Апеляційне провадження № 33/824/1427/2026
Справа № 758/9867/25
Головуючий в суді І інстанції Павленко О.О.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
27 квітня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Борсуківської Катерини Олександрівни на постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 13.1, 2.5 ПДР та скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 07 січня 2026 року, на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на строк один рік, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави. Закрито провадження за ст. 124 КУпАП у зв'язку з з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 15 червня 2025 року о 16:51 за адресою м. Київ вул. Вишгородська 45г керував транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку проходити відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, керуючи транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_1 , був не уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник Борсуківська К.О. подала апеляційну скаргу 12 січня 2026 року через систему «Електронний суд», в якій просила постанову Подільського районного суду м. Києва в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження в справі закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважала, що вказана постанова в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Вимог ст. 245, 251, 252, 280, 7, 9, 283 КУпАП суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не дотримався. Суд належним чином не з'ясував обставини справи, розглянув справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи, та не відповідають фактичним обставинам справи.
09 лютого 2026 року захисник Борсуківська К.О. подала доповнення до апеляційної скарги, зазначала, що суд перебрав на себе функції обвинувачення і прийшов до висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі доказів, наданих працівниками поліції, без надання оцінки їх законності та відповідності діючому законодавству, а також вимогам внутрішніх Інструкцій. Суд не допустив до участі в судовому засіданні захисника Борсуківську К.О., не розглянув жодного клопотання сторони захисту та не надав адвокату можливості надати пояснення по справі та оголосити доводи на підтримку поданих клопотань. Крім того, головуюча дозволяла собі висловлювання в бік захисника, які порушують вимоги ст. 9 Кодексу суддівської етики.
Суд підійшов до розгляду справи формально, оскільки обмежився лише наявністю визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Пояснювала, що 15 червня 2025 року о 16:51 в м. Києві по вул. Вишгородській, 45-г відбулася ДТП за участі водія ОСОБА_1 , який після ДТП пішов додому. Згідно відеозапису з нагрудних бодікамер працівників поліції вони прибули на місце пригоди і розпочали фіксацію оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 в той день близько 18:35. Працівниками поліції не з'ясовано, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої до вчинення ДТП чи вже після. Враховуючи, що з моменту події до приїзду поліцейських пройшло більше 2 годин, це мало суттєве значення по справі та впливає на кваліфікацію дій останнього за ст. 130 КУпАП.
Згідно відеозапису, вимога працівника поліції щодо необхідності проходження огляду на стан сп'яніння була оголошена ОСОБА_1 о 18:49, тобто більше ніж через 2 години після зупинки транспортного засобу. Така пропозиція оголошена поліцейським без дотримання ст. 266 КУпАП, оскільки з моменту зупинки авто і виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та виявлення підстав для проведення його огляду на стан сп'яніння пройшло більше двох годин, таким чином, особа об'єктивно була позбавлена можливості погодитися і пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я в порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та п. 9 розділу ІІ Інструкції.
Щодо недотримання працівниками поліції вимог діючого законодавства при оформленні адміністративного матеріалу, наводила зміст ст. 251, 283, 7, 256 КУпАП. Пояснювала, що в на відеозаписах в матеріалах справи відсутня фіксація чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Таким чином, працівниками поліції було складено протокол за порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, однак останній від проходження такого огляду не відмовлявся.
Вказувала, що всупереч п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, фабула протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 362721 відносно ОСОБА_1 не містить опису дій останнього, які були розцінені працівником поліції як відмова від проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Крім того, при оформленні даних адміністративних матеріалів працівниками поліції порушено вимоги п. 4 розділу VІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, оскільки при поданні матеріалів на розгляд до суду не сформовано відповідні довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Крім цього, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України працівниками поліції роз'яснені не були. Такі дії поліцейських призвели до невідповідності відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, обставинам події і таким чином порушили право особи на захист.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 279 КУпАП процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, оголошення протоколу про адміністративне правопорушення, після чого на судовому засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Однак відеозаписи, наявні в матеріалах справи, не містять фіксації оголошення працівниками поліції ОСОБА_1 змісту протоколів про адміністративне правопорушення.
Щодо допустимості доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, зазначала, що як на доказ факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом до протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозапис під назвою video_2025-06-23_16-27-26, який відображає відео з мобільного телефону невідомої особи, яка фіксує з монітору комп'ютера, де відображений рух автомобіля біля шлагбауму (місце фіксації з'ясувати не вбачається за можливе, оскільки будь-які ідентифікаційні дані відсутні). Будь-які відомості про те, звідки було отримано вказаний відеозапис, наприклад камери відеоспостереження «Безпечне місто» тощо, матеріали справи не містять, як і відомостей про те, яка особа отримала доступ до відеозапису з камер спостереження для фіксації з власного мобільного телефону. Таким чином, підтвердження законності отримання такого доказу поліцейським матеріали справи № 758/9867/25 відсутні.
Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, містить чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію. Діючий Закон не дозволяє працівникам поліції здійснювати фіксацію порушень ПДР на особисті мобільні телефони або інші фіксуючі пристрої, всі прилади відеофіксації, зокрема такі як портативні відеореєстратори на форменому одязі поліцейського, чи відеореєстратори на службових транспортних засобах, мають бути виключно службовими. Зроблений працівниками поліції відеозапис з невідомого пристрою, в тому числі мобільного телефону, не може бути належним доказом у справі про притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.
Щодо невідповідності фабули протоколу адміністративного правопорушення фактичним обставинам події, зазначала, що працівниками поліції не були оголошені всі ознаки алкогольного сп'яніння, які стали підставою для озвучення водію ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння.
Згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського, підставами, з яких у працівників поліції виникли підозри про перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, зазначено лише запах алкоголю з порожнини рота. В той час у фабулі протоколу зазначено три ознаки сп'яніння, які озвучені не були. Зазначені працівниками поліції у фабулі протоколу ознаки алкогольного сп'яніння, які не були озвучені водію на місці зупинки, позбавляють особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. здійснювати ефективний захист своїх прав та інтересів, адже вона позбавлена можливості оспорити конкретні факти, які є фундаментальними при розгляді справи, однак які не мають чіткого вираження.
Підсумовувала, що докази, які містяться в матеріалах справи в своїй сукупності. не дають підстав вважати, що вина ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення є доведеною.
Відповідно до ст. 194 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, відтак, постанова Подільського районного суду м. Києва від 07 січня 2026 року, переглядається апеляційним судом лише в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Борсуківської К.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно п. 2, 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Також відповідно до п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (в редакції, чинній станом на час вчинення правопорушення), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, та відмови особи від проходження огляду в закладі охорони здоров'я в разі незгоди на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, або в разі незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.
Висновки суду першої інстанції про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, від 15 червня 2025 року серії ЕПР1 № 362721, у частині часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, анкетних даних особи, яка його вчинила та ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким вона керувала;
- відеозаписами з нагрудних портативних відеореєстраторів поліцейських, на яких зафіксовано обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 15 червня 2025 року серії ЕПР1 № 362721;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , учасника дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 15 червня 2025 року о 16:51 за адресою м. Київ вул. Вишгородська 45г за участі водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо наявності у ОСОБА_1 явних ознак алкогольного сп'яніння;
- відеозаписом з камери відеоспостереження під назвою video_2025-06-23_16-27-26, на якому відображено подію ДТП.
Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не з'ясовано, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої до вчинення ДТП чи вже після, відхиляються апеляційним судом, оскільки обставини наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння на час ДТП підтверджуються письмовими поясненнями другого водія ОСОБА_2 . Так, згідно зазначених пояснень, назустріч їй рухався автомобіль чорного кольору BMW д.н.з. НОМЕР_1 , який виїжджав з двору будинку по вул. Вишгородська, 45г. Вона зупинилася, щоб пропустити його, бо хотіла заїжджати. Водій BMW почав рух прямо на її авто, вона посигналила, він не реагував і врізався в її авто. Потім водій BMW відкрив своє скло, подивився і продовжив рух вперед, пошкоджуючи її авто ще більше, заблокував їй вихід, вона мусила виходити через передні пасажирські двері. Другий учасник ДТП вів себе неадекватно, ображав її, поїхав з місця ДТП, проїхав декілька метрів і зупинився. Коли водій BMW вийшов зі свого авто, він стояв на ногах невпевнено, почав говорити нерозбірливо, було видно, що він знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Далі вона почала викликати поліцію, він кричав, хамив, пропонував домовитись без поліції. Потім вони чекали поліцію, водій BMW залишив місце ДТП, сказав, що уходить. Через 5-7 хвилин повернувся і знову почав хамити. Через 10 хвилин закрив своє авто, сказав знову, що йде і пішов в сторону будинку вул. Вишгородська, 45-г, в якому він проживає. Вказувала, що на посту охорони є відео ДТП, яке вона просила долучити як доказ. Вважала, що другий учасник ДТП (водій BMW) був за кермом авто у стані алкогольного сп'яніння, тому втік з місця ДТП.
Апеляційний суд звертає увагу, що положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не встановлено, за який проміжок часу такі ознаки мають виявлятися працівником поліції у водія.
В зв'язку з цим апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що згідно відеозапису вимога працівника поліції щодо необхідності проходження огляду на стан сп'яніння була оголошена ОСОБА_1 о 18:49, тобто більше ніж через 2 години після зупинки транспортного засобу, що пропозиція оголошена поліцейським без дотримання ст. 266 КУпАП, оскільки з моменту зупинки авто і виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та виявлення підстав для проведення його огляду на стан сп'яніння пройшло більше двох годин, що особа об'єктивно була позбавлена можливості погодитися і пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я в порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та п. 9 розділу ІІ Інструкції.
Апеляційний суд враховує, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі, і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
За даних обставин доводи апеляційної скарги, що на відеозаписах в матеріалах справи відсутня фіксація чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, і таким чином, працівниками поліції було складено протокол за порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, однак останній від проходження такого огляду не відмовлявся, спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 декілька разів, а саме о 18:49, о 19:04 відмовився від висунутої поліцейським пропозиції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і у лікаря нарколога, така відмова є чіткою, категоричною і не передбачає двозначного трактування. О 19:09 працівник поліції втретє запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 відповів, що не хоче. На пропозицію проїхати до лікаря нарколога ОСОБА_1 спочатку відповів ствердно, однак фактично до патрульного автомобіля, ігноруючи неодноразову вимогу поліцейських, сідати не став, що правомірно було розцінено працівниками поліції як ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у пасивній формі.
Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово відмовився від проходження відповідно до встановленого вказаними вище нормативними актами порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, як у активній, так і у пасивній формі, то поліцейський згідно з пунктом 8 Порядку №1103 склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, в якому зазначив ознаки алкогольного сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , а саме у фабулі протоколу, не вказано, які саме дії ОСОБА_1 вчинив з метою ухилення від огляду, тобто об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, розкрита не в повній мірі, з огляду на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 382721 чітко зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що відповідає фабулі ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення зазначено три ознаки алкогольного сп'яніння, в той час як на відеозаписі водієві було озвучено лише одну з них, а саме запах алкоголю з порожнини рота, що позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. здійснювати ефективний захист своїх прав та інтересів, апеляційний суд вважає, що дані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 в скоєнні даного правопорушення.
При цьому виявлення вже однієї ознаки алкогольного сп'яніння є достатньою підставою для висування поліцейським вимоги водієві пройти в передбаченому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги, що при оформленні даних адміністративних матеріалів працівниками поліції порушено вимоги п. 4 розділу VІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, оскільки при поданні матеріалів на розгляд до суду не сформовано відповідні довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, відхиляються апеляційним судом як неспроможні, з огляду на те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто саме за адміністративне правопорушення, яке вчинене вперше без ознак повторності.
Крім того, в матеріалах справи наявна картка обліку адміністративного правопорушення, у якій зазначено посвідчення водія НОМЕР_3 від 21 травня 1997 року, тобто обставини отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом працівниками поліції перевірено.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, не спростовують факту встановлення його вини в порушенні п. 2.5 ПДР та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є самі по собі підставою для скасування правильної та законної постанови суду, з огляду на те, що процесуальні права ОСОБА_1 були в повній мірі відновлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, де він користувався професійною правничою допомогою адвоката, та в апеляційному суді, оскільки він мав безперешкодне право брати участь в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги, що відповідно до ч. 2 ст. 279 КУпАП процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, оголошення протоколу про адміністративне правопорушення, однак відеозаписи, наявні в матеріалах справи, не містять фіксації оголошення працівниками поліції ОСОБА_1 змісту протоколів про адміністративне правопорушення, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що вимоги ч. 2 ст. 279 КУпАП стосується розгляду справи про адміністративне правопорушення по суті, а не складання протоколу про адміністративне правопорушення, під час якого зміст протоколу не оголошується.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, містить чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію, і що зроблений працівниками поліції відеозапис з невідомого пристрою, в тому числі мобільного телефону, не може бути належним доказом у справі про притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, з відеозапису, зробленого на бодікамеру працівника поліції, встановлено, що інший наявний в матеріалах справи відеозапис під назвою video_2025-06-23_16-27-26 було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення за клопотанням водія ОСОБА_2 , яка повідомила про наявність відеофіксації на посту охорони прибудинкової території по вул. Вишгородська, 45-г.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, відеозапис з посту охорони video_2025-06-23_16-27-26, з якого можна встановити обставини, які мають значення для справи, і який було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 червня 2025 року серії ЕПР1 № 362721, є належним і допустимим доказом в справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення в межах санкції цієї статті, належним чином мотивувавши своє рішення.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.
Не підтверджуються будь-якими доказами та відхиляються доводи апеляційної скарги, що суд не допустив до участі в судовому засіданні захисника Борсуківську К.О., не розглянув клопотання сторони захисту та не надала адвокату можливості надати пояснення по справі та оголосити доводи на підтримку поданих клопотань, крім того, головуюча дозволяла собі висловлювання в бік захисника, які порушують вимоги ст. 9 Кодексу суддівської етики.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
За таких обставин постанова Подільського районного суду м. Києва від 07 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Борсуківської Катерини Олександрівни залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 13.1, 2.5 ПДР та скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.