печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22864/26-к
28 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2026 за № 757/15286/26-к, у рамках кримінального провадження № 42026000000000070,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2026 року у справі №757/15286/26-к, на майно, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вилучено в ході обшуку 17.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи зазначене клопотання, заявник вказує, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2026 (справа №757/15286/26-к) накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке належить мені, ОСОБА_3 , яке було вилучено в ході обшуку 17.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний обшук проведено Головним слідчим управлінням Національної поліції України на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2026 (справа №757/14303/26-к) у кримінальному провадженні № 42026000000000070 від 19.01.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 368 КК України.
Зазначає заявник, що він не є підозрюваною особою у кримінальному провадженні чи діям якої надається правова оцінка під час досудового розслідування.
Разом із цим, ухвалою про надання обшуку, арешту та клопотаннями не зазначено жодної причетності ОСОБА_3 до кримінального провадження щодо якого здійснюється досудове розслідування.
Крім того, заявник не є службовою особою юридичних осіб щодо яких здійснюється досудове розслідування, не уповноважений приймати будь які рішення щодо прийняття на роботу, чи виконання будь-яких функцій за які є ризик отримання неправомірної вигоди.
Наразі у кримінальному провадженні ОСОБА_3 не є свідком, оскільки не було проведено допиту щодо обставин, які досліджуються у цьому провадженні.
Вказує заявник, що грошові кошти належні йому не відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Так, ухвалою слідчого судді надано дозвіл на зняття інформації з цифрових носіїв інформації, ноутбуків, телефонів, проте дозволу на вилучення безпосередньо носіїв інформації надано не було. Також вилучені документи про придбання майна у 2024 та 2025 роках, наказів про надання відпустки, дозволу на виїзд за кордон, довідки про місце роботи та інше також не мають жодного зв'язку з обставинами та подіями що досліджуються у вказаному кримінальному провадженні.
Вилучене майно не є отримане в результаті вчинення кримінального правопорушення, не є засобом або знаряддям його вчинення. За адресою проведення обшуку не проживають особи, відносно яких у дійсності здійснюється досудове розслідування у згаданому кримінальному провадженні, а також не використовуються такі приміщення, речі чи інше майно.
При накладенні арешту слідчим суддею не враховано те, що згідно договору комісії № 8069/25/001802 від 25.10.2025 та договору купівлі-продажу транспортного засобу 8069/25/001802 від 26.10.2025 отримання доходу у розмірі 9 130 000 грн, що станом на дату укладання 26.10.2025, складало 217 915,36 доларів США від продажу належного заявнику транспортного засобу.
Також при накладенні арешту не враховано, що згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу 8046/2024/4625050 від 23.05.2024 отримання доходу у розмірі 4 500 000 грн, що станом на дату укладання складало 112 994,35 доларів США від продажу належного заявнику транспортного засобу.
Разом із тим, заявник вказує, що частина арештованих коштів були його збереженням за все життя.
Так, заявник вказує, що у клопотанні про накладення арешту на майно та доданих до нього матеріалах стороною обвинувачення не наведено жодних доказів вчинення власником майна будь-яких злочинних дій, в тому числі щодо майна, наведеного в клопотанні про накладення арешту.
До суду заявник ОСОБА_3 подав заяву відповідно до якої, клопотання підтримує, просить задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 до суду подав заяву про можливість розглянути клопотання без його участі, заперечує щодо його задоволення, оскільки відсутні підстави для його скасування та майно є речовими доказами.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000070 від 19.01.2026 за підозрами ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2026 року у справі №757/15286/26-к, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вилучено в ході обшуку 17.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
1) Macbook Apple, s/n FVFDWUVQQ05D,модель А2338, в корпусі сірого кольору;
2) Мобільний телефон Айфон 17 Pro max, без зазначення с/н з сім карткою НОМЕР_1 ;
3) Мобільний телефон Айфон 12 Pro max, без зазначення с/н;
4) Флеш носій HI-RaLi(16Г6);
5) Матеріальний носій Kingston, s/n SA400S37/480G (480 Гб);
6) Грошові кошти 242 200 доларів США в купюрах номіналом по 100 доларів (2 422 купюр);
7) Договори купівлі продажу (оригінали) - 8069/25/001802 від 26.10.25; HCH 229392 від 17.08.23;HCH 229348 (HCH 229349) від 02.08.23; HTH 978702(HTH 978703) від 14.10.24;
8) Квитанції:GHG-GVWF6A52V40AT7MIS8WF53; N9315-03936324-3180; N?9357-4425-5983-78-49; N?9357-4425-9355-8725;
9) Договір комісії N?8069/25/001802 від 25.10.25;
10) Оригінал довідки N?271-135 від 09.12.2025;
11) Оригінал наказу N?182 від 18.12.25;
12) Оригінал дозволу N?272-135 від 09.12.25.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Окрім того, згідно договору комісії № 8069/25/001802 від 25.10.2025, договору купівлі-продажу транспортного засобу 8069/25/001802 від 26.10.2025, договору купівлі-продажу транспортного засобу 8046/2024/4625050 від 23.05.2024, а також договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 14.10.2025, підтверджується отримання доходу заявником та, як зазначає ОСОБА_3 , арештовані грошові кошти також є його особистими збереженням, при цьому відсутня будь-яка інформація, яка б вказувала, що грошові кошти мають відношення до предмету кримінального провадження.
Окрім цього, необґрунтовано зв'язок арештованого майна з кримінальним провадженням, а посилання на те, що грошові кошти підпадають під ознаки речових доказів як майно, здобуте злочинним шляхом не знаходить свого підтвердження.
Поряд з цим, будь-яких слідчих та процесуальних дій після проведення обшуку із заявником проведено не було, підозра останньому не пред'являлась та відсутні дані, щодо взаємозв'язку ОСОБА_3 із кримінальними провадженням та його участі у ньому.
Поряд з цим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно.
За таких обставин, слідчий суддя знаходить обґрунтованими доводи заявника, що лягли в основу підстав для скасування арешту майна.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.
Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи вказане, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2026 за № 757/15286/26-к, у рамках кримінального провадження № 42026000000000070 - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2026 року у справі №757/15286/26-к, на майно, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вилучено в ході обшуку 17.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
1) Macbook Apple, s/n FVFDWUVQQ05D,модель А2338, в корпусі сірого кольору;
2) Мобільний телефон Айфон 17 Pro max, без зазначення с/н з сім карткою НОМЕР_1 ;
3) Мобільний телефон Айфон 12 Pro max, без зазначення с/н;
4) Флеш носій HI-RaLi(16Г6);
5) Матеріальний носій Kingston, s/n SA400S37/480G (480 Гб);
6) Грошові кошти 242 200 доларів США в купюрах номіналом по 100 доларів (2 422 купюр);
7) Договори купівлі продажу (оригінали) - 8069/25/001802 від 26.10.25; HCH 229392 від 17.08.23;HCH 229348 (HCH 229349) від 02.08.23; HTH 978702(HTH 978703) від 14.10.24;
8) Квитанції:GHG-GVWF6A52V40AT7MIS8WF53; N9315-03936324-3180; N?9357-4425-5983-78-49; N?9357-4425-9355-8725;
9) Договір комісії N?8069/25/001802 від 25.10.25;
10) Оригінал довідки N?271-135 від 09.12.2025;
11) Оригінал наказу N?182 від 18.12.25;
12) Оригінал дозволу N?272-135 від 09.12.25.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1