Апеляційне провадження № 22-з/824/528/2026
Справа № 753/13863/25
Іменем України
29 квітня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану представником Скрицькою Надією Анатоліївною , про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року (повне рішення складене 15 грудня 2025 року), а також додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року, ухвалені в складі судді Колесника О.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін» про визнання дійсною односторонньої відмови від інвестиційного договору та стягнення коштів,
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив визнати дійсною односторонню відмову ОСОБА_1 від інвестиційного договору № ОДВ/06-КВ/001 від 14 травня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» (далі АТ «Атлон»), від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін», розірвати інвестиційний договір та стягнути з АТ «Атлон» на користь ОСОБА_1 сплачені за інвестиційним договором грошові кошти у розмірі 672894,04 грн., покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року позов задоволено, визнано дійсною односторонню відмову ОСОБА_1 від інвестиційного договору № ОДВ/06-КВ/001 від 14 травня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 та АТ «Атлон», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін», розірвано інвестиційний договір та стягнуто з АТ «Атлон» на користь ОСОБА_1 сплачені за інвестиційним договором грошові кошти у розмірі 672894,04 грн., а також судовий збір 9151,34 грн.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року стягнуто з АТ «Атлон» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52480 грн.
Відповідач АТ «Атлон», не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив змінити рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року, виклавши резолютивну частину в іншій редакції, якою визнати односторонню відмову ОСОБА_1 від інвестиційного договору дійсною, розірвати інвестиційний договір, стягнути з відповідача на користь позивача 501108,97 грн., сплачених на виконання умов інвестиційного договору, 9151,34 грн. судового збору, а всього 510260,31 грн.; додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року скасувати.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу АТ «Атлон» залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року залишено без змін.
11 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 в особі представника Скрицької Н.А. подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій посилався на те, що 08 квітня 2026 року до завершення судових дебатів в апеляційній інстанції представником позивача Скрицькою Н.А. зроблено заяву, що докази про розмір витрат, які позивач сплатив та ще має сплатити у зв'язку з розглядом справи в Київському апеляційному суді, буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
16 червня 2025 року ОСОБА_1 та ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» укладено договір № 1/16-06 про надання правничої допомоги. Згідно п. 1.2 договору, предметом договору є правова допомога в сфері представництва та захисту інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції, апеляційної інстанції та Верховному Суді у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання дійсною односторонньої відмови від інвестиційного договору та стягнення грошових коштів. У п. 1.3 договору вказано, що для виконання послуг, передбачених п. 1.2 договору, виконавець уповноважує адвокатів Скрицького А.К. та/або Скрицьку Н.А. Правнича допомога у Київському апеляційному суді надавалася позивачу ОСОБА_1 адвокатом Скрицькою Н.А. Вважав, що витрати на правничу допомогу у розмірі 17680 грн. є співмірними із ціною позову 672894,04 грн., із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
На підставі вищевикладеного просив стягнути з АТ «Атлон» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17680 грн.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
З урахуванням положень ст. 270 ЦПК України, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати, апеляційний суд не вбачав необхідності викликати сторони для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення, а тому розглянув дане питання без виклику зазначених осіб, роз'яснивши іншим учасникам право подати заперечення на вказану заяву.
Заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення не надійшло.
Вирішуючи заяву по суті, апеляційний суд виходить із наступного.
Питання про судові витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, апеляційним судом в постанові від 08 квітня 2026 року не вирішувалось.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічні правові висновки викладені в додатковій постанові Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та зазначено, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у судовому засіданні представником позивача - адвокатом Скрицькою Н.А. зроблено заяву, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
До заяви про ухвалення додаткового рішення надано копію договору № 1/16-06 від 16 червня 2025 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» згідно п. 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу в сфері представництва та захисту інтересів замовника у суді першої інстанції, апеляційної інстанції та Верховному Суді у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання дійсною односторонньої відмови від інвестиційного договору № ОДВ/06-КВ/001 від 14 травня 2021 року та стягнення боргу. Згідно п. 1.3 договору для виконання послуг, передбачених п. 1.2 договору, виконавець уповноважує адвокатів Скрицького А.К. та/або Скрицьку Н.А. Згідно п. 5.1 договору замовник здійснює оплату за цим договором в безготівковому порядку платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця, відповідно до підписаних актів приймання-передачі наданої правничої допомоги протягом 3 банківських днів з дати надання виконавцем рахунку для оплати. Рахунок на оплату надається виконавцем одночасно з актом приймання-передачі наданої правничої допомоги.
Також до заяви про ухвалення додаткового рішення додано копії підписаних ОСОБА_1 та адвокатом Скрицькою Н.А. актів приймання-передачі наданої правничої допомоги: № 1 від 06 березня 2026 року про те, що вартість підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду у справі № 753/13863/25 становить 8880 грн., № 2 від 09 квітня 2026 року про те, що вартість представництва замовника у Київському апеляційному суді під час судового засідання 08 квітня 2026 року у справі № 753/13863/25 становить 8800 грн.; копію платіжної інструкції від 06 березня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 сплачено на рахунок ЮФ «Центр правових послуг А.С.К.» 8880 грн.
Факти надання послуг правничої допомоги адвокатом Скрицькою Н.А. позивачу ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції у вигляді підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду у справі № 753/13863/25, а також участі представника в судовому засіданні підтверджені матеріалами справи та встановлені судом.
Під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 про те, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 761/4132/24, що свідчить про усталеність правової позиції Верховного Суду з даного питання.
АТ «Атлон» правом доводити неспівмірність заявлених до відшкодування відповідачам витрат на правничу допомогу не скористалося, тобто реалізувало відповідне процесуальне право на власний розсуд.
Оцінюючи дотримання принципів співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, апеляційний суд враховує, що розмір судових витрат 8880 грн. за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду у справі № 753/13863/25, а також 8800 грн. за участь в судовому засіданні особисто із явкою до Київського апеляційного суду, узгоджується з даними критеріями, такі витрати погоджені позивачем підписанням актів приймання-передачі правової допомоги, а тому ці витрати в загальному розмірі 17680 грн. підлягають судовому розподілу та відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню відповідачем, в задоволенні апеляційної скарги якого відмовлено і яким відповідно до положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України не направлено клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, за наслідками розгляду цієї заяви, апеляційний суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 7, 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , подану представником Скрицькою Надією Анатоліївною, про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» (м. Київ вул. Межова 23 код ЄДРПОУ 40393232) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 17680 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.