сама заборгованість боржника перед стягувачем підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили в частині негайного виконання рішення суду. Позаяк, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а самому виконавчому провадженню притаманна оперативність вчинення виконавчих дій, від яких залежить сама можливість такого виконання. Заходи ж, які просить застосувати стягувач, є цілком співмірними з вимогами заяви приватного виконавця Мойсея І.М. від 18.03.2026 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам.
Суд зазначає, що застосування заявлених в заяві від 18.03.2026 стягувачем заходів сприятиме забезпеченню можливості фактичного виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/9977/2012, що є одним із пріоритетних завдань судочинства України та захисту прав ТОВ «ФК «Фактор Плюс», щодо отримання належних йому коштів від боржника - ОСОБА_1 . Тому заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України та при розгляді заявлених вимог про накладення арешту на грошові кошти, - ч. 6 ст. 440 ЦПК України. Зокрема, ст. 154 ЦПК України вказано, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із такою заявою, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведених норм вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Всебічно дослідивши можливість збитків для ОСОБА_1 та/або ТОВ «БІНОТЕЛ» внаслідок накладення арешту і заборон цією ухвалою, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт і заборони можуть завдати їм збитків, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Разом із тим, накладення арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать ТОВ «БІНОТЕЛ» та застосовані цією ухвалою заборони є наслідком, лише, збереження існуючого становища до завершення розгляду заяви приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича по суті та ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 153, 440 ЦПК України, суд, -
Заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про накладення арешту на грошові кошти в порядку ч. 5 ст. 440 ЦПК України у цивільній справі за заявою від 18.02.2026 Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича, про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»; боржник - ОСОБА_1 ; особа, у якої перебувають грошові кошти боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНОТЕЛ», Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, - задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти в розмірі 160 002,00 (сто шістдесят тисяч дві грн. 00 коп.) гривень, які перебувають на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БІНОТЕЛ» (код ЄДРПОУ 38021032; адреса місцезнаходження юридичної особи: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д).
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БІНОТЕЛ» (код ЄДРПОУ 38021032; адреса місцезнаходження юридичної особи: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на виконання рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03.10.2025 року у справі № 753/7784/25 в межах суми стягнення на грошові кошти в розмірі 160 002,00 (сто шістдесят тисяч дві грн. 00 коп.) гривень до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
Зупинити виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «БІНОТЕЛ» (код ЄДРПОУ 38021032; адреса місцезнаходження юридичної особи: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03.10.2025 року у справі № 753/7784/25 в межах суми стягнення на грошові кошти в розмірі 160 002,00 (сто шістдесят тисяч дві грн. 00 коп.) гривень до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОР ПЛЮС», код ЄДРПОУ 37881514, адреса місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31.
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНОТЕЛ», код ЄДРПОУ 38021032, адреса місцезнаходження юридичної особи: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Суддя: