Справа № 953/4414/26
н/п 1-кп/953/716/26
"30" квітня 2026 р. м.Харків
Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру неповнолітньої - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ( в режимі відеоконференції),
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 42025222010000124 від 21.07.2025, відносно неповнолітньої:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженці м.Донецьк, здобувача освіти - учениці 9-А класу КЗ «Харківський ліцей №17 Харківської міської ради», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за вчинення суспільно - небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
03.07.2025 о 17:15, неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не досягла віку, з якого починається кримінальна відповідальність, перебуваючи біля будинку за адресою: м. Харків, вул. Ак. Барабашова, буд. 38 Б, вступила у словесний конфлікт із раніше знайомим малолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході конфлікту ОСОБА_4 , діючи з раптово виниклим прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи у положенні стоячи відносно потерпілого ліворуч по діагоналі на відстані 1 метра, розпилила вміст газового балончика, який тримала у витягнутій правій руці, в напрямку обличчя ОСОБА_7 .
В результаті протиправних дій з боку ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09-372/2026 від 23.03.2026, потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді опіку кон'юктиви та рогівки правого та лівого ока, що відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5., 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання та просила застосувати до неповнолітньої ОСОБА_4 примусовий захід виховного характеру у виді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітньої.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 - його батько ОСОБА_8 в судовому засіданні клопотання підтримав та пояснила, що такі дії по відношенню до його сина ОСОБА_7 з боку ОСОБА_4 є неприпустимими.
Особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру - неповнолітня ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного суспільно-небезпечного діяння визнала, щиро розкаялася у скоєному.
Законний представник та захисник особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру - неповнолітньої ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора та застосування до неповнолітньої ОСОБА_4 примусового заходу виховного характеру у виді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши надані докази, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_4 вчинила суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Факт вчинення неповнолітньою ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ч. 1 ст.125 КК України в судовому засіданні доведено та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №09-372/2026 від 23.03.2026 потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді опіку кон'юктиви та рогівки правого та лівого ока, що відповідно до п.п.2.3.2. «б», 2.3.5., 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
Неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час вчинення суспільно-небезпечного діяння не досягла шістнадцятирічного віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, що виключає кримінальну відповідальність, а тому до неї необхідно застосувати примусові заходи виховного характеру.
Згідно ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
При розгляді клопотання про застосування до неповнолітньої ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру суд враховує ступінь тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, та особу неповнолітньої ОСОБА_4 , яка характеризується позитивно, її вік та стан здоров'я, рівень розвитку, умови життя та виховання.
При вирішенні питання про застосування відносно неповнолітньої ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру, суд також враховує приписи ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до яких, суди ухвалюють рішення щодо неповнолітнього (малолітнього), керуючись принципом як найкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує, чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру якщо слід, то який саме.
З огляду на викладене, враховуючи характеристику особи неповнолітньої ОСОБА_4 , суд вважає за доцільне застосувати до неї примусові заходи виховного характеру відповідно до п.1, п. 2 ч. 2 ст. 105 КК України у виді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітньої, строком на 1 (один) рік. На думку суду, саме такий захід виховного характеру є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання неповнолітньої ОСОБА_4 і попередження вчинення нею нових суспільно-небезпечних діянь.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 97,105 КК України, ст. ст.498,500-501 КПК України, суд,
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 42025222010000124 від 21.07.2025, відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, - задовольнити.
Застосувати до неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені п.1, п.2 ч. 2 ст. 105 КК України примусові заходи виховного характеру у виді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітньої, строком на 1 (один) рік.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1