Справа № 953/1023/23
н/п 4-с/953/21/26
"23" квітня 2026 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Губська Я.В., ознайомившись із скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Хаблова Валерія Миколайовича, стягувач Комунальне Підприємство «Харківські теплові мережі»,-
До Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана скарга, в якій заявник просить суд:
- визнати бездіяльність Приватного Миколайовича незаконною;
- Зобов'язати Закрити виконавче провадження ВП № 80443330 09.03.2026 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження і м. Харків, вул. Мефодіївська буд.11, код СДРПОУ 31557119, ( НОМЕР_1 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість за опалення та гарячу воду, що утворилась за період з 01.02.2020 по 31.01.2022 в розмірі 29Н02 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот дві) гривні 89 копійок та судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 268,40 гривень. За виконавчим документом Судовий Наказ від 17.02.2023 року справа № 953/1023/23 який було виданого 15.01.2026 року Київським районним судом м. Харкова.
- Закрити стягнення винагороди приватного виконавця у розмірі 2993.71 грн.
- Закрити стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн.
- Закрити стягнення додаткових витрати у розмірі 212,00 грн.
- Зобов'язати приватного виконавця Хаблова В.М. Зняти арешт, накладений на майно (кошти) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зняти, відомості щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПГІ НОМЕР_2 ), (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також здійснити інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вивчивши заяву, приходжу до висновку, що вказану заяву слід повернути заявнику, виходячи з наступного.
Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому, відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановлює ухвалу, якою, в разі обґрунтованості, визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Так, приписами ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
В свою чергу, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
При цьому, вимогами 122-124 ЦПК України встановлено порядок обчислення процесуальних строків.
Нормами ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, вказана скарга надійшла до суду 20.04.2026 року .
Водночас, в розумінні вищенаведених норм матеріального та процесуального права, десятиденний строк на оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця обчислюється з моменту, коли сторона виконавчого провадження дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свободи.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.
Однак на день звернення заявника до суду із вказаною скаргою, сплинув десятиденний строк, встановлений ст. 449 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред'явленні скарги до суду є імперативним правилом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Отже, беручи до уваги обізнаність скаржника - сторони виконавчого провадження в строк, що перевищує 10 днів, з дня ознайомлення скаржника про порушення його прав (ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження), суд прийшов до висновку, що, оскільки строк на вчинення процесуальної дії сплинув, а клопотання про поновлення вказаного строку не подано, обґрунтування поважності причин пропуску такого строку скарга не містить, тому вказана скарга підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє ініціатора скарги можливості повторно звернутися до суду з вказаною скаргою, одночасно подавши клопотання про поновлення строку для звернення до суду.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви встановлені ст. 183 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вимагає від заявника викладення в заяві (скарзі) повного найменування, зокрема, учасників справи, їх місцезнаходження та інші відомі дані.
Це положення знаходиться у прямому процесуальному зв'язку із положенням ч. 1 ст. 450 ЦПК України, за якою скарга розглядається судом за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Однак, ОСОБА_1 не вказує в скарзі іншого учасника справи - боржника ОСОБА_3 .
З врахуванням викладеного, заявнику слід уточнити суб'єктний склад сторін спору про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС, зазначити повне найменування усіх заінтересованих осіб та їх місцезнаходження, індекс, засоби зв'язку та вказати прізвища, ім'я та по батькові державного виконавця чи іншої посадової особи, дії або бездіяльність якого оскаржується.
Суд не повинен самостійно визначати склад учасників скарги та з власної ініціативи повідомляти їх. Склад учасників скарги впливає на право бути обізнаним про рішення суду та можливість його оскарження.
Частиною другою статті 183 ЦПК України передбачено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Стаття 447 ЦПК України знаходиться у розділі VII Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України.
Верховний Суд зробив правовий висновок у постанові від 14.11.2018 у справі №761/9285/17, що належним доказом надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом, а факт отримання підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Тобто відповідно до вказаної норми скаржник повинен додати до скарги докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), якими з огляду на ст. 450 ЦПК України є стягувач, боржник і державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби чи приватний виконавець, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Однак, подаючи указану скаргу ОСОБА_1 не додала до неї доказів направлення такої скарги боржнику, а тому скарга не відповідає вимогам ч. 2 ст. 183 ЦПК України.
Згідно ч.4 ст.183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.183, 449 ЦПК України,-
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Хаблова Валерія Миколайовича, стягувач Комунальне Підприємство «Харківські теплові мережі»- повернути заявнику без розгляду.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Губська Я.В.