27 квітня 2026 року м. Київ
Справа №755/20980/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/3229/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Гончарука В.П. 02 червня 2025 року у м. Київ за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2024 року ТОВ «Інвестбудгаличина» звернулося у суд із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово - комунальні послуги у розмірі 6 851,73 грн, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року позов ТОВ «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестбудгаличина» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
04 червня 2025 року представник ТОВ «Інвестбудгаличина» - адвокат Куракса Ю.І. через систему «Електронний суд» подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 4185,17 грн витрат на правову допомогу.
Заява мотивована тим, що матеріалами справи в безспірному порядку доведено фак отримання ТОВ «Інвестбудгаличина» правової допомоги адвоката та понесення ним витрат при розгляді справи районним судом.
11 червня 2025 рокучерез систему «Електронний суд» надійшла заява від ОСОБА_1 про зменшення витрат на правову допомогу. Відповідач зауважив, що витрати заявлені позивачем є завищеними і не співмірними, складають майже 80 % від ціни позову. Також вказав, що справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. З огляду на що просив відмовити у задоволенні заяви, а у разі задоволення, зменшити розмір витрат на правову допомогу до 750 грн
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року заяву ТОВ «Інвестбудгаличина» про ухвалення додаткового рішення - задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестбудгаличина» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4185,17 грн.
Не погодився з додатковим рішенням відповідач, ним подано апеляційну скаргу, у якій він посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв'язку з неповнотою встановлення обставин, неправильністю установлення обставин, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, відсутності їх належного дослідження та оцінки, неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи просить скасувати додаткове судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Інвестбудгаличина» про ухвалення додаткового рішення.
Відповідач зауважує, що він здійснив виплату заборгованості ще до відкриття провадження у справі. Цей факт підтверджує, що вимоги зазначені в позовній заяві, були виконані ще до ініціювання судового процесу. З огляду на це, позивач мав можливість подати клопотання про залишення позову без розгляду та повернення судового збору, оскільки позовні вимоги були виконані добровільно до відкриття провадження у справі.
Крім того зазначає, що відповідно до рішення по справі №755/20980/24 позов задоволено частково, а саме стягнуто судовий збір у розмірі 3028 грн, в решті позовних вимог відмовлено.
Вказує, що відсутність доказів щодо направлення позивачем претензій або вимог до скаржника, які б свідчили про бажання вирішити спір без звернення до суду, є підставою для висновку про неналежне досудове врегулювання спору. Ця обставина свідчить про порушення процедури, що має вплив на обґрунтованість позову та є підставою для зменшення витрат на адвоката або відмови у їх стягненні.
Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Зі справи вбачається, що 25 листопада 2024 року ТОВ «Інвестбудгаличина» звернулося у суд із позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 6851,73 грн. (а.с. 1-68)
Також в позовній заяві було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи: судовий збір 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4185, 17 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду від 04 грудня 2024 року відкрито провадження у справі. (а.с. 71)
11 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про закриття провадження у справі, оскільки ним добровільно погашена заборгованість. (а.с. 74-78)
Про сплату боргу до подачі ТОВ «Інвестбудгаличина» позову відповідач повідомляв також у відзиві на апеляційну скаргу й долучив квитанції про сплату № 535446646 від 11 жовтня 2024 року на суму 1088,45 грн та № 552292433 від 30 жовтня 2024 року на суму 5 765,28 грн. (а.с. 81-87)
Також відповідач надав розрахунок заборгованості відповідно до якого заборгованість у нього перед позивачем відсутня. (а.с. 79)
За результатами розгляду справи 02 червня 2025 року позов задоволено частково й стягнуто з відповідача на користь позивача суму судового збору 3028 грн. В решті вимог відмовлено з підстав того, що відповідачем погашено наявну у нього заборгованість у жовтні 2024 року. (а.с. 92-95)
04 червня 2025 року позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 4185,17 грн витрат на правову допомогу. До заяви долучив договір про надання правової допомоги № SO 6163 від 11 липня 2024 року, додаток № 2 до договору від 11 липня 2024 року, платіжну інструкцію № 1567528315 від 14 жовтня 2024 року, специфікацію № 2 (перелік божників для подачі до суду з позовом), докази направлення заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу та ордер на надання правничої допомоги Серія АІ № 1731477 від 22 жовтня 2024 року. (а.с. 102-11)
Відповідач 11 червня 2025 рокуподав заяву про зменшення витрат на правову допомогу у якій просив відмовити у задоволенні заяви, а у разі задоволення, зменшити розмір витрат на правову допомогу до 750 грн. (а.с. 98-101)
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.
Відповідно до ст. 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З наведених обставин справи вбачається, що заборгованість у розмірі 6851,73 грн, яку просив стягнути позивач з відповідача, останнім було сплачено до відкриття провадження у справі.
Колегія суддів зауважує, що вирішуючи питання про судові витрати, районний суд не взяв до уваги положення п. 4 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що суд при здійсненні розподілу судових витрат повинен враховувати дії сторони досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що оскільки заборгованість відповідачем була сплачена у жовтні 2024 року, частково до подачі позову але до відкриття провадження, тому стягнення всієї суми вартості витрат на правничу допомогу, яка дійсно становить 61% від ціни позову не відповідає вимогам співмірності, розумності і справедливості. Слід також враховувати, що після з'ясування вказаних обставин позивач дійсно не скористався правом на залишення позову без розгляду та судом першої інстанції при ухваленні рішення стягнута виключно сума судового збору. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача у такому обсязі, що в сукупності з витратами на судовий збір перевищує ціну позову.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування додаткового рішення районного суду й ухвалення нового, яким у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києвавід 02 червня 2025 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про ухвалення додаткового рішення - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук