Справа № 487/1752/26
Провадження № 2/487/1837/26
30.04.2026 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої судді Скоринчук К.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Карбівничої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
У Заводський районний суд м. Миколаєва звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2018 з ОСОБА_2 ухвалено стягувати аліменти на користь на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виконавчий лист скеровано до виконавчої служби. Починаючи з 10.04.2018 ОСОБА_2 здійснює сплату аліментів у неповному обсязі, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 365459,47 грн. Згідно складеного позивачем розрахунку неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з 16.01.2018 по 05.03.2026 становить 510547,93 грн. За вказаних обставин позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 365459,47 грн.
Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач надіслала заяву про розгляд справи без її участі.
Рекомендовані поштові повідомлення, надіслані судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
З урахуванням повторної неявки відповідача, відсутності будь-яких заперечень позивача, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280, ст. 281 ЦПК України провести заочний розгляд справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд ураховує наступне.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом Заводського районного суду м. Миколаєва №487/255/18 від 11.07.2018 присуджено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.01.2018 і до досягнення дитиною повноліття.
У спростування зазначеного доказів суду не надано.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати відповідачем аліментів, здійсненого старшим державним виконавцем Заводського ВДВС у місті Миколаєві від 26.02.2026 ОСОБА_5 , станом на 28.02.2026 сукупний розмір заборгованості становить 365 459,47 грн.
Відповідно до положень статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 71 цього Закону розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" (ч. 4 ст. 71 цього Закону).
У ч. 8 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до ст.20 СК України до правовідносин щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки врегульованих ст.196 СК України позовна давність не застосовується.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
За розрахунком позивача пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 16.01.2018 по 05.03.2026 становить 510 547,93 грн, водночас позивач просить стягнути з відповідача на її користь за вказаний період пеню в розмірі 365 459, 47 грн.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) викладено висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання судового рішення, яким з нього стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також матеріали справи не містять доказів на спростування відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів.
У ході судового розгляду судом не встановлено поважних причин щодо несплати аліментів, таким чином суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання від відповідача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України сума стягнення неустойки (пені) не повинна перевищувати 100% заборгованості по аліментах.
При обчисленні пені потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується.
Нарахований позивачем розмір пені, яку вона просить стягнути з відповідача, не перевищує розмір заборгованості на яку вона нарахована.
Крім того, слід відзначити, що положенням ч. 2 ст. 196 СК України передбачено право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Однак, наразі, матеріали справи не містять та відповідними належними доказами не підтверджуються обставини, які б вказували на сімейний та майновий стан відповідача та давали можливість визначитись щодо цієї обставини.
Згідно з ч.1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, задовольнити заявлені позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини .
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, а позов задоволено, то з відповідача, з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», на користь держави підлягає стягненню 1064,96 грн судового збору.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 365 459, 47 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1064,96 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду в порядку ч. 6 ст. 272 ЦПК України.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку - до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідачеві, який не з'явився в судове засідання, направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: К.М. Скоринчук