Справа № 199/15370/25
№ 2/183/5443/26
22 квітня 2026 року м. Самар
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Фролова В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДРУЖКІВСЬКЕ РУДОУПРАВЛІННЯ», поданої адвокатом Сніменком Олександром Івановичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди, -
17 квітня 2026 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДРУЖКІВСЬКЕ РУДОУПРАВЛІННЯ», поданим адвокатом Сніменком Олександром Івановичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 175733,07 грн.
Вивчивши матеріли позовної заяви разом з долученими до неї додатками на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя приходить до наступних висновків.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. ( ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України).
Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ч.1 ст. 4 ЦПК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересі, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26-30 ЦПК). Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Як видно із поданої заяви та доданих до неї документів, предметом позову є стягнення заборгованості за Договором оренди землі, яка знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області.
Відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя № 2797/0/15-24 від 24.09.2024 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області на Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Отже, дана справа належить за правилами виключної підсудності до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.
При цьому, суд звертає увагу, що в розумінні положення ст. 32 ЦПК України у даному випадку не вбачається спору про підсудність розгляду даної справи, адже у даному випадку, враховуючи предмет спору, справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності незалежно від зареєстрованого місця проживання відповідача.
Слід також враховувати те, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку про відсутність підстав для розгляду позову ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДРУЖКІВСЬКЕ РУДОУПРАВЛІННЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди за територіальною підсудністю в Самарівському міськрайонному суді Дніпропетровської області, та з урахуванням вимог ч.1 ст.30 ЦПК України, цивільну справу для подальшого розгляду необхідно передати до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, за місцем знаходження нерухомого майна.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 30, 31, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя,-
Матеріали цивільної справи ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДРУЖКІВСЬКЕ РУДОУПРАВЛІННЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди - направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра (місцезнаходження за адресою: 49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Новоселівська, будинок, 9).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвалу складено та підписано 22 квітня 2026 року.
Суддя В.О. Фролова