Справа № 643/4729/26
Провадження № 3/643/1211/26
30.04.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Поліщук Т.В.,
за участю секретаря - Костенюк А.В.,
захисника - Петракова В.А.,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
27.02.2026 о 06 год. 33 хв. водій ОСОБА_1 в м. Харкові по вул. Яни Червоної, буд. 9, керував транспортним засобом «Nissan Patrol», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510» та проведення огляду у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ», відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Петраков В.А. в судовому засідання прохав закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення посилаючись на те, що в акті огляду на стан сп'яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів відсутні дата його складання та дані свідків, а сам акт огляду за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510» взагалі не долучено. У протоколі зазначено одну адресу місця події, тоді як у рапорті працівника поліції вказано іншу. Крім того, рапорт містить посилання на інший прилад - «Drager Alcotest 6820». Надані відеозаписи мають переривання: один із них здійснено з телефону, але не містить жодних позначок часу чи дати.
Таким чином, наявні розбіжності та відсутність ключових процесуальних документів ставлять під сумнів належність та допустимість доказів у справі.
30.04.2026 ОСОБА_2 через канцелярію суду подані письмові пояснення, в яких останній прохає закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно нього на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на те, що 27.02.2026 о 06-19 год. він приїхав до свого батька за адресою: АДРЕСА_2 , де після вже зупинки транспортного засобу до нього підійшли два працівники поліції та попрохали пред'явити документи. Після перевірки документів, спитали чи нормально він себе почуває, після чого повідомили, що в них немає до нього питань та повернулись до свого автомобіля. Після чого батько поскаржився на втому, задишку та сів на пасажирське сидіння відпочивати. Коли вони з батьком перебували в автомобілі до них знов під'їхав поліцейський автомобіль, вийшовши з автомобіля працівники поліції підійшли до нього та почали себе поводити так як нібито бачать його вперше, йому були незрозумілі підстави зупинення транспортного засобу, останні повідомили йому, що в нього трясуться руки та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу драгер або у медичному закладі. Він відмовився, оскільки працівники поліції його не зупиняли, він транспортним засобом не керував, а отже вимога є незаконною. Окрім того, йому потрібно було зайнятись здоров'ям батьком. Після ознайомлення з матеріалами справи він вбачає ознаки спотворення подій, підробки та фальсифікації, в зв'язку із чим 29.04.2026 він звернувся зі скаргою на дії поліції до начальника Департаменту патрульної поліції у м. Києві, ДБР розташованого у м. Полтаві та Другого слідчого відділу ДБР (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві. Вважає, такі дії працівників неправомірними, оскільки вони його не зупиняли, а тому обвинувачення у порушенні п.2,5 ПДР України є безпідставними.
Постановою Салтівського районного суду міста Харкова від 31.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Петракова В.А. про повернення матеріалів для належного оформлення.
Суд, вислухавши адвоката, дослідивши матеріали справи, відеозаписи з місця події, дійшов до наступного висновку.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Допустимість доказів - це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності - придатність для використання за змістом.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
П. 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Диспозицією ч. 1 cт. 130 КУпAП передбачено відповідальність за вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі Порядок № 1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735).
Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров'я.
Згідно положення Інструкції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України 1452/735 від 09.11.2015 року, яка в свою чергу, визначає процедуру огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3).
З відеозаписів, які знаходяться на DVD диску при матеріалів справи вбачається, що 27.02.2026 о 06-19 год. працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «Nissan Patrol», державний номерний знак НОМЕР_2 . При зупинці водію було повідомлено, що автомобіль зупинений у зв'язку із ознаками ДТП. Після повідомлення водію ознак алкогольного сп'яніння працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» проте останній відмовився. В медичний заклад також відмовився проїхати пояснивши відсутністю для цього часу. ОСОБА_1 були повідомлені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та роз'яснені працівником поліції права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі - Інструкція №1376).
Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції №1376 визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, форму якого затверджено відповідним додатком, складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом із проставленням серії та номера, в якому не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Відповідно до постанови Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2024 року рапорт, складений уповноваженою особою за встановленою формою, містить у собі необхідні реквізити та інформацію, яка посвідчує певні події та факти, долучається до протоколу про адміністративне правопорушення як основний доказ вчинення особою адміністративного правопорушення.
Згідно рапорту поліцейського роти 5 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП Мамон Б.М. відносно ОСОБА_1 складено протокол ЕПР1 № 601659 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, п. 2.5 ПДР, водія відсторонено від керування, транспортний засіб залишено на місці без порушень ПДР України. Подія фіксувалась на службовий відеореєстратор 70mai та мобільний телефон iPhone 15. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ відмовився.
Відповідно правовій позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року по справі 749/630/21, відеозапис, здійснений поліцейським на мобільний телефон у публічному місці, може бути допустимим доказом, якщо він відображає обставини події та не спростований іншими доказами. Внутрішні інструкції щодо використання відеореєстраторів не забороняють поліцейським використовувати власні мобільні телефони для фіксації подій.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що відеозапис з мобільного телефону, який міститься на оптичному диску, повністю узгоджується з іншими матеріалами справи, у тому числі з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, такий відеозапис може бути прийнятий судом до уваги в якості доказу.
Доводи ОСОБА_1 та адвоката Петракова В.А. щодо неповноти та часу проведення відеозапису, що міститься в матеріалах справи, суд не приймає до уваги оскільки з дослідженого в суді відеозапису вбачається, що його переривання не є значним, що підтверджено представником ОСОБА_1 - адвокатом Петраковим В.А. в судовому засіданні та самим ОСОБА_1 у письмових поясненнях наданих 30.04.2026, не впливає на його змістовність та суть зафіксованого адміністративного правопорушення. Водночас. ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях не заперечував факт керування ним автомобілем 27.02.2026 о 06-18.
Протокол не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу ОСОБА_1 не заявляв.
Щодо твердження адвоката Петракова В.А. стосовно не залучення свідків при складанні акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, присутність свідків виникає лише у разі, якщо працівник поліції не має відеореєстратора чи іншого технічного запису відеозапису. При цьому, доказами має бути відеофіксація огляду чи відмова від проходження огляду на стан сп'яніння. Працівниками поліції були долучені до матеріалів справи диск з відеофіксацією подій, що мали місце 27.02.2026, які були предметом дослідження в судовому засіданні.
Надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а тому суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Слід зазначити, що вирішуючи справу суд має приймати інформоване рішення, тобто робити свої висновки щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, виходячи з усієї релевантної інформації, яку сторонам вдалося отримати і надати суду.
Правила недопустимості доказів становлять собою обмеження цього загального принципу, дозволяючи або зобов'язуючи виключати з процесу доказування інформацію, яка потенційно може мати істотне, а іноді й вирішальне значення для справи.
Порушення формальностей, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
Верховний Суд в постанові від 01.12.2020 у справі № 318/292/18 зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Суд застосовує в цій справі такий підхід, сформований Верховним Судом, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.
Тим самим, в сукупності підстави наведені захисником у судовому засіданні не є слушними, так як не було установлено істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження та вказані недоліки не спростовують виявленого порушення вимог пункту 2.5. ПДР з боку ОСОБА_1 .
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виходячи з досліджених відеозаписів та досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відомостями, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601659 від 27.02.2026, рапорті працівника поліції, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.02.2026.
Позицію адвоката Петракова К.В. суд сприймає як обрану тактику захисту у суді та намагання уникнути ОСОБА_1 відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Суд визнає, що наведені вище докази узгоджуються між собою, є належними і допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, які встановлені в судовому засіданні. Жодні обґрунтовані підстави ставити під сумнів допустимість, достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів (а тому числі і відеозаписів) відсутні, а тому суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 33-35 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновийстан, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність.
Обставин, що обтяжують або пом'якшують вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн., які підлягають стягненню з правопорушника.
Керуючись ст. ст. 23, 30-35, 40-1, ч. 1 ст. 130, 256, 266 КУпАП, суд -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу належить сплатити за наступними реквізитами:
Отримувач: ГУК Харківськобл/Харківобл/ 21081300 код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947 банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300; призначення платежу: штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Судовий збір сплачується за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Відповідно до положень ст. ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суддя Т.В.Поліщук